
- •1. Поняття міжнародного приватного права.
- •2. Предмет міжнародного приватного права.
- •3. Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві
- •4. Природа норм міжнародного приватного права та його місце в національній системі права
- •5. Співвідношення міжнародного приватного права з цивільним правом та міжнародним публічним правом
- •6. Система міжнародного приватного права.
- •7. Розвиток науки міжнародного приватного права.
- •§ 2. Розвиток науки міжнародного приватної* права
- •8. Роль і завдання міжнародного приватного права, тенденції його розвитку
- •9. Особливості міжнародного приватного права зарубіжних країн
- •10. Види джерел та їх загальна характеристика.
- •11. Внутрішньодержавне (національне) законодавство як джерело міжнародного приватного права.
- •12. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного приватного права.
- •13. Міжнародний звичай як джерело міжнародного приватного права.
- •14. Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права.
- •15. Міжнародна організація та уніфікація міжнародного приватного права.
- •16. Проблеми кодифікації міжнародного приватного права.
- •17. Поняття і підстави колізій законів у міжнародному приватному праві.
- •18. Колізійна норма в міжнародному приватному праві та її елементи
- •19. Види колізійних норм
- •20. Формули прикріплення
- •21. Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення
- •22. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •23. Застереження про публічний порядок
- •24. Обхід закону в міжнародному приватному праві.
- •25. Взаємність і реторсія
- •26. Встановлення змісту іноземного права
- •27. Правоздатність та дієздатність фізичних осіб
- •28. Критерії визначення особистого статуту фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •29. Основні принципи правового положення іноземців
- •30. Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця
- •31. Правовий статус іноземців в Україні, їх правоздатність та дієздатність
- •1.4. Правоздатність іноземців в Україні
- •1.5. Дієздатність іноземців в Україні
- •32. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •33. Особливості правового статусу біпатридів та апатридів.
- •§ 9. Особливості правового статусу біпатридів
- •34. Поняття юридичної особи як суб'єкта міжнародного приватного права.
- •35. Особистий статут і „національність" юридичної особи.
- •36. Загальна характеристика правового статусу іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.
- •37. Правовий статус суб'єктів господарювання України за кордоном
- •38. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи
- •39. Організаційно-правові форми спільної господарської діяльності в практиці мгш
- •40. Держава як суб'єкт майнових відносин
- •41. Імунітет держави та його види
- •3.3. Види імунітетів держави
- •42. Правовий режим цивільно-правових угод, укладених державою
- •43. Правовий статус торговельних представництв держави за кордоном
- •44. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного приватного права.
- •45. Поняття і види речового права
- •46. Об'єкти речових прав в міжнародному приватному праві.
- •47. Цінні папери і оборотні документи
- •48. Відносини власності в міжнародному приватному праві.
- •49. Загальні питання права власності у відносинах з іноземним елементом за законодавством України.
- •50. Застосування законодавства про націоналізацію.
- •§ 3. Применение за границей законов о национализации
- •51. Колізійні питання права власності за законодавством України та в міжнародному приватному праві.
- •§ 2. Колізійні питання права власності у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Колізійні питання права власності за законодавством України
- •52. Правове положення власності України і власності юридичних осіб за кордоном.
- •53. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •54. Міжнародний захист іноземних інвестицій.
- •55. Поняття і ознаки міжнародного банкрутства.
- •§ 2. Источники правового регулирования несостоятельности
- •§ 3. Субъекты несостоятельности
- •56. Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
- •57. Форма зовнішньоекономічних угод.
- •58. Умови зовнішньоекономічної угоди.
- •59. Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних угод.
- •60. Колізійно-правові питання зовнішньоекономічних угод.
- •61. Поняття договору купівлі-продажу та джерела його регулювання
- •62. Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •63. Істотні умови договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •64. Обов'язки продавця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •65. Обов'язки покупця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів
- •66. Особливості договору в міжнародній торгівлі
- •67. Засоби правового захисту сторін договору у випадку його порушення
- •68. Принципи міжнародних комерційних договорів унідруа. Теорія "Іех тегкаШпа".
- •69. Поняття міжнародних зустрічних операцій.
- •70. Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі.
- •§ 5. Компенсационные соглашения
- •71. Компенсаційні угоди на комерційній основі.
- •72. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва.
- •§ 6. Контракты по оказанию технического содействия и строительству предприятий
- •§ 7. Концессионные и иные соглашения
- •73. Договір про виключний продаж товарів.
- •§ 2. Договор об исключительной продаже товаров
- •74. Договір про франшизу як різновид договору про виключний продаж товарів.
- •§ 3. Договор о франшизе
- •75. Договір про факторинг.
- •§ 4. Договор о факторинге
- •76. Договори доручення та комісії.
- •§ 2. Договор комиссии
- •77. Агентський договір, його особливості. Гаазька конвенція 1978 року про право, застосовне до агентських угод.
- •§ 3. Агентский договор в праве Англии и сша
- •78. Договір майнового найму.
- •§ 1. Понятие договора имущественного найма
- •§ 2. Права и обязанности сторон
- •79. Лізинг як особливий вид договору майнового найму. Оттавська конвенція 1988 року про міжнародний фінансовий лізинг.
- •§ 4. Лизинг — особый вид договора имущественного найма
- •80. Договір підряду та сфера його господарського застосування.
- •§ 1. Понятие договора подряда и сфера его хозяйственного применения
- •81. Договір про кооперацію.
- •§ 1. Договор о кооперации
- •82. Договір про консорціум.
- •§ 2. Договор о консорциуме
- •83. Договір зберігання та сфера його господарського застосування.
- •§ 1. Понятие договора хранения и сфера его хозяйственного применения
- •84. Договір страхування, його характерні особливості.
- •§ 3. Характеристика договора страхования. Права и обязанности сторон. Принцип суброгации
- •85. Поняття та особливості правового регулювання міжнародних перевезень.
- •86. Правове регулювання міжнародних морських перевезень.
- •§ 6. Міжнародні морські перевезення
- •87. Міжнародні залізничні перевезення.
- •§ 3. Міжнародні залізничні перевезення
- •88. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •§ 4. Міжнародні автомобільні перевезення
- •89. Міжнародні повітряні перевезення.
- •§ 5. Міжнародні повітряні перевезення
- •90. Міжнародні комбіновані перевезення.
- •§ 7. Змішані перевезення
- •91. Правова природа міжнародних розрахунків та кредитних відносин
- •92. Інкасо як форма міжнародних фінансових розрахунків
- •93. Акредитивна форма міжнародних фінансових розрахунків
- •94. Вексель як розрахунковий документ в міжнародних фінансових зобов'язаннях.
- •95. Чек як розрахунковий документ в міжнародних фінансових зобов'язаннях.
- •96. Валютні ризики у зовнішньоекономічних контрактах та форми їх страхування
- •97. Поняття і основні особливості інтелектуальної власності як об'єкта міжнародно-правового захисту.
- •98. Міжнародно-правова охорона авторських прав.
- •99. Міжнародно-правова охорона суміжних прав.
- •100. Міжнародно-правова охорона промислової власності.
- •101. Поняття зобов'язання із заподіяння шкоди та умови його настання в національних правових системах.
- •102. Колізійно-правові питання зобов'язань із заподіяння шкоди.
- •103. Загальна характеристика спадкових правовідносин у міжнародному приватному праві.
- •104. Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин.
- •105. Спадкування за заповітом у міжнародному приватному праві.
- •§ 2. Наследование по завещанию
- •106. Спадкування за законом у міжнародному приватному праві.
- •§ 3. Наследование по закону
- •107. Перехід спадкового майна і відповідальність за боргами спадкодавця у міжнародному приватному праві.
- •§ 4. Переход наследственного имущества и ответственность по долгам наследодателя
- •108. Шлюб: поняття, порядок і умови укладення.
- •§ 2. Брак. Понятие, порядок и условия заключения
- •109. Правовідносини між подружжям.
- •§ 3. Правоотношения между супругами
- •110. Правовідносини між батьками і дітьми.
- •§ 4. Відносини батьків і дітей і їх регламентація у мпп
- •111. Припинення шлюбу в міжнародному приватному праві.
- •§ 5. Прекращение брака
- •112. Усиновлення. Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення.
- •§ 8. Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення
- •113. Опіка і піклування.
- •114. Колізійно-правове регулювання шлюбно-сімейних відносин.
- •§ 6. Колізійне законодавство України стосовно регулювання шлюбно-сімейних відносин
- •115. Трудові відносини з іноземним елементом та джерела їх регулювання.
- •§ 1. Трудові відносини з "іноземним елементом" та джерела їх регулювання
- •116. Колізійно-правове регулювання міжнародних трудових відносин.
- •§ 2. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
- •117. Питання соціального забезпечення в міжнародному приватному праві.
- •§ 3. Міжнародні договори України з питань трудової діяльності та соціального захисту працівників
111. Припинення шлюбу в міжнародному приватному праві.
§ 5. Прекращение брака
1. Законодательством всех стран предусматривается, что действительный брак прекращается в случае смерти одного из супругов, объявления умершим супруга, считавшегося безвестно отсутствующим, или в результате развода (Scheidung, divorce}.
Проблема прекращения брака путем развода являлась до последнего времени одной из наиболее трудноразрешаемых в странах с христианской традицией, в силу которой брак является священным, пожизненным и нерасторгаемым союзом. Хотя эта жесткая норма постоянно вступала в конфликт с реалиями жизни, тем не менее развод не допускался в Италии, Испании и некоторых странах Латинской Америки. В тех же правовых системах, где в принципе прекращение брака путем развода было возможно, получить развод оказывалось трудно, поскольку, с одной стороны, сама процедура развода была довольно сложна и дорогостояща, а с другой — развод допускался законом только в строго ограниченных случаях, лишь по основаниям, в нем предусмотренным. При этом развод рассматривался в рамках почти всех правовых систем как санкция за виновное поведение супруга, за нарушение договора в виде его прекращения с взысканием убытков и в некоторых случаях — с возмещением морального вреда.
Распад семьи стал одной из животрепещущих социальных проблем современного мира. Начиная со второй половины 60-х годов практически во всех изучаемых странах были проведены реформы законодательства о разводе. Основной и наиболее выраженной тенденцией проведенных реформ является отказ от идеи «развод — санкция за виновное поведение супруга» и переход к концепции «развод — констатация неудачи брака». В результате реформ получение развода было в значительной степени либерализовано.
2. Во Франции в начале XIX века развод вообще запрещался, а после реформы 1884 года и вплоть до 1975 года был разрешен только в случаях, прямо указанных в законе: супружеская неверность одного из супругов; злоупотребления, грубое обращение или нанесение тяжелых обид одним из супругов другому; осуждение одного из супругов к тяжкому и позорящему наказанию.
В 1975 году был принят закон, в соответствии с которым допускается расторжение брака по трем основаниям:
а) взаимное соглашение супругов, для чего необходимо подать совместное заявление в суд с приложением к нему проекта урегулирования имущественных отношений между бывшими супругами, условий воспитания детей, выплаты компенсаций и алиментов;
б) фактическое прекращение совместной жизни — в случае, если супруги фактически не проживают не менее шести лет или если в течение этого же срока умственные способности одного из супругов находятся в таком состоянии, что это исключает возможность дальнейшей совместной жизни супругов;
в) виновное поведение одного из супругов, установление которого лишает виновного в распаде брака права получить компенсацию за развод. Это основание — скорее дань традиции, нежели потребность времени.
Таким образом, французское право не содержит указаний на распад брака как основание для развода, который может быть получен по названным трем основаниям, предусмотренным в законе.
3. В ФРГ реформа законодательства о разводе была проведена в 1977 году. Новый закон отказался от концепции виновного поведения супруга и в качестве основополагающего принципа при решении вопроса о расторжении брака установил принцип окончательного и непоправимого расстройства семейной жизни, доказательством которого может служить полное отсутствие совместного проживания супругов без надежды на его восстановление. В разводе может быть отказано, если того потребуют интересы несовершеннолетних детей.
4. В Англии развод как способ прекращения брака был предусмотрен уже в XIX веке и до реформы 1969 года мог быть получен в качестве санкции за виновное поведение ответчика.
В настоящее время развод может быть получен только по одному основанию — непоправимый распад брака, в подтверждение чего истец должен доказать наличие одной из следующих пяти причин: а) супружеская измена ответчика и невозможность в результате этого для истца дальнейшего проживания с ответчиком;
б) иное поведение ответчика, исключающее возможность продолжения совместной жизни; в) оставление ответчиком семьи на срок не менее двух лет, непосредственно предшествующих подаче заявления, при условии согласия ответчика на развод; д) раздельное проживание супругов в течение не менее двух лет, непосред^ ственно предшествующих подаче заявления.
5. Законодательство США о разводе представляет собой чрезвычайно пеструю картину. В 11 штатах развод предоставляется по одному основанию — непоправимый распад брака. В других штатах развод может быть получен, если доказано совершение ответчиком одного из правонарушений, предусмотренных законодательством p являющихся основанием для расторжения брака.
Законодательством штатов установлено требование оседлости в штате для получения развода, причем ее сроки колеблются в очень широких пределах — от нескольких часов до нескольких лет.
6. Необходимо отметить, что даже после проведения реформ, которые почти во всех изучаемых странах вызвали живой отклик общественности, а в Италии, как нигде, решение вопроса об изменении семейного права происходило в условиях острой политической борьбы между левыми и правыми силами, с одной стороны, и церковью и антиклерикальными кругами — с другой, и даже было вынесено на общенациональный референдум, расторжение брака до настоящего времени не везде одинаково легко. Так, выходя за круг стран, право которых излагается в учебнике, в качестве примера можно привести законодательство Италии: в нем до 1970 года последовательно проводилась в жизнь идея нерасторжимости брачного союза. Даже после референдума получение развода, хотя и стало возможным, является весьма затруднительным делом, поскольку брак расторгается только при наличии одного из нескольких оснований, предусмотренных законом.
Противоположным примером может служить законодательство Швеции, придерживающееся в вопросе расторжения брака крайне либеральных позиций. В соответствии с законом 1974 года брак может быть расторгнут по заявлению одной из сторон; при этом истец не обязан объяснять суду причины развода, а суд — проверять, действительно ли произошел распад брака. Если второй супруг не возражает против развода, то брак расторгается без назначения каких-либо сроков. Если у супругов имеются несовершеннолетние дети, то суд назначает шестимесячный срок для обдумывания, по истечении которого в случае повторения просьбы истца суд обязан расторгнуть брак без исследования причин развода. Такой подход объясняется концепцией невмешательства государства в личную жизнь своих граждан.
7. Вынесение решения о расторжении брака прекращает правоотношения между супругами. Кроме расторжения брака стороны могут использовать другую возможность, предоставляемую правом изучаемых правовых систем: просить суд о вынесении решения о сепарации (separation de corps. Separation, separation) — судебном разлучении. В этом случае брак не прекращается, но супруги получают право раздельного жительства. Часто судебная сепарация является стадией, предшествующей разводу. Если во время сепарации один из супругов умирает, то другой не теряет наследственных прав.