
- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Методологічні основи проектування машин
- •1.1. Проблеми створення машин і обладнання
- •1.2. Основні вимоги до машин
- •1.3 Машина як система
- •1.4. Процедурна модель проектування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Загальні питання створення машин.
- •2.1. Жорсткість. Критерії жорсткості
- •2.2. Конструктивні способи підвищення жорсткості
- •2.3. Зменшення маси та металомісткості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Проектування зварних конструкцій
- •3.1. Види зварювання
- •3.2 Види зварних з’єднань
- •3.3. Розрахунок зварних з’єднань
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Проектування та розрахунок елементів машин
- •4.1. Розрахунок деталей машин на міцність
- •4.2. Розрахунок на опір втомленості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Проектування опор валів і вісей
- •5.1. Загальні відомості
- •5.2. Матеріали деталей підшипників
- •5.3. Рекомендації по вибору підшипників
- •5. 4. Критерії роботоздатності підшипників. Підбір підшипників кочення за динамічною і статичною вантажепідйомністю
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Приводи машин
- •6.1 . Умови роботи і вимоги до приводів
- •6.2 Методика вибору оптимальних параметрів приводу
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Виготовлення основних елементів машин. Технологічність конструкцій та деталей машин і механізмів.
- •7.1 Технологічність конструкції машин
- •7.1. Технологічність конструкції деталей машин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Проектування технологічних процесів складання вузлів машин
- •9.1. Основні поняття термінології процесу складання
- •9.2. Вихідні дані, потрібні для розробки технологічних процесів складання. Послідовність проектування процесу збирання
- •9. 4. Організаційні форми складання
- •9.5. Характеристика методів складання
- •9.6. Створення технологічних процесів складання
- •9.7. Критерії оцінки запроектованих технологічних процесів складання
- •9.8. Забезпечення технологічності виробу за умови різних схем його збирання
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 10 Технологія виготовлення машин.
- •10.1. Вимоги до конструктивного оформлення деталей і вузлів
- •10.1.1. Вимоги до заготівельних процесів
- •10.2.. Загальні вимоги, що ставляться технологією механічної обробки, до конструкції елементів машини
- •10.3. Технологічні вимоги до поверхонь деталей
- •Питання для самоконтролю
- •10.3. Технологічні процеси виготовлення типових деталей
- •10.4. Технологія виготовлення деталей типу круглих стержнів
- •10.4.1. Класифікація валів і методи виробництва заготовок
- •10.4.2. Характеристика способів зовнішнього шліфування вала
- •10.4.3. Особливості технологічних завдань під час виготовлення важких валів
- •10.4.4. Технологія виробництва гладких валів і виробів з центральними отворами
- •Питання для самоконтролю
- •10.5.Обробка корпусних деталей
- •10.5.1.. Матеріали й види заготовок
- •10.5.2.. Вибір і обробка базових поверхонь
- •10.5.3. Технологічний процес обробки корпусних деталей
- •10.5.4. Обробка площин корпусних деталей
- •10.5.5.. Технологічне обладнання для обробки базових і основних отворів
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 4.3. Обробка концентричних деталей типу втулок
- •4.3.1. Різновид концентричних деталей типу порожнистих циліндрів та види заготовок
- •4.3.2. Технологічні завдання під час обробки втулок
- •4.3.3. Вплив похибки на допуски лінійних розмірів концентричних деталей
- •4.3.4. Технологічні схеми обробки втулок з урахуванням виду заготовки
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 4.4. Основні напрямки подальшого розвитку технологічних методів машинобудівного виробництва
- •4.4.1. Розробка й впровадження високоефективної та маловідходної технології отримання заготовок
- •4.4.2. Розвиток і удосконалення процесів механічної обробки та складання виробів
- •4.4.3. Автоматизація розробки технологічних процесів з використанням еом
- •4.4.4. Взаємозв’язок конструкції машини з технологічними аспектами її виробництва
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 10. Стандарти на оформлення документації
- •10.1 . Єдина система конструкторської документації
- •10.1.1. Позначення параметрів шорсткості за госТом 2. 309-73 та з урахуванням змін № 3 до госТу 2.309–73 від 2005-07-01
- •10.2. Відхилення та допуски розташування поверхонь
- •10.3. Сумарні допуски форми та розміщення поверхні
- •10.4. Позначення на кресленнях відхилень форми і розташу-
- •10.5 Позначення матеріалів
- •10.6. Позначення покриття та термообробки
- •3) Поверхнi, якi пiддаються покриттю або термообробцi, обводять потовщеною штрих пунктирною лiнiєю на вiдстанi 0,8-1мм вiд контуру.
- •Література
Питання для самоконтролю
1. Які критерії визначають роботоздатність конструкцій.
2. Критерії оцінювання жорсткості конструкції.
3. Назвіть раціональні способи зменшення жорсткості конструкції.
4. Яким чином можна збільшити жорсткість конструкції без суттєвого збільшення її маси.
5. Як впливає на жорсткість деталі заміна деформації згин на деформацію розтяг (стиск).
6. Сформулюйте задачу зменшення деформацій і напружень згину.
7. Як визначити коефіцієнт жорсткості та показник піддатливості.
8. Як можна підвищити жорсткість валів.
9. Запишіть вирази для визначення питомої маси та питомої металомісткості.
10. Назвіть основні напрямки зменшення маси конструкцій.
Тема 3. Проектування зварних конструкцій
3.1. Види зварювання
У машинобудуванні зварювання широко застосовують для виготовлення конструкцій з листового прокату (облицювання, обшивки, резервуари), профільного прокату ( рамні конструкції, ферми, колони, стояки, тощо). Добре зварюються мало вуглецеві сталі з малим вмістом вуглецю та нікіліві сталі. Зварювання кольорових металів (сплава міді та алюмінію) є важким через високу теплопровідність, легке окислення та потребує застосування флюсу.
Міцність зварних швів нижча за міцність основного матеріалу.Міцність і в’язкість матеріалу зварного шва знижуються внаслідок попадання шлаків, утворення пор і газових включень, а також внаслідок хімічних і структурних змін в матеріалі шва. В матеріалі шва та зоні, що прилягає до нього, виникають внутрішні напруження, які обумовлено усадкою матеріалу під час охолодження та коробленням металу.
З метою запобігання хімічним змінам у матеріалі шва зварювання проводять під шаром флюсу або в атмосфері нейтральних газів.
Основні види зварювання наведено в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Види зварювання
Схема зварювання |
Характеристика |
1 |
2 |
Дугове ручне зварювання
|
Найбільш розповсюджений спосіб зварювання. Базується на використанні теплоти електричної дуги для розплавлення металу. |
Автоматичне зварювання під шаром флюсу
|
Застосовують за умови значних масштабів виробництва для зєднання деталей прямими та кутовими швами. Продуктивність процесу вища ніж ручного зварювання у 5-10 разів. за рахунок застосування сили струму силою 1000…3000 А замість 200…500 А при ручному зварювані. Шов формується в значній мірі за рахунок розплавленого основного металу. |
Електрошлакове зварювання
|
Джерело нагріву – теплота, що виділяється під час проходження струму від електроду до виробу через шлакову вану. Електрошлакове зварювання призначене для з’єднання деталей значної товщини. |
Продовження таблиці 3.1
1 |
2 |
Зварювання терттям
|
Здійснюється за рахунок теплоти, яка виділяється під час обертання однієї зі зварюваних деталей. Застосовують для зварювання дрібних деталей, найчастіше циліндричної форми. |
Контактне зварювання
|
Базується на використанні підвищеного омічного опору у стику деталей і здійснюється декількома способами. Зварювання стикове. Теплота виділяється у місці стику, метал розігрівається до пластичного стану. Струм вимикають, а розігріті деталі стискають – відбувається зварювання дета-лей по всій поверхні стику. Точкове зварювання здійснюється в окремих точках, до яких підводять електроди. Шовне зварювання передбачає неперервний або перервний шов, який розташовано вздовж стику деталей. |
Ультрозвукове зварювання
|
Застосовують для зварювання деталей з кольорових металів і пластику. Деталі стискають вібруючим затискачем 1, який з’єднано з генератором коливань 3 за допомогою хвиледодія 2. |
Лазерне зварювання
|
Здійснюється концентрованим світловим променем 1. Температура осі променя до 10000 С0. |
Зварні з’єднання забезпечують значну економію металу і значно знижують трудомісткість їх виготовлення. Тому останні суттєво дешевші за клепані чи литі. А ще економія металу досягається внаслідок усунення додаткових з’єднувальних деталей (накладок, косинок і т.ін.) і кращого використання металу через відсутність отворів, які ослабляють робочі перерізи. Маса зварних конструкцій у порівнянні з чавунними знижується майже наполовину, а в порівнянні зі сталевими литими – до третини. Але ще вагомішими є висока продуктивність і простота процесу зварювання через використання засобів автоматизації.
Зварювання особливо доцільне при виготовленні конструкцій складної форми, окремі деталі яких одержують за допомогою штампування вальцюванням, куванням, штампуванням та відливкою.
Недоліки зварних з’єднань: поява залишкових напруг у зварних елементах після закінчення процесу зварювання, а звідси короблення деталей після зварювання; погане сприйняття змінних і особливо вібраційних навантажень; складність і трудомісткість контролю якості зварних швів; знижена опірність корозії; можливість існування скритих (невидимих) дефектів (тріщин, непроварів, шлакових включень), які знижують міцність з’єднання та ін.