Список використаної літератури

1.А.А. Марушевич Невтомний працівник українського Ренесансу Іван Огієнко. Педагогічний аспект / А.А.Марушевич. – К.: Четверта хвиля, 1996. – 128 с.

2.О.О.Любар, М.Г.Стельмахович, Д.Т.Федоренко Історія української школи і педагогіки: Навчальний посібник / За ред. О.О. Любара. — К.: Т-во «Знання», 2003. — 450 с.

3.С.С.Пальчевський Педагогічні погляди Івана Огієнка [Електронний ресурс] / С.С.Пальчевський.

4.Т.Ф.Москвіна. Погляди Івана Огієнка та його сподвижників щодо розвитку національної системи освіти [Електронний ресурс] / Т. Ф. Москвіна. - Режим доступу : http://politics.ellib.org.ua/pages-5857.html.

Науковий керівник: викладач В. Г. Бондар

ДОШКІЛЬНА

ТА ПОЧАТКОВА ОСВІТА

Педагогічний вплив на вразливих молодших школярів м. Я. Анцут

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Молодший шкільний вік (від 6/7 до 10/11 років) – важливий етап дитинства, від позитивного перебігу якого залежить розвиток інтелекту особистості, бажання й уміння навчатися, віра у свої сили і подальша життєдіяльність людини. І якщо у дитини наявні певні тривоги, що стримують її пізнавальні потреби, вони можуть виступати серйозною перешкодою у її подальшому навчанні.

З приходом до школи дитина потрапляє в нову для себе соціальну ситуацію розвитку і зіштовхується з новою діяльністю. У віці семи-одинадцяти років дитина знає, що повинна навчатися і в процесі навчання змінювати себе, привласнюючи колективні знаки (мова, цифри, ноти тощо), колективні поняття, знання та ідеї, які існують в суспільстві, систему соціальних очікувань щодо поведінки та ціннісних орієнтацій. У той же час дитина знає, що відрізняється від інших і переживає свою унікальність, прагнучи утвердити себе серед дорослих і однолітків.

Вразливість дитини відображає сприйняття навколишнього світу, межі якого тепер розширюються. Основне переживання молодшого шкільного віку: «бути не тим», не відповідати загальноприйнятим нормам поведінки, вимогам найближчого оточення, будь то школа, однолітки або сім'я. Конкретною формою цього переживання є страх зробити не те, неправильно, не так як слід. Також частим видом страху невідповідності є страх запізнитися до школи. Страх запізнення в школу — це один із симптомів синдрому «шкільної фобії», тобто боязні перед відвідуванням школи. У багатьох дітей хвилювання виникають через надмірні вимоги до них удома та в школі. Ці навантаження і напруження породжують у деяких дітей цілу низку розчарувань, невпевненість, відчуття власного безсилля. За нашим переконанням, таких дітей не можна перевантажувати. У них має бути час на «перетравлення» всього побаченого й почутого. [1, 279]

Взаємодії під час навчального та позаурочного виховного процесів відіграють велику роль у виникненні й розвитку переживань. Ці події можуть позначитися на всьому подальшому житті (велика образа, покарання при всіх, вияв негативного ставлення на очах у того, хто тобі подобається тощо).

Проте на жаль, батьки і вчителі часто не помічають і не здогадуються, що дитину замучили переживання. Тоді дитина стає нервовою, відчуженою, внутрішньо замкненою. Тривога блокує її можливості, дитина не може себе вільно виразити. Досить різноманітними є результати «школофобії»: від симптомів у вигляді головного болю, кольок у шлунку, запаморочення і блювоти до появи почуття невпевненості у своїх силах, сумнівів в своїх знаннях, звички спиратися на сторонню допомогу при найменших труднощах.

Оскільки у молодшому шкільному віці дитина вже має судження про власну соціальну значимість, саме в цей час авторитет учителя впливає на самооцінку дитини більше, ніж будь-кого з дорослого оточення. Вчителю слід слідкувати, щоб похвали переважали над докорами на адресу дитини, не принижати почуття особистої гідності у словесних покараннях, ні в якому разі не використовувати залякування, зупиняти висміювання недоліків і насмішки однолітків. [2, 5]

Також слід пам’ятати:

• тривожну дитину слід постійно підбадьорювати, викликати впевненість у результатах та можливості успіхів;

• намагатися виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, вміння правильно оцінити себе;

• допомагати їй спокійно та правильно ставитися до успіхів та невдач, не соромитися та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку;

• формувати у дитини правильне ставлення до діяльності та вчинків інших людей, розвивати адекватне ставлення до думок, оцінок інших людей;

• широко використовувати музику, ігрові прийоми, рольові ігри.[3, 6]

Отже, з початку шкільного навчання в учня активно формується повна структура навчальної діяльності, від якої залежить подальший успіх дитини в оволодінні основами наук. Діти цього віку вкрай емоційні, і важливою частиною цього є тривоги. Вони тримають дитину в постійній напрузі, породжують невпевненість в собі і не дозволяють їй реалізуватися в повну силу. І вчителю слід стежити за тим, щоб занепокоєння дітей цього віку не перешкоджали їхньому розвитку і педагогічному процесу та намагатися допомогти дитині перебороти їх.