Список використаної літератури

1. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк: Книга для учителя / Л. С. Выготский. – М.: Просвещение, 1991. – 175 с.

2. Розвиток творчих здібностей молодших школярів у процесі трудового навчання [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://ua-referat.com/Розвиток_творчих_здібностей_молодших_школярів_у_процесі_трудового_навчання.

3. Особливості дитячої творчості на уроках трудового навчання в початковій школі [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://bibliofond.ru/view.aspx?id=587740.

4. Ткаченко В.А. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання / В.А. Ткаченко // Розвиток творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання.- 2012. – C. 32-33

5. Розвиток творчих здібностей молодших школярів у процесі роботи з природнім матеріалом [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: ресурсу http://otherreferats.allbest.ru/pedagogics/00203204_0.html.

Науковий керівник: ст. викладач В. І. Мовчан

Психічний розвиток дитини у дошкільному віці а. О. Слюсаренко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького.

Дошкільне дитинство – важливий період психічного розвитку. Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є суперечності, які виникають у зв'язку з розвитком цілого ряду його потреб. Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої засвоюється соціальний досвід, потреба у зовнішніх враженнях, в результаті чого відбувається розвиток пізнавальних здібностей, а також потреба в рухах, що приводить до оволодіння цілою системою різноманітних навичок і вмінь [4].

У дошкільному віці виникає й супутня форма спілкування - особистісна, яка характеризується тим, що дитина намагається обговорювати з дорослими поведінку і вчинки інших людей.

Взаємини дошкільняти з дорослим набувають пізнавально - наслідувального змісту –малюк у іграх копіює діяльність значимого дорослого та задає йому велику кількість запитань. Однак наслідування дитиною дорослого поступово стає свідомим та вибірковим. Також батьки залишаються організаторами та регуляторами життя дитини, впливають на формування її особистості [3].

У дошкільному віці уява, мислення та мовлення тісно пов'язані. Їх синтез породжує здатність творити образи та довільно маніпулювати ними за допомогою мовних самоінструкцій. Це означає, що у дитини виникає та починає успішно функціонувати внутрішнє мовлення як засіб мислення, з'являється опосередкована певними уявленнями довільна поведінка. Одночасно завершується процес опанування мови як засобу спілкування, що створює основу для активізації виховання і розвитку дитини як особистості. У процесі виховання відбувається засвоєння необхідних моральних норм, форм і правил культурної поведінки. Усвідомлені малюком норми і правила починають керувати його поведінкою, перетворювати його дії на довільні та морально регульовані вчинки. Це засвідчує появу довільної моральної саморегуляції [1].

На кожному етапі розвитку та чи інша психічна функція виходить на перше місце. Найважливішою особливістю дошкільного віку є нова система психічних функцій, в центрі якої стає пам’ять (на думку Л.С.Виготського).

У дошкільному віці виникають первинні моральні настанови, передусім розрізнення того, що є добрим і поганим. Вони формуються разом з естетичними, тому для малюків красиве не може бути поганим. Дитина цього віку вже не може жити у безладі. Все, що бачить, вона намагається впорядкувати, збагнути закономірні відношення навколишнього світу, що є свідченням виникнення первинного, хоча ще схематичного дитячого світогляду.

Пам’ять дошкільника є центральною психічною функцією, яка визначає всі інші процеси:

Мислення: міркувати - згадувати, тобто спиратися на свій попередній досвід або змінювати його. Мислення перестає бути наочно-дійовим – дитина може встановлювати прості причинно-наслідкові взаємозв’язки між подіями та явищами, стає наочно-образним, починає розвиватися словесне мислення.

Сприймання: засвоєння сенсорних еталонів (найменування якостей, кольорів, форми, величини) стає довільною, самостійною дією, втрачає афективний характер.

Уява: одне з найважливіших утворень дошкільного віку, має багато спільного з пам’яттю – в обох випадках дитина діє в плані образів та уявлень. Пам’ять також можна розглядати як "відтворюючу уяву".

Пам’ять: у молодших дошкільників – мимовільна. Запам’ятовуються казки, оповідання, діалоги з фільмів, коли дитина співпереживає героям. Протягом дошкільного віку зростає ефективність мимовільного запам’ятовування. Смислова пам’ять розвивається разом з механічною [2].

У дошкільному дитинстві в основному завершується довгий і складний процес оволодіння мовою. До 7 років мова стає засобом спілкування і мислення дитини, а також предметом свідомого вивчення, оскільки при підготовці до школи починається навчання читанню і письму. Як вважають психологи, мова для дитини стає дійсно рідним.

Розвивається звукова сторона мови. Молодші дошкільники починають усвідомлювати особливості своєї вимови. Але у них ще зберігаються попередні способи сприйняття звуків, завдяки чому вони дізнаються неправильно вимовлені дитячі слова. Пізніше формуються тонкі і диференційовані звукові образи слів і окремих звуків, дитина перестає впізнавати невірно сказані слова, він і чує, і говорить правильно. До кінця дошкільного віку завершується процес фонематичного розвитку.

Інтенсивно зростає словниковий склад мови. Як і на попередньому віковому етапі, тут великі індивідуальні відмінності: у одних дітей словниковий запас виявляється більше, в інших - менше, що залежить від умов їх життя, від того, як і скільки з ними спілкуються близькі дорослі [4].

Важливим новоутворенням цього періоду є довільна поведінка, яку можна визначити як поведінку, яка опосередкована нормами та правилами. Вперше виникає питання про те, як треба себе поводити, тобто формується попередній образ своєї поведінки. Дитина починає опановувати і керувати своєю поведінкою, порівнюючи її з тим образом, який стає взірцем [2].

Особливої привабливості і значимості набувають взаємини дошкільника з ровесниками. Стійкий інтерес до взаємодії з іншими дітьми виникає в зв'язку з ускладненням гри та розширенням сфери соціалізації дошкільника. Спілкуючись з ровесниками, дитина будує взаємини не на основі підкорення, як з дорослими, а з позицій рівності [2].

Дошкільний вік вважається класичним віком гри. В цей період виникає і набуває більш розгорнуту форму особливий вид дитячої гри, який в психології і педагогіці отримав назву сюжетно-рольової. Характер гри змінюється разом з розвитком дитини, вона теж проходить етапи.

До трьох років гра являє собою маніпулювання предметами Власне гра виникає у 3 роки, коли дитина починає мислити цілісними образами - символами реальних предметів, явищ і дій.

Головне, що дитина отримує в грі - можливість взяти на себе роль. У ході програвання цій ролі перетворюються дії дитини та її ставлення до дійсності.

Предметом ігрової діяльності є доросла людина як носій певних суспільних функцій, що вступає в певні стосунки з іншими людьми, що використовує у своїй діяльності певні правила.

Головна зміна в поведінці полягає в тому, що бажання дитини відходять на другий план, і на перший план виходить чітке виконання правил гри.

У кожній грі свої ігрові умови - що у неї діти, ляльки, інші іграшки і предмети [2,3].

Розвиток особистості дітей дошкільного віку включає дві сторони:

– дитина починає розуміти навколишній світ, усвідомлювати своє місце в ньому;

– розвиток почуттів і волі забезпечує дію мотивів поведінки.

Зміни в особистісному розвитку дітей дошкільного віку призводить до появи наступних психічних новоутворень: довільність поведінки, самостійність, креативність, самосвідомість, дитяча компетентність.

Все ж таки основним особистісним утворенням дошкільного віку є розвиток самосвідомості дитини, що полягає в оцінці своїх умінь, фізичних можливостей, моральних якостей, усвідомлення себе в часі. Поступово дошкільник починає усвідомлювати свої переживання, емоційний стан.

Емоційна сфера допомагає внутрішньої регуляції поведінки дітей через переживання позитивних і негативних емоцій. Зміни у емоційному розвитку пов'язані з включенням мови в емоційні процеси [1].