Ііі. Сучасні дискусії щодо Трипільської проблеми (20 хв.)

Приблизно в ІV-ІІІ тис. до н.е. люди почали використовувати для виготовлення прикрас і знарядь праці перший метал – мідь. Оскільки мідь використовувалась одночасно із кам’яними знаряддями цей період у житті людства отримав назву енеоліт (мідно-кам'яний вік). В епоху енеоліту землі України почали розподілятися на зони трьох господарських типів: Правобережжя стало колискою трипільської землеробної культури, а степовий південь – скотарства, пов’язаного з племенами, що вели кочовий спосіб життя.

Найбільшого розвитку в цей час досягла трипільська культура (ІV-ІІІ тис. до н.е.), названа так від с. Трипілля Київської обл., де її виявив київський археолог Вікентій Хвойка (1850-1914) та дослідив у 1896р. За деякими показниками трипільці були досить далекими від пізніших слов'ян, тому важко вбачати в них безпосередніх попередників українців. Оскільки розвиток цієї культури тривав понад 2 тис. років, він позначився на подальшій культурі українських земель.

Характерні особливості трипільської культури:

1. Трипільці вели господарство колективно, основним джерелом їх існування було хліборобство і скотарство. Землю обробляли переважно за допомогою кам’яних та кістяних мотиг. Пізніше застосували первісне рало. Збирали врожай кістяними та дерев'яними серпами. Зерно зберігали у великих глиняних посудинах та спеціальних зернових ямах. Внаслідок виснаження землі люди мусили кожні 50-100 років переселятися на нові місця.

2.  Поселення зводились на відкритих місцях, без оборонних споруд. Будинки розміщувались по колу із площею всередині. Територія поселення сягала декількох гектарів, а населення складало до 10 тис. чоловік. Хати будувались каркасні, часто дво- триповерхові площею до 140м², і були поділені на окремі кімнати, що призначались для різних членів родини. Хату опалювали зведеною з глини піччю.

3. Трипільці жили великими родами, які очолювались жінками. Дослідження засвідчують, що суспільним устроєм у них був матріархат.

4. У трипільців був великий інтерес до мистецтва. Високої досконалості досягли трипільські племена у виготовленні глиняного посуду. Посуд ліпився вручну (вони не знали гончарного круга) і випалювався у спеціальних печах. Його характерною ознакою був яскравий декоративний розпис у вигляді одно- або багатобарвного орнаменту. Художній рівень такого посуду був дуже високий для свого часу.

5. Трипільці мали досить розвинуті релігійні вірування та поховальні обряди. В їх житлах знайдено жертовники, що мали форму рівнокінечного хреста. Хрестовидні підвищення слугували місцями жертвоприношень богам, яким поклонялись трипільці.

За рівнем соціально-економічного розвитку населення трипільської культури підійшло до рівня цивілізацій Єгипту та Близького сходу, але з різних причин не змогло зрівнятись з ними, не перейшло до державності, не винайшло писемності.

Доля трипільських племен остаточно не з’ясована. Феномен зникнення трипільської культури ще і сьогодні лишається нерозгаданим. Є припущення, що поступово ця культура згасла під ударами кочівників.

Сучасна наука не встановила зв’язку трипільських племен із наступними племенами на території України. Прямого генетичного продовження трипільська культура не мала. Тому оголошувати трипільців безпосередніми родоначальниками українського народу, давніми українцями немає достатніх підстав.