Список використаної літератури

1. Барановська О. Дозвольте мені стати прекрасним. Художньо-естетичне виховання дітей / О. Барановська // Шкільний світ. – 2010. – №40. – С. 1-3.

2. Вікові особливості естетичного виховання // Позакласний час. – 2006. – №17-18. – С. 91-93.

3. Добриніна Г. Естетичний розвиток і естетичне виховання дітей дошкільного віку [Електронний ресурс] / Г. Добриніна. – Режим доступу : http://dnz.ucoz.net/blog/dobrinina_g_estetichnij_rozvitok_i_estetichne_vikhovannja_ditej_doshkilnogo_viku/2014-02-03-17.

4. Ільченко О. Художньо-естетична культура майбутнього вихователя / О. Ільченко // Дитячий садок. – 2010. – №38. – С. 35-37.

5. Миронюк С. Основні шляхи естетичного виховання особистості / С. Миронюк // Шкільний світ. – 2013. – №19. – С. 2-5.

6. Образотворення без штампів і обмежень (Заняття з образотворчого мистецтва у дитячому садку) // Дятячий садок. – 2010. – №27. – С. 5-8.

7. Семенюк О. Л. Особливості підготовки дітей до художньої діяльності / О. Л. Семенюк // Педагогіка і психологія. – 1995. – №3. – С. 76-80.

8. Хорошева Л. Крок за кроком відкриваючи світ краси (Естетичне виховання дошкільнят) / Л. Хорошева // Мистецтво та освіта. – 1996. – №1. –

С. 35-38.

Науковий керівник: ст. викладач В. І. Мовчан

Соціальна педагогіка та соціальна робота жорстоке поводження з дітьми, як соціально-педагогічна проблема а. С. Антошенко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Жорстоке поводження з дітьми визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини у світі. В першу чергу варто звернути увагу, що різниця між жорстоким поводженням та насильством полягає в особливостях застосування агресивних дій як протидії реальному або ж уявному негативному ставленні зі сторони іншого суб’єкта. Поняття «жорстоке поводження» є ширшим за поняття «насильство», оскільки воно не зачіпає свободу та права дитини, а реалізовується як незабезпечення потреб та інтересів, а також у вигляді застосування недопустимих способів виховання дітей. Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але поєднує їх одне – збитки здоров’ю дитини та небезпека для її життя [2, с. 42].

Жорстоке поводження з дітьми передбачає дії або бездіяльність батьків, вихователів та інших осіб, що завдає шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини. Визначення жорстокого поводження з дитиною враховує як умови життя в сім’ї впливають на розвиток і соціальну адаптацію дитини в подальшому[3, с. 138].

Державні пріоритети захисту життя і здоров’я дітей від будь-якого насильства і недбалості відображено у нормативних актах. До Міжнародних правових документів, які спрямовані на подолання жорстокості над дітьми відносяться: Женевська декларація (1923 р.), Конвенція про права дитини (від 20 листопада 1989 р.), Декларація прав людини (від 10 грудня 1948 р. та ін.).

На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають дитину від насильства, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства, серед них : Конституція України (передбачає право дітей на захист); Закон України «Про охорону дитинства» № 30 від 26.04.2001 р. (встановлює засади державної політики у сфері дитинства); Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» № 10 від 15.11.2001 р. (визначає правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження такого явища) [1, с. 47].

Ж. Петрочко виділяє основні форми жорстокого поводження та зневажання дітей, серед яких:

• фізичне насильство – фізичне травмування дитини, при чому не тільки коли наявні його відповідні ознаки, а й такі різновиди фізичного насильства, коли ознаки не можливо виявити одразу, оскільки вони проявляються пізніше;

• сексуальне насильство або розбещення – всі види сексу між дорослими та дітьми, а також примушення дітей займатись сексом між собою;

• психологічне (емоційне насильство) – словесні нападки, такі як постійна критика, приниження, образи висміювання, кепкування, піддражнювання та відмова вислухати дитину, нездатність проявити дорослих любов та надати підтримку дітям;

• зневажання основних потреб дитини – в їжі, одязі, відпочинку, хронічна нездатність батьків або осіб що здійснюють догляд, забезпечити основні потреби дитини у відповідній її віку [3, с. 142].

І. Мезеря класифікує жорстоке ставлення до дітей за такими: в залежності від стратегії кривдника (явне та приховане); за часом (те, що відбулося зараз, і те, що трапилося в минулому); за тривалістю (одноразове або багаторазове, що триває роками); за місцем та оточенням (вдома – з боку родичів; у школі – збоку педагогів або дітей; на вулиці – з боку дітей або незнайомих дорослих) ознаками [4, с. 40].

З метою запобігання жорстокого поводження з дітьми та захисту їх від різних форм насильства на місцевих рівнях створюються та розповсюджуються інформаційні матеріали, що містять список інституцій та організацій, покликаних надавати допомогу дітям, перелік органів внутрішніх справ, куди можна звернутися з приводу насильства [1, с. 49].

Організації, залужені до вирішення проблеми жорстокого ставлення до дітей

служби у справах дітей, головним завданням яких є координація заходів щодо захисту дітей від жорстокого поводження з ними, а також діяльність та профілактика припинення фактів жорстокого поводження; надання дитині необхідної медичної допомоги та ін.;

органи внутрішніх справ, посадові особи яких цілодобово виконують функціональні обов’язки щодо випадків жорстокого поводження з дітьми;

органи освіти та навчальні заклади усіх рівнів, які постійно контролюють фактори насильства над учнями, проводять консультативну роботу з батьками з метою недопущення негативних випадків;

органи і заклади охорони здоров’я, що цілодобово здійснюють прийом дітей, які зазнали фізичного насильства та надають їм необхідну медичну допомогу .

Рис.1 Соціальні інститути та організації, які займаються проблемою жорстокого ставлення до дітей [1, с. 51].

Оскільки корінь проблеми жорстокого поводження з дітьми знаходиться в батьківсько-дитячих стосунках, нами було проведено колективні тести для того, щоб визначити рівень жорстокого ставлення в сім’ї серед учнів 9-11 класів (40 учнів) Іскренської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Результати показали, що тільки 35% учнів зазначили, що батьки не ставляться до них байдуже. Доведено, що 27,5% учнів зауважили, що відчувають не приязне ставлення до них у родині. Встановлено, що 10% дітей відчувають постійні насмішки в родинні, 25% − інколи, 20% − рідко, і тільки 45% дітей отримують від батьків доброзичливе та поважне ставлення в родинні. Аналізуючи відповіді респондентів можна сказати, що значно менша кількість дітей перебувають в колі рідних які їх цінують, поважають та відносяться з любов’ю, але є і діти які знаходяться в постійній напрузі їх оточують близькі які з них знущаються та принижують.

Отже, проблема жорстокого поводження з дітьми є досить актуальною в суспільстві, яка потребує подальшого вивчення та розробки профілактичних заходів для захисту дітей. Варто привернути увагу педагогів, психологів, соціальних педагогів до здійснення профілактичної роботи серед дітей та батьків, оскільки жорстоке поводження з дітьми шкодить не лише їх фізичному здоров’ю, але може і спровокувати важкі соціальні та психічні наслідки.