Список використаної літератури

1. Аванесова В. Н. Дидактическая игра как форма организации обучения в детском саду / В. Н. Аванесова – М. : Знание. 1972. – 249 с.

2. Бондаренко А.К. Воспитание детей в игре / А. К.  Бондаренко, А. И. Матусик – М. : Просветление, 1983. — 367 с.

3. Выготский Л. С Игра и ее роль в психическом раз­витии ребенка / Л. С. Выготский // Вопросы психологии. – 1966. – №6 - С. 62-63.

4. Ільченко А. М Ідеї раннього розвитку і вільного виховання дітей з обмеженими розумовими можливостями у педагогічній спадщині М. Монтессорі : автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.03 / Ільченко А. М. – К., 2007. – 20 с.

5. Пиаже Ж. Речь и мышление ребенка / Ж. Пиаже [пер.с фр.и анг. А. Лув, В. Луков] – М. : Педагогика – Пресс, 1994. – 528с.

6. Фрейд З. Психоанализ и детские неврозы / З.  Фрейд. – СПб. : Алетея, 1997. – 296с.

Науковий керівник: к.п.н., доцент І. В. Єнгаличева

Цінність природи та її виховний вплив на дошкільників с. М. Друзяка

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

В даний час проблема екологічного виховання є досить актуальною, оскільки вона передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування людини, ставлення до природи, розуміння її цінності та використання природних багатств суспільством. Авжеж можна прожити без багатьох досягнень науково-технічного прогресу, але без природи, без чистого повітря, їжі та води людині прожити неможливо.

Вводити дитину в світ природи необхідно ще з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, – писав Г. Ващенко, – треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи» [2]. Тому й головним завданням вихователів дошкільних закладів є допомогти дитині пізнати рідну природу, зробити в ній перші кроки, навчити спостерігати, любити й берегти її.

Провідним у ставленні дошкільнят до природи є когнітивний компонент, тобто готовність і прагнення дитини одержувати, шукати та переробляти інформацію про об’єкти природи. Якщо дорослий радіє красі метелика, то першою реакцією дитини буде піймати його і дізнатися, який він на дотик. Психологи експериментально дослідили, що рівень сформованості в дітей уявлень про живе (здатність диференціювати живе від неживого – Д. Петяєва), а також рівень розвитку пізнавальної сфери визначають характер взаємодії з природними об’єктами і ставлення до них. Тобто, чим вищий рівень знань дітей про природу, тим більше вони виявляють пізнавальний інтерес до неї, орієнтуючись на стан і благополуччя самого об’єкта, а не на оцінювання його дорослими. Важливо вчасно використати цю вікову особливість дошкільнят для організації процесу їхньої взаємодії зі світом природи [1, 13].

Звичайно природа відіграє важливе значення у вихованні дошкільників, адже вона потребує постійного безпосереднього спілкування з нею. Любов до природи, бережливе ставлення до неї, турбота про живих істот – все це сприяє формуванню у дітей таких рис характеру, як патріотизм, працьовитість, повагу до праці дорослих, які охороняють і примножують природні багатства. 

Велика роль в екологічному вихованні дітей дошкільного віку відводиться дорослому. Саме він доносить до дітей необхідні знання, які потрібно засвоїти. Однак вихователі можуть припускатись помилок. Наприклад, зазвичай вони більше уваги приділяють лише інформації про рослини чи тварин, цим вони стримують емоції дітей. Тому що їм важко зосередитися на мові дорослого, адже вони сприймають образ у цілому, і не в змозі замислюватися над будовою чи функцією органа. Також, при формуванні в дітей емоцій та ставлень до природи негативний вплив має розбіжність в словах та діях дорослого. Адже, демонструючи перед дітьми позитивне ставлення до окремих об’єктів і явищ під час спілкувань, дорослі не завжди дотримуються його в своїх діях. А діти помічають такі суперечності і не залишаються байдужими. Саме поведінка дорослих впливає на формування ставлення дітей до природи. Недооцінювання значення розвитку емоційно-почуттєвої сфери дітей, брак чи обмаль позитивних прикладів для наслідування, а також інші помилки виховного процесу призводять до того, що в чотири-п’ять років у дітей формується неадекватне ставлення до природи (рослин, тварин і т.д.).

Для того, щоб виховний процес був ефективним, ми пропонуємо такі поради, яких необхідно дотримуватись:

1) створювати умови для вільного спілкування з об’єктом (можливість розглядати, торкатися, слухати та ін.);

2) емоційно налаштовувати та сприяти активному виявленню позитивних емоцій дітей при спілкування з об’єктами чи явищами природи;

3) стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об'єктів та явищ;

4) ознайомлювати дітей з надбаннями народної мудрості про дбайливе ставлення до природи;

5) виховувати у дітей любов до природи, вміння піклуватися про рослини і тварин.

Дорослий заздалегідь повинен зацікавити дітей об’єктом. Захоплення вихователя, яке виявляється в емоційній розповіді, передається дітям. Дорослий має створити умови для вільного виявлення позитивних емоцій та активізувати тих дітей, які залишилися байдужими.

Звичайно, успіх виховної роботи з дітьми великою мірою залежить від того, наскільки вимоги вихователя підтримуються в сім’ї. За відсутності єдиних виховних впливів емоційні переживання дитини послаблюються або відбувається роздвоєння оцінки в її свідомості. Єдність сім’ї і дошкільного закладу важлива саме в емоційному та поведінковому ставленні до всього, що поруч [1,12].

Отже, ми можемо сказати, що виховний вплив природи на дошкільників можливий тоді, коли вихователь буде дотримуватись відповідних правил у вихованні в дітей бережного та дбайливого ставлення до природи; обов’язково відбуватиметься взаємодія ДНЗ та сім’ї; діти будуть опановувати хоча б елементарні знання про природу, оволодіватимуть нескладними способами вирощування рослин, догляду за тваринами, навчатимуться спостерігати за природою, розуміти та бачити її красу.