Список використаної літератури

1. Василенко І. З. Методика викладання математики в початкових класах / І.З. Василенко – К.: Просвіта, 1971. – 376 с.

2. Гнеденко Б. В. Развитие мышления и речи при изучении математики / Б.В. Гнеденко // Математика в школе. – 1991. - №4. – С. 3-9.

3. Кром В.И. Активизация познавательной деятельности на уроках математики / В.И. Кром // Нач. шк. – 1999. - № 8. – С. 36 – 37

Науковий керівник: к.п.н., доцент Т. С. Зорочкіна

Формування пізнавальних інтересів у старших дошкільників у процесі організації пошукової діяльності н. Ю. Панченко

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Однією з основних особливостей сучасності є те, що активність, самостійність, ініціативність людей, їх переконаність і професійна підготовка стають безпосереднім фактором науково-технічного прогресу і соціального розвитку. Тому важливим завданням освіти є забезпечення необхідні умов для виховання самостійності, творчої активності підростаючого покоління. Дитячий заклад повинен не тільки формувати систему умінь, знань і навичок, а й максимально розвивати розумову активність: навчати мислити, самостійно поповнювати й поновлювати знання, свідомо використовувати їх при розв’язанні теоретичних і практичних завдань [1, c. 27].

Формування пізнавальних інтересів, природно пов'язують з процесом навчання, коли головний зміст життя дитини полягає в поступовому переході із одного щабля знань на інший, з одного рівня оволодіння пізнавальними і практичними вміннями до іншого. У самій структурі процесу є чимало об'єктивних підстав щодо формування пізнавальних інтересів [1, c. 26].

Проблему формування пізнавальних інтересів у старших дошкільників досліджували такі психологи та педагоги як: якБ. Г. Ананьєв, М. Ф. Беляев, Л. И. Божович, Л. А. Гордон, С. Л. Рубінштейн, В. Н. Мясищев, Г. І. Щукіна, Н. Г. Морозова та інші.

Н. Г. Морозова характеризує інтерес трьома обов'язковими моментами:

• позитивною емоційністю стосовно діяльності;

• наявністю пізнавальної сторони цієї емоції, тобто, тим, що ми називаємо радістю пізнавання і власне пізнання;

• наявністю безпосереднього мотиву, що йде від самої діяльності, тобто, діяльність як така приваблює і спонукає дітей працювати, незалежно від інших мотивів [5, c. 25].

Сучасна дидактика ґрунтується на активізації діяльності дітей. Педагогічні впливи опосередковуються внутрішнім світом дитини, особливостями її знань, своєрідністю операційної структури діяльності, мотивами учіння, попереднім досвідом. Крім того, вона сама учасник перетворень, які нею здійснюються.

Підвищити активність кожної дитини, розвинути здібності до саморегуляції пізнавальної діяльності - межа, якій підпорядкована діяльність вихователя. Активність старших дошкільників, стимульована дорослими ззовні - запорука успішної реалізації особистості дитини, самоактуалізації її індивідуальності та формування пізнавальних інтересів. Важливою умовою розвитку пізнавальної діяльності в дошкільному дитинстві є забезпечення психологічного комфорту як в умовах сім’ї, так і в навчальному закладі [4, c. 2].

Зазвичай розрізняють наступні рівні пізнавального інтересу і відповідно до них визначають шляхи та умови їх формування (Г. І. Щукіна).

Нижчий елементарний рівень пізнавальних інтересів виражається через увагу до конкретних факторів, знань-описів, дій за зразком. Другий рівень характеризується інтересом до залежностей, причинно-наслідкових зв’язків, до їх самостійного встановлення. Вищий рівень полягає в інтересі до глибоких теоретичних проблем, творчої діяльності із засвоєння знань. Сформованість вищого рівня пізнавальних інтересів дає підстави говорити про наявність пізнавальних потреб [3, c. 18].

Успішне опанування змісту знань багато в чому залежить від умілого використання прийомів, які забезпечують розвивальний характер навчання, а відтак високу пізнавальну активність дошкільників. Ефективність виховного процесу залежить і від самої дитини, від бажання працювати, активності на заняттях. Дошкільник має стати активним учасником процесу пізнавання та формування власних знань.

Особливістю творчих завдань є те, що вони мають декілька варіантів рішення і тому діти-дошкільники не зосереджуються на думці, чи правильно вони вирішили завдання, чи ні - усі варіанти рішень будуть «правильними». Головне тут те, що дитина, яка вирішує творче завдання, має можливість проявляти творчість, оригінальність, неповторність, індивідуальність [2, c. 40].

На заняттях вихователь може використовувати, для розвитку пізнавального інтересу, прийом «мозкової атаки». Даний прийом використовується для розв’язання творчої проблеми. Часто його відносять до «комунікативної атаки», розробленої А. Ф. Осборном у 1937 році. Даний прийом спонукає до творчості та активності дитини [2, c. 40].

Визначаючи місце творчих завдань у роботі педагога ДНЗ можна вказати на те, що вони є універсальними засобами – їх можна використовувати:

• під час індивідуального і колективного спілкування з дітьми;

• у різних видах доступної діяльності для дітей( гра, навчання, праця, творчість);

• при проведенні різноманітних режимних процесів (ранкового прийому, занять, прогулянок, ігрової діяльності дітей) [1, c. 27].

Важливо дотримуватись педагогічних умов використання творчих завдань у роботі з дітьми старшого дошкільного віку (за Н. М. Даниленко):

• для проведення ефективної діяльності роботи по вирішенню творчих завдань дітьми необхідно створити педагогічне середовище - єдиний простір, у якому відбувається процес навчання та виховання дітей дошкільного віку, єдині підходи, єдина мета спільної діяльності вихователів та батьків, єдині оцінювальні погляди та дії для всіх учасників педагогічного процесу. Це допомагає створити атмосферу, в якій себе проявляють гуманність, взаємодовіра, взаємодопомога, забезпечується можливість всебічного стимулювання творчої ініціативи дітей дошкільного віку.

• слід також ураховувати необхідність організації дитячого пізнання, що передбачає створення позитивного психологічного клімату, забезпечення відповідного матеріального, предметно-ігрового, розвиваючого, комунікативного середовища.

• у процесі роботи з дошкільниками педагог використовує засоби пізнання, які інтегрують у собі використання різних доступних дітям дошкільного віку видів діяльності (гри, праці, навчання, творчості), широкого діапазону пізнавально-розвивальних засобів, спрямованих на становлення пізнання дітей (іграшки, посібники та інше). У центрі засобів ми виділяємо творчі завдання.

• використання творчих завдань у роботі з дошкільниками спрямована на стимулювання проявів пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку в різних видах діяльності [1, c. 28].

Найпоширенішими методами визначення пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку є:

• спостереження;

• бесіди з дитиною;

• вивчення продуктів дитячої творчості [5, c. 27].

Підсумовуючи усе вище сказане можна констатувати, що для формування пізнавальних інтересів дитини, для розкриття її потенційних можливостей потрібна єдність педагогічного середовища і правильність в підборі видів діяльності, оскільки дані заняття розвивають можливості дитини, зокрема, інтерес до чогось нового.