Список використаної літератури

1. Барташнікова І. А. Розвиток наочно-образного та логічного мислення у дітей 5-7 років / І. А. Барташнікова, – Тернопіль: „Богдан”, 1998. – 80 с.

2. Березина Р. Л. Формирование элементарных математических представлений у дошкольников / Р. Л. Березина. – М. Просвещение, 1988. – 206 с.

3. Татаринова С. О. Проблема формування логіко-математичних понять у дітей старшого дошкільного віку / С. О. Татаринова. — Бердянськ : БДПУ, 2007. — 196 с.

Науковий керівник: к.п.н., доцент І.В. Єнгаличева

Особливості тривожності у дітей дошкільного та шкільного молодшого віку я. А. Крапопова, в. В. Патлачук

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Аннотація. У статті розглянути основні особливості психології тривожності дітей.

Ключові слова: тривожність, форма тривожності, «маска» тривожності, «відхід у хворобу»

Постановка проблеми. Велика кількість дітей в закладах освіти має проблему тривожні. Тривожність – стійке особистісне утворення, що зберігається протягом досить тривалого періоду часу.

Вивчення тривожності на різних етапах дитинства важливо як для розкриття суті даного явища, так і для розуміння вікових закономірностей розвитку емоційної сфери людини, становлення, закріплення і розвитку емоційно-особистісних утворень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема тривожності займає особливе місце в сучасному науковому знанні. Їй присвячено значну кількість досліджень, причому не тільки в психології, але і в медицині, фізіології, філософії, соціології [2, c. 5].

Загальним проблемам вивчення особливостей тривожності у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку приділяли такі вчені, як В. М. Астапов, А. І. Захаров, В. Р. Кисловска, Б. І. Кочубей, Є. С. Новікова, Ю. Л. Ханін, Ч. Д. Спилбергер та ін. [3, c. 6].

Формулювання мети статті. Метою статті є узагальнення причин тривожності у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Тривожність розглядається як показник «передневротичного стану», її роль надзвичайно висока і в порушеннях поведінки, таких, наприклад, як делінквентність і адиктивна поведінка підлітків. Наявність тривожності як стійкого утворення – свідчення порушень в особистісному розвитку, що перешкоджає нормальному розвитку, діяльності, спілкуванню [3, c. 9].

Тривожність розрізняють :

• стійку, у якій-небудь сфері (тестова, міжособистісна, екологічна та ін.) – її прийнято позначати як специфічну, приватну, парціальну;

• загальну, генералізовану тривожність, яка вільно змінює об’єкти в залежності від зміни їх значущості для людини. У цих випадках приватна тривожність є лише формою вираження спільної [3, c. 10].

Одним з перших, хто ввів положення про тривожність як міжособистісний феномен, в науковий ужиток, був відомий психолог і психіатр, творець «інтерперсональної теорії психіатрії» Г. С. Саллівен [1, c. 12].

Зміст страхів і тривог у дітей та підлітків неодноразово вивчалось в психології, соціології, педагогіці і медицині. У різноманітних дослідженнях виділено ряд страхів і тривог, типових для дітей різного віку:

• для дошкільнят – це страх темряви, казкових персонажів, уявних істот;

• для молодших школярів – боязнь оцінки з боку дорослих, «небезпечних» людей, смерті, хвороби;

• підлітки найбільше побоюються глузувань, власних невдач, а також війни, хвороби і смерті батьків [3, c. 10].

Цікаві дані отримані в результаті масового вивчення змісту страхів, тривог у дітей від 3 до 15 років, проведеного А. І. Захаровим. За матеріалами цієї роботи, у молодшому шкільному віці в найбільшому ступені виявився вираженим страх, пов’язаний зі школою, причому він конкретизувався переважно в боязні запізнитися до школи, що було найбільш характерно для дівчаток (до 92% дівчаток, що беруть участь в дослідженні, випробовували цей страх). Крім того, в цей період вираженими виявилися магічні страхи, боязнь нещастя, біди [3, c. 10].

Літературні дані свідчать також, що прояви тривоги діляться на два основних види – мобілізуючий і демобілізуючий, причому, ці види мають яскраво виражений індивідуальний характер [4, c. 25].

Формою тривожності є особливе поєднання характеру переживання, усвідомлення, вербального та невербального вираження в характеристиках поведінки, спілкування та діяльності. Вона проявляється в стихійно складених способах подолання та компенсації тривожності, а також щодо дитини, підлітка до цього переживання. Вивчення форм тривожності проводилося в процесі індивідуальної і групової практичної психологічної роботи з дітьми та підлітками. Проведена робота підтвердила наявність двох основних категорій тривожності: 1) відкрита – свідомо пережита і демонстрована в поведінці і діяльності у вигляді стану тривоги; 2) прихована – різною мірою несвідома, що виявляється або надмірним спокоєм, нечутливістю до реального неблагополуччя і навіть запереченням його, або непрямим шляхом, через специфічні способи поведінки [4, c. 25].

Говорячи про форми тривожності, не можна не торкнутися також проблеми так званої «замаскованої» тривожності. Уявлення про «маски» емоційних розладів запозичено з психіатрії та психосоматичної медицини, де під «маскою» розуміється в основному соматизація невротичних і психічних розладів. В якості таких «масок» найчастіше описуються агресивність, залежність, апатія, надмірна мрійливість та ін. [4, c. 26].

Відомо, що «маски» тривожності, поряд з «відходом у хворобу», найчастіше описуються як форми захисту [3, c. 32].

«Відхід у хворобу» нерідко зустрічався у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, фізично ослаблених, що мали в анамнезі родові травми, які перенесли в ранньому віці важкі захворювання [3, c. 32].

На підставі аналізу літератури, а також даних були гіпотетично виділено чинники, що впливають на утворення емоційного досвіду у тривожних дітей:

1) невміння враховувати умови ситуації;

2) відсутність власних внутрішніх критеріїв успіху і неуспіху;

3) запам’ятовування переважно несприятливих подій [3, c. 32].

Окрім цього, наявні в літературі дані, свідчать про високу тривожність дітей, що проживають в радіаційно забруднених зонах. Так, в численних дослідженнях за програмою «Діти Чорнобиля» отримані медичні та фізіологічні дані, що свідчать про вплив рівня радіаційного фону на показники вираженості астенічних розладів, вегетосудинної дистонії, ендокринних порушень, зниження в 2-2,5 рази рівня м’язової сили і в 3,3 рази – розумової [3, c. 33].

Таким чином, дані свідчать про певний зв’язок підвищення тривожності з впливом екологічної обстановки.

В якості найважливішого джерела тривожності, в літературі виділяється внутрішній конфлікт, переважно конфлікт, пов’язаний з відношенням до себе, самооцінкою, Я-концепцією [3, c. 33].

Таким чином, для емоційно благополучних дошкільнят і школярів 1-2-х класів характерно відчуття спадкоємності між «Я минулим», «Я справжнім» і «Я майбутнім», яка ґрунтується на уявленні про можливість досягнення бажаного, «ідеального» Я. Для тривожних – розрив між минулим і віддаленим майбутнім не пов’язаний з тим, яким дитина бачить себе зараз, і з відсутністю таких дієвих (нехай навіть в плані тільки знаних мотивів ідеальних уявлень). Все це вказує на певні порушення в Я-концепції тривожних дітей цього віку [3, c. 34].

Висновок. Дитяча тривожність – це явище, яке є досить поширеним у дошкільному і шкільному віці. Виникає внаслідок багатьох причин і факторів, основними з яких є перенесення важких хвороб, несприятливий сімейний клімат, відсутність комфорту і позитивних емоцій в родині, а також тривожність яскраво розвивається в тих дітей, які народилися в Чорнобильській зоні. Тривожність несе за собою непередбачувані наслідки, які негативно впливають на всі сфери розвитку дитини, тому для її усунення потрібно залучати якомога раніше кваліфікованих спеціалістів для того аби допомогти дитині.

Перспективи. Під час наукового аналізу встановлено, що тривожність – це стійке особистісне утворення, яке зберігається протягом тривалого періоду часу, тому не тільки батьки, а й вихователі або ж вчителі початкових класів повинні вчасно виявити таке відхилення і приймати всі необхідні міри для того, щоб дитина почала щасливо жити і розвиватися.