1 Конспект лекцій

Тема 1. Теоретичні основи забезпечення економічної безпеки на різних рівнях

1. Сутність та класифікація безпеки

2. Поняття національної та економічної безпеки України.

3. Особливості забезпечення соціально-економічної безпеки регіону

1. Сутність та класифікація безпеки

Історично однією з первинних потреб є потреба в захисті життєдіяльності всіх складових суспільного виробництва та самої держави.

У перекладі з грецької термін «безпека» означає «володіти ситуацією».

В сучасному світі підприємство як відкрита система функціонує в складному зовнішньому середовищі, яке характеризується нестабільністю та постійними змінами. Така середа змушує підприємства швидко адаптуватися до цих умов, вимагає знань законів розвитку та пошуку шляхів виживання в ринковій економіці. Тому не дивно, що серед численних наукових напрямків існує і наука про економічну безпеку підприємства - екосесент (economic security of enterprise).

Економічна безпека - це економічний стан системи, стійкий (у межах критичних обмежень) щодо зовнішніх і внутрішніх змін фінансово-господарського середовища, які не відносяться до форс-мажорних обставин.

Об'єктом економічної безпеки є економічна система (чи то держави, чи то регіону, чи то підприємства).

Предмет економічної безпеки визначає дії, реалізація яких забезпечує безпеку об'єкта. У самому широкому значенні предметом економічної безпеки підприємства є управління ризиками.

Підприємства здійснюють свою діяльність у макро-, мезо-, мікросередовищах, які постійно змінюються, створюючи загрози для їх існування. Саме тому розглядати економічну безпеку та визначати їх сутність необхідно з різних позиції.

Класифікація безпеки:

1. за впливом різних сил:

а) геобіофізічна безпека покликана забезпечити захист, як людського суспільства, так виробництва та техніки від шкідливого впливу природних факторів;

б) технічна або техногенна безпека покликана забезпечити захист людей і природи від небезпек, які спричиняють сучасні технічні системи (атомні електростанції, шкідливі хімічні виробництва, небезпечні технології тощо);

в) соціальна безпека покликана забезпечити захист від небезпек і загроз, що виникають у самому суспільстві через притаманні йому соціальні суперечності.

2. за територіальними масштабами, тобто за розмахом можливих негативних наслідків:

а) міжнародна безпека, яка може охопити як у цілому весь світ, так і окремі його регіони (глобальна та регіональна);

б) національна безпека, обмежується масштабами країни, її регіонами або територіальними утвореннями (безпека держави, галузі, суспільства та регіону);

в) приватна безпека, обмежується масштабами конкретного підприємства або людини (безпека підприємства або фірми, безпека домашнього господарства або особистості).

3. за змістом, тобто в залежності від сфер суспільного життя та напрямів людської діяльності: військова екологічна, науково-технологічна, демографічна, енергетична, політична, інформаційна, соціальна, генетична, інтелектуальна, економічна, культурна, правова, кримінологічна тощо.

Особливе місце серед різних видів безпеки займає безпека економічна. Це обумовлено тим, що всі види безпеки так чи інакше не можуть бути реалізовані без економічного забезпечення.

2. Поняття національної та економічної безпеки України.

Появу в політичному лексиконі терміна «національна безпека» приписують 26-му президентові США Теодору Рузвельту, який на початку ХХ століття визначив її як сукупність умов, які надійно забезпечують національний суверенітет, захист стратегічних інтересів і повноцінний розвиток суспільства, життя та здоров'я всіх її громадян. Таке визначення увійшло в світову політику та науку.

У національній безпеці виділяють три рівні:

- безпека особистості – полягає у формуванні комплексу правових і моральних норм, громадських інститутів і установ, які надавали б їй можливість розвивати та реалізовувати соціально визначені здібності й потреби, не відчуваючи протидії з боку держави або суспільства;

- безпека суспільства - передбачає наявність суспільних інститутів, норм, розвинутих форм суспільної свідомості, які дають можливість реалізувати права і свободи всіх груп населення та протистояти розколу суспільства;

- безпека держави - передбачає наявність ефективного механізму управління та координації діяльності мікро- та макроекономіки, політичних сил і громадських груп, а також діючих інститутів їх захисту.

Їх місце й роль досить динамічні та визначаються характером суспільних відносин, політичною ситуацією, ступенем зовнішніх і внутрішніх загроз.

Основні принципи державної політики щодо безпеки визначені в Законі України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року.

Згідно з цим законом, національна безпека – це такий стан захищеності життєво важливих інтересів людини й громадянина, суспільства й держави, при якому забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання та нейтралізація реальних і потенційних загроз національним інтересам.

Отже, головними об'єктами національної безпеки є:

- громадянин - його права і свободи;

- суспільство - його духовні та матеріальні цінності;

- держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність кордонів.

Правову основу в сфері національної безпеки України складають: Конституція України, Закони України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств і відомств, міжнародні договори.

Економічна безпека держави – це стан економіки й інститутів влади, при якому забезпечується гарантований захист національних інтересів, соціальна спрямованість політики, достатній оборонний потенціал навіть за несприятливих умов розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів. Головним компонентом економічної безпеки є розвиток. Якщо економіка не розвивається, то вона поступово втрачає можливість виживання, опору та пристосування до внутрішніх і зовнішніх загроз.

Об'єктами економічної безпеки Україні є: ресурси економічної діяльності, матеріальні, нематеріальні й грошові активи резидентів України, стратегічні запаси, золотовалютні резерви, заощадження та фонди, стабільність гривні, внутрішнього та зовнішнього розрахунково-платіжного балансу, соціальна орієнтованість і динамічний розвиток вітчизняної економіки, світові господарські зв'язки України.

Суб'єктами економічної безпеки України є: Президент України; Верховна Рада України; Кабінет міністрів України; рада національної безпеки й оборони України; міністерства й органи виконавчої влади; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; прокуратура; місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, громадяни України й об'єднання громадян.

У внутрішньоекономічній сфері безпеку пов'язують з чинниками макро- та мікроекономічного розвитку, з внутрішнім імунітетом і зовнішньою захищеністю держави від різного роду дестабілізуючих і деструктивних впливів.

У зовнішньоекономічній сфері економічна безпека характеризує конкурентоздатність національної економіки на світових ринках, стійкість валюти та фінансового стану.

Елементи економічної безпеки держави:

1. Мобілізаційна підготовка економіки держави, її територій і комунікацій (основні положення визначені в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року (остання редакція 05.02.2011).

2. Наявність державних резервів і стратегічних ресурсів, а саме наявність золотовалютних фондів, родовищ вугілля, газу й інших корисних копалин.

3. Наявність чіткої системи стандартизації.

4. Наявність твердої національної валюти.

5. Імпортна незалежність.

6. Бюджетна безпека, під якою розуміють забезпечення платоспроможності держави з урахуванням стану як державного, так і місцевих бюджетів.

7. Наявність висококваліфікованих управлінських кадрів на державному рівні.

Основні загрози економічній безпеці України:

1. внутрішні загрози: низький рівень науково-технічного потенціалу, високий рівень зносу матеріально-технічної бази багатьох економічних галузей, зростання рівня бідності, високий рівень безробіття, зростання «тіньового» сектора, високий рівень корупції в державно-управлінській сфері, недосконалість законодавства в сфері економічних відносин тощо.

2. зовнішні загрози: зниження інвестиційних надходжень в економіку держави, залежність забезпечення України від імпорту продовольчих товарів, товарів повсякденного попиту, технологічної продукції стратегічного значення, негативний вплив на національну економіку світових фондових, фінансових і валютних ринків, високий рівень зовнішнього боргу.

3. Особливості забезпечення соціально-економічної безпеки регіону

Стан економічної безпеки України в цілому знаходиться в тісному зв'язку із забезпеченням сталого розвитку всіх її регіонів. З одного боку, забезпечення економічної безпеки регіонів припускає інтеграцію регіональної економіки в економіку держави, з іншого - збереження регіональної незалежності.

Основні положення державного управління щодо розвитку регіонів визначені у Концепції державної регіональної політики від 25 травня 2001 року. У концепції були зазначені такі складові економічної безпеки регіону:

- економічна самостійність, яка, в першу чергу, повинна виявлятися у здійсненні контролю над ресурсами регіону та можливості найбільш повного використання конкурентних переваг регіону;

- стабільність регіональної економіки, яка передбачає надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування впливу дестабілізуючих чинників;

- здатність до розвитку і прогресу, тобто можливість самостійно реалізовувати та захищати регіональні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, проводити ефективну інвестиційну й інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал регіону.

Об'єктом регіональної економічної безпеки є територія регіону, виробнича та соціальна інфраструктура даної території.

Важливою особливістю забезпечення соціально-економічної безпеки регіону є поєднання розвитку регіону за рахунок власних регіональних засобів і державних коштів.

Джерелами власних регіональних коштів є місцеві податки і збори, доходи від державної регіональної власності, добровільні пожертви й внески юридичних і фізичних осіб. Джерелами державної допомоги виступають регулюючі податки, фінансові ресурси державних програм, загальні субсидії та цільові субвенції, кошти фондів регіонального розвитку.

Принципи забезпечення соціально-економічної безпеки регіону.

1. принцип історизму дозволяє об'єктивно оцінити відносну цілісність і завершеність того чи іншого етапу економічного й соціального розвитку регіону.

2. принцип єдності передбачає розробку такої регіональної політики, в якій був би врахований вплив усіх особливостей природно-господарського розвитку регіону.

3. принцип природно-господарської збалансованості й оптимальності передбачає дотримання обґрунтованої економічної відповідності між нарощуванням виробничого потенціалу галузей і реалізацією природоохоронних заходів, орієнтує на раціоналізацію регіонального розвитку.

4. принцип пріоритетності сприяє ранжирування цілей і завдань забезпечення соціально-економічної безпеки регіону відповідно до стратегії його розвитку, орієнтує на дотримання соціальної спрямованості у використанні матеріальних, фінансових, рекреаційних й інших видів ресурсів.

5. принцип варіантності передбачає необхідність вибору шляхів досягнення цілей і рішень завдань, спрямованих на забезпечення соціально-економічної безпеки регіону.

Під концепцією забезпечення соціально-економічної безпеки регіону розуміється концентрована форма наукового обґрунтування сукупності ідей, цілей і способів забезпечення соціально-економічної безпеки регіону.

Етапи підготовки концепції соціально-економічної безпеки регіону.

1. формування - найбільш складний і трудомісткий процес, включає ретроспективний аналіз соціально-економічної безпеки регіону, визначення напрямів забезпечення соціально-економічної безпеки регіону, прогнозування рівня соціально-економічної безпеки регіону.

2. взаємне узгодження передбачає узгодження інтересів забезпечення соціально-економічної безпеки регіону з національними інтересами.

3. ранжування та наповнення кількісним змістом.

4. уточнення й ідентифікація цілей зі способами їх досягнення.