Тема 5. Керування пасивами-зобов'язаннями банку

1. Методологічні підходи до керування пасивами - зобов'язаннями банку

2. Сутність, стратегія й завдання керування пасивами банку

3. Методи керування притягнутими коштами

4. Визначення вартості притягнутих коштів банків

5. Особливості процесу керування недепозитними джерелами коштів банку

ПРИТЯГНУТІ КОШТИ – найважливіша складова банківських ресурсів. По джерелах виникнення П. с. діляться на депозитні (внески, депозити) і недепозитні (міжбанківські кредити, боргові ЦБ власного випуску), гривневі й в іноземній валюті.

КЕРУВАННЯ ПРИТЯГНУТИМИ КОШТАМИ БАНКІВ - діяльність по формуванню й оптимізації структури ресурсів за рахунок залучення коштів фіз. й юр. осіб, у тому числі інших банків, спрямовану на розвиток активних операцій, забезпечення його стабільності й надійності, підтримка ліквідності як самого банку, так і банківської системи в цілому.

Основні положення стратегії банку в У.п.с. полягає в тому, щоб:

• використати ті джерела, які забезпечують досягнення збалансованості цілей (завдань) банку й інтересів його клієнтів (споживачів банківських продуктів), а також мінімізують витрати залучення коштів;

• вибирати оптимальні пропорції між величинами депозитів, позикових коштів і капіталу, що забезпечують, з одному боку, підтримка необхідної ліквідності й платоспроможності банку, а, з іншого боку - одержання необхідного прибутку й рентабельності банківських операцій.

У цьому зв'язку основні завдання Банку в даній сфері банківської діяльності зводяться до наступного:

1. Не залучати кількісно зайві депозити й ресурси боргових ЦБ, які на поточні або найближчий моменти неможливо розмістити;

2. Вишукувати «дешеві» кредитні ресурси по їхніх якісних характеристиках, умовам залучення й вилучення;

3. Дотримувати принципу інформаційного й страхового забезпечення, тобто намагатися залучати на рахунки й депозити ті кошти, моніторинг яких досить простий.

У практиці банківської діяльності використаються цінові й нецінові методи У.п.с..

Сутність цінових методів складається у використанні процентної ставки по депозитах як головного інструмента в конкурентній боротьбі за відносно вільні кошти фіз. й юр. осіб. Підвищення пропонованої банком депозитної ставки дозволяє залучати додаткові ресурси, і, навпаки, банк, перенасичений ресурсами, алі обмежений у прибуткових напрямках їхнього розміщення, зберігає або навіть знижує депозитні ставки.

Нецінові методи У. п. с. базуються на використанні різноманітних прийомів стимулювання клієнтів, які безпосередньо не пов'язані зі зміною процентної ставки по депозитах. До них відносячится:

• гарантування банками цілісності й схоронності внесків шляхом організації системи страхування внесків і т.д.;

• реклама;

• високий рівень обслуговування;

• розширення спектра пропонованих банком рахунків і послуг;

• комплексне обслуговування клієнтів;

• надання додаткових безкоштовних послуг;

• розміщення філій у місцях, максимально наближених до клієнтів;

• установлення графіка роботи стосовно потребам клієнтів і т.д.

Процес керування недепозитними джерелами коштів має свої особливості, з обліком яких менеджери формують стратегію керування ресурсами. До них ставляться:

• гнучкість керування, що припускає можливість менеджерам розрахувати, скільки й на який період години необхідно запозичити кошти;

• висока чутливість до змін ринкової процентної ставки;

• короткостроковий характер операцій запозичення;