1. Мета роботи

• ознайомитись з класифікацією і маркуванням металорізальних верстатів;

• ознайомитись з будовою і технічними характеристиками токарно-гвинторізного верстата 16Е16КП;

• отримати відомості по налагодженню та настроюванню верстата на заданий режим роботи.

2. Оснащення роботи

1. Токарно-гвинторізний верстат підвищеної точності 16Е16КП

2. Патрон токарний трикулачковий самоцентруючий

3. Ріжучий інструмент: різці, свердло, зенкер, розвертка, мітчик, плашка

4. Вимірювальний інструмент: штангенциркуль, мікрометр

3. Послідовність виконання роботи

1. Ознайомитись із класифікацією і маркуванням верстатів за системою ЕНІМВ

2. Ознайомитись з будовою і роботою токарно-гвинторізного верстата 16Е16КП

3. Налагодити токарно-гвинторізний верстат на заданий режим роботи за допомогою навчального майстра

4. Оформити звіт за результатами роботи

Стислі теоретичні відомості

1. Загальні відомості

Обробка металів різанням – процес зрізання ріжучим інструментом з поверхні заготовки шару метала чи іншого матеріалу для одержання заданої геометричної форми, точності розмірів і мікрогеометрії (шорсткості) поверхонь деталей. Для здійснення процесу різання необхідно мати відносний рух між заготовкою і ріжучим інструментом. Рухи робочих органів верстатів розподіляються на рухи різання, установчі і допоміжні. Рухи, при яких із оброблюваної заготовки зрізається шар матеріалу і змінюється стан оброблюваної поверхні, називається рухом різання. До нього відноситься головний рух і рух подачі.

Рух, що визначає швидкість відокремлення стружки, називається головним рухом – швидкістю різання (позначається літерою V).

Рух, що забезпечує безперервність врізання ріжучого леза інструмента в нові шари матеріалу, називається рухом подачі (позначається літерою S).

Рух робочих органів верстата, що забезпечує таке положення інструмента відносно заготовки, при якому з неї зрізається певний шар матеріалу, називається установчим (на схемах обробки позначається S_i). Рухи робочих

органів верстата, які не мають безпосереднього відношення до процесу різання, а служать для транспортування і закріплення заготовки чи інструмента, швидких переміщень робочих органів, зміни швидкостей різання і подачі і т. і., називаються допоміжними.

2. Класифікація металорізальних верстатів

В основу класифікації металорізальних верстатів покладено технологічний метод обробки заготовок, який характеризується типом верстата, видом ріжучого інструмента і типом оброблюваної поверхні. Для позначення металорізальних верстатів експериментальним науково-дослідним інститутом металорізальних верстатів (ЕНІМВ) було розроблено класифікацію, за якою верстати, що виготовлялись серійно, залежно від характеру виконуваних робіт поділяються на 9 груп, в кожній з яких по 9 типів. Згідно цієї класифікації кожному верстату надано цифровий індекс моделі (Таблиця 1.1).

За рівнем спеціалізації верстати поділяють на універсальні, спеціалізовані і спеціальні. Універсальні призначені для виконання різноманітних операцій в умовах одиничного та серійного виробництва. Спеціалізовані призначені для обробки однотипних деталей різних розмірів в серійному виробництві. Спеціальні призначені для обробки певних деталей у масовому виробництві.

За ступенем точності верстати поділяють на 5 класів: нормальної, підвищеної, високої (прецизійні). особливо високої точності та особливо точні (майстер-верстати). Позначаються класи точності відповідно літерами Н, П, В, А, С. Літера Н в позначенні верстатів може не ставитися.

Верстати першої групи (токарні) шостого типу в залежності від висоти центрів (Н) над станиною поділяються на дрібні (Н < 150 мм), середні (Н = 150...300 мм) і великі (Н > 300 мм).

Маса дрібних верстатів до 500 кг, середніх – до 4 т., великих – до 400 тонн.

Дрібні верстати застосовують в інструментальному виробництві, приладобудуванні, годинниковій промисловості, в дослідних цехах підприємств. На середніх верстатах виконується 70...80% загального обсягу токарних робіт; вони можуть бути оснащені різними пристроями, що розширюють технологічні можливості верстата і полегшують працю робітника. Великі верстати застосовують у важкому і енергетичному машинобудуванні, для обробки валків прокатних станів, роторів турбін, залізничних колісних пар і таке інше.

Головний рух (обертальний) у токарно-гвинторізних верстатів має заготовка, а рух подачі здійснює різальний інструмент, що кріпиться в різцетримачі або в пінолі задньої бабки.

Позначення металорізальних верстатів за класифікацією ЕНІМВ

Кожній моделі верстата присвоюється номер, що складається з трьох або чотирьох цифр. Перша цифра вказує номер групи верстата, друга – тип верстата

в цій групі, третя або третя та четверта цифри разом характеризують основний параметр верстата або інструмента. Літера, що стоїть після першої або другої цифри, вказує на модернізацію (поліпшення конструкції) основної базової моделі верстата. Літери в кінці номеру означають модифікацію (видозміну) базової моделі та клас точності.

Наприклад: верстат моделі 16Е16КП

1 – група верстата (токарний);

6 – тип верстата в групі (гвинторізний);

Е – модернізація (поліпшення конструкції);

16 – технічна характеристика (висота центрів над станиною 16 см);

К – модифікація (видозміна);

П – клас точності (підвищеної точності).