Список використаної літератури

1. Виховання, навчання і розвиток особистості: стаття з педагогіки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ualib.com.ua/br_3255.html

2. Екологічне виховання : стаття з педагогіки. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ualib.com.ua/br_3278.html

3. Екологічна освіта та виховання // Інформаційний вісник водоканалу. - 2008. - Вип. 1. - С. 5

4. Казішкурт І. М. Психологія ставлення до природи як педагогічна проблема (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) / І. М. Казішкурт // Теорія та методика навчання та виховання . - 2011. - Вип. 30. - С. 54-59.

5. Колонькова О.О. Екологія для дітей. Посібник для навчання та природоохоронної роботи/ О.О.Колонькова. – К: Центр екологічної освіти та інформації, 2004. – 156 с.

6. Цибульова Л. В Довідник класного керівника 7–8 кл. На допомогу класному керівнику / Л. В. Цибульова, В. В. Билдіна,Л. І. Єфремова. - Вид.: Ранок, 2007. – 176с.

Науковий керівник: к.п.н., доцент Н. А. Зобенько

ГРА, ЯК ЗАСІБ ФІКСАЦІЇ ЗНАНЬ ДОШКІЛЬНИКІВ ПРО ПРИРОДУ

Р. С. Гулян

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Природа щедро піклується про людину, створює умови для її існування, оточує прекрасним і захоплюючим світом, дає змогу пізнавати її таємниці, милуватися веселковими барвами, сприймати розмаїття голосів, вдихати чудові пахощі, смакувати плоди. Тому людина має бути вдячною природі, сповна розуміти міру своєї відповідальності перед нею [4, 68].

Процес пізнання ґрунтується на цікавості та допитливості, які, у свою чергу, виникають і реалізуються в умовах новизни й невизначеності поля діяльності. Пізнавальний інтерес, що виникає в руховій діяльності, змушує дітей активно прагнути до пізнання, шукати різні способи та засоби задоволення «жаги знань», розвиває їхню творчу активність [5, 3].

Проблема формування екологічної компетентності дітей дошкільного віку набула актуальності відтоді, як до суспільної свідомості ввійшло розуміння взаємозв’язку людини й природи, взаємозалежності та взаємозумовленості їхнього існування. Однак реалії сучасного життя підтверджують, що в значної частини населення нашої країни ще не сформовано еколого-доцільної поведінки.

В останні десятиліття весь світ і Україна, зокрема, перебувають у стані важкої екологічної кризи, спричиненої масштабними й систематичними негативними змінами навко­лишнього природного середовища, пов'язаними з практичною діяльністю людей. На сьогодні ситуація вимагає розумного входження людини до світу природи і, наскільки це можливо, усунення заподіяної їй шкоди.

Як було доведено психологами і педагогами, що основи свідомості, екологічної культури, формування ставлення особистості до світу природи закладаються в дошкільному дитинстві. Це підтверджує доцільність використання цього сензитивного періоду для екологічної освіти й виховання особистості, формування і еколого-природничої компетентності [1, 4-6].

Педагогічний навчально-виховний процес повинен бути спрямований на формування таких психологічних властивостей особистості, як потреба в спілкуванні з природою, інтерес до пізнання її законів, мотиви поведінки і діяльності по охороні природи, переконання — в соціальній обумовленості відношення людини до природи, в необхідності управління природними явищами.

Проблема формування еколого-природничої компетентності, починаючи з дошкільного дитинства, є актуальною для сучасної системи освіти, оскільки отримані на цьому віковому етапі знання, уявлення, сформоване ставлення до природи й моделі поведінки виступають базисом подальшого розвитку особистості [1, 8].

Перші спроби у формуванні в дітей основ екологічної культури були спрямовані й на те, щоб допомогти кожному вихованцю зорієнтуватися в різноманітності навколишнього світу, виробити правила безпечної та правильної поведінки в ньому.

У процесі екологічного виховання позитивне емоційне ставлення має виняткову увагу, особливо це стосується дошкільників. У педагогічній практиці не приділяється достатньо уваги вихованню позитивного емоційного ставлення до об'єктів і явищ природи. Під час спостережень увага дітей переважно акцентується на знаннях, які потрібно засвоїти. Дорослий більше уваги приділяє інформації про рослини чи тварин, стримуючи емоційні прояви дітей. Проте малюкам важко зосередитися. Негативно впливає на формування емоційного ставлення і розбіжність у словах та діях дорослих. Демонструючи перед дітьми позитивне ставлення до окремих об'єктів і явиш під час короткочасних спілкувань, дорослі не завжди дотримуються його в своїх діях [ 3, 20].

Педагог повинен стимулювати прагнення дитини до пізнання, розумного використання багатств природи, учити помічати її неповторність і красу. Для цього організовують цілеспрямовані прогулянки, активні спостереження у природі з їх подальшим обговоренням. Пошук допомагає доступно сформувати найскладніші поняття й реалізувати та відтворити будь-які дії [4, 68].

Оскільки гра є провідною діяльністю дітей дошкільного віку, то становлення особистості відбувається насамперед у грі. Сутність гри, полягає в тому, що діти відображають у ній різні аспекти життя, особливості взаємин дорослих, уточнюють знання про навколишню дійсність.

Гра є свого роду засобом пізнання дитиною дійсності, що дає поштовх до загального психічного розвитку.

Ігрова діяльність дає дітям змогу забезпечити можливість засвоєння екологічних уявлень, здобути інтерес до природи і сформувати ціннісне ставлення до неї.

Ефективність педагогічного процесу у формуванні особистості дитини багато в чому залежить від грамотного педагогічного керівництва. Педагогічно правильно організована ігрова діяльність дає змогу добитись найповнішого самовираження дітей, активності їхніх дій, які погоджуються із загальноприйнятими нормами та правилами пізнання навколишньої природи.

Піч час вибору напряму керівництва екологічними іграми варто зважати на те, що особливість гри у вихованні дошкільників вимагає насичення нею всієї життєдіяльності дітей у групі і тому потрібно будувати педагогічний процес таким чином, щоб гра проходила через усі режимні моменти протягом дня [2, 6].

Екологічні уявлення, зокрема уявлення про зв’язки й залежності в природі та цілісність природи, є підґрунтям для формування в дітей ціннісного ставлення до природи та екологічно доцільної поведінки.

Що більше накопичено дитиною знань і уявлень про природу, то яскравіше виявляться її пізнавальний інтерес і змінюється ставлення до природи від прагматичного до емоційно-цілісного [1, 13].

Отже, бачимо, що формування позитивного емоційного ставлення дитини до природи можливе лише за умови безпосереднього спілкування з природними об’єктами й базується на утриманні уявлень про них, що зокрема відбувається в процесі гри. При формуванні природничої компетентності дитини центральним аспектом є формування ставлення до природи як до цінності, усвідомлення єдності з природнім світом. Тому діяльність педагогів повинна поєднувати в собі підвищення рівня екологічної свідомості та вибір ефективних методів і засобів фіксації знань про природу, зокрема через провідну діяльність – гру.