Список використаної літератури

1. Бандурка І. О. Система захисту дітей від жорстокого поводження та попередження насильства в сім’ї [Електронний ресурс] / І. О. Бандурка // Форум права : наук. журн. – Харків, 2014. – № 2. – С. 47 – 57 – Режим доступу до журн. : http://www.pravnuk.info/fomum-pr/1717-sistema-zaxistu-ditej-vid-zhorstokogo-povodzhennya-ta-poperedzhennya-nasilstva-v-sim-ї.html

2. Зимовець Н. Насильство над дітьми – проблема не досліджена, її приховують і недооцінюють / Н. Зимовець // Соціальний педагог. – 2009. – № 4. – С. 42–45.

3. Петрочко Ж. В. Стан захисту дітей від жорстокого поводження з ними та всіх форм насильства / Ж. В. Петрочко // Український соціум. – 2003. – № 1. – C. 137 –145

4. Мезеря І. Соціальна служба і профілактика сексуального насильства над дітьми та підлітками / І. Мезеря // Соціальна педагогіка : теорія і практика. – 2005. – № 2. – С. 39 – 42

Науковий керівник: викладач М. М. Матвійчук

Роль професійно-етичної культури у професійній діяльності соціального працівника б. В. Бурило

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Одним із аспектів оцінювання діяльності соціальних працівників є їхня відповідність морально- етичним принципам соціальної роботи. Процес формування професійно-етичної культури соціального працівника об'єктивно зумовлений взаємодією соціальних, групових та особистісних інтересів, що вимагають від спеціаліста соціально необхідної та професійно зумовленої поведінки.

Науково-педагогічне обґрунтування процесу формування професійної етики, системи цінностей та ідеалів соціально-педагогічної роботи посіло центральне місце в сучасних дослідженнях В.Г Бочарової, Р.В. Зозуляк-Случик, Н.П. Краснової, Л.С. Ліхачової, С.С Пальчевського, Є.І. Холостової, Г.І. Белякової, Г.П. Мєдвєдєвої, М.В. Фірсова, А.Й. Капської, А.Є. Бєлінської, Є.В. Філатова, С.В. Іщука та ін.

В.Г Бочарова окреслює зміст професійної етики в діяльності спеціаліста соціальної сфери [1], С.В. Іщук досліджує етику в соціальній роботі [2], Н. П. Краснова описує етику ставлення соціального педагога та працівника до своєї праці [3] , Є.І. Холостова змальовує професійний та морально- етичний портрет соціального працівника [5].

Соціальні працівники у своїй щоденній діяльності стикаються з численними етичними проблемами й дилемами, які не визначені правовими нормами, що змушує їх діяти відповідно до своїх моральних знань, переконань і потреб. Мета статті: охарактеризувати роль професійно- етичної культури у професійній діяльності соціального працівника.

В.Г Бочарова зазначає, що необхідність у етичній регламентації професійної поведінки і діяльності виникає тоді, коли від представників соціальної сфери вимагається підвищена моральна відповідальність, що регламентується додатковими нормами поведінки і коли не діють внутрішні імперативи, що визначаються не лише суттю і змістом професії, але і ціннісними орієнтаціями і високими моральними принципами її представників [1].

Основними причинами цього явища є:

1. Загальне падіння духовності й моральності, втрата позитивних ціннісних орієнтацій.

2. Низький статус і престиж соціальної роботи.

3. Відсутність добре розробленої власної системи соціальної роботи з врахуванням менталітету народу.

4. Значна залежність соціальної роботи від зовнішніх інститутів, що обумовлює неможливість поділу системи цінностей, яка сповідується державою, місцевими органами влади, станом економіки. 

5. Відсутність відповідної етичної регламентації.

6. Необхідність етичної орієнтованості діяльності соціального працівника: в очах колег і суспільства; неможливість використання результатів діяльності проти людей; прагнення не дискредитувати соціальну роботу; неможливість застосування принципу «мета виправдовує засоби» у соціальній роботі; взаємозв’язок між діяльністю соціального працівника та її кінцевим результатом.

7. Необхідність вміння соціального працівника розуміти клієнта, співпереживати, бути чуйним, делікатним що обумовлюється: своєрідністю соціальної роботи; серйозністю проблем у житті клієнтів; поєднанням в особі соціального працівника високого рівня професійної кваліфікації та особливих духовних якостей; почуттям високої моральної відповідальності, готовності до виконання свого обов’язку. 

8. Високий рівень індивідуалізації праці у зв’язку з автономністю у роботі соціального працівника (діяльність здійснюється переважно “один на один”), необхідністю володіння особливими навиками і чіткого дотримання етичних норм і правил поведінки.

9. Творчий характер діяльності соціального працівника (розуміння і сприйняття суті професії; неможливість формалізувати всі процеси) [1, с. 136].

С.В. Іщук виокремлює думку про те, що етична свідомість соціального працівника є відображенням соціального буття і діяльності, яке виникає у процесі професійних відносин. Ця свідомість є суб'єктивним відображенням моралі, оскільки об'єктивна соціальна необхідність і суспільні потреби відображаються у свідомості спеціаліста як ідеї про необхідну (відповідну) поведінку і діяльність [2].

Н.П. Краснова вважає, що у своїй роботі соціальний працівник повинен розуміти та плекати моральність, осмислювати її, чітко відрізняти якості добра й байдужості у стосунках із клієнтом та його родиною. Це змушує фахівця спиратися як на загальнолюдську мораль, так і на професійну деонтологію, тобто систему моральних норм і принципів вироблених у межах професійного співтовариства [3, с. 24].

На думку Є.І. Холостової, Етичний кодекс соціальної роботи орієнтує на дотримання таких моральних принципів, як повага до гідності кожної людини, пріоритетність інтересів клієнта, толерантність, довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта, доступність послуг, конфіденційність, дотримання норм професійної етики [5, с. 56].

Л.С. Ліхачова виокремлює чотири принципи етикету, які відображають моральні вимоги, що висуваються до культури відносин у соціальній сфері:

1. Принцип гуманізму, який вимагає від соціального працівника поваги до людини, визнання гідності її особи; доброзичливого до неї ставлення.

2. Принцип доцільності дій. Основні правила його перебувають у тій чи тій формі вимоги не завдавати своїми діями клопоту оточенню і самому собі. Тому сучасний етикет вимагає не заучування правил, а творчого використання їх відповідно до конкретних ситуацій.

3. Принцип естетичної привабливості поведінки (краси поведінки). Етикет нашого часу вимагає, щоб поведінка і зовнішній вигляд людини відповідали душевним якостям особистості, тому поведінка і зовнішній вигляд фахівця повинні бути естетичними, привабливими.

4. Принцип урахування народних звичаїв і традицій, який важливо дотримуватися в роботі тому, що кожен народ має власну невербальну знакову систему, власні звичаї і традиції, багато з яких свято шануються нашими сучасниками. І соціальному працівнику, щоб випадково не потрапити в незручне становище, слід вивчати традиції і звичаї того народу, з представниками якого він працює[4, с. 98].

Отже, професійно-етична культура у професійній діяльності соціального працівника відображає систему професійно-етичних якостей, які є регуляторами відносин у соціальній сфері. У силу специфіки професії соціального працівника існує гостра необхідність в професійно-етичній культурі, в єдиних нормах і правилах, якими міг би керуватися кожен працівник соціальної сфери.