3. Характеристика менеджера в категорії «х»
Дуглас Мак-Грегор (1906-1964) - видатний американський фахівець у галузі психології менеджменту. Протягом декількох років він був президентом Астинського коледжу та описав як цей період роботи в якості вищого керівника сформував його погляди на функціонування організації. З 1954 року і до кінця життя він був професором менеджменту технологічного інституту в Масачусеці.
Дуглас Мак-Грегор розглядає поведінку людини в основі управлінської діяльності.
Традиційна концепція адміністрації (на прикладах робіт Файоля) основана на тому, що керівництво направляє та контролює роботу як всього підприємства так і його окремих представників.
Ця теорія описує типи та поведінку керівників організацій, тому в менеджменті її часто відносять до теорій влади та лідерства. Але у зв’язку з тим, що керівники – це також співробітники колективу, яким властива мотивація труда та певна поведінка в процесі труда, тому її відносять до процесуальних теорій мотивації.
Дуглас Мак-Грегор проаналізував діяльність виконавця на робочому місці та виявив, що керівник може контролювати наступні параметри, які визначають дії виконавця:
1) завдання, які отримує підлеглий;
2) якість виконання завдання;
3) час отримання завдання;
4) очікуваний час виконання завдання;
5) засоби, наявні для виконання задачі;
6) колектив, в якому працює підлеглий;
7) інструкції, отримані підлеглим;
8) впевненість підлеглого в посильності завдання;
9) впевненість підлеглого у винагороді за вдалу роботу;
10) розмір винагороди за виконану роботу;
11) рівень залучення підлеглого в коло проблем, пов’язаних з роботою.
Всі ці фактори залежать від керівника та впливають на робітника, визначають якість та інтенсивність його праці. Дуглас Мак-Грегор прийшов до висновку, що на основі ціх факторів, можливо, застосувати два різних підходи до керування, які він назвав «Теорія X» и «Теорія Y».
Теорія "X": середній працівник не вирізняється особливим розумом, бажає уникнути праці, тому його необхідно постійно примушувати, спонукати, контролювати та спрямовувати. Людина такого типу вважає, що ним повинні керувати, уникає відповідальності, турбується лише про свою безпеку.
В цій теорії керування припускається, що працівники від початку ледачіта будуть при можливості уникати роботи. Через це працівники повинні бути під пильним спостереженням, для чого розробляються комплексні системи контролю, необхідна ієрархічна структура із зниженою нормою керованості на кожному рівні. Відповідно до цієї теорії, працівники проявляють мало амбіції без привабливою програми заохочення і уникають відповідальності, якщо це можливо.
Менеджер по Теорії X, як правило, вважає, що все повинно закінчуватися покладанням відповідальності на когось. Він вважає, що всі передбачувані працівники шукають вигоди для себе. Як правило, такі керівники вважають, що єдина мета зацікавленості співробітників у роботі - це гроші. У більшості випадків вони звинувачують в першу чергу людину, не ставлячи питання про те, що потрібно винити систему, стратегію або відсутність підготовки.
Більше того, керівники Теорії X не можуть довіряти жодному співробітнику, і це постійно всіма засобами показується допоміжному персоналу. Менеджера Теорії X можна назвати перешкодою продуктивності і моральному духу співробітників.
Багато керівників (у 60-і роки), як правило, підтримували Теорію X в тому її аспекті, що вони досить песимістично оцінювали своїх працівників. Менеджер Теорії X вважає, що його співробітники не хочуть по-справжньому працювати, що вони скоріше будуть уникати обов'язків і що робота менеджера полягає в структуруванні діяльності та спонуканні працівників. Результатом такого мислення стало те, що керівники Теорії X природним чином приймають більш авторитарний стиль, заснований на загрозу покарання.
Один із серйозних недоліків цього стилю управління - те, що він має набагато більше шансів викликати негативний ефект масштабу у великих підприємствах. Теорія Y дозволяє розширювати бізнес за одночасного збільшення прибутку, оскільки заводські робітники мають свої власні обов'язки.
Теорія X утримувала позиції протягом довгого часу (хоча зазвичай не в такому чіткому формулюванні). Це було можливо, тому що теорія, без сумніву, давала пояснення деякого людської поведінки в організаціях. Є, однак, безліч легко спостережуваних фактів і зростання кількості дослідницьких знахідок, які не можуть бути пояснені цими припущеннями.