Набряк мозку.

Н.М.-це надмірне накопичення у клітинах та інтерстиційному просторі мозку.

Етіологія: причин, за яких може виникнути н.м. багато: ЧМТ, пухлини мозку, ГПМК, запальні процеси, інфекційні стани, отруєння, іонізуюче випромінювання.

Патогенез: переважне внутрішньоклітинне накопичення рідини називають набряком мозку, позаклітинною-набуханням. У початкових стадіях н.м.є захисною р-цією у відповідь на ушкодження (зменшує концентрацію токсинів). Прогресування призводить до збільшення внутрішньочерепного тискуі розвитку дислокаційних явищ, що, впливаючи на центри мозку призводять до смерті.

Незважаючи на відмінності в патогенезі н.м. основні принципи лікування подібні.

Невідкладна допомога:

1. Заходи по підтриманню прохідності дихальних шляхів ( аспірація слизу, введення повітроводів;

2. оксигенотерапія (через носовий катетер або маску);

3. посилення відтоку крові від мозку( підвищене положення тулуба);

4. керована штучна артеріальна гіпотезія;

5. інфузійна терапія( ізотонічний та гіпертонічний р-ни натрія хлориду або глюкози);

6. дегідратаційна терапія ;

• осмодіуретики (15-20% р-н манітолу, гліцерин);

• салуретики (фуросемід, лазікс);

7) кортикостероїди( 20-40 мг за дексаметазоном);

8) Тіопентал натрію (1-2 мг на кг/добу)-знижують потребу нервових клітин в кисні, знімає судоми. Черепно-мозкова травма

ЧМТ складає 25-30% з усіх травм. Розрізняють відкриті та закриті.

Клініка: безпосередньо після травми переважають загальномозкові симптоми: втрата свідомості, пригнічення рефлексів. Надалі можливий розвиток вторинних неврологічних синдромів, пов язаних з набряком мозку, в/черепними гематомами та ін.

У разі крововиливу у порожнину шлуночків мозку розвивається тяжка кома, що виникає одразу після травми і на має тенденції до ремісії.

У випадках епідуральної та субдуральної гематоми, коли перші загальномозкові симптоми зникають, може настати «світлий проміжок» з відновленням свідомості.

Якщо хворий знаходиться у комі, поява анізокорії, розширення і нерухомість зіниці з одного боку, виникнення геміплегії, односторонні клоніко-тонічні судоми свідчать про розвиток внутрішньочерепної гематоми.

У міру збільшення в/черепної гематоми і набряку мозку відбувається підвищення в/черепного тиску з критичним падінням мозкового кровоточу та смерті мозку.

Тяжку ЧМТ завжди супроводжують порушення зовнішнього дихання як периферичного так і центрального походження.

Під час пригнічення кашльового рефлексу різко порушується дренажна функція легень, зростає обструкція дрібних бронхів. Центральні порушення дихання(до апное) виникають уразі безпосередньої травми довгастого мозку, вклинення стовбура мозку у великій отвір потиличної кістки.

Надання невідкладної допомоги на до госпітальному етапі:

1. Відновлення дихання та гемодинаміки.

Для профілактики аспірації хворого кладуть набік.У разі тяжких порушень та загрози апное проводять ШВЛ усіма доступними методами. Доцільно проводити інтубацію трахеї, роздувати манжетку для профілактики аспірації, а в шлунок вводити товстий зонд.

ПИ підозрі на перелом в шийній частині хребтового стовпа інтубацію на до госпітальному етапі не проводять!

2. Транспортування до стаціонару дуже обережно з обов”язковим накладанням комірця Шанца. Дорогою продовжують інфузійну терапію(фіз. розчин, реополіглюкін) безперервне спостереження, підтримання прохідності дих.шляхів, за показанням-ШВЛ.

Інтенсивна терапія:

У відділенні продовжують заходи підтримання дихання, проводять оксигенотерапію через носоглоткові катетери, за показаннями ШВЛ.

Якщо тиск цереброспінальної рідини перевищує 140 мм вод.ст. проводять осмотерапію( 15% р-н маніту в/в крапельно 150 мл кожні 6 год, гіпертонічний розчин натрію хлориду, через зонд гліцерин 2 г/кг.Корекція водно-електролітного балансу. У разі судом вводять діазепам, тіопентал-натрій. Для профілактики менінгоенцефаліту вводять антибіотики. Для компенсації роботи серця –строфантин, корглікон . Харчування хворих проводять через шлунковий зонд . У сечовий міхур вводять постійний катетер.

Догляд за хворим включає:

-поліпшення дренажної функції легень;

-профілактика аспірації вмісту шлунка;

- туалет порожнини рота;

- профілактика пролежнів.