2. Продуктивні сили і виробничі відносини. Система виробничих відносин

Виробництво благ – це перш за все процес праці. Він включає кілька основних моментів: працю, засоби праці і предмети праці.

Праця – це діяльність людини по створенню життєвих благ; при цьому вона спрямована на оточуючу природу і має осмислений, цілеспрямований характер. У процесі праці відбувається споживання робочої сили.

Предмети праці – те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ. Предмети праці можуть бути речовиною природи, яка вперше піддається дії праці (вугілля і руда в надрах, дерево в лісі та ін..), а також сировиною, тобто предметами праці, які раніше вже пройшли певну обробку працею. Сьогодні абсолютна більшість предметів праці – сировина.

Засоби праці – це речі або комплекс речей, за допомогою яких людина у виробництві впливає на предмети праці для їх перетворення у життєві блага.

До засобів праці в першу чергу відносять знаряддя праці (інструменти, машини, механізми, обладнання, тощо), землю – основний засіб праці, а також виробничі будівлі і споруди, транспортні шляхи і комунікації.

Засоби і предмети праці у своїй сукупності складають засоби виробництва.

Вирішальним елементом будь-якого виробництва є людина з її умінням, виробничим досвідом, навичками до праці. Особистий та речовий фактори виробництва повинні постійно взаємодіяти. В результаті такої взаємодії факторів виробництва виникає нова категорія - продуктивні сили.

Продуктивні сили суспільства - це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв'язку.

Засоби виробництва і люди, що є носіями комплексу навичок і знань, завдяки яким вони в змозі створювати засоби виробництва і приводити їх у рух утворюють продуктивні сили суспільства.

Рівень розвитку продуктивних сил виступає як найважливіший критерій і найбільш змістовний показник суспільного прогресу. Перехід від одного етапу розвитку суспільства до наступного не перериває розвитку й не вимагає знищення наявних продуктивних сил, щоб усе починати заново. Однак у період еволюційної зміни суспільного ладу в Україні, деякі деструктивні сили знищили не лише політичні структури старого ладу, а й ущент зруйнували економіку для того, щоб, як обіцяли, на новому місці збудувати нове життя. До чого це привело, констатував Президент Л.Кучма у вересні 1995р: “Економіка України набула рис колоніальної і все більше стає сировинним придатком провідних країн Заходу, постачальником дешевої робочої сили, ринком збуту залежаних товарів та застарілих технологій". Створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Отже, будь-яке виробництво має суспільний характер. А це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини не лише з природою, але й між собою. І ці відносини отримали назву виробничих або економічних відносин.

Стадії суспільного виробництва:

1. Виробництво (предметів споживання, засобів виробництва)

2. Розподіл (робочої сили, засобів виробництва; продукту)

3. Обмін (діяльністю; продуктами)

4. Споживання (особисте; виробниче)

На всіх цих стадіях суспільного виробництва люди вступають між собою в певні відносини. Тому, коли ми говоримо про виробничі відносини, розуміємо під ними всю їх сукупність. А саме: відносини виробництва, розподілу, обміну й споживання.

Суть і основу названих відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Тому що вони характеризують: по-перше, суспільний спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, по-друге, відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва; по-третє, умови розпорядження і використання факторів і результатів виробництва. Ця група виробничих відносин отримала назву соціально-економічних відносин.

Проте виробничі відносини виникають також і в процесі організації виробництва та управління ним.

Ця група відносин називається організаційно-економічними відносинами. Специфіка організаційно-економічних відносин полягає в тому, що вони характеризують лише стан виробництва, відображають особливості розвитку факторів виробництва, їх суспільну комбінацію.

Отже структура виробничих відносин суспільства неоднорідна. Вона включає в себе соціально-економічні та організаційно-економічні відносини. Основою ж усіх виробничих відносин виступають відносини власності. В сукупності всі ці відносини складають систему виробничих відносин суспільства.

Рис. Система виробничих відносин

С успільне виробництво як об'єкт вивчення політекономії має дві сторони: продуктивні сили як відносини людей до природи та виробничі відносини як відносини між людьми в процесі створення ними необхідних засобів існування (матеріальних благ). її) ж конкретно вивчає політекономія?

У попередній темі ми показали, що предметом вивчення для політекономії виступає не все суспільне виробництво в його багатогранності, а лише виробничі відносини в їхній системі. Чому саме виробничі відносини? Тому, що, по-перше, система виробничих відносин утворює економічну структуру суспільства, його економічний базис. Саме вони створюють стимули (або анти-стимули) для розвитку (гальмування) продуктивних сил. По-друге, виробничі відносини визначають соціальну та політичну структуру суспільства. Тобто, вони виступають основою, яка визначає політичні, правові, ідеологічні, національні, сімейні та інші суспільні відносини та інститути, котрі утворюють в сукупності надбудову суспільства .

Надбудова є формою існування базису, вона виникає на його основі, органічно з ним пов'язана, ним визначається. В той же час політика, право, мораль та інші елементи надбудови відіграють активну роль по відношенню до базису, зворотно впливають на економічні відносини, що їх породили, а через них і на розвиток продуктивних сил суспільства.

Продуктивні сили та виробничі відносини знаходяться у взаємозв'язку, взаємодії й суперечливій єдності, яка, виступає внутрішнім джерелом розвитку суспільного виробництва.

Єдність і взаємодія продуктивних та виробничих відносин утворюють спосіб виробництва.

Спосіб виробництва в єдності з надбудовою (з усіма характерними для неї формами життєдіяльності: ідеологічними, політичними, соціальними і т.д.) утворюють суспільно-економічну формацію.

Політекономія, таким чином, вивчає виробничі відносини в їх єдності та взаємозв'язку з продуктивними силами й надбудовою. Вона з'ясовує закони, які лежать в основі функціонування виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ, тобто всього соціально-економічного розвитку суспільства.

Таким чином, власність на засоби виробництва визначає не тільки характер економічних взаємин між людьми, але і форми розподілу створеного продукту, його обмін і споживання.