Ситуаційне завдання (надати відповідь усно): Організація зовнішньоторговельних операцій України з країнами снд та єс

У 2011 р. Україна підписала Угоду про зону вільної торгівлі з країнами СНД, яка мала величезне практичного значення. У 2012 р. це дало країні можливість з мінімальними втратами пройти період погіршення кон’юнктури на вітчизняні товари на світових ринках.

Натомість у 2013 р. відбувся регрес у торгівлі в промисловій кооперації. В першу чергу, саме через застосування штучних обмежень та різноманітних ускладнень у взаємній торгівлі. Таким чином, у 2013 р. Україна втратила чверть обсягів торгівлі з країнами СНД.

Відбулося тривале скорочення попиту на вітчизняну продукцію на світових ринках. Зокрема, експорт з України у РФ зменшився у 2013 р. на 2 млрд. дол., експорт товарів до країн Азії скоротився на 10%, до Ізраїлю – на 12,8%, Індії – на 15,6%, Індонезії – на 31,4%, Республіки Кореї – на 65%.

Як наслідок, партнери України по СНД вже почали приходити до усвідомлення, що в умовах світової рецесії, вільна торгівля на величезному ринку СНД – це цінність, яка стоїть вище тимчасових суперечностей та кон’юнктурних політичних міркувань.

Натомність, протягом останніх років зі сторони країн ЄС досі не було конкретних пропозицій щодо збільшення експорту української продукції. У цілому, зовнішня торгівля ЄС з іншими країнами світу складає 70% світової торгівлі. Уряд України. неодноразово звертався у 2013 р до європейських колег вирішити питання із заміщенням поставок вітчизняної експортної продукції, але конкретних пропозицій на превеликий жаль не отримав.

Україна може поставляти на ринок ЄС конкурентноспроможну продукцію в таких галузях як енергетика, транспорт, сільське господарство та багато інших. Із підписанням Угоди про Зону вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію відкриється 500-мільйонний ринок споживачів для українського ринку, а усунення всіх мит надасть ще більше можливостей для вітчизняної продукції, що дозволить значно наростити темпи торгівлі між Україною та ЄС.

Питання до ситуаційного завдання:

1. Яким чином вплинуло підписання Україною Угоди про зону вільної торгівлі з країнами СНД на зовнішньоторговельний обіг та сальдо торгівельного балансу країни?

2. Які причини спонукали до втрати чверті обсягів торгівлі України з країнами СНД у 2013 р.? Чи доцільно було Україні підписувати Угоду про ЗВТ?

3. Чому Україна мала справу з тривалим скороченням попиту на вітчизняну продукцію на світових ринках, зокрема в Азії, Ізраїлі, Індії, Індонезії та Республіці Кореї? Вбачаєте Ви в цьому якийсь сценарій?

4. Чому уряд України у липні 2013 р. звертався до європейських колег вирішити питання із заміщенням поставок вітчизняної експортної продукції і не отримав жодних конкретних пропозицій? Чи варто Україні у такому випадку підписувати Угоду ЗВТ з країнами ЄС?

Перспективи створення тристороннього газотранспортного консорціуму за участі країн єс, снд та України

У Брюсселі в рамках саміту «Україна – ЄС» 25 лютого 2013 р. було підписано меморандум про зацікавленість Європейського Союзу в модернізації української газотранспортної системи і отриманні газу із Європи за реверсним маршрутом. Київ провів масштабний круглий стіл з метою створення тристороннього газотранспортного консорціуму за участі не лише представників України, Росії та ЄС, але й країн-постачальників газу із Середньої Азії та Азербайджану. Представники країн ЄС неодноразово наголошували на тому, що Україна має стати енергетичним центром безпеки всієї Європи.

Під час саміту обговорювалося питання реверсного постачання газу із Європи до України за спотовими цінами. Технічні можливості дозволяють прокачувати до 30 млрд. кубометрів газу, що дорівнює потребі країни в імпорті газу. У листопаді 2012 р. Україна вже почала реверсні поставки природного газу з Європи на підставі підписаної між українським «Нафтогазом» та німецькою компанією «RWE» угоди. Намір України активніше шукати альтернативні шляхи купівлі газу посилився після того, як російський «Газпром» зажадав від Києва сплати семи мільярдів доларів штрафу за недобір газу. Водночас Україну турбували питання щодо обхідних трубопроводів, особливо «Південного потоку».

Ще напередодні саміту акценти Києва у зовнішній політиці дещо змінилися. Ці зміни були пов'язані, насамперед, із сферою енергетики. У січні 2013 р. під час Всесвітнього економічного саміту у Давосі було підписано масштабну угоду між українським урядом та британо-голандською компанією «Royal Dutch Shell», а згодом й з американською «Chevron» про розподіл продукції при видобутку сланцевого газу в Україні, а саме розробки Юзівського та Олеського родовищ.

Українські запаси сланцевого газу оцінюються як одні з найбільших у Європі – після Польщі, Франції та Норвегії. Загальні запаси Олеського та Юзівського родовищ нині оцінюються у 1-2 трильйони кубометрів газу, але щорічний видобуток на Олеському родовищі може бути дещо меншим, аніж на Юзівському, через складніші геологічні умови. За оптимістичним сценарієм, якщо на Юзівському родовищі можна буде видобувати від 30 до 40 мільярдів кубометрів газу, то на Олеському – від 15 до 20 мільярдів кубів. Технологій видобутку сланцевого газу в Україні не існує, тому інвестори взяли великі зобов'язання на себе у соціальних питаннях, розбудови інфраструктури та захисту довкілля.

На думку експертів Міністерства екології та природних ресурсів України, компанії, які здійснюватимуть видобуток сланцевого газу в країні мають такі виробничі стандарти та технології, що турбуватися про негативні наслідки для екології не варто. Ті зауваження і застереження, що лунають в Україні з приводу видобутку сланцевого газу походять від певних компаній, які не зацікавлені у тому, аби видобуток вуглеводнів в Україні зростав. Попередні дані свідчать, що в Україні можуть бути значні запаси нетрадиційних джерел газу в Західному та Дніпровсько-Донецькому басейнах, а також запаси на шельфі. Якщо це так, то це може кардинально змінити ситуацію для країни з точки зору енергетичної безпеки та перетворити її з імпортера енергетичних ресурсів на значного експортера.

Питання до ситуаційного завдання:

1. Чи доцільно було Україні створювати тристоронній газотранспортний консорціум за участі не лише представників України, Росії та ЄС, але й країн-постачальників газу із Середньої Азії та Азербайджану?

2. Яким чином ця угода може допомогти модернізації української газотранспортної системи та реверсному постачанні газу із Європи до країни за спотовими цінами? Чи може Україна стати енергетичним центром безпеки всієї Європи?

3. Чи вважаєте Ви раціональним використання європейського газу замість російського? Наскільки можливі обсяги таких поставок? Яким чином обхідний трубопровід «Південного потоку» може вплинути на бізнес-клімат та зовнішньоторговельний обіг України?

4. Погоджуєтеся Ви з думкою, що видобуток сланцевого газу в Україні може загрожувати ціновій політиці «Газпрому» та кардинально змінити ситуацію з точки зору енергетичної безпеки країни?