5.Проблеми та перспективи практики надання адміністративних послуг

Сучасний стан надання адміністративних послуг характеризується багатьма недоліками об'єктивного та суб'єктивного характеру. Окремі проблеми зумовлені недосконалим законодавством, яке не завжди враховує потреби та інтереси приватних осіб при регулюванні їх відносин з адміністративними органами.

Серед таких недоліків можна виділити:

• наявність необгрунтованих видів адміністративних послуг;

• «подрібнення» адміністративних послуг на окремі платні послуги;

• перекладання обов'язків адміністративних органів щодо збирання довідок, візування, погоджень тощо на приватних осіб;

• необгрунтована платність окремих видів адміністративних послуг;

• необгрунтовано високі розміри плати за окремі види послуг;

• обмеженість днів та годин прийому громадян;

• проблеми доступу до інформації необхідної для отримання адміністративних послуг;

• необґрунтовано великі строки для надання окремих послуг;

• фактичне зобов'язання приватних осіб отримувати супутні платні послуги, сплачувати «добровільні» благодійні внески.

Найбільш типовими порушеннями законодавства у сфері надання адміністративних послуг є вимагання документів, не передбачених законодавством, або у формі не передбаченій законодавством (нотаріально посвідчених копій документів тощо), та порушення строків надання окремих видів послуг.

Вкрай важливо зосередити увагу на вирішенні проблематики «переліків платних послуг», що надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, утвореними ними установами, організаціями та підприємствами, що утримуються за рахунком коштів відповідних бюджетів.

Частина проблем надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування вирішена новим законом «Про адміністративні послуги». Основними новаціями закону є:

• законодавча фіксація поняття «адміністративні послуги»;

• визначення умов щодо інформування громадян про адміністративні послуги;

• визначення основ для ведення реєстру адміністративних послуг, запровадження єдиного веб-порталу адміністративних послуг;

• передбачення необхідності створення центрів надання адміністративних послуг;

• встановлення порядку надання «супутніх послуг» - ксерокопіювання, ламінування тощо - точніше, заборона органам влади надавати такі супутні послуги.

Нажаль, у законі збереглося чимало прогалин, наприклад, щодо оплати адміністративних послуг, розмежування державних та муніципальних послуг. Також внесено кілька деструктивних норм, наприклад, щодо створення центрів надання адміністративних послуг не тільки в містах, а й на рівні області - при обласних державних адміністраціях. Останнє, зокрема, свідчить про серйозну зміну розуміння призначення ЦНАП. Адже вони покликані забезпечити не лише зручність і прозорість відносин громадян із чиновниками, а й створити умови для децентралізації адміністративних послуг. Тому що, знову ж таки, громадянам зручно звертатися за всіма послугами в ЦНАП своєї громади, а не їздити в обласний центр.

А вже чиновники ЦНАПу нехай відповідно до законодавства контактують із чиновниками обласного чи міністерського рівня для прийняття рішення щодо конкретної адміністративної послуги. Якщо ж створюються ЦНАПи на обласному рівні, то або повністю заперечується необхідність децентралізації, або передбачається витратити немалі кошти на обладнання обласних ЦНАПів, які будуть надавати незначну кількість послуг — і то лише підприємницьким структурам.

Один з ідеологів системи надання адміністративних послуг І. Коліушко, вважає, що найгірше, що по дорозі до парламенту «загубився» інший надважливий законопроект — проект Адміністративно-процедурного кодексу, який уже кілька років

готовий до парламентського розгляду. Саме він має вирішити одну із двох ключових проблем у наданні адміністративних послуг - законодавче регулювання процедури (порядку) надання адміністративних послуг. Це стосується:

• прав особи та обов'язків адміністративного органу;

• порядку подання заяв особою;

• порядку витребування матеріалів та відомостей;

• проведення слухання в разі потреби;

• вимог до оформлення прийнятого рішення, у тому числі його мотивування;

• порядку оскарження прийнятих рішень, їх скасування чи відкликання та виконання, і таке інше.

У розвинених країнах немає законів про адміністративні послуги, але є закони чи кодекси про адміністративну процедуру. Саме адміністративно-процедурні закони обмежують свавілля чиновництва та є підставою для ефективного судового контролю за їх діяльністю.

Важливою проблемою після неврегульованих і складних процедур є питання оплати адміністративних послуг. На законодавчому рівні потрібна відповідь на питання: коли адміністративні послуги є платними, а коли безоплатними; хто і як визначає розмір плати за адміністративну послугу, як адмініструються відповідні кошти.

Для покращення якості надання адміністративних послуг І. Коліушко пропонує:

1) Мінімізувати обсяг (номенклатуру) адміністративних послуг, та залишити лише ті послуги, які зумовлені публічними інтересами. Для цього всі послуги, які надаються центральними органами державної влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та створеними ними підприємствами, установами та організаціями необхідно переглянути і згрупувати:

• послуги, надання яких потрібно залишити за державою, місцевим органами виконавчої влади та місцевого самоврядуванням;

• послуги, які можуть бути скасовані без шкоди для суспільства та держави;

• послуги, надання яких може бути передано недержавним суб'єктам в порядку делегування або приватизації, але їх надання має здійснюватися під контролем та під відповідальність органів місцевої виконавчої влади або місцевого самоврядування.

2) Максимально децентралізувати надання адміністративних послуг. Основним суб'єктом надання адміністративних послуг мають бути місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Це наблизить надання адміністративних послуг до споживачів, що не тільки зручно для останніх, але й сприятиме більш точному визначенню потреб та очікувань споживачів, підвищить відповідальність влади;

3) Виробити стандарти надання адміністративних послуг. Івано-Франківськ став піонером впровадження в Україні ЦНАПів, однієї з найкращих організаційних форм надання адміністративних послуг. Такий Центр у Івано-Франківську, як структурний підрозділ виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (другий в Україні після Вінниці) запрацював 7 жовтня 2010 р.

Висновки

Адміністративна послуга - це державна послуга, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на

звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо).

Ознаками адміністративних послуг можна вважати також те, що:

• адміністративна послуга надається за заявою особи;

• надання адміністративних послуг пов'язане із забезпеченням умов для реалізації суб'єктивних прав конкретної особи;

• адміністративні послуги надають адміністративні органи (насамперед, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування) і обов'язково через реалізацію владних повноважень.

Стаття 4 Закону «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 р. визначає, що державна політика у сфері надання адміністративних послуг базується на принципах:

• верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності;

• стабільності;

• рівності перед законом; відкритості та прозорості;

• оперативності та своєчасності;

• доступності інформації про надання адміністративних послуг;

• захищеності персональних даних; раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для отримання адміністративних послуг;

• неупередженості та справедливості; доступності та зручності для субч’єктів звернень.

Сучасний стан надання адміністративних послуг характеризується багатьма недоліками об'єктивного та суб'єктивного характеру. Для покращення якості надання адміністративних послуг пропонується: мінімізувати обсяг (номенклатуру) адміністративних послуг, та залишити лише ті послуги, які зумовлені публічними інтересами.