Список використаної літератури

1. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе /Вопросы психологии, 1979, № 4. – С. 23-34.

2. Липпс Т. Руководство по психологии. – Спб., 1907. – С.216.

3. Гаврилова Т.П. Анализ эмпатийных переживаний младших школьников и младших подростков //Психология межличностного познания //Сборник научных трудов. – М., 1981. – С. 122-138.

4. Якобсон П.М. Изучение возрастных различий в сфере нравственных чувств и нравственных оценок у школьников. – «Советская педагогика». – 1960. – № 5.

Науковий керівник: ст. викл. О. О. Свириденко

Помилки у мовленні молодших школярів та шляхи їх усунення к. С. Забалуй

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Проблема, взаємозв’язку мовної освіти і мовленнєвого розвитку учнів визначила нові змістові лінії навчання української мови: комунікативну, лінгвістичну та лінгвоукраїнознавчу, виникла необхідність удосконалити методичні прийоми та урізноманітнити форми роботи, надаючи нового спрямування вивченню рідної мови.

Забезпечення свідомого міцного опанування мови і мовлення учнями можливе лише за умови вмілої регуляції вчителем навчальної діяльності школярів, зокрема створення у них міцної мотиваційної основи. Важливим засобом мотивації, спонукання їх до успішного навчання служить педагогічна оцінка. Для її дієвості слід враховувати не тільки змістовий аспект оцінювання, а й уміти правильно диференціювати допущені його вихованцями помилки, вжити необхідних заходів щодо їх усунення.

У науковій літературі існує велика класифікація помилок у мовленні учнів. В основі більшості існуючих нині характеристик помилок лежать відповідні рівні мовної ситеми: фонетичний, лексичний, морфологічний та синтаксичний. Цим питанням займалися такі вчені як М. Кожина, В.  Мельничайко, М. Пентилюк, М.  Пльонкін, Т. Чижова, Т. Ладиженська [  1,  53].

Проблема формування граматичної правильності мовлення молодших школярів є досить складною і багатоаспектною. До неї зверталися психолінгвісти, онтолінгвісти, лінгвісти, педагоги, методисти А. Богуш, М.  Вашуленко, О. Гвоздєв, Л. Калмикова, Г. Ніколайчук, Ф.   Сохін [4, 48].

Мовна помилка - невдало обране слово, неправильно побудоване речення, перекручена морфологічна форма. Мовна помилка - будь-які випадки відхилення від діючих мовних норм. Культура мовлення вимагає від мовця доброго знання і дотримання норм літературної мови. Але в процесі спілкування люди допускають помилки. Для правильного спілкування, попередження і виправлення помилок треба пам'ятати, що кожна помилка - це порушення якоїсь мовної норми.

Мовленнєвій діяльності на уроці української мови учитель повинен відводити більше половини часу, вміло поєднуючи розвиток мовних, мовленнєвих та комунікативних умінь учнів. Комунікативно–мовленнєві вміння – це вміння необхідні для ефективного здійснення мовленнєвої діяльності в умовах міжособистісної взаємодії, тобто в різних ситуаціях спілкування [3,12].

Мовні вміння необхідно спрямовувати на формування базових понять, засвоєння норм літературної вимови, оволодіння опорними вміннями логічного мислення. Мовленнєві уміння включають удосконалення звуковимови і  культури мовлення, роботу над збагаченням і уточненням словника і опанування граматичного ладу мовлення. Комунікативні – забезпечують розвиток власне мовленнєвих умінь: орієнтацією в умовах, змісті висловлювання, формі його викладу; групування збірного матеріалу, визначення послідовності частин тексту, виділення слів, важливих для висловлювань; удосконалення власного тексту [ 2, 24].

Виділяють основні види мовленнєвої діяльності учнів: творчі вправи, словникова робота, розповідь за малюнком, створення ситуацій. Саме в названих видах мовлення учні найчастіше роблять помилки.

Під час перевірки усних висловлювань молодших школярів основна увага вчителя, як правило, зосереджена на виправленні лексичних і граматичних помилок своїх вихованців. Стилістичного характеру вважаються помилки з неправильною побудовою речень і словосполучень [1, 55].

Але існує поняття «помилка» і «недолік». Дуже часто ці поняття ототожнюють. Помилки можна усунути тільки за допомогою вчителя, а  недоліки може усунути учень як самостійно, так і під керівництвом учителя.

Отже, можна охарактеризувати основні помилки у мовленні учнів:

1. Морфологічні помилки – порушення норм утворення форми слова, помилки у вживанні роду, числа, відмінка

2. Порушення норми на всіх мовних рівнях - використання слів у невластивому для них значенні.

3. Орфоепічні та інтонаційні помилки, а також порушення евфонії та норм наголошення української мови

4. Писемні помилки у мовленні молодших школярів - порушення правил написання букв, недотримання норм орфографії

5. Порушення логічної послідовності у викладі думок – не дотримання структурно–композиційної структури тексту [ 1, 54].

Дані помилки є найуживанішими у мовлення учнів молодших класі. На основі зазначених помилок можемо окреслити загальні шляхи попередження і уникнення їх. Такі як:

• Робота над звуковимовою – сприяти відпрацюванню правильної вимови звуків, формулювання артикуляційної вправності учнів.

• Стимулювання умінь мовленнєвого спілкування

• Інтонація, темп мовлення, сила та тембр голосу – дозволяють чітко визначити позицію мовця, емоційне ставлення, яке він викликає у висловлюванні.

У процесі формування інтонаційних умінь важливим є спостереження за інтонацією ( під час слухання художніх творів), вибір інтонаційних реплік на основі індивідуальних характеристик мовців [2, 25].

Також важливо здійснювати навчання української мови з урахуванням комунікативно-діяльнісного й функціонально-стилістичного підходів та опорою на навчально-мовленнєву діяльність; дотримання принципів систематичності та неперервності вдосконалення мовної компетенції учнів на уроках української мови під час вивчення синтаксису; створення системи завдань для попередження та усунення синтаксично-стилістичних помилок молодших школярів, розрахованих на постійне залучення учнів до активних форм спілкування; систематичної роботи над усуненням синтаксично-стилістичних помилок молодших школярів.

Отже, характеристика помилок має велике значення, оскільки, коли учитель розуміє їх, визначає причини виникнення, і в результаті може перешкодити негативним наслідкам, які можуть існувати у мовленні школярів. Важливо розуміти важливість усного і писемного мовлення, бо вони є взаємопов’язані, й  впливають один на одного.