Тема №1 Основні носії мультимедіа.

У якості носіїв мультимедійних продуктів використовуються засоби, здатні зберігати безліч самої різноманітної інформації.

CD-ROM (CD - Read Only Memory) - оптичний диск, призначений для комп'ютерних систем. Як правило, мультимедійні продукти орієнтовані або на комп'ютерні носії і засоби відтворення (CD-ROM), або на спеціальні телевізійні приставки (СD-i).

Оптичні компакт- диски перейшли на зміну вініловим в 1982 році. Було прийнято, що стандарт об’єму розрахований на 74 хвилини звучання. Коли 74 хвилини перерахували в байти вийшло 640 Мбайт.

Перші приводи мали одиничну швидкість (Single speed) рівну 150 Кбайт/c. Моделі накопичувачів з подвоєною швидкістю з'явилися вже у 1992 році., причому коефіцієнт збільшення швидкості не обов'язково мав бути цілим.

На комп'ютерних компакт-дисках інформація кодується за допомогою чергування відбиваючих і не відбиваючих світло ділянок на підкладці диска. При промисловому виробництві комакт-дисків ця підкладка виробляється з алюмінію, а не відбиваючі світло ділянки створюються за допомогою продавлювання поглиблень пітів в підкладці спеціальною пресформою. При одиничному виробництві компакт-дисків (так званих СD-R дисків, див. нижче) підкладка виконується із композицій золота, а нанесення інформації на неї здійснюється променем інфрачервоного лазера з довжиною хвилі 780нм.

Типова довжина піта (значущого сегмента на поповерхні) 0,8 – 3,2мкм, ширина – 0,4мкм, глибина – 0,12мкм, а відстань між окремими доріжками – 1,6мкм. На одному дюймі (2,54см) поверхні диска розміщується 16 тис. доріжок (для порівняння – на одному дюймі магнітноо диска вміщується тільки 96 доріжок). Завдяки таким малим розмірам пітів звичайний CD-ROM вміщує близько 800Мбайт інформації.

У будь-якому випадку на напилену підкладку компакт-диска наноситься прозоре покриття, що захищає занесену на компакт-диск інформацію від пошкоджень.

У програвачі компакт дисків електродвигун має систему стеження, що забезпечує точне читання доріжки лазерним променем і незмінну лінійну швидкість читання. Тому кутова швидкість обертання диска непостійна і може змінюватися від 500 об./ хв. (у привода із швидкістю х56 – 11200об./хв.) для внутрішньої частини диска, з якою починається читання, до 200 об./хв. для зовнішньої. Спеціальний оптико-електронний блок має пристрої для стабілізації випромінювання лазера, автоматичного фокусування, стеження за доріжкою при радіальному битті диску і вибору треків диску для читання.

Під час читання інформації з CD-ROM використовується напівпровідниковий діод з фокусуючою і стежачою оптичною системою. Внутрішня поверхня диску, на яку кладуть диск на підставку (в касету) дисководу, знаходиться не в фокусі оптичної системи лазерного випромінювача. Діаметр світлової плями від лазера, який створює конус світла, що сходиться, близько 1 мм на оптичній поверхні диску.

Тому помірні забруднення робочої поверхні, наприклад, пил на ній, відбитки пальців і навіть невеликі подряпини практично не впливають на відтворення інформації.

Однак швидкість читання даних з компакт-дисків значно нижче, ніж з жорстких дисків. Одна з причин цього полягає в тому, що компакт-диски при читанні обертаються не з постійною кутовою швидкістю, а так, щоб забезпечити незмінну лінійну швидкість потоку інформації під читаючою головкою.

Наявність буфера з випереджуючою буферизацією на читання (Read Ahead Buffering) дозволяє під час передачі даних з шини в процесор обробки даних завантажувати наступні блоки даних в буфер. Завдяки алгоритмам стеження та виправлення помилок, пристрої з потрійною (3х) швидкістю в реальних задачах збільшують швидкість потоку інформації з компакт-диска не в 3 рази як у випадку із пристроєм з подвійною швидкістю, а усього на 30 - 60%.

Існують 2 класичних способи запису інформації на лазерні диски - CAV (Constant Angular Velocity, з постійною кутовою швидкістю) і CLV (Constant Linear Velocity, з постійною лінійною швидкістю). При записі CLV диски вміщають по 1 годині відео на кожній з сторін (диски CLV називають також “довготриваючими"), однак їх інтерактивні можливості обмежені, тому вони в системах мультимедіа використовуються рідко, частіше застосовуються при записі відео та звуку.

Спосіб СAV забезпечує постійне зростання швидкості читання інформації від центру диска до його краю. Цей режим досить зручний для запису інформації. Тут слід зауважити, що якість геометрії диску, метод його монтажу на пристрій читання обгрунтовує його низьку надійність у порівняні з технологіями жорстких дисків, що часто призводило до руйнування самого оптичного диску.

При записі за методом CAV на кожній доріжці диску вміщується один відеокадр (точніше, два напівкадри, що містять парні і непарні рядки кадру, як телевізор, який працює в інтерлейсному режимі, навперемінно висвічуючи парні і непарні рядки кожного кадру). Диск обертається з постійною швидкістю 30 об./с, забезпечуючи необхідні для NTSC 30 кадрів/с Кожна зі сторін диска має 54000 доріжок, тобто вміщує 30 хвилин відео NTSC (диски для відео формату PAL - 37 хвилин). Високошвидкісні пристрої CD та DVD використовують данний метод запису/читання.

Звісно що перевагами обох з методів розробники скористалися для створення модифікацій та об’єднання необхідних властивостей. Створений у подальшому метод P-CAV – метод з частково-постійною кутовою швидкістю, де швидкість поступово збільшується у напрямку до центра диску, а потім застосовується звичайний CAV

.

P-CAV знайшов своє застосування у більшості жорстких диків, гнучкому диску Apple Macintosh, записуванні дисків із підвищенною густиною інформації HD DVD.

Метод запису CLV отримав своє продовження у вигляді методу Z-CLV, де постійна лінійна швидкість підтримується по зонах, де вона змінюється від зони до зони. Метод використовується для дисків DVD-RW і DVD+RW.

Шляхом із більшенням вимоги до швидкості читання компакт дисків перед виробниками постало нове завдання – покращення механізму читання та корекції помилок під час оптичного зчитування.

Традиційні CD і DVD диски використовують один лазерний промінь, спрямованих на один трек, який утворює безперервну спіраль на диску. Така технологія дозволяла збільшувати швидкість читання лише за рахунок збільшення швижкості обертання диску. Замість освітлення однієї доріжки на поверхні CD-ROM або DVD-ROM дисків, технологія, запропонована корпорацією Kenwood Technologies пропонує висвітлювати декілька доріжок, визначати біти одночасно, і читати їх паралельно. Ця технологія може бути використана без внесення змін до CD або DVD стандартов або базових конструкцій диска і працює як з методом CAV (постійною кутовою швидкістю) так і з CLV (постійною лінійною швидкістю, яка краще, щоб працює із новостврореною технологією). Багатопроменевий технології CLV на оптичних дисків дозволяє читати і передавати дані з диска з постійною швидкістю, яка дозволяє підняти ефективність Х-швидкісних дисків та зменшити швидкість обертання приводу з максимальних 11200 об./ хв у 56-швидкісних приводах, до 2000 об./ хв. У 72-швидкісних приводах. Збільшення швидкості передачі даних за рахунок багатопроменевого підходу дозволяє знизити пов'язані з високою швидкістю вібрацію та шум. Метод X-true багатопроменевий використовує звичайний лазерний промінь направлений через дифракційну решітку, яка розщеплює пучок на 7 рівномірних пучків. Ці промені освітлюють в 7 різних напрямах одночасно. На шляху до поверхні диска, промені проходять через напівпрозоре дзеркало розділяючи промені спрямовані в об'єктив, і промені спрямовані до поверхні диска. Фокус і стеження виконуються з використанням центрального променя. Трьох пучків з боків центрального пучка читання детекторів, якщо в центрі пучка в фокусі і на треку. На зворотному шляху, відбиті промені потрапляють на матрицю детекторів світла, яка складається з 7 дискретних датчиків - по одному для кожного променя.

Читаючи 7 треків одночасно, привід X-true багатопроменевий досягає набагато вищої швідкості за швидкість передачі даних, ніж звичайний пристрій із такою самою швидкістю обертання диску.

Серед найбільш розповсюдженних форматів компакт дисків найбільшим попитом користуються:

• CD-i (СD - Interactive) - спеціальний формат компакт-дисків, розроблений фірмою Philips для телевізійних ігор. Серед його переваг - висока якість відтворення динамічної відеоінформації і звуку. Серед недоліків - відсутність багатозадачністі, незадовільна якість відтворення статичної візуальної інформації.

• Video-CD (TV формат компакт-дисків) - заміна відеокассет з більш високою якістю зображення. Стандарт призначений для відтворення фільмів, відеоінформації і звуку у форматі MPEG-1. Серед недоліків - відсутність багатозадачністі та інтерактивності (на які він при створенні і не був розрахований).

• CD-ROM/XA .Стандарт CD-ROM XA був створений у 1990 році зусиллями фірм Microsoft, Philips і Sony як "міст" між CD-ROM і CD-I. Таким чином, ХА-диск міг відтворюватися на CD-I-плейєрі. Формат ХА дозволяє здійснювати багатосеансовий запис на диск. Але його основною відмінною особливістю приводів CD-ROM ХА є так звана техніка чергування (interleaving). Спеціфікація ХА дозволяє одночасно зберігати на диску графічні, текстові і звукові дані, причому графіка може включати як стандартні картинки та анімацію, так і відео в повному об’ємі (full-motion). Власне ідея interleaving полягає в тому, що блоки різнорідної інформації можуть чергуватися. Наприклад, за першим відеофреймом може слідувати сегмент з його звуковим супроводом, після якого розташований наступний відеофрейм, і т.д. Це сприяє підвищенню синхронності відновлення звуку і відео, а так само суттєвому зменшенню об'єма проміжного буфера, необхідного для досягнення синхронності при звичайному розташуванні інформації на диску. Іншою відмінною особливістю специфікації ХА є стиснення звукових даних, що дозволяє зберігати на одному диску до декількох годин аудіоінформації замість звичайних 74-х хвилин. До того ж, як відомо, якість аудіо-CD забезпечується 16-розрядним (2 байти) імпульскодовим перетворенням (РСМ) аналогового сигналу з частотою 44,1 кГц. Таким чином, для отримання стереозвучання (2 канали) швидкість передачі даних між приводом і комп'ютером повинна складати приблизно 176,4 Кбайт /с (2х2х44.1). До речі, саме тому мінімальна швидкість передачі інформації у відповідності зі специфікацією РСМ рівня 1 не повинна бути менше 150 Кбайт /с. Для збільшення об'єму збереженої аудіоінформації, але при відтворенні її з тією ж якістю, специфікацією ХА передбачається використання 4 - або 8-розрядного ADPCM-кодування. Залежно від пропонованої якості відтворення інформації (високоякісна музика, звукові ефекти або мова) частота перетворення може також варіюватися.

• Photo-CD розроблений фірмою Kodak для запису фотографій високої якості. Для відтворення необхідний драйвер кодування CD-ROM/XA або CD-Interactive.

• CD-Plus. Схожий з режимом Mixed mode, відмінність – координація читання доріжок звуковим програвачем з окремим розподілом доріжок з даними та звуком, що дозволяє уникати впливу на роботу акустичної системи.

Диск містить дві області:

- область звукових доріжок стандартного високоякісного формату (44100 Гц, 16 біт на кожний канал),

- область комп’ютерних данних. Звичайний CD-плеєр розпізнає лише першу область і читає тільки її. Комп’ютер працює з обома. Межа між данними займає лише 2 хвилини аудіосигналу, при цьому кілька сторінок машинописного тексту (наприклад, біографія), веб-сторінка повної дискографії, декілька веб-сторінок фотоальбому і 2-хвилинний відеокліп (наприклад, формату. mov або. ram) займають близько 18 Мб (ті ж 2 хвилини звучання). Таким чином, досить повна інформація про виконавця займе всього 4 хвилини звучання, що в порівнянні з повним обсягом - 74 (або 80) хвилин - досить несуттєва втрата для користувача. Перегляд інформації з CD Plus схожий на підключення до Інтернету, тільки користувач не встановлює з'єднання з віддаленим комп'ютером, наприклад, по телефонній мережі, а завантажує стартовий файл (наприклад, index.htm) зі вставленим в комп'ютер компакт-диском і далі починає "подорожувати" по сайту. При цьому будь-яку веб-сторінку або весь сайт він може зберегти у себе на вінчестері, дискеті або роздрукувати на принтері.

• CD-RW.На CD-RW крім відбиваючого шару нанесений шар окису теллура. При записі лазерний промінь перетворює стабільну кристалічну структуру і частково пере-водить її в метастабільний аморфний стан. Внаслідок цього змінюється ступінь відбиття від алюмінієвого шару, який знаходиться під шаром окису теллура. Це і кодує інформацію. Але аморфну структуру окису теллура записаного диску можна знову перевести в стабільний(аморфний) стан. З цією метою, тобто для стирання записаної інформації, лазером нагрівають покриття до точки кристалізації та утримують цю температуру на протязі відносно тривалого інтервалу часу. Для нового перетворення кристалічної структури в аморфну (при записі) лазер нагріває робочий шар значно сильніше, але на значно коротший час. Завдяки цьому CD-RW, на відміну від CD-R, дозволяє виконувати запис та стирання інформації необмежену кількість разів. Перевага носіїв CD-RW – дуже низька ціна. Можливість стирання та перезапису у дисків CD-RW добре узгоджується з новим форматом запису даних на компакт-диск UDF. Формат UDF дозволяє виконувати вибіркове очищення файлів на носіях, що перезаписуються. Такий формат знімає проблему дозапису невеликих об’ємів данних, яка ранійше вимагала застосування неекономічного формату MultiSession. Можливість застосування UDF дозволяє закривати сессію в будь-який момент часу.

• DVD-i (Digital Video Disс Interactive) - формат майбутнього, який представляє "інтерактивне телебачення" або кіно. У загальному випадку DVD являє собою не що інше, як компакт-диск (СD), тільки більш швидкісний і багато більшої місткості. Крім того, у DVD застосований новий формат секторів, більш надійний код корекції помилок, поліпшена модуляція каналів.

Офіційні специфікації для DVD розділені на п'ять книг:     * Книга А для DVD-ROM;     * Книга B для DVD Video;     * Книга C для DVD Audio;     * Книга D на записувані (DVD-R) і перезаписувані (DVD-RW) DVD-дисків. DVD-R формат для однократного запису, а DVD-RW це формат перезаписуваних дисків, який дозволяє перезаписувати дані із використанням зміни фази металевого сплаву;     * Книга E для перезаписуваних DVD-дисків (також відомі як DVD-RAM). DVD-RAM є перезаписуваним носієм, яке також використовує технологію зміни фази матеріалу робочої поверхні для запису даних. Початково DVD-RAM вміщав 2,6 Гб, зараз технологія дозволяє записувати до 9,4 Гб. Через нестандартну конструкцію (диски поміщені в спеціальний картридж, для захисту від фізичних ушкоджень) диски DVD-RAM несумісні з сучасними DVD-пристроями. Але ці диски можна переписати набагато більше разів, ніж DVD-RW і DVD + RW - не менше 100000 разів. Інформація на DVD-RAM може зберігатися до 30 років.

Формат DVD-R/DVD-RW пропонує функції обробки помилок, які в основному програмні (DRT-DM).

У DVD + RW форматі виправлення помилок відбувається з використанням функції під назвою DVD + MRW (Mount Rainier для DVD + RW), яка здійснює позначення дефектних блоків. Більш того, якщо в данних, що читаються, помічена помилка, - існує механізм для переміщення блоку данних до «здорового» блоку і оновлення таблиці розміщення файлів (цей процес називається тарнсляцією адрес з логічної в фізичну область).

Перевірка інформації працює у фоновому режимі, щоб виконати корекцію помилок, що виявлені на диску і непорушити потік інформації. Якщо користувач прпинить зчитування диску або витягне його, то винекне запит на завантаження диску і перевірка помилок буде тривати, з місця, де вона була перервана.

Метод запису, який використовується при записуванні DVD +R виявляється більш стійким до сторонніх електромагнітних завад. Період, з яким наноситься поглиблення при записуванні DVD-R малий і його набагато складнійше виявити при швидкому читанні. Саме тому перші 16-швидкістні приводи записували дискі у форматі DVD +R. На захищеність від помилок також впливає різниця у методах "синхронізації" доріжок - в DVD-R стандарті використовується повільна вобуляція(коливаня частоти) для синхронізації самого запису та його швидкості, в той час як адресація (за якою привід визначає який кадр куди писати) і додаткова інформація наноситься спеціальнимі поглибленнями (нанесеними вже заздалегідь на диск), які розташовуються між доріжок.

В DVD+R використовується більш швидка вообуляція - у цьому стандарті (як і в cd-r) для адресації і додаткової інформації використовується фазова модуляція цієї самої вообуляціі синхронізуючої доріжки (ADIP - ADdress In Pre-groove). Тому другий варіант (DVD+R) виявляється більш "стійким до помилок", має менші обмеження на швидкість зчитування, точність позиціонування, а також більш ефективне зберігання адресної і додаткової інформації. Друга фундаментальна відмінність - "управління якістю запису". Справа в тому що DVD+R і DVD-R стандарти попередньо по різному розуміють погані (погано-записані) сектори. У DVD+R це виконується в фоновому режимі і повністю прозоро для програми та операційної системи виробляє запис, в той час як у DVD-R це робиться саме додатком, що ініціює запис, а це загалом погано. Також DVD+R стандарт дає більше інформації (потужність лазера наприклад) додатком перед записом ніж DVD-R, так-як зберігає ці значення для 4-х різних швидкостей, у той час як DVD-R передбачає наявність всього для 1-й. А, як відомо, потужність записуючого лазера сильно залежить від швидкості запису. То і тут DVD+R стандарт з технологічної точки зору краще DVD-R.

Мультісесіі і пов'язана з ними втрата дискового простору: як і в СD-R технології при записі диска мультисесійними кожна сесія в обох форматах розділяється проміжними даними (окрім lead-in і lead-out самого диска). У DVD-R стандарті кожна сесія оточується border-in і border-out зонами (за винятко першої - там lead-in заміняє перший border-in) і витрачає від 32 до 96 MB на першу сесію і від 6 до 18 MB на наступні. Причому border-in подальшої сесії завжди повинно передувати border-out поередньої сесії, і навіть перед lead-out диска повинна знаходитися border-out останньої сесії диска. А це вже вкрай не ефективне витрачання дискового простору. У DVD+R стандарті все трохи інакше - замість зон border-in і border-out використовується "єдина проміжна зона" (Intro and Closure) займає 2 MB кожна. Так само плюсом DVD+R технології є те, що вона дозволяє резервувати місце у сесії для запису в майбутньому, що іноді необхідно для подальшого формування таблиці файлової системи. Оскліьки DVD-R з’явився ранійше, то пристроїв для нього було створено більше. Він більш адаптований для створення відеодисків та роботи з відеоплеєрами. В той час як для запису данних слід віддавати перевагу DVD +R.

Логічна будова диску DVD

На внутрішньому колі диску знаходиться область Lead-in Area, де розташована інформація для підготовки потужності лазерного променя у відповідності до типу записуваного диску PCA (Power Calibration Area) та інформація для організації тестування запису RMA (Recording Management Area)

DVD-диски використовують файлову систему UDF (Universal Disk Format). Для того, щоб залишатися сумісними зі старими операційними системами, існує гібридна система організації файлів "UDF Bridge", яка підтримує UDF і ISO 9660 (стандартний формат і структура каталогів розроблені для CD-ROM). Тим не менш важливо відзначити, що переважна більшість DVD-відео та -аудіо плеєрів не підтримують формат UDF.

Структура Video DVD

Відео-DVD може містити дані для різних користувачів DVD (інша мова, версія данних), а також додаткові дані, які можна читати за допомогою комп'ютера. Відео DVD має ієрархічну організацію папок для зберігання відео- і аудіоданих. Як правило, вона спирається на наступну структуру:

Основний каталог, що має назву VIDEO_TS (for Video Title Sets), існує для зерігання DVD відео файлів. Каталог AUDIO_TS для аудіо DVD та потрібний для деяких плеєрів DVD. JACKET_P містить зображення обкладинки DVD. Нарешті, ви можете також додати інші папки в структуру, які можна читати за допомогою комп'ютера.

Відео DVD складається з деякого числа елементів, що знаходяться в каталозі VIDEO_TS:

• Відео-менеджер (VMG). VMG як правило, включає вступний відеокліп, а також меню, яке надає доступ до інших частин відео (у тому числі підменю).

• Один або більше video titles sets (VTS), що містять назви відео.

Частками "video titles" можуть бути фільми, відео та альбоми. Назва складається з "Video Object Block Sets" (VOBS), кожен з яких містить:

• Файл управління (так званий VTSI, for Video Title Set Information), що містить дані навігації.

• Один або декілька відео-об'єктів (VOB, Video Object Block). Відео об'єкт (VOB) є основним елементом DVD. Він містить відео та аудіо дані та мультиплексовані зображення у форматі MPEG2. VOB файл може бути прочитаний і програмним відеоплеєром для чого необхідно змінити його розширення на "MPG". Специфікації формату DVD, вимагають щоб VOB файли, були розміром не більше за один гігабайт. Кожен VOB складається з "осередків", які представляють різні відео та аудіо кліпи.

• Копія VTSI (VTSI Backup).

DVD може містити до 99 заголовків (VTS), кожен з яких складається не більше ніж з 10 розділів. Каталог VIDEO_TS, як правило, містить три типи файлів з наступними розширеннями:

• IFO, що містить дані по навігації (за це відповідає Video Manager)

• VOB (Video Object Block), що містить потокові відео, аудіо канали, субтитри для заголовків відео.

• BUP (BUP стенд для резервного копіювання), який містить резервну копію файлів IFO, в разі якщо вони стали нечитабельним.

Спеціальний файл з ім'ям VIDEO_TS.IFO (IFO стенди для інформації) містить інформацію, необхідну програвачу DVD для відображення головного меню. Це супроводжується файлом VIDEO_TS.VOB, в якому міститься відкриття анімації, а також резерв (з ім'ям VIDEO_TS.BUP).

Відеосигнал, що зберігається на DVD-відеодиску виходить стисненням студійного відеосигналу CCIR-601 за алгоритмом MPEG-2 (60 полів в секунду з розміром поля 720x480 елементів). Якщо зображення складне або швидко змінюється, можливі помітні на око дефекти стиснення на зразок дріблення або розмитості зображення. Помітність дефектів залежить від правила стиснення і його глибини (швидкості потоку даних). При швидкості 3,5 Мбіт/с дефекти стиснення іноді бувають помітні. При швидкості 6 Мбіт/с стислий сигнал майже не відрізняється від оригіналу. Основним недоліком DVD-i, як формату є наявність складної схеми захисту від копіювання і регіонального блокування (диск, куплений в одній частині світу, може не відтворюватися на пристрої DVD, придбаному в іншій частині світу).

У дисках DVD також використовується аналоговий захист від запису. Принцип роботи APS (Analogue Protection System) полягає в тому, що при відтворенні фільму спеціально створюються перешкоди. І якщо ви записуєте фільм на інший програвач, зображення буде сильно спотворене. Настільки сильно, що подивитися фільм вже не вийде.

Кроком, який зробила промисловість на шляху до збільшення густини запису інформації було свторення дисків DVD + R DL . Таким чином вже формат запису DVD + R9, де запис проводиться на два шари носія з однієї сторони, пердбачає збереження 8,5 ГБ інформації. Двошарові диски складаються з напівпрозорого, шару на основі золота або кремнійово-срібляних сполук, що відбиває промені з низькою інтенсивністю та непрозорго шару, на основі срібла. Два шари робочої поверхні розділені клейким шаром. Для того, щоб читати обидві робочі поверхні, привід має промінь, який може змінювати свою інтенсивність, змінюється також і частота та напрямок:     - з низькою інтенсивністю пучка відбивається від зовнішньої поверхні золота;     - з більшою інтенсивністю, коли промінь проходить через перший шар, відбитий від внутрішньої поверхні срібла.

Внутрішній шар має меншу щільність. Крім того, він зберігає інформацію "догори ногами" за перегорнутою спіраллю, з тим щоб обмежити затримки при переході з одного шару на іншій. Більш того, DVD існує як у односторонньому так двосторонньому варіанті, як і вінілові платівки. В останньому випадку інформація зберігається на обох сторонах диску.

Формат DVD-10 дозволяє записувати диск DVD з обох сторін, таким чином розмір записаної інформації сягає 9,4 ГБ (2*4,7ГБ). А диски типу DVD-18 використовують технологію DVD DL з обох сторін і здатні зберігати 18ГБ інформації.

ZIP. Привід на 100% узгоджений з усіма компьютерними системами – PC, Mac, UNIX. Розмір диску – 3,5”. Об’єм -100, 250, 750Мбайт. Швидкість запису нося - 0,8-2,4МБ/с, швидкість доступу – 29мс.Підвищення швидкості за рахунок наявності внутрішньої кеш-пам'яті – 32Кбайт.

JAZ. Це пристрій застосовується при роботі з дуже великими об’ємами інформації. Але все ще належить до магнітних вінчестерних технологий. Механізм приводу зі швидкістю обертання 5394об./хв., швидкість запису – 7,4МБ/с, час доступу-10-12мс. Вбудований кеш-512кВ. Картридж чутливий до магнітних полів і механічних ударів.

ORB Castelwood. На зміну замість магнітних головок (МГ) індукційного типу, приходить технологія магнітних головок, робота яких заснована на використанні магніторезистивного (МР) та гігантського магніторезистивного (ГМР) ефектів. МР-ефект спостерігається в багатьох матеріалах і пов'язаний з тим, що електричний опір елементу з такого матеріалу змінюється при розміщенні його в зовнішньому магнітному полі. Такі елементи використовують як датчики магнітного поля і, зокрема, для відтворення інформації з магнітного носія. Один з найбільш поширених матеріалів, з яких роблять магнітні головоки з МР-ефектом, є пермалой (81/19 Fe/Ni). Таке застосування у вінчестерній технології МР-ефекту (Magneto-resistive) дозволило досягти високої густини запису. Підвищенна до 20 років надійність зберігання данних – завдяки застосуваню власного методу корекції помилок, що є вбудованим у спецпроцесор приводу ORB Castelwood.

Об‘єм картриджу - 2,2ГБ. Механізм приводу зі швидкістю обертання 5400об./хв., швидкість запису - 12,2МБ/с, час доступу-12 мс

Super Audio CD - Super Audio Compact Disk. У варіанті SACD пропонується технологія, відома як технологія прямого цифрового потоку (DSD - Direct Stream Digital), яка читає дані по одному біту, але з частотою 2,8224 МГц. В результаті отримуємо динамічну характеристику 120 дБ у всьому діапазоні частот, частотний діапазон при цьому від 0 Гц до 100 кГц, мінімум спотворень і максимально можливу відповідність вихідного звукового сигналу реальному.

Багатоканальні диски (Multi Channel або Surround) можна слухати вже тільки на багатоканальних SACD програвачах. На SACD може бути записано 1, 2, 2.1, 3, 4 (3.1, 4.0), 5 або 6 (5.1) каналів (х.1 - це низькочастотний динамік або субвуфер). Квадро, стерео і навіть моно SACD випускають тільки у вигляді перевидань старих виконавців, нові записи намагаються зробити багатоканальними. Оскільки такий носій має складну структуру, то й читання його відбувається за спеціальною технологию двома промінями 780нм для CD шару та 650нм для SCAD.

Blu-ray Disc (BD) — це формат, що призначений для зберігання відео високої чіткості (з розміром поля 1920x1080 точок), де дані розміщуються із високою густиною.

У порівнянні з своїм основним конкурентом, форматом HD DVD, Blu-ray має більшу інформаційну ємність — 25 ГБ на один шар замість 15 ГБ у HD DVD, але в той же час він більш коштовний у використанні та підтримці.

Blu-ray (Блакитний-промінь) отримав свою назву від короткохвильового випромінювання 405 нм «синього» (технічно синьо-фіолетового) лазера, який дозволяє більш точно дозувати енергію на робочу поверхню, а записаний диск зберігається набагато довше ніж DVD, який використовує червоний промінь лазера з довшою хвилею (650 нм).

Однобічний диск Blu-ray (BD) може зберігати 23,3, 25 або 27 ГБ — цього об’єму має вистачати для запису приблизно чотирьох годин відео високої точності. Двохшарові диски розраховані відповідно на 46,6, 50 або 54 ГБ.

Зменьшення товщини променя, а відповідно й ефективного «розміру променевої плями» лазера дозволило зменшити доріжку запису вдвічі у порівнянні із звичайними DVD до 0,32 мікрон, та збільшити густину даних. Швидкість читання Blu-ray до 36 Мбіт/с.

Диски Blu-ray мають нове захисне покриття від фірми TDK, яке отримало назву «Durabis». Покриття дозволяє очищати диски за допомогою паперових сарветок — які наносять ушкодження навіть CD та DVD.

Зменшення товщини оптичного шару полімера зменшило явище інтерференції при позиціонуванні диску

Кодеки. На даний час в спецификацію формата BD-ROM включено підтримку трьох кодеків: MPEG-2, що також є стандартним для DVD; MPEG-4 H.264/AVC кодек та VC-1, що створений на базі Microsoft Windows Media 9. При використанні першого кодека, на один шар, можна, записати біля двох годин відео високої чіткості, інші два більш сучасні кодеки дозволяють записувати до чотирьох годин відео на один шар.

Для звуку BD-ROM підтримує наступні формати запису: лінійний (без стиснення) РСМ, Dolby Digital, Dolby Digital Plus, DTS, DTS-HD и Dolby Lossless.

Швидкість приводу	Швидкість передачі даних		Час запису
	читання	запис
1X	36 Мбіт/с	4,5	95 хв.
2X	72 Мбіт/с	9	47 хв.
4X	144 Мбіт/с	18	24 хв.
8X	288 Мбіт/с	36	12 хв.
12X	432 Мбіт/с	54	8 хв.

За подальшим розвитком технологій за данною темтикою можна слідкувати в мережі Інтернет за адресою http://www.afterdawn.com/glossary/.