
- •1.3.1. Географічне поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.3.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.3.3. Гетеротрофи першого порядку
- •1.3.4. Гетеротрофи вищих порядків
- •1.3.5. Загальні особливості екосистем
- •1.4. Тропічні, субтропічні і помірноширотні пустині, напівпустині та колючі ксерофітні зарості
- •1.4.1. Поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.4.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.4.3. Гетеротрофи першого порядку
- •1.4.4. Гетеротрофи вищих порядків
- •1.4.5. Загальні особливості екосистем
- •1.5. Трав'янисті угруповання степів, прерій і пампи
- •1.5.1. Поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.5.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.5.3. Угруповання гетеротрофів
- •1.6. Широколистяні і мішані ліси помірних широт
- •1.6.1. Поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.6.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.6.3. Гетеротрофи першого порядку
- •1.6.4. Гетеротрофи вищих порядків
- •1.6.5. Загальні особливості екосистем
- •1.7. Хвойні і дрібнолистяні бореальні ліси
- •1.7.1. Географічне поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.7.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.7.3. Угруповання гетеротрофів
- •1.8. Тундри і приполярні пустища
- •1.8.1. Географічне поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.8.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.8.3. Угруповання гетеротрофів
- •1.9. Високогір'я
- •1.9.1. Географічне поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.9.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.9.3. Угруповання гетеротрофів
- •2 Біофілотичш царства та області суші
- •2.1. Орієнтальне царство (Orientalis)
- •2.2. Ефіопське царство (Aethiopis)
- •2.3. Мадагаскарське царство (Madagascariensis)
- •2.4. Капське царство (Capensis)
- •2.5. Австралійське царство (Australis)
- •2.6. Антарктичне царство (Antarctis)
- •2.7. Неотропічне царство (Neotropls)
- •2.8. Неарктичне царство (Nearctis)
- •2.9. Палеарктичне царство (Palaearctis)
- •3. Біогеографія островів
- •4. Деякі особливості морських і прісноводних угруповань
- •5. Охорона угруповань і видів. Екологічна і генетична різноманітність біосфери як дуже важливий природний ресурс
- •5.1. Цінність різноманітності
- •5.2. Заповідні території та акваторії, що охороняються
- •5.3. Програми біогеографічних досліджень
1.4.3. Гетеротрофи першого порядку
Мозаїчний і розріджений розподіл фотоавтотрофів веде до такого ж нерівномірного розподілу гетеротрофів першого порядку — споживачів відмерлої і живої фітомаси. Організми-сапрофаги приурочені до підкронових ділянок деревно-чагарникових рослин з запасами підстилки і до ґрунтової ризосфери (ґрунту, пронизаного корінням). Саме в ризосфері зосереджені майже всі мікроорганізми, причому бактерії переважають над мікроміцетами. Безхребетні тварини — сапрофіти представлені дуже збідненими угрупованнями, які, проте, містять багато специфічних пустинних форм.
Із представників ґрунтової мезофауни в більшості аридних екосистем тропічних і субтропічних широт провідне становище займають терміти. Ці тварини ведуть часто дуже прихований спосіб життя і не споруджують таких помітних жител-термітників, як у саванах, зате їхніми ходами бувають пронизані глибокі шари ґрунту, У пустинях з періодичним зволоженням основна діяльність термітів проявляється відразу ж після закінчення періоду дощів, коли ці комахи посилено споживають свіжовідмерлі стебла та опад пустинних рослин. У пустинях Африки та Євразії основна частина термітів належить до роду Acanthotermes. У пустинних акацієвих рідколіссях малга-скраб звичайними є роди Tumulitermes, Nasutitermes, Coptotermes.
У ґрунтовій товщі і в підстилці розвиваються личинки численних видів жуків з родини чорнишів (Tenebrionidae); імаго також споживають переважно рослинну їжу в вигляді сухого опаду, насіння, молодих зелених проростків (у сезон дощів). Серед споживачів коріння — личинки жуків багатьох родин (хрущі, златки, вусачі), а також інших груп комах, зокрема метеликів-совок.
Багато пустинних гетеротрофів першого порядку споруджують вертикальні і горизонтальні підземні ходи, перемішуючи ґрунт, збагачуючи його гумусовими речовинами своїх копролітів. Це мокриці-гемілепістуси, різні таргани (види Polyphaga та ін.), жуки-гнойовики (наприклад, Gymnopleurus).
Дуже характерною групою фітофагів у пустинях на всіх материках є мурашки, які споживають насіння (Messor і т. ін.). Із безхребетних тварин, які поїдають живу рослинну масу, у поверхневих ярусах головне місце належить найрізноманітнішим сарановим.
Хребетні тварини-фітофаги представлені передусім гризунами. У різних регіонах ці тварини часто займають різне систематичне становище (піщанки, пацюки, хом'яки, гоферові, гетероміїни, тушканчики, білячі, свинкові), проте всі вони об’єднуються в порівняно невелику кількість функціональних груп. Це наймасовіші види— зеленоїди, всеїдні форми, риючі гризуни, які споживають підземні частини геофітів, насіннєїди. Багато які з них впадають у сплячку на час тривалої посухи або морозного періоду (у позатропічних пустинях) — це ховрахи, тушканчики. Деякі види з різних систематичних груп мають жирові депо, які часто локалізовані в хвості (жирнохвості тушканчики, жирнохвості піщанки Південної Африки та ін.).
Більші травоїдні представлені копитними, яких в Австралії заміняють великі сумчасті (кенгуру і валабі). Особливо багато копитних на аридних територіях Старого Світу. Це різні газелі та інші антилопи, дикі віслюки Африки, кулани Азії, дикий кінь Пржевальського в Центральній Азії. В пустині Гобі ще й досі збереглись дикі верблюди-бактріани.