4

7Ускладнення

Гарячка паппатачі часто перебігає без ускладнень, а їхнє виникнення пов'язане із загостренням фонових хронічних захворювань або з приєднанням асоційованої інфекції (пневмонія, отит), може виникати інфекційний психоз. Прогноз сприятливий, летальні випадки рідкі (під час епідемічних спалахів).

10 ПРОФІЛАКТИКА

раторних тварин (новонароджені білі миші), на культурі тканин, використовують ПЛР, серологічних реакцій у парних сироватках — РЗК/реакція зв'язування комплементу (з перших днів хвороби), РГГА/реакція гальмування гемаглютинації, РН/реакція нейтралізації (з 5-6 дня). Друге дослідження — через 2-4 тижні після першого.

8Діагностика

8.1Клінічна діагностика

8.1.1 Клініко-епідеміологічні критерії

Основними критеріями при постановці діагнозу є:

перебування хворого в ендемічному районі під час епідемічного сезону (не пізніше 9 днів до початку хвороби);

сліди від укусів москітів;

9 Лікування

Хворих на гарячку паппатачі госпіталізують до стаціонару без необхідності строгої ізоляції, але з урахуванням проведення комплексу протимоскітних заходів. Тривалість постільного режиму залежить від ступеня тяжкості. Етіотропна терапія не розроблена, призначають патогенетичні й симптоматичні засоби. У випадках значної церебральної гіпертензії показана лікувальна спинномозкова пункція, діуретики. За наявності клінічних показань застосовують антибактеріальні засоби — при вторинних бактеріальних ускладненнях.

гострий, раптовий початок хвороби;

короткочасна гарячка;

екзантема, енантема;

гіперемія ротоглотки при відсутності катарального синдрому;

симптоми Тауссіга, Піка;

менінгеальний синдром при незначних змінах у лікворі;

ознаки вегетативної лабільності, в тому числі зміни пульсу з тахікардії на брадикардію;

загальний доброякісний перебіг хвороби.

8.1.2 Зміни у загальних клінічних аналізах

Для гемограми в початковому періоді характерна лейкопенія, відносний лімфомоноцитоз, нейтропенія, анеозінофілія. У сечі — минуща протеїнурія; при спинномозковій пункції — підвищення тиску ліквору, у самому лікворі — збільшення вмісту білка, помірний лімфоцитарний цитоз[14], позитивні осадкові проби[15].

10 Профілактика

Сучасні репеленти, що відлякують москітів.

Загальна профілактика полягає в знищенні москітів і місць їх розмноження, для чого в першу чергу необхідно ретельно прибирати сміття і утримувати в чистоті ділянки навколо будинків, а в стінах і підвалах ліквідувати щілини і тріщини. Для захисту від укусів москітів застосовують марлеві пологи, а також захисні сітки, просочені піретринами, піретроїдами, ДЕТА чи іншими захисними антимоскітними речовинами. Особистий захист людей від нападу москі-

стика

Є надійним підтвердженням клінічного діагнозу й полягає у виділенні вірусу з крові у гарячковому періоді — шляхом зараження субокципітально[16] лабо-

ють відповідний захисний одяг, що закриває шкіру. З метою специфічної профілактики використовують вакцинацію формалінізованою вакциною (по епідпоказаннях) скарифікаціоним методом або сухою вакциною, приготовленою з адаптованих до курячих

ембріонів штамів вірусів. Вакцинацію проводять за 1,5-2 місяці до початку епідемічного сезону, і це дозволяє знизити захворюваність в ендемічних районах не менш чим в 3 рази.

11Примітки

[1]Відповідники в інших мовах — англ. Sandfly fever (хоча дослівний переклад «гарячка пісчаної мухи», однак зазвичай перекладається як «москітна гарячка»), Phlebotomus fever,нім. Phlebotomus Fieber, Pappatasi Fieber, фр. fievre de trois joures, ісп. Fievre pappataci, серб. грозница паппатацхи, хорв. groznica pappatachi)&

[2]William A. Reilly, M.D., Roberto F. Escamilla, M.D., and Perrin H. Long, M.D. Sandfly Fever. MEDICAL DEPARTMENT, UNITED STATES ARMY.INTERNAL MEDICINE IN WORLD WAR II. Volume II.INFECTIOUS DISEASES. Chapter ІІ. http://history.amedd.army.mil/booksdocs/wwii/ infectiousdisvolii/chapter2.htm

[3]Pick A. Zur Pathologie und Th erapie einer eigenthümlichen endemischen Krankheitsform. Wien. Med. Wschr. 1886;33:1141-1145.

[4]Pick A. Beiträge zur Pathologie und Th erapie einer eigenthümlichen Krankheitsform (Gastro-enteritis climatica). Prager Med.Wschr.1887;12:364

[5]З чеської вимовляється як Сієгмунд Тауссіг, але якщо вимовляти його імя та прізвище німецькою, то це звучить як Зігмунд Тауссіг

[6]Taussig S. Die Hundskrankheit, endemischer Magenkatarrh in der Herzegowina. Wien. klin. Wschr. 1905;18:126-136,163-169.

[7]Doerr R., Franz K. und Taussig S. Das Papatasi Fieber. Leipzig-Wien: Franz Deuticke,1909.

[8]Sabin A.B., Philip C.B., Paul J.R. Phlebotomus (pappataci or sandfly) fever: a disease of military importance; summary of existing knowledge and preliminary report of original investigations.JAMA 1944;125:603-606.

[9]Gratz N.G. (2004). The vector-borne human diseases in Europe. Their distribution and burden on public health. Copenhagen, Denmark. с. 25–6.

[10]Tesh, R.B. (1984). Transovarial transmission of arboviruses in their invertebrate vectors. У K.F. Harris.

Current topics in vector research 2. с. 57–76. ISBN 0-275-91433-X.

[11]Хоча дуже часто в медичній літературі застосовується назва «гарячка паппатачі»

[12]Ще відомий як «eyes of bloodhound»

[13]Назва хвороби у ХІХ столітті — «епідемічний гастроентерит»

5

[14]Загальна кількість клітин у лікворі, що в нормі не більше 10 в 1 мкл, а при виникненні запалення мозкових оболон значно збільшується

[15]Спеціальні реакції Панді, Нонне-Апельта, Фрідмана, які визначають не кількісно, а якісно, наявність глобулінів, що у нормальному лікворі не зустрічаються, а з'являються лише при сильному запаленні

[16]Введення матеріалу через голку шляхом підпотиличного проколу у цистерну мозку

12Джерела

Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голу-

бовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3

Miranda Hukić, Irma Salimović-Bešić SANDFLY

—PAPPATACI FEVER IN BOSNIA AND HERZEGOVINA: THE NEW-OLD DISEASE. BOSNIAN JOURNAL OF BASIC MEDICAL SCIENCES 2009; 9 (1): 39-43. http://www.bjbms. org/archives/2009-1/current%20issue6.pdf

Лихорадка паппатачи. http://www.infectology.ru/ nosology/infectious/viral/pappataschi.aspx

Жуков-Вережников Н. Н. — Многотомное руководство по микробиологии клинике и эпидемиологии инфекционных болезней в 10 тт., 1962– 1968 гг. — ИЗДАТЕЛЬСТВО «МЕДИЦИНА».

—МОСКВА, — С. 604