Список використаної літератури

1. Бадер Н. Класифікація помилок у мовленні молодших школярів / Н. Бадер // Рідна школа .- 1999. - №9.- с.53 -55.

2. Крайнова Ж. Формування комунікативної компитентності молодших школярів на заняттях з рідної мови / Ж. Крайнова // Початкова школа . - 2003. -№ 11. - с.24 – 25

3. Притулик Н. Формування умінь українського комунікативного мовлення першокласників в умовах російсько-української двомовності / Н. Притулик // Початкова школа. - 2004. - №6.- с.12

4. Савінова Н. В. Коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності: дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 – Теорія і методика навчання (українська мова) / Н. В. Савінова – Одеса, 2005. – 247 с.

Науковий керівник: викладач Т. А. Слюсар

Екологічне виховання молодших школярів засобами позакласної роботи і.М. Запорожець, о. Л. Рищиковець

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Анотація. У статті проаналізовано питання організації екологічного виховання молодших школярів у процесі позакласної роботи.

Ключові слова: екологічне виховання, екологічна освіта, позакласна робота.

Основний виклад матеріалу. На сьогоднішній день, проблема екологічного виховання молодших школярів набуває все більшої актуальності.

Проблема екологічного виховання знайшла достатньо широке висвітлення в педагогічній теорії та практиці. Гносеологічним основам її розв’язання присвячено роботи М. Дробнохота, В. Коменської, М. Гомової, Т. Чурилової та інших. Сутність екологічної культури, її характерні особливості розкриваються у працях С. Дерябо, А. Захлєбного, Г. Ільїної, І. Суравегіної, Л. Печко [3, с. 26].

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею.

Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності. Здійснюється вона на всіх етапах навчання у школі, кожному з яких, з огляду на вікові особливості школярів, властиві певна мета, завдання, методика [ 4 ,с.276].

Безперечно, екологічне виховання у школі слід розпочинати з молодшого шкільного віку. Спочатку діти вчаться помічати прекрасне та незвичне навколо себе, учаться спостерігати, милуватись природою, посильно охороняти природу, не шкодити їй, робити довкілля чистішим. Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління у сфері екологічного виховання — формування почуття співпричетності, відповідальності; розуміння необхідності піклування про природу; готовність жити у злагоді з природою й у відповідності до її законів. Коли ці риси стануть характерними для більшості молодших школярів, то на наступних етапах результативність роботи з екологічного виховання, маючи міцне підґрунтя, проводитиметься значно ефективніше [1].

Отже, проблема екологічної освіти та виховання є важливою і необхідною складовою частиною при навчанні дітей молодшого шкільного віку. Робота з екологічного виховання проводиться під час проведення уроків, в позаурочний час, у гуртковій роботі, у позакласних заходах, виховних годинах, екскурсіях, а також участі дітей в екологічних турнірах та олімпіадах. Аналізуючи праці науковців, ми прийшли до висновку, що головною і невід'ємною складовою екологічної освіти та виховання молодшого школяра є певна вироблена система позакласних занять. 

Робота з екологічного виховання дозволяє реалізувати виховний, освітній і розвиваючий потенціал природничих знань, забезпечує формування екологічної відповідальності молодших школярів.  Виходячи з цього, принципово важливо застосовувати різноманітність форм і методів роботи з екологічного виховання.

На початковому етапі навчання дітям, перш за все, даються знання про світ людей і світ природи — це дуже важливо, адже ці елементарні знання повинні забезпечити учневі природні, соціальні та пізнавальні потреби. Дитина через навколишній світ має пізнати різноманітність форм, фарб, різних проявів, станів природи, рослинний і тваринний світ, сезонні зміни, своє важливе і значуще місце в цьому світі. 

Ми поділяємо думку вчених [1;2] , що саме системний підхід з екологічного виховання дозволяє:

• встановити більш тісні зв'язки між пізнанням природи і пізнанням соціального життя; 

• забезпечити реальну наступність і перспективність вивчення навколишнього світу природи; 

• створити умови для поступового і доцільного формування морально-етичних установок; 

• розширити екологічні знання молодших школярів, конкретизувати їх на доступних прикладах з життя;

• поглибити теоретичні знання в сфері екології; формувати основні екологічні поняття; 

• забезпечити більш широку і різноманітну практичну діяльність учнів з вивчення і охорони навколишнього середовища

Отже, завдання педагогів — виховувати у молодших школярів любов до природи, до рідного краю, формувати екологічну культуру.