
- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Методологічні основи проектування машин
- •1.1. Проблеми створення машин і обладнання
- •1.2. Основні вимоги до машин
- •1.3 Машина як система
- •1.4. Процедурна модель проектування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Загальні питання створення машин.
- •2.1. Жорсткість. Критерії жорсткості
- •2.2. Конструктивні способи підвищення жорсткості
- •2.3. Зменшення маси та металомісткості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Проектування зварних конструкцій
- •3.1. Види зварювання
- •3.2 Види зварних з’єднань
- •3.3. Розрахунок зварних з’єднань
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Проектування та розрахунок елементів машин
- •4.1. Розрахунок деталей машин на міцність
- •4.2. Розрахунок на опір втомленості
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Проектування опор валів і вісей
- •5.1. Загальні відомості
- •5.2. Матеріали деталей підшипників
- •5.3. Рекомендації по вибору підшипників
- •5. 4. Критерії роботоздатності підшипників. Підбір підшипників кочення за динамічною і статичною вантажепідйомністю
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Приводи машин
- •6.1 . Умови роботи і вимоги до приводів
- •6.2 Методика вибору оптимальних параметрів приводу
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Виготовлення основних елементів машин. Технологічність конструкцій та деталей машин і механізмів.
- •7.1 Технологічність конструкції машин
- •7.1. Технологічність конструкції деталей машин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Проектування технологічних процесів складання вузлів машин
- •9.1. Основні поняття термінології процесу складання
- •9.2. Вихідні дані, потрібні для розробки технологічних процесів складання. Послідовність проектування процесу збирання
- •9. 4. Організаційні форми складання
- •9.5. Характеристика методів складання
- •9.6. Створення технологічних процесів складання
- •9.7. Критерії оцінки запроектованих технологічних процесів складання
- •9.8. Забезпечення технологічності виробу за умови різних схем його збирання
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 10 Технологія виготовлення машин.
- •10.1. Вимоги до конструктивного оформлення деталей і вузлів
- •10.1.1. Вимоги до заготівельних процесів
- •10.2.. Загальні вимоги, що ставляться технологією механічної обробки, до конструкції елементів машини
- •10.3. Технологічні вимоги до поверхонь деталей
- •Питання для самоконтролю
- •10.3. Технологічні процеси виготовлення типових деталей
- •10.4. Технологія виготовлення деталей типу круглих стержнів
- •10.4.1. Класифікація валів і методи виробництва заготовок
- •10.4.2. Характеристика способів зовнішнього шліфування вала
- •10.4.3. Особливості технологічних завдань під час виготовлення важких валів
- •10.4.4. Технологія виробництва гладких валів і виробів з центральними отворами
- •Питання для самоконтролю
- •10.5.Обробка корпусних деталей
- •10.5.1.. Матеріали й види заготовок
- •10.5.2.. Вибір і обробка базових поверхонь
- •10.5.3. Технологічний процес обробки корпусних деталей
- •10.5.4. Обробка площин корпусних деталей
- •10.5.5.. Технологічне обладнання для обробки базових і основних отворів
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 4.3. Обробка концентричних деталей типу втулок
- •4.3.1. Різновид концентричних деталей типу порожнистих циліндрів та види заготовок
- •4.3.2. Технологічні завдання під час обробки втулок
- •4.3.3. Вплив похибки на допуски лінійних розмірів концентричних деталей
- •4.3.4. Технологічні схеми обробки втулок з урахуванням виду заготовки
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 4.4. Основні напрямки подальшого розвитку технологічних методів машинобудівного виробництва
- •4.4.1. Розробка й впровадження високоефективної та маловідходної технології отримання заготовок
- •4.4.2. Розвиток і удосконалення процесів механічної обробки та складання виробів
- •4.4.3. Автоматизація розробки технологічних процесів з використанням еом
- •4.4.4. Взаємозв’язок конструкції машини з технологічними аспектами її виробництва
- •Запитання для самостійного контролю
- •Тема 10. Стандарти на оформлення документації
- •10.1 . Єдина система конструкторської документації
- •10.1.1. Позначення параметрів шорсткості за госТом 2. 309-73 та з урахуванням змін № 3 до госТу 2.309–73 від 2005-07-01
- •10.2. Відхилення та допуски розташування поверхонь
- •10.3. Сумарні допуски форми та розміщення поверхні
- •10.4. Позначення на кресленнях відхилень форми і розташу-
- •10.5 Позначення матеріалів
- •10.6. Позначення покриття та термообробки
- •3) Поверхнi, якi пiддаються покриттю або термообробцi, обводять потовщеною штрих пунктирною лiнiєю на вiдстанi 0,8-1мм вiд контуру.
- •Література
10.2.. Загальні вимоги, що ставляться технологією механічної обробки, до конструкції елементів машини
З технологічної точки зору загальні вимоги до конструктивного оформлення деталей машин можна сформулювати наступним чином.
Скорочувати обсяг механічної обробки, що передбачає тільки допуски для посадочних поверхонь і залишає вільними інші розміри. При точних методах отримання заготовок деталі можуть бути одержані без механічної обробки.
Забезпечувати зручні й надійні базуючі поверхні для установлення заготовок у процесі їх обробки за рахунок сполучення установлюваних і вимірювальних баз.
З
абезпечувати достатню жорсткість деталі, що обумовлює сприйняття сил різання без відчутних деформацій.
Передбачити можливість зручного підводу високопродуктивного різального інструменту до оброблюваної поверхні.
Задавати різницю в розмірах чорних і оброблюваних поверхонь, що забезпечує вільний вихід різального інструменту при допустимих похибках у розмірах чорнової заготовки.
Розробляти конструкцію з урахуванням можливості одночасного установлення кількох деталей для обробки (рис.10.4).
10.3. Технологічні вимоги до поверхонь деталей
Стосовно поверхонь деталей технічних систем необхідно враховувати наступні технологічні вимоги:
Зовнішні поверхні обертання. Для зменшення обсягу механічної обробки вказаної поверхні та витрати металу широко застосовують висадку головок, фланців, буртів. По можливості треба уніфікувати елементи конструкції хвостовиків, яка спрямована на використання одних багаторізцевих настроювань при їх обробці (рис.10.5). Відносно сферичних випуклих поверхонь, то їх рекомендується оформляти завжди із зрізом перпендикулярно до осі.
О
твори.
Треба передбачити наскрізні отвори, бо
їх обробка значно легша в порівнянні з
глухими. Конфігурація останніх повинна
бути пов’язана з конструкцією осьового
інструменту, наприклад розгортки
(рис.10.6, а)
або зенкера (рис.10.6, б).
Отвори повинні розташовуватися не ближче відстані А від стінки деталі (рис.10.7):
,
(10.2)
а для отворів під з’єднуючі болти
,
(10.3)
де D – діаметр наскрізних отворів, мм;
DZ – діаметр описаного кола гайки, мм.
Відстань між отворами визначають з урахуванням можливості застосування багатошпиндельних свердлувальних головок. Кількість отворів у фланцях вибирають з міркувань, щоб можна було здійснювати свердлування трьох – або чотирьохшпиндельною головкою з послідовним поворотом.
Щоб уникнути поломки свердел, при свердлуванні вхідна й вихідна поверхні повинні бути перпендикулярними до осі отвору. При наявності кількох отворів на одній осі з метою одночасної обробки рекомендується зменшувати послідовно розміри отворів на величину, що перевищує припуск на обробку попереднього отвору. У ступеневих отворах найбільш точним є наскрізний ступінь. З позиції технологічності конструкція угнутої сферичної поверхні повинна передбачати наскрізний або глухий отвір (рис.10.7). Крім того, рекомендується уникати канавок в отворах через ускладнення обробки, а також використання механічно оброблюваних виточок, передбачаючи замість них литтєві поверхні.
Різьба. На отворі рекомендується наявність фаски. Розміри збігу різьби в глухих отворах повинні встановлюватися в три нитки для деталей із чавуну і п’ять – із сталі.
Рис.10.7– Схема для визначення відстані осі отвору до стінки
Рис.10.8– Конструктивне оформлення угнутої сферичної поверхні
Різьба повинна бути нормалізована не тільки для даної машини, але в межах усіх різьб, що застосовуються на підприємстві чи в галузі промисловості. По можливості треба уникати використання різьб малого діаметра (6мм і нижче) через часту поломку мітчиків при механічному нарізанні таких різьб.
Плоскі й фасонні поверхні. Конфігурація оброблюваних плоских поверхонь повинна забезпечувати рівномірне й плавне зняття стружки. Розміри вказаних поверхонь повинні бути зв’язані з типорозмірами нормальних фрез, тобто ширина оброблюваних поверхонь має бути уніфікована відповідно до нормального ряду діаметрів фрез. У випадку, коли не передбачений вихід різального інструменту, перехідна частка плоских поверхонь повинна відповідати розмірам і виду поверхні технологічного обладнання. Радіуси угнутих і випуклих поверхонь також повинні бути зв’язані з розмірами нормальних напівкруглих фрез аналогічної конфігурації.
Пази й гнізда. Пази повинні по можливості допускати обробку на прохід. При неможливості цього перехідна частка пазу повинна відповідати радіусу фрези, причому глибина й ширина їх вибирається у відповіді з розмірами нормальних пазових фрез. Радіуси закруглення в основи гнізд повинні бути однаковими по всьому периметру й відповідати геометричним характеристикам нормального інструменту.
Слід відмітити, що розробка різноманітних і в особливості складних конструкцій деталей транспортних засобів, що повністю відповідає виробничим умовам, може бути зв’язана з технологічними багатоплановими завданнями, вирішення яких стосується різних областей технології (обробки тиском, ливарного виробництва, механічної обробки). Така співпраця спеціалістів різного профілю у процесі проектування, безумовно, необхідна й доцільна. У цьому разі при запуску у виробництво нових конструкцій значно прискорюється процес їх технологічної відладки і скорочуються до мінімуму виправлення й зміни конструкції, що викликаються вимогами технології виробництва.