5.2. Технічний розвиток і показники технічного рівня підприємства

Цілі та пріоритети технічного розвитку визначаються відповідно до загальної стратегії підприємства на певному етапі його функціонування. Вони можуть бути націлені на кардинальне поліпшення якості продукції, зменшення витрат на її виготовлення, впровадження ресурсо або енергозберігаючих технологій, скорочення витрат ручної праці або поліпшення її умов, підвищення екологічної безпеки виробництва тощо. У будь-якому разі перед розробленням програми та вибором форми технічного розвитку слід зважено підійти до оцінювання технічного рівня підприємства. Це дасть змогу встановити послідовність завдань технічного розвитку і його напрями.

Оцінювання технічного рівня підприємства має спиратися на аналіз і узагальнення певної системи показників (табл. 5.1).

Для поглибленого аналітичного оцінювання стану технічного розвитку підприємства, необхідність у якому виникає при розробленні спеціальної перспективної програми, можна використовувати й інші показники, зокрема, ті, що відображають галузеву специфіку виробництва. До них належать: механоозброєність праці (відношення середньорічної вартості машин і устаткування до кількості робітників у найчисленнішій зміні); коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування; коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва (кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу); ступінь утилізації відходів виробництва тощо.

Розрахунок та аналіз динаміки показників технічного рівня підприємства дає змогу визначити відповідність його техніко-технологічного стану вимогам сьогодення й оцінити можливості його вдосконалення з огляду на фінансову здатність підприємства.

Таблиця 5.1

Основні показники технічного рівня підприємства

Ознака групування показників	Назва показника
Ступінь технічної оснащеності праці	– фондоозброєність праці – енергоозброєність праці
Рівень прогресивності технології	– структура технологічних процесів за трудомісткістю – частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції – середній вік застосовуваних технологічних процесів; – коефіцієнт використання сировини й матеріалів
Рівень механізації і автоматизації виробництва	– ступінь охоплення робітників механізованою працею – частка обсягу продукції, виготовленої за допомогою автоматизованих засобів праці
Технічний рівень устаткування	– продуктивність – надійність, довговічність – питома металомісткість – середній строк експлуатації – частка прогресивних видів у загальній кількості – частка технічно та економічно застарілого в загальному парку

Важливим завданням планування технічного розвитку підприємства є визначення межі експлуатації виробничого устаткування. Технічні засоби виробництва слід підтримувати у стані, який забезпечує дотримання всіх параметрів технологічного процесу й виготовлення продукції високої якості. Цього можливо досягти профілактичними заходами та своєчасним ремонтом і модернізацією обладнання. В умовах фінансової скрути деякі підприємства намагаються продовжити термін експлуатації ті нічних засобів виробництва. Однак настає момент, коли витрати на ремонт стають настільки великими, що навіть істотна модернізація не виправдовує вкладених коштів.

Альтернативою капітальному ремонту та модернізації виробничого об'єкта є його заміна новим. Важливо порівняти результати обох варіантів відтворення з погляду економічної віддачі. Для цього необхідно врахувати таке:

1. у процесі заміни застарілого обладнання новим виникатимуть додаткові одноразові капітальні витрати й втрати від недоамортизації старої машини;

2. здійснення капітального ремонту та продовження таким чином терміну служби машини ще на один ремонтний цикл зумовлює збільшення собівартості виготовлення продукції відремонтованим обладнанням порівняно з її величиною при використанні нових машин.

Щоб визначити, що економічно вигідніше, необхідно порівняти загальну величину витрат і втрат у першому й другому випадках. У першому – це вартість капітального ремонту і втрати на експлуатаційних витратах, а в другому – витрати, пов'язані з придбанням нової техніки та втрати від недоамортизації старої. До того ж необхідно врахувати різницю в продуктивності, а також тривалості ремонтних циклів нової і відремонтованої машини.

Умову економічної ефективності витрат на капітальний ремонт виробничого об'єкта можна подати такою формулою:

, (5.1)

де — витрати на і-й капітальний ремонт машини; S_e – сума перевищення експлуатаційних витрат для відремонтованої техніки порівняно з новою; К_н – балансова вартість нової машини; і – коефіцієнти, які показують відношення відповідно продуктивності капітально відремонтованої машини до продуктивності нової у першому циклі експлуатації і тривалості ремонтного циклу відремонтованої машини до тривалості експлуатації нової до першого капітального ремонту; S_a – втрати від недоамортизації старої машини.

Можна визначити ефективність модернізації. Оскільки модернізація, суміщається з ремонтом, то формула для визначення коефіцієнта ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію, які здійснюються одночасно, має вигляд

, (5.2)

де М – витрати на модернізацію виробничого обладнання. При цьому для визначення S_e, і треба брати відповідні показники модернізованої і нової техніки.

Розрахункові коефіцієнти можуть бути використані для економічного обґрунтування черговості заміни обладнання.