Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Збірник псих-пед.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
9.94 Mб
Скачать

Список використаної літератури

  1. Лосева В., Лукьянов А. Страхи вокруг беременности / В. Лосева, А. Лукьянов // Психологическая консультация. – 1988. - №1. - С. 21-34.

  2. Райнпрехт Х.Воспитание без огорчений. / Х. Райнпрехт. - М. : 2000. - 290 с.

  3. Стельмахович М. Українська родинна педагогіка. / М. Стельмахович. - К. : Радуга, 1996. – 343 с.

  4. Сухомлинський В. Батьківська педагогіка. / В. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1987. – 240 с.

Науковий керівник: к. п. н., доцент С. О. Захаренко

Особистісні якості вчителя-майстра а. О. Борковська

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Педагогічна майстерність – одна з найдавніших категорій і виникла вона на ранніх етапах розвитку людства у зв’язку з потребою передавати підростаючому поколінню набутий досвід, виокремившись згодом в окрему галузь. Незабаром виповниться два тисячоліття відтоді, як римський імператор (у І ст. н.е.) почав видавати платню першому «штатному» вчителеві – оратору Марку Фабію Квінтіліану, що засвідчило появу вчительської професії.

Кожна держава, будь-яка суспільна система, визнавали необхідність навчання і виховання, тому заохочувала до праці людей, які займалися цією діяльністю.

Сучасні вимоги до педагога висвітлені у низці нормативних документів, зокрема у Законі України «Про загальну середню освіту», де зазначено: «Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки в навчальних закладах середньої освіти» [1]. Тож педагог має бути людиною культурною,із сформованимизагальнолюдськими цінностями, провідником ідей державотворення і демократичних змін, людиною великої душі й доброго серця. Але передусім має бути любов до дитини, на чому наголошували відомі педагоги К.Д. Ушинський,А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та інші.«Педагог без любові до дитини – це все одно, що співак без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору»,– підкреслював останній. Йдеться про мудру, добру й вимогливу любов, що вчить жити [2, 442].

Я поділяю думку, що справжній педагог повинен працювати на майбутнє, випереджати свій час. Його має хвилювати не лише окрема індивідуальність, а світ людей. Завдяки цьому педагогічна професія стає творчою місією. Місія педагога – це не лише його власні інтереси, мотиви, плани. Він є посередником між дітьми та системою ідей, традиціями, культурою свого народу і людства. Його обов’язок – виховувати гідних людей, здатних примножувати здобутки людської цивілізації.

Важливу роль відіграють особистісні якості педагога, його чутливість до іншої людини, гуманність у помислах і діях. Але це не знижує актуальності такої його риси як вимогливість. Всепрощення, безпринципність, поблажливість до учнів, потурання їхнім слабкостям, байдужість до посереднього в їхньому навчанні та поведінці завдають великої шкоди вихованню особистості.

Працю справжнього педагога живить віра в людину. Він повинен бути оптимістом, глибоко вірити у сили й можливості дітей, бачити насамперед усе краще, що їм притаманне, «проектувати хороше» (А.Макаренко). Учитель має здійснювати індивідуальний підхіддо кожної дитини з оптимізмом, навіть, якщо ризикує помилитися. Водночас він не повинен ідеалізувати позитивні риси, ігноруючи їх недоліки. Обов’язковою нормою в ставленні учителя до учнів є справедливість. Будь-які прояви несправедливості з боку педагога ранять дитячі душі, обурюють учнів і завдають невиправної шкоди справі навчання й виховання.

Важливою для вчителя є позитивна емоційна налаштованість, яка виявляється в умінні залишати за дверима школи неприємні переживання, поганий настрій. Гнів, як і радість, повинні бути педагогічно спрямовані, не переходити меж, за якими вони стають шкідливими у вихованні. Учитель завжди має бути твердим, непохитним, послідовним у своїх вимогах і водночас гнучким, здатним переглядати окремі свої рішення і вимоги, якщо це зумовлено конкретними обставинами та інтересами справи. Він є старшим другом, товаришем учнів, але насамперед, їхнім наставником, керівником.

Отже, учитель – значна фігура педагогічного процесу. Його особистий приклад є могутнім фактором виховного впливу. Завдяки спілкуванню з учнями вчитель виховує їх не лише словом, а й власним прикладом. Діти, говорив Лев Толстой, надають перевагу прикладу у сто разів сильніше, ніж найкрасномовнішим і найрозумнішим повчанням. Вплив авторитетного педагога на учнів залишає свій відбиток на все їхнє життя. Висловлювання К.Д. Ушинського, яке стало «золотим правилом» виховання звучить так: «Вчителеві треба бути таким, яким він хоче бачити своїх вихованців» [3, 126].