1.4.3. Гетеротрофи першого порядку

Мозаїчний і розріджений розподіл фотоавтотрофів веде до такого ж нерівномірного розподілу гетеротрофів першого порядку — споживачів відмерлої і живої фітомаси. Організми-сапрофаги приурочені до підкронових ділянок деревно-чагарникових рослин з запасами підстилки і до ґрунтової ризосфери (ґрунту, пронизаного корінням). Саме в ризосфері зосереджені майже всі мікроорганізми, причому бактерії переважають над мікроміцетами. Безхребетні тварини — сапрофіти представлені дуже збідненими угрупованнями, які, проте, містять багато специфічних пустинних форм.

Із представників ґрунтової мезофауни в більшості аридних екосистем тропічних і субтропічних широт провідне становище займають терміти. Ці тварини ведуть часто дуже прихований спосіб життя і не споруджують таких помітних жител-термітників, як у саванах, зате їхніми ходами бувають пронизані глибокі шари ґрунту, У пустинях з періодичним зволоженням основна діяльність термітів проявляється відразу ж після закінчення періоду дощів, коли ці комахи посилено споживають свіжовідмерлі стебла та опад пустинних рослин. У пустинях Африки та Євразії основна частина термітів належить до роду Acanthotermes. У пустинних акацієвих рідколіссях малга-скраб звичайними є роди Tumulitermes, Nasutitermes, Coptotermes.

У ґрунтовій товщі і в підстилці розвиваються личинки численних видів жуків з родини чорнишів (Tenebrionidae); імаго також споживають переважно рослинну їжу в вигляді сухого опаду, насіння, молодих зелених проростків (у сезон дощів). Серед споживачів коріння — личинки жуків багатьох родин (хрущі, златки, вусачі), а також інших груп комах, зокрема метеликів-совок.

Багато пустинних гетеротрофів першого порядку споруджують вертикальні і горизонтальні підземні ходи, перемішуючи ґрунт, збагачуючи його гумусовими речовинами своїх копролітів. Це мокриці-гемілепістуси, різні таргани (види Polyphaga та ін.), жуки-гнойовики (наприклад, Gymnopleurus).

Дуже характерною групою фітофагів у пустинях на всіх материках є мурашки, які споживають насіння (Messor і т. ін.). Із безхребетних тварин, які поїдають живу рослинну масу, у поверхневих ярусах головне місце належить найрізноманітнішим сарановим.

Хребетні тварини-фітофаги представлені передусім гризунами. У різних регіонах ці тварини часто займають різне систематичне становище (піщанки, пацюки, хом'яки, гоферові, гетероміїни, тушканчики, білячі, свинкові), проте всі вони об’єднуються в порівняно невелику кількість функціональних груп. Це наймасовіші види— зеленоїди, всеїдні форми, риючі гризуни, які споживають підземні частини геофітів, насіннєїди. Багато які з них впадають у сплячку на час тривалої посухи або морозного періоду (у позатропічних пустинях) — це ховрахи, тушканчики. Деякі види з різних систематичних груп мають жирові депо, які часто локалізовані в хвості (жирнохвості тушканчики, жирнохвості піщанки Південної Африки та ін.).

Більші травоїдні представлені копитними, яких в Австралії заміняють великі сумчасті (кенгуру і валабі). Особливо багато копитних на аридних територіях Старого Світу. Це різні газелі та інші антилопи, дикі віслюки Африки, кулани Азії, дикий кінь Пржевальського в Центральній Азії. В пустині Гобі ще й досі збереглись дикі верблюди-бактріани.