- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •1 Конспект лекцій
- •Тема 1. Теоретичні основи забезпечення економічної безпеки на різних рівнях
- •Тема 2. Основи економічної безпеки підприємства
- •Тема 3. Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства
- •Тема 4. Оцінка рівня економічної безпеки підприємства
- •Тема 5. Державне регулювання економічної безпеки підприємницької діяльності
- •Тема 6. Фінансова безпека підприємства
- •Тема 7. Техніко-технологічна складова економічної безпеки підприємства
- •Тема 8. Інтелектуальна й кадрова складові економічної безпеки підприємства
- •Тема 9. Інформаційна безпека підприємства
- •Тема 10. Адаптація підприємства як засіб забезпечення його економічної безпеки
- •2. Тематика самостійної роботи
- •3. Питання для поточного та підсумкового контролю знань студентів
- •4. Тестові завдання для самоконтролю
Тема 7. Техніко-технологічна складова економічної безпеки підприємства
1. Сутність та етапи захисту техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства
2. Фактори впливу на техніко-технологічну складову економічної безпеки підприємства
3. Індикатори техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства
1. Сутність та етапи захисту техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства
При визначенні економічної безпеки підприємств техніко-технологічну складову розглядають як другу по значущості після фінансової. Саме від наявності технологій матеріального й інтелектуального виробництва, а також від їх якості та відповідності сучасним світовим аналогам у значній мірі залежить економічна безпека підприємства.
Отже, сучасне розуміння змісту техніко-технологічної складової економічної безпеки полягає у забезпеченні відповідності рівня техніки та технологій на підприємстві сучасним світовим аналогам з точки зору оптимізації витрат ресурсів. Іншими словами економічна безпека підприємства за цією складовою полягає у попередженні отримання збитків від техніко-технологічної невідповідності потребам ринку.
Процес захисту техніко-технологічної складової економічної безпеки, передбачає здійснення кількох послідовних етапів.
Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації-проектувальника (збирання й аналіз інформації щодо особливостей технологічних процесів на підприємствах, котрі виготовляють аналогічну продукцію; аналіз науково-технічної інформації стосовно нових розробок у даній галузі, а також технологій, спроможних здійснити інтервенцію на галузевий технологічний ринок).
Другий етап – це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення технологій, які використовуються.
На третьому етапі здійснюється:
а) аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, і ринків товарів-замінників;
б) оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства;
в) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів.
Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства (виробника продукції), яка має включати:
1. виявлення перспективних товарів з групи (номенклатури, асортименту), що виготовляється підприємством;
2. планування комплексу технологій для виробництва перспективних товарних позицій;
3. бюджетування технологічного розвитку підприємства на засаді оптимізації витрат за програмою технологічного розвитку, для вибору альтернатив, опрацювання власних розробок або придбання патентів і необхідного устаткування на ринку;
4. розробка загального плану технологічного розвитку підприємства з відображенням у ньому вибору альтернативного варіанту технологічного розвитку строків та обсягів фінансування, відповідальних виконавців;
5. складання плану власних корпоративних НДДКР відповідно з планом технологічного розвитку підприємства.
На п’ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.
Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.
2. Фактори впливу на техніко-технологічну складову економічної безпеки підприємства
Враховуючи те, що засоби праці підприємства можуть бути як власними, так і взятими в оренду, а також високу ступінь значущості рівня технологічності та застосування інновацій на підприємствах доцільно буде при оцінці техніко-технологічної складової розділити її на дві основні функціональні частини: матеріально-технічну та інноваційно-технологічну.
Такий розподіл складу техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства надає можливість окремо оцінювати рівень використання виробничих механізмів і рівень застосування інновацій у технологіях виконання робіт.
Оцінку всіх основних функціональних складових економічної безпеки будь-якого підприємства необхідно починати із виділення деструктивних факторів, які йому загрожують.
Перелік деструктивних факторів, що погрожують матеріально-технічній та інноваційно-технологічній безпеці підприємств представлено в таблиці 7.1.
Необхідний рівень матеріально-технічної складової можна забезпечити лише при наявності програми розвитку техніко-технологічної складової економічної безпеки, яка відповідатиме стратегії розвитку підприємства. В свою чергу вона повинна враховувати всі внутрішні фактори ризику присутні на даному підприємстві та включати заходи, які зведуть їх до мінімуму.
Забезпечення інноваційного розвитку підприємства та належного рівня його матеріально-технічної бази здійснюється за допомогою підвищення кваліфікації працівників, як виробничої сфери діяльності, так і управлінської. Адже відділ збору інформації відповідає за надання інформації керівництву про технологічну забезпеченість аналогічних підприємств в інших країнах і власний рівень технологічності, а також надає рекомендації спрямовані на розробку стратегії розвитку підприємства. Отже велику роль у забезпеченні технологічної безпеки підприємства грають також кадрова й інформаційна складові.
Таблиця 7.1 – Основні деструктивні фактори економічної безпеки
Деструктивні фактори |
Функціональні частини техніко-технологічної складової |
||
Матеріально-технічна |
Інноваційно-технологічна |
||
Небезпеки |
- неефективна інвестиційна політика, яка носить безсистемний характер та побудована на одиничних інвестиційних проектах, а не на комплексній програмі розвитку підприємства; - неефективні управлінські рішення в питаннях оновлення та модернізації основних фондів; |
- невідповідний рівень організації науково-дослідної діяльності в сфері удосконалення організації виробництва |
|
Фактори ризику |
Внутрішні |
- застаріле обладнання; - високий рівень зносу споруд; - середній вік технологічного обладнання; - недосконала система відносин власності; - невідповідність технічних характеристик виробничої техніки тенденціям розвитку ринку; |
- рівень прогресивності технологічних процесів; - рівень механізації й автоматизації виробництва; - невідповідність технологій тенденціям розвитку світового ринку; |
Зовнішні |
- недосконалість законодавства в сфері приватизації майна |
- складність забезпечення захисту інтелектуальної власності; |
|
Загрози |
- рейдерський захват; - змінність та неузгодженість законодавчих положень |
- промисловий шпіонаж; - змінність та неузгодженість законодавчих положень. |
|
3. Індикатори техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства
Індикатори техніко-технологічної безпеки (ТТБ) можна розподілити за наступними напрямками:
- реновація та відтворення основних виробничих фондів;
- ефективність використання основних виробничих фондів;
- ступінь зносу основних виробничих фондів;
- інтенсивність оновлення технології;
- науково-виробнича новизна техніки та технологій, які використовуються;
- конкурентоспроможність продукції, що випускається.
Беручи до уваги наведені напрямки індикаторів, що характеризують елементи виробничої сфери, система показників техніко-технологічної безпеки буде включати такі показники:
- коефіцієнт введення в дію основних виробничих фондів;
- темп відновлення основних виробничих фондів (реновації);
- динаміка виробництва (зростання, зниження, стабільний стан, темп зміни);
- коефіцієнт завантаження виробничих потужностей;
- стабільність виробничого процесу (ритмічність, рівень завантаженості протягом певного часу);
- коефіцієнт завантаження спеціалізованого обладнання;
- вікова структура та технічний ресурс парку машин та обладнання;
- ступінь зносу основних виробничих фондів;
- частка НДДКР у загальному обсязі робіт;
- частка НДР у загальному обсязі НДДКР;
- доступ до ноу-хау;
- кількість ліцензій, які продаються чи купуються підприємством;
- кількість наявних у розпорядженні підприємства патентів;
- відсоток продукції, яка відповідає кращим світовим аналогам або перевершує їх;
- відсоток технологічного обладнання, яке відповідає світовим аналогам;
- відсоток продукції, що випускається підприємства, захищеної патентами даного підприємства;
- питома вага технологічного устаткування підприємства, розробленого на підприємстві та захищеного патентами підприємства;
- питома вага обладнання, придбаного на основі ліцензійних договорів;
- середня заробітна плата наукового співробітника за місяць;
- оцінка конкурентоспроможності продукції.
До перерахованих вище індикаторами техніко-технологічної складової слід додати показники, що традиційно застосовуються для оцінки ефективності використання фондів та технологічного потенціалу підприємства, зокрема:
- фондовіддача основних виробничих фондів;
- коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів;
- коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів і ін.
Наведений перелік індикаторів вимагає його конкретизації для кожного виду виробництва, ранжирування показників на основні та другорядні, так як даний список є загальним і не може використовуватися універсально.
Необхідно відзначити, що для технологічної безпеки, як і для економічної безпеки в цілому, важливе значення мають не стільки самі показники, скільки їх порогові значення. У більшості індикаторів не існує єдиних порогових значень. Для кожного конкретного випадку можна встановити свої межі та критерії для величин показників, однак загальні тенденції повинні бути подібними у аналогічних показниках.
Таким чином, для кожного конкретного підприємства (галузі) повинна бути сформована своя система індикаторів техніко-технологічної безпеки та їх порогових значень у загальному контексті оцінки економічної безпеки.
