Іі. Галицько-Волинське князівство за часів правління Данила Галицького.

Галицько-Волинське князівство утворилось в 1199р. на основі об'єднання Галицької і Волинської земель, яке здійснив Роман Мстиславович, який, на думку істориків, був найвидатнішим князем Русі кінця ХІІст.

Роман Мстиславович загинув у битві з поляками у 1205р. залишивши удову княгиню Анну із двома синами (3-х річним Данилою та однорічним Василько). З огляду на жорстоку боротьбу, яку вів князь Роман проти великих галицьких бояр, винищуючи їх цілими родами та виганяючи їх з країни, одразу ж по досягненні сумної звістки про смерть Романа проти його родини піднялося могутнє галицьке боярство, подолане, але не викоренене великим князем.

Анні з синами довелось залишити Галицьке-Волинське князівство й просити притулку у володарів сусідніх держав, Польщі й Угорщини, з якими її чоловіка зв'язували союзні взаємини. Сама вона з Васильком їде до Кракова, а Данила з кимось із ближніх бояр Романа відіслали до Угорщини, де він виховувався при дворі угорського короля Андрія.

(Перегляд відео – «Історія України. 52 серія – Боротьба за Галицько-Волинське князівство» - 4 хв.)

В 1215 році за підтримки Краківського князя Лешка I Білого Данило і Василько одержали батькову вотчину – Волинь і молоді князі за кілька років об'єднали всі її землі.

У 1223р. разом із іншими руськими князями Данило бере участь у битві на р. Калка проти татаро-монголів.

(Перегляд відео – «Історія України. 55 серія – Битва на Калці» - 4 хв.)

Неузгодженність у діях поміж руськими князями призвела до поразки Русі у калській битві. В той гіркий день, вважають історики, у князя Данила зародилася думка про об'єднання вже не тільки Галичини з Волинню, а й принаймні всіх південноруських земель. Уся наступна діяльність Данила підтверджує цю думку.

Протягом кінця 20—30-х рр. Данило Романович докладав зусиль до оволодіння Галичем. З цією метою він створює небачене раніше на Русі військо — регулярну професійну піхоту, яку літописець називає «пешцами». Добре озброєна й навчена, вона принесла князеві всі його великі перемоги. Створивши піше військо, Данило Романович зумів відвоювати Галич й відновити Галицьке-Волинське князівство. Сталося це 1238 р. Того самого року поставив Данило під свій контроль і стольний град Руської землі – Київ.

Однак у цей час могутня татарська орда підриває могутність руських князівств, послабивши у них центральну владу. «Батиїв погром» - так назвали давньоруські книжники події 1237-1241рр., під час яких був вщент спалений стольний град – Київ (він навіть у ХІV та ХVст. стояв у руїнах).

Але навіть татаро-монгольська навала не стала на перешкоді 40-літній війні Романовичів за спадщину і звільнення Галичини і Волині від іноземних загарбників та засилля галицьких бояр. Кінець цій війні поклала рішуча перемога князя Данила під Ярославом у 1245р.

(Перегляд відео – «Історія України. 60 серія – Данило – король галицький» - 4 хв.)

Отже, у другій половині 1254р. князь Данило коронувався у м. Дорогичині. У 1254р. скориставшись усобицями в Золотій Орді, Данило починає реалізовувати своє найважливіше завдання – війну проти татар та звільнення від них. Переконавшись у нездатності Риму організувати хрестовий похід проти Золотої орди 1257р. король Данило припинив стосунки із Римом і власними силами вів боротьбу проти ординців.

У відповідь на акції Данила татарський хан почав здійснювати походи на Волинь і в інші регіони, а у 1259р. досвідчений полководець Бурундай з величезною армією раптово почав наступ на володіння князя Данила. Продемонструвавши свою силу, Бурундай прийшов на землі Галичини й Волині, заявивши: «Якщо хочете жити з нами у злагоді, то розкидайте всі ваші міста». Данило й Василько змушені були зруйнувати все, що будували довгі роки – фортифікації Луцька, Крем'янця, Львова. Вдалося зберегти лише Холм. Поряд з цим вони мусили посилати свою полки на допомогу татарам у їх походах на Литву та Польщу. Таким чином, потерпіла крах найбільша мрія Данила про знищення татарського ярма.

1264р. – морально пригнічений і розчарований король Данило Галицький занедужав і помер у Холмі, де й похований у церкві святої Богородиці, яку сам і збудував. З його смертю закінчило існування Галицько-Волинське велике князівство, одне з наймогутніших державних утворень Східної Європи. Літописець, оплакуючи його смерть, «назвав його другим по Соломоні».