Список використаної літератури

1. Досвід роботи школи з екологічного виховання учнів [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://ru.osvita.ua/school/method/upbring/1130/.

2. Організація позакласної роботи в групі продовженого дня з екологічного виховання молодших школярів [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/organizatsiya-pozaklasnoyi-roboti-v-grupi-prodovzh.html

3. Панамарчук В.І. Хрестоматія з природознавства. Посібник для вчителів. / В.І. Панамарчук - К., 1978. - 421 с.

4. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. / М.М. Фіцула — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. — 528с.

Науковий керівник: к.п.н., доцент Н. А. Зобенько

Активізація творчої діяльності учнів у підготовці майбутнього вчителя початкової школи т. С. Зорочкіна

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Особливості розв’язання зазначеної проблеми ґрунтується на аналізі досліджень провідних учених, в яких розкриваються особливості розвитку педагогічної освіти та реального стану підготовки майбутніх учителів у вищих навчальних закладах. Проте, у практиці роботи вчителя початкової школи ще не знайшла розв’язання суперечність між індивідуальним способом засвоєння знань і колективним способом навчання, яка визначає характер навчальної діяльності школярів. Але в теорії та практиці навчання зроблені спроби усунення цієї суперечності шляхом сполучення індивідуальних і колективних форм навчальної діяльності шляхом застосування безпосереднього спілкування між учнями на уроці. При цьому процес інтеріоризації та екстеріоризації у дітей відбувається швидше.

Необхідно підготувати такого фахівця, щоб він свою педагогічну діяльність здійснював не лише швидше за інших а й – інакше, постійно розвиваючи і оновлюючи себе. З цього приводу О. Устенко зазначає, що “нам треба будь-що зробити колосальний переворот у навчальних технологіях середньої та вищої освіти, інакше буде важко подолати той інформаційний вал, який невідворотно накочується на нас”. І далі: “Професорам і доцентам потрібно освоїти інваріантні методологічні схеми того, як навчання перетворити на ділову гру, дослідження, дискусію або взаємний обмін культурними надбаннями нації” [3].

Ми погоджуємось з думкою вчених (І. Ісаєв, А. Міщенко, В. Сластьонін, Є. Шиянов) про те, що засвоєння студентами знань про сутність новітніх технологій має здійснюватися “у взаємозв’язку із формуванням умінь їх використання, оскільки неможливо розвивати вміння, якщо відсутні ґрунтовні знання”. А знання, як стверджують В. Краєвський, А. Хуторський, стають лише основою розвитку творчої діяльності особистості [2].

Як зазначає І. Дичківська, в сучасних умовах інноваційна діяльність педагога має відповідати основним принципам: принцип інтеграції освіти, який передбачає посилену увагу до особистості кожної дитини як вищої соціальної цінності суспільства, орієнтації на формування громадянина з високими інтелектуальними, моральними, фізичними якостями; принцип диференціації та індивідуалізації освіти, що налаштовує на забезпечення умов для повноцінного вияву і розвитку здібностей кожного вихованця; принцип демократизації освіти, дотримання якого зобов’язує до створення передумов для розвитку активності, ініціативи, творчості учнів і вчителів, зацікавленої їх взаємодії, широкої участі громадськості в управлінні освітою. Реалізація цих принципів вимагає переходу від нормативної до інноваційної, творчої діяльності, що передбачає зміну характеру освітньої системи, змісту, методів, форм, технології навчання й виховання. Метою освіти за таких умов є вільний розвиток індивідуальних здібностей [1].

А. Коломієць, підтримуючи позицію І. Дичківської, визначила такі завдання педагогічних ВНЗ: забезпечити підготовку вчителів на основі навчання інноваційного типу та їхньої неперервної освітньої діяльності; змістити з пасивної на активну професійно-особистісну позицію майбутніх учителів щодо засвоєння перспективних педагогічних технологій; перевести навчальну діяльність студентів із режиму одержання інформації в режим інноваційного розроблення, спільного пошуку орієнтирів професійної діяльності; створити творче середовище для майбутнього вчителя.

З метою підготовки вчителя до роботи з творчими дітьми застосовується технологічний підхід, який, як зазначає Г. Селевко, відкриває нові можливості для концептуального та проектувального освоєння різних галузей і аспектів освітньої, педагогічної та соціальної дійсності. Він дозволяє: передбачити результати та керувати педагогічними процесами; аналізувати й систематизувати на науковій основі практичний досвід та його використання; забезпечувати сприятливі умови для розвитку особистості; вибирати найбільш ефективні та розробляти нові технології й моделі для розв’язання соціально-педагогічних проблем, що виникають [5].

Вчений визначає три рівні, на яких може існувати будь-яка педагогічна технологія: загально-дидактичний (педагогічна технологія розглядається як певна педагогічна система); частково-методичний (предметний рівень); модульний рівень [4].

Вчитель початкових класів має скеровувати творчі можливості учнів так, щоб вони: були здобувачами знань, а не пасивно запам’ятовували знання під керівництвом учителя; вміли аналізувати, визначати спільне, класифікувати, узагальнювати; розвивали асоціативне мислення (етап розвитку мислення, що передує становленню наукових понять), пам’ять, творчу активність.

У зв’язку з вищезазначеним перед ВНЗ нашої країни стоїть завдання створити таку систему професійної підготовки, щоб під час навчання в педагогічному закладі у майбутніх учителів формувалися вміння, спрямовані на активізацію творчості у навчально-виховного процесу в початковій школі, щоб учитель був здатний відібраний зміст реалізувати в навчально-виховному процесі із урахуванням інтересів та здібностей учнів, а також – розвивати їх творчість, здійснювати особистісно орієнтований підхід. Така постановка проблеми вимагає педагога творчого, позитивно налаштованого на діяльність, люблячого дітей, педагога, який володіє сучасними інноваційними технологіями. Сьогодні підготовка вчителя початкової школи не можлива без перебудови технології навчання студентів ВНЗ. Перед вищими навчальними закладами виникла проблема підготовки студентів до застосування сучасних технологій, до розв’язання найскладнішої проблеми професійного становлення вчителя, проблеми роботи з обдарованими дітьми.

Базовим компонентом підготовки такого вчителя є оволодіння студентами інноваційними технологіями у ВНЗ, що дозволить у майбутньому моделювати й проводити уроки на основі застосування різних технологій (інтерактивного, диференційованого, інформаційного навчання).

Висновки. Саме зараз з оновленням історичної науки треба оновлювати і форми та методи навчальної роботи. Як свідчать психологи, пам’ять людини залишає 10% - почутого; 50% - побаченого; 90% - зробленого. Учні не повинні залишатися бездіяльними, вони повинні бути активними слухачами. Тому актуальним є вихід на нові методичні орієнтири викладання – новітні технології.