Тема 9. Керування прибутком і рентабельністю комерційного банку

1. Методологічні підходи й завдання менеджменту прибутку комерційного банку

2. Менеджмент доходів і витрат комерційного банку

3. Менеджмент процесу формування й використання прибутку в банку

4. Менеджмент фінансової стабільності банку

5. Менеджмент прибутковості й рентабельності банківської діяльності

ПРИБУТОК БАНКУ – прибуток, отриманий від банківської діяльності. Визначається шляхом зменшення валового доходу, отриманого у вигляді відсотків за надані кредити, плати за розрахунково-касове обслуговування клієнтів, доходів від операцій зі ЦБ, доходів від факторинговых і лізингових операцій й інших доходів, на суму матеріальних витрат, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні потреби, а також на:

а) нараховані відсотки по:

розрахунковим, поточним й іншим рахункам резидентів і нерезидентів, кореспондентським рахункам інших банків і кредитно-фінансових установ, включаючи нерезидентів;

внескам фізичних осіб - резидентів і нерезидентів;

борговим зобов'язанням банків (облігаціям, депозитним й ощадним сертифікатам, векселям, борговим розпискам, банківським наказам й іншим), у тому числі у вигляді дисконту із ціни їхнього придбання;

рефінансованому кредиту НБУ, придбаному на аукціоні;

міжбанківському кредиту.

б) витрати по розрахунково-касовому обслуговуванню клієнтів банку, включаючи плату за операції по кореспондентських рахунках, плату іншим банкам за надання розрахунково-касових послуг, інші аналогічні витрати;

в) оплачену банкам комісію за покупку й інші операції з іноземною валютою;

г) відшкодування витрат на організацію й зміст служб інкасації й безпеки банку, а також перевезення валютних цінностей;

д) накладні витрати по операціях із золотом, дорогоцінними металами й каменями (зміст скупних пунктів, послуги спецзв'язку, вартість упакування й т.п.).

е) витрати, пов'язані з виготовленням і впровадженням платежно-расчетных коштів (пластикових карток, дорожніх чеків і т.п.), необхідних для забезпечення діяльності банків.

ж) витрати на факторинговые, довірчі й лізингові операції;

з) витрати на придбання бланків цінних паперів і виплатою комісійної винагороди депозитарію цінних паперів;

и) витрати на проведення експертизи кредитних ризиків, оцінки вартості майна й немайнових прав, прийнятих у заставу;

к) витрати на оплату внесків обов'язкового страхування внесків громадян.

Розподіл П. б. здійснюється за підсумками діяльності за рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку.

Після сплати податків і штрафів із прибутку банку провадяться відрахування в резервний фонд у розмірі не нижче 5% прибутку, що залишається в розпорядженні банку. Потім провадяться відрахування у фонди економічного стимулювання, інші фонди. Із суми, що залишилася, виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам). Розміри відрахувань у ті або інші фонди встановлюються самостійно. При цьому необхідно враховувати, щоб відрахування у фонд дивідендів забезпечували бажаний рівень прибутковості акцій банківської установи.

КЕРУВАННЯ ПРИБУТКОМ БАНКУ – діяльність банку, пов'язана з максимізацією прибутку при припустимому рівні ризиків і забезпеченні ліквідності балансу.

Система У. п. б. включає визначення функцій підрозділів, що беруть участь у керуванні прибутком, планування доходів, витрат і прибутку банку; вибір способів оцінки рівня прибутковості банку (див. АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ БАНКУ); визначення методів поточного регулювання прибутку (див. КЕРУВАННЯ ФІНАНСОВОЮ СТАБІЛЬНІСТЮ). Специфіка змісту цих елементів залежить від того, на якому рівні здійснюється це керування: на рівні банку, окремих напрямків його діяльності, конкретних банківських продуктів, робітника місця або взаємин із клієнтом.

Керування рентабельністю на більше низьких рівнях базується на виділенні центрів відповідальності й витрат, визначенні собівартості окремих операцій, включаючи вартість ресурсів, зборі інформації про кількість операцій у розрізі робочих місць і клієнтів.

ЦЕНТРИ ПРИБУТКУ (ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ) — організаційні підрозділи фірми (банку), к-рые відповідають за мінімізацію операційних витрат і максимізацію виторгу в межах його сфери діяльності. Центр відповідальності здійснює управлінський контроль, сприяючи встановленню продуктивності й прибутковості виробничої одиниці. У банківській установі такими центрами є, напр., кредитний відділ, валютний відділ і т.д.

ЦЕНТРИ ВИТРАТ — організаційні підрозділи фірми (банку), к-рые відповідають за мінімізацію витрат, але не управляють ні ціноутворенням на продукцію, ні виторгом. Ц. з. полегшують діяльність керівництва, допомагаючи визначити оперативні витрати окремого виробничого підрозділу. У банківській установі такими центрами є, напр., бухгалтерія, служба безпеки й т.д.

АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ проводиться для оцінки її достатності для продовження успішного функціонування банку: своєчасного й повного покриття всіх витрат, пов'язаних з неповерненням банківських активів; формування внутрібанківських джерел для витрат на розвиток банківського бізнесу й підвищення його конкурентноздатності, а також для формування прийнятного для акціонерів рівня дивідендів.

Найпоширенішими показниками для оцінки прибутковість банку є показник прибутковості активів (ROA - return on total assets – прибуток на активи), і показник прибутковості банківського капіталу (ROE - return on equity capital - прибуток на капітал). Коефіцієнт ROA відображає ефективність інвестиційної політики банку, його оптимальне значення перебуває в межах 0,6 – 1,4%. Коефіцієнт ROE указує на те, наскільки раціонально використалися кошти акціонерів банку; оптимальне значення даного показника 1-15%. До інших важливих показників П. б. ставляться:

• показник чистої процентної маржі:

ЧПМ = (ПД - ПВ) / ПА,

де ЧПМ - чиста процентна маржа; ПД - процентні доходи; ПВ - процентні витрати; ПА - працюючі активи;

• спред прибутку:

Спред = (ПД / ПА) - (ПВ / ЗП),

де ЗП - всі зобов'язання банку, по яких виплачуються відсотки;

• чиста маржа банківського прибутку – відношення прибутку після оподатковування до операційних доходів;

• прибуток на акцію – відношення прибутку після оподатковування до кількості простих акцій, що перебувають в обігу;

• прибуток на один працівника – відношення прибутку після оподатковування до загальної чисельності персоналу.

Для того, щоб при оцінці прибутковості банку визначити основні джерела зростання прибутку і її зниження, необхідно провести факторний аналіз прибутковості банку, тобто деталізувати складового розрахунку прибутковості й визначити вплив змін кожної з них на зміну прибутковості в цілому.

КЕРУВАННЯ ФІНАНСОВОЮ СТАБІЛЬНІСТЮ – найважливіша складова частина фінансового менеджменту, спрямована на регулювання довгострокових пропорцій між активами й зобов'язаннями, а також на оптимізацію структури використовуваного капіталу. Див. також ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ БАНКУ.

ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ БАНКУ визначається інтегральними фінансово-економічними показниками стану його діяльності, які синтезують характеристики інших економічних складових Ф. у.б.: обсяг і структуру власних коштів, рівень доходів і прибутку, норму прибутку на капітал банку, достатність ліквідності, а також параметри діяльності, пов'язані з інформаційно-аналітичною й технологічною підтримкою керування фінансовими операціями банку. Отже, Ф.в. припускає, щоб банк:

міг погашати всі поточні зобов'язання за рахунок операційних доходів;

міг погашати майбутні зобов'язання на основі очікуваного доходу з виручених коштів;

мав достатні суми для планових вкладень у розширення своєї технічної бази,

мав додаткові кошти для покриття незапланованих витрат або можливість одержати ці кошти в будь-який момент шляхом позики (кредиту) або продажу цінних паперів.

Основними складовими Ф.у.б. є:

• стабільність ресурсної бази банку – визначається розміром власного капіталу банку (капітальною стабільністю), а також ступенем його інтеграції в систему міжбанківських відносин, змістом і рівнем партнерського співробітництва із клієнтами банку;

• комерційна стабільність банку – визначається ступенем інтеграції банку в инфрастуктуру ринкових відносин: ступенем і стабільністю зв'язків у взаєминах з державою, інституціональними інвесторами, небанківськими кредитно-фінансовими установами, кредиторами, клієнтами й вкладниками;

• функціональна стабільність банків - забезпечується, з одного боку - їхньою спеціалізацією на обмеженому спектрі послуг, що дозволяють банку ефективніше управляти обраними асортиментами банківських продуктів і послуг, а з іншого боку - розширенням функцій або універсалізацією, оскільки більшість клієнтів віддають перевагу задоволенню всіх своїх потреб у банківських продуктах і послугах в одному банку;

• організаційно-структурна стабільність банку - забезпечується оптимальною побудовою організаційної структури керування банком, що відповідає як мети банку, так і конкретному асортиментам банківських продуктів і послуг, виконуваних функцій, реалізуючи які він забезпечує досягнення своєї стратегії й виконання покладеної на себе місії;