4.4. Інноваційний потенціал підприємства

Інноваційний потенціал організації – рівень готовності організації до реалізації проекту або програми інноваційних стратегічних змін.

Внутрішнє середовище організації побудоване з елементів, що утворять її виробничо-господарську систему. Елементи згруповані у такі блоки [72]:

• продуктовий (проектний)– напрямок діяльності організації і їхніх результатів у вигляді продуктів і послуг (проекти і програми);

• функціональний (виробничі функції і ділові процеси);

• ресурсний – комплекс матеріально-технічних, трудових, інформаційних, фінансових і інших ресурсів підприємства;

• організаційний – організаційна структура, технологія процесів по всіх функціях і проектах, організаційна культура;

• блок керування – загальне керівництво організації, система керування.

Оцінка інноваційного потенціалу проводиться за схемою ресурс (Р) - функція (Ф) - проект (П). Під проектом або програмою маються на увазі випуск і реалізація нового продукту (послуги), напрямок діяльності. Задачі оцінки інноваційного потенціалу організації можуть бути поставлені у двох аспектах:

- приватна оцінка готовності організації до реалізації одного нового проекту;

- інтегральна оцінка поточного стану організації щодо всіх або групи вже реалізованих продуктів.

Потреби практики висувають необхідність у двох схемах аналізу внутрішнього середовища й оцінки інноваційного потенціалу: детального й діагностичного.

Детальний аналіз внутрішнього середовища й оцінки інноваційного потенціалу організації проводиться в основному на стадії обґрунтування інновації і підготовки проекту її реалізації й впровадження. При великій трудомісткості він дає системну й корисну інформацію.

Схема оцінки інноваційного потенціалу організації при діяльному аналізі внутрішнього середовища така:

• дається опис системної нормативної моделі стану інноваційного потенціалу організації (його внутрішнього середовища), тобто чітко встановлюються ті якісні й кількісні вимоги до стану потенціалу по всіх блоках, компонентах блоків і параметрів, які забезпечують досягнення вже даної інноваційної мети;

• установлюється фактичний стан інноваційного потенціалу по всіх блоках, компонентах і параметрах;

• аналізується неузгодженість нормативних і фактичних значень параметрів потенціалу організації; виділяються сильні (із запасом або такі, що точно відповідають нормативній моделі) і слабкі сторони потенціалу;

• складається зразковий перелік робіт з інноваційного перетворення організації (посилення сильних сторін).

Обмеження в строках, відсутність фахівців, здатних проводити системний аналіз, відсутність або неприступність інформації про організацію (особливо при аналізі інноваційного потенціалу конкурентів) змушують використовувати діагностичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу організації.

Діагностичний підхід реалізується в аналізі й діагностиці стану організації по обмеженому й доступному як для внутрішніх, так і для зовнішніх аналітиків колу параметрів.

Обов'язкові умови якісного проведення діагностики аналізу:

- мають використовуватися знання системної моделі й у цілому системного аналізу досліджуваного об'єкта;

- необхідно знати взаємозв'язок діагностичних параметрів з іншими важливими параметрами системи, щоб стан будь-якого одного діагностичного параметра оцінити стан (або всю систему, або її частину);

- інформація про значення відпрацьованих діагностичних параметрів повинна бути достовірною, оскільки при обмеженні параметрів виникає ризик втрат через неточний діагноз стану системи.

Якщо елементом, що діагностується, є елемент «кадри» в інноваційній організації, то стан цього елемента можна діагностувати як стан системи інноватора в цілому. Діагностичними параметрами, що характеризують зовнішні прояви, будуть вхідні й вихідні параметри. Це зовнішні параметри. Вхідні: кількість фахівців, що мають учений ступінь, витрати на заробітну плату тощо. Вихідні: тривалість виконаних робіт (тривалість фаз ЖЦІ й усього циклу, тривалість виконання проекту або програми); конкурентоспроможність, якість продукції, послуг, проектів; витрати на виконання робіт; звільнення й переміщення співробітників; обсяг виконаних робіт та ін. Як діагностичні параметри служать також інтегральні показники ефективності використання ресурсів (інтегральні не в сенсі узагальнення приватних параметрів, а в сенсі ефективності: відношення вхідних параметрів до вихідних, тобто відношення використовуваних ресурсів до отриманих результатів). Наприклад, продуктивність праці, рентабельність продукції. Якщо вхідні й вихідні параметри – це абсолютні показники, то інтегральні – відносні.

Схема оцінки інноваційного потенціалу організації така:

• ведення каталогу керуючих впливів;

• ведення каталогу стану зовнішнього середовища в статиці;

• ведення каталогу діагностичних параметрів, що характеризують зовнішні впливи на організацію;

• ведення каталогу структурних параметрів, що характеризують внутрішній стан організації;

• встановлення взаємозв'язку структурних і діагностичних параметрів організації;

• моніторинг діагностичних параметрів і обробка статистичних даних;

• оцінювання структурних параметрів;

• оцінювання стану приватних параметрів і визначення інтегральної оцінки потенціалу організації.

Способом оцінювання інноваційного потенціалу підприємства є SWOТ-аналіз. У процесі аналізу фіксують:

– сильні сторони потенціалу фірми, які забезпечать їй використання можливостей, що з'явилися у зовнішньому середовищі;

– слабкі сторони потенціалу фірми, які позбавляють її шансу використати нові можливості або створюють загрози для її існування.