Добавил:

Wurd_ua Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Сумский государственный университет

Предмет:

Педиатрия

Файл:

ДИХАЛЬНІ РОЗЛАДИ

.pdf

Скачиваний:

Добавлен:

26.04.2020

Размер:

616.49 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 12 / 32 3 > Следующая >>>

Диференційно-діагностичні

критерії ХГМ

У 95% випадків розвивається у недоношених (дефіцит легеневого сурфактанта+незрілість дихальної системи). Клініка (тахіпное,стогін на видиху, ретракції, ціаноз) з`являється відразу після народження дитини, або протягом перших 6 годин після народження і прогресують протягом наступних 48 годин. На рентгенограмі ОГК дифузні вогнища зниженої прозорості – “матове скло”, “зернистість” легеневого малюнка, повітряна бронхограма, нечіткі або відсутні границі серця, “білі” легені. Артеріальна гіпоксемія та гіперкапнія, метаболічний змішаний ацидоз.

Диференційно-діагностичні критерії САМ

Часто у переношених дітей та дітей зі ЗВУР. Навколоплідні води

брудні, нявність меконію в ротоглотці, шлунку,

трахеобронхіальному дереві. З перших хвилин життя задишка

змішаного характеру, виділення навколоплідних вод з роту та

носу. При аускультації – різнокаліберні численні хрипи. На

рентгенограмі ОГК: черезмірне розтягнення легень та сплощення діафрагми.

Лікування

1.При наявності ДР при народженні необхідно забеспечити додатковий

тепловий захист та розпочати моніторінг життєво важливих функцій (важкість ДР, наявність епізодів апное, колір шкіри і слизових оболонок, насичення гемоглобіну киснем, температуру тіла, ЧСС, АТ, діурез).

Забезпечення повноцінного харчування. Наявність ДР є протипоказом для годування грудьми.При легких ДР годування проводять сцеженим грудним молоком, використовуючи пляшечку або назогастральний зонд. При ДР середньої важкості або важких застосовують парантеральне харчування ( 10% р-н глюкози, 10% р-н кальцію глюконату 300 мг/кг, АК, ліпіди ).

Інфузійна терапія проводиться з урахуванням вікової потреби дитини у рідині, при ДР середньої важкості або важких, об’єм в 1-у добу 70-80 мл/кг, в подальшому кожну добу додається по 20 мл/кг. Обов’язковий облік погодинного діурезу та контроль маси тіла, а також контроль електролітного складу крові. Перевага надається 10% розчину глюкози.

Всім дітям з РДС показана антибактеріальна терапія (цефураксим + гентаміцин).

	Лікування
5. Дихальна терапія:
	Відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів. Всім дітям з САМ
	показана санація трахеобронхіального дерева;
	Киснева терапія (через маску, киснева палатка, носові канюлі, киснева
	терапія безпосередньо в кувезі);
	Спонтанне дихання під постійним позитивним тиском (СДППТ) –
	покращує оксигенацію шляхом підвищення функціонального
	залишкового об’єму легень, розправляє альвеоли, відновлює
	вентиляційно-перфузійні відношення. Покази до проведення СДППТ:
	наростання симптомів ДН на фоні використання оксигенотерапії
	вільним потоком кисню, оцінка за шкалою Сільвермана або Доунса > 4

балів, негативний “пінний” тест, апное недоношених, брадікардія,

“зняття” дитини з ШВЛ. Перевага надається проведенню СДППТ за

методом Мартіна-Буйера через носові катетери або ендотрахеальну

трубку. Вихідні параметри СДППТ: тиск на видосі 5 см вод.ст., концентрація кисню 60%.

Лікування

ШВЛ. Покази: оцінка за шкалою Сільвермана або

Доунса > 7 балів; на фоні СДППТ Ра О2<50 мм

рт.ст., Ра СО2>60 мм рт.ст. , рН <7.2; шок; тривалі приступи апное з брадікардією та цианозом; персистуючий центральний цианоз на тлі СДППТ; артеріальна гіпотензія; порушення периферичної гемодинаміки.

Інгаляційна терапія (лазолван, еуфілін, гідрокортизон,

вітамін С, 2% розчин хлорида або гідрокарбоната натрія) використовують ультразвуковий інгалятор.

Лікування

6. Використання екзогенного сурфактанта. Відрізняють 3 типа:

натуральний тваринний – “Куросурф”; синтетичний – “Екзосурф”;

натуральний людський – “Сурфактант HL”.

Більшість неонатологів віддають перевагу натуральним тваринним препаратам. Їх дія проявляється швидше, відмічається менша частота розвитку ускладнень інтенсивної терапії, знижується тривалість ШВЛ.

Покази для введення препаратів сурфактанту:

-профілактичне введення. Всім дітям з ГВ <28 тиж. обов’язково в перші 15-30 хв. життя. При ГВ 30-32 тиж.- тільки при наявності показів до інтубації;

-лікувальне введення. Не залежить від ГВ, базується на критеріях: діагноз РДС підтверджений клінічно та рентгенологічно, Ра О2<80 мм рт.ст. на тлі використання 30% кисню;

Лікування

-раннє введення. Рекомендоване дітям з ГВ <32 тиж., які

мають прояви РДС або потребують ШВЛ. Строк введення до

3-ї години життя;

-пізнє введення. Рекомендоване дітям з ГВ >32 тиж., які

потребують лікування з використанням ШВЛ з фракційною

концентрацією кисню >0,5. Строк введення до 8-ї години

життя;

-повторне введення. Якщо через 6 год. після первинного введення

натурального сурфактанту або через 12 год. після введення

штучного сурфактанту дитині необхідна ШВЛ або Ра О2 залишається <80 мм рт.ст. при використанні 30% кисню.

Лікування

Протипокази для введення препаратів сурфактанту:

Абсолютні:

-	вади розвитку, несумісні з життям;
-	атрезія стравоходу;
-	легенева кровотеча;

-	значні порушення життєвих функцій та метаболізму
	(гіпотермія <350С, брадікардія, артеріальна гіпертензія,
	метаболічний ацидоз);
-	тяжкі органічні ураження ЦНС.