Список використаної літератури

1. Дудкевич Т. В. Дитяча психологія / Т. В. Дудкевич // Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2012.- 424 с.

2. Осовська О. І. Формування уявлень про професії дорослих у дітей дошкільного віку [Електронний ресурс] / О. І. Осовська // магістр спеціальності “Дошкільна освіта” Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, К.: 2013. (http://www.psyh.kiev.ua.)

3. Павелків Р. В. Особливості уявлень дошкільників про працю дорослих. Дитяча психологія : навч. посіб. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. - К. : Академвидав, 2010. - 432 с (Серія «Альма-матер»).

4. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // - Київ: Радянська школа, 1977. - 380 с.

Науковий керівник: ст. викладач О. І. Луценко

Розвиток трудових умінь і навичок у дітей старшого дошкільного віку м. М. Мамон

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Одним з основних завдань, дошкільного закладу разом з родиною, є виховання у дітей самостійності, працелюбності, правильного ставлення до праці. Перше прилучення дітей до трудової діяльності відбувається у спільній із дорослим праці, у процесі якої вони опановують найпростіші трудові навички, що є передумовою переходу в недалекому майбутньому до самостійних форм організації трудової діяльності.

В історії педагогіки існує багато досліджень на цю тему – О. Александрової, Л. Ваховського, А. Завальнюк, М. Лемківського, В. Литвинова, Д. Нали- вайка, та ін.; німецьких – К. Бурдаха, Я. Буркгардта, Е. Кассірера.

Трудове виховання – це цілеспрямований, організований систематичний педагогічний процес залучення і стимуляції школярів до різноманітних видів праці з метою формування певних виробничих знань, умінь, навичок, розвитку творчого мислення, інтелекту, працьовитості, усвідомлення необхідності праці як основи життєдіяльності кожної людини [4 с. 347].

Набутий дитиною дошкільного віку досвід має стати важливим її особистісним надбанням, що буде нею використовуватися у власній поведінці, діяльності у конк- ретних життєвих ситуаціях. Саме тому поставлені завдання щодо трудового вихо- вання мають розв’язуватися в контексті компетентнісного підходу, який "спрямо- ваний на формування у дитини компетентності як досвідченості (а не поінформо- ваності, обізнаності) у конкретній сфері" [1, с. 4].

За твердженням філантропістів, праця є одним із провідних чинників гармонійного виховання дітей. Це положення філантропісти аргументують тим, що дитина вже наприкінці дошкільного віку прагне до самостійності, заявляючи «Хочу сам». На думку німецьких педагогів, два чинники спонукають дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих [3, с. 956].

Основними формами організації праці дітей дошкільного віку в дитячому садку є трудові доручення, чергування, колективна праця.

Доручення — найдоступніша форма залучення дітей дошкільного віку до посильної повсякденної трудової діяльності як у дошкільному закладі, так і вдома. Чітка спрямованість на одержання результату і наявність конкретно визначеного завдання робить доручення доступним навіть для дитини раннього віку (подай, принеси, постав на місце тощо). Трудові доручення. За змістом та організаційною структурою доручення є найдоступнішою і найпоширенішою формою організації дитячої праці. Сутність їх полягає у покладанні на індивіда, групу певних обов'язків, виконання певних завдань. Вони мають чітку спрямованість на результат.

Залежно від критеріїв виокремлюють такі види доручень:

— за складністю: складні та прості;

— за тривалістю: короткочасні, епізодичні та тривалі;

— за характером організації дітей: індивідуальні та групові.

Спільна трудова діяльність дітей. Використання цієї форми організації трудової діяльності дітей можливе у старшому дошкільному віці. Вона може об'єднувати всіх дітей групи і бути колективною (прибирання кімнати або майданчика, робота на клумбі та ін.). Колективній праці властиві спільна мета, відповідальність за результат, розподіл праці між учасниками, залежність їх один від одного.

Об'єднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду співробітництва, належного оволодіння навичками конкретних видів праці. Знання індивідуальних особливостей дітей дає змогу об'єднувати їх у групи різних рівнів співробітництва:

— об'єднання дітей високого рівня співробітництва з однолітками низького рівня, які симпатизують один одному;

— об'єднання дітей високого рівня співробітництва з дітьми низького рівня, які їм симпатизують;

— включення дітей низького рівня співробітництва у групи, до яких належать найактивніші діти високого рівня розвитку взаємин.

На думку філантропістів одним із компонентів готовності дитини до трудової діяльності є привабливість праці. Цей своєрідний механізм формується під час усвідомлення дитиною того, що в процесі праці вона відкриває нове у собі, навколо себе, випробовує свої можливості на зовсім іншому рівні вимог, здатна досягти конкретного результату, який приносить радість їй і тим, хто вболіває за її успіхи [5, с. 156].

Ставлення дітей до трудових доручень значною мірою залежить від характеру педагогічної оцінки, яку дає дорослий. Правильна педагогічна оцінка може посилювати почуття радості в разі успіху і послабити негативні емоції при невдачі. Тому до невдач дітей потрібно ставитися терпляче, якщо вони зумовлені недостатньо розвиненими вміннями, намагатися заохотити дитину і допомогти в її власному розвитку.

Звичайно, виховати самостійну, організовану та працелюбну дитину неможливо лише в стінах дитячого садка. Адже особистий приклад і участь батьків у трудовому вихованні дітей має величезне значення.

А.С. Макаренко у творі "Виховання в праці" детально аналізує зміст і значення трудового виховання в сім’ї: "Перше, про що мають пам’ятати батьки, це наступне. Ваша дитина буде членом трудового колективу, отже її значення в цьому суспільстві буде залежати від того, наскільки він буде здатний приймати участь у суспільній праці, наскільки вона буде підготовлена до цього. А від цього буде залежати і її благоустрій, і матеріальний рівень її життя" [2 с. 388].

Отже, коли діти усвідомлюють свої обов'язки та набувають практичного досвіду, у них з'являється впевненість у своїх силах та можливостях, готовність працювати. Вони із задоволенням виконують свої обов'язки. Спостерігаючи, як працюють дорослі, діти радо разом з ними прибиратимуть приміщення, пратимуть, готуватимуть. Для того щоб діти любили працю, щоб вона поступово стала для них потребою, необхідні міцні трудові навички, які формуються лише у результаті повсякденного вправляння. Якщо набуті навички стануть сталими, а обов'язки усвідомленими, то їх систематичне виконання переросте у звичку.