20

СТИСЛИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ПО ДИСЦИПЛІНІ

«ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ У БАНКУ»

(на основі матеріалів нового учбово-довідкового посібника «Банківська справа»)

Тема 1. Теоретичні засади банківського

МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Сутність, об'єктивна необхідність і завдання банківського менеджменту.

2. Оцінка якості банківського менеджменту.

3. Структура банківського менеджменту й загальна характеристика його окремих напрямків

4. Специфіка банківського менеджменту

5. Зміст й основні функції банківського менеджменту

БАНКІВСЬКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ – наукова система керування банківською справою й персоналом, зайнятим у банківській сфері. Він базується на наукових методах керування, конкретизованих практикою ведення банківської справи, і організується з метою:

• забезпечення рентабельної роботи банку як господарюючого суб'єкта;

• максимального задоволення потреб клієнтів в обсязі, структурі і якості пропонованих банком послуг;

• наявності адекватних систем контролю рівня банківських ризиків;

• створення ефективної організаційної структури банку;

• чіткої організації роботи систем контролю, аудита, безпеки, інформаційних й інших систем, що забезпечують життєдіяльність банку;

• створення умов для набору кваліфікованих співробітників і повної реалізації їхніх потенційних можливостей;

• створення систем підготовки, перепідготовки й розміщення кадрів;

• успішного рішення всіх виробничих, комерційних і соціальних проблем.

Б. м. складається із двох великих блоків:

• керування фінансово-економічною діяльністю (фінансовий менеджмент банку);

• керування персоналом. Дана сфера Б. м. спрямована на раціональне використання знань і досвіду банківських службовців, як необхідна умова ефективності фінансового менеджменту. Вона включає: мотивацію праці, організацію праці співробітників банку, розміщення кадрів; систему підготовки й перепідготовки банківських кадрів; механізм оплати праці, заохочень і стимулювання; організацію контролю; систему просування по службі; принципи спілкування в колективі.

Змістом і функціями банківського менеджменту є весь спектр відносин, зв'язаних зі стратегічним і тактичним плануванням, аналізом, регулюванням і контролем діяльності банку.

Планування дозволяє:

• глянути в майбутнє банку, передбачити мету, сферу, масштаби й результати його діяльності в порівнянні із джерелами й витратами;

• погодити всі сторони діяльності банку через зведені показники, погодити їхнє виконання з інтересами колективу за допомогою системи матеріального й іншого видів стимулювання праці;

• визначити напрямки пошуку нових сфер і методів діяльності в умовах конкуренції на грошовому ринку.

Результатом планування є розробка бізнес-плану банку, а також оперативних планів по окремим напрямкам (кредитна, інвестиційна, депозитна, процентна, кадрова й ін. політика)

Аналіз спрямований на оцінку ефективності роботи банку в цілому, а також окремих напрямків його діяльності. Матеріали аналізу дозволяють виявити позитивні й негативні тенденції в розвитку банку, втрати, невикористані резерви, недоліки в плануванні й невдачі в прийнятті рішень.

Основу зведеної аналітичної роботи банку становить аналіз даних балансу.

Головними напрямками такого аналізу є:

• оцінка динаміки об'ємних показників діяльності банку: активів, депозитів, власного капіталу, кредитів, прибутку. Зазначена оцінка проводиться в зіставленні з аналогічними показниками інших банків, що дозволяє визначити місце (рейтинг) даного банку в системі українських банків;

• оцінка ресурсної бази: обсягу, структури й основних тенденцій розвитку її складових частин (власного капіталу, депозитів, міжбанківських кредитів). Аналіз здійснюється на основі класифікації окремих статей ресурсів банку, розрахунку структурних показників, порівняння їх у динамиці й з іншими банками. Результати аналізу використовуються для розробки депозитної політики банку;

• оцінка стану активів банку: обсягу, структури й основних тенденцій розвитку складових частин (кредитів, інвестицій, депозитів). Аналіз здійснюється на основі класифікації активів банку, розрахунку структурних показників, порівняння їх у динаміці й з іншими банками. Результати аналізу є основою для розробки кредитної й інвестиційної політики банку;

• оцінка ліквідності банку. Така оцінка проводитися на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів, порівняння їх з нормативами, у динаміці, виявлення факторів, що зробили вплив на зміну цих показників. Матеріали аналізу дозволяють визначити стратегію й тактику банку в області керування ліквідністю;

• оцінка прибутковості банку, здійснювана на основі аналізу даних балансу й звіту про прибутки й збитки. У процесі такого аналізу розраховується система кількісних й якісних показників, що характеризують дохідність і прибутковість банку, ефективність використання активів, структуру доходів і витрат банку.

Регулювання в системі Б. м. має певні особливості, обумовлені наявністю державного нагляду за діяльністю комерційних банків. З огляду на що банківська діяльність є найбільш ризикованою, втягує в оборот великі суми «чужих» грошів, законодавство передбачає ряд принципових вимог до ліцензування банків, обмеженню сфери їхньої діяльності, достатності капіталу, ліквідності, формуванню обов'язкових резервів. У цьому зв'язку система регулювання банківської діяльності спрямована, насамперед, на дотримання вимог і нормативів, установлюваних органами державного нагляду.

Не менш важливим компонентом системи банківського менеджменту є система організації банківського контролю. Менеджмент повинен забезпечити впровадження таких систем контролю, як внутрішній аудит, внутрібанківський контроль, систему аналізу якості активів і контролю рівня загального банківського ризику, а також систему контролю діяльності персоналу банку.

СТРАТЕГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ БАНКУ – процес прийняття й реалізації стратегічних рішень, основними складовими котрого є:

• використання людського потенціалу як основного фактору стратегічного розвитку банку;

• орієнтація операційної діяльності банку на потребі клієнтів;

• гнучка адаптація до змін зовнішнього середовища;

• здійснення своєчасних змін в організаційній структурі керування банком з метою збереження й розвитку конкурентних переваг;

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА КЕРУВАННЯ БАНКОМ – упорядкована побудова, що дозволяє у відповідності зі стратегічними планами діяльності банку ефективно координувати використання фінансових, трудових, матеріальних й інформаційних ресурсів.

Банки самостійно вибирають О. с. у. з урахуванням наступних факторів:

• законодавства;

• розміру банку й масштабів його діяльності;

• юридичного статусу (реалізації відносин власності);

• спеціалізації або універсальній діяльності.

У міжнародній банківській практиці використаються три види О. с. в.: лінійна (централізована), многолинійна (штабна), лінійно-штабна (дивизиональная). Всі вони базуються на двох основних принципах:

• субординація – інстанції органів управління банку приймаючі рішення;

• функціональна спрямованість - поділ управлінських і виконавчих функцій на всіх рівнях.

Типова О. с. у. б. України формується за наступними критеріями:

По видах операцій	По орієнтації на групи клієнтів
депозитні; кредитні; розрахунково-касові; вексельні; фондові (із цінними паперами); міжбанківські; с іноземною валютою; комісійні (посередницькі) і ін.	Керування по роботі з корпоративними клієнтами й іншими юридичними особами Керування по роботі з фізичними особами.
По цілям керування фронт-офіс - підрозділи, що здійснюють угоди; бэк-офис - підрозділи, що оформляють угоди; казначейство - підрозділ по керуванню активами й пасивами.

ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ БАНКУ – складова частина банківського менеджменту, система керування грошовими потоками банку, що включає визначення його перспективних і поточних цілей, стратегічне й тактичне планування, організацію збору й контролю управлінської інформації, на основі якої здійснюється моніторинг поточної діяльності й аналіз досягнутих результатів.

Основне завдання Ф. м. складається у визначенні раціональних вимог і методології побудови оптимальних організаційних структур і режимів роботи функціонально-технологічних систем, що забезпечують планування й реалізацію фінансових операцій банку й підтримують його стабільність.

Особливістю Ф. м. є відсутність однакової технології керування економічними процесами й організації банківських процедур у рамках єдиної банківської системи. В умовах конкуренції на грошовому ринку кожен банк виробляє власні правила поведінки. Більше того, що постійно змінюється економічна ситуація вимагає коректування й удосконалювання сформованих прийомів ведення банківської справи.

Основними напрямками Ф. м. є:

• розробка банківської політики з її конкретизацією по окремих сферах діяльності банку (депозити, кредити, інвестиції, послуги й т.д.);

• банківський маркетинг;

• керування активами й пасивами банку;

• керування ліквідністю;

• керування прибутковістю;

• керування власним капіталом;

• керування кредитним портфелем;

• керування банківськими ризиками.

БАНКІВСЬКИЙ КОНТРОЛЛИНГ – найважливіша складова банківського менеджменту – наглядовий механізм, що забезпечує концентрацію контрольних дій на пріоритетних напрямках фінансової діяльності банку, своєчасну фіксацію відхилень фактичних результатів від передбачених планами й прийняття оперативних управлінських рішень, що забезпечують її нормалізацію.

Основними функціями Б. к. є:

• визначення тенденцій і ступеня прогресу (регресу) у розвитку банку й ефективності його роботи;

• відстеження ходу реалізації фінансових завдань, установлених системою планових показників і нормативів;

• оцінка відхилень фактичних результатів фінансової діяльності в порівнянні із плановими показниками;

• діагностика по розмірах відхилень серйозного погіршення фінансового стану банку й істотного зниження темпів його розвитку;

• розробка оперативних управлінських рішень, націлених на нормалізацію фінансової діяльності банку відповідно до передбачених позначок і показниками;

• коректування (при необхідності) окремих цілей і показників орієнтуючись на зміни зовнішнього середовища, кон'юнктуру ринку й внутрішні умови господарської діяльності банку.

Основними видами Б. к. є:

1. Стратегічний контроллинг - контроль фінансової стратегії і її основних показників;

2. Поточний контроллинг - контроль поточних фінансових планів;

Оперативний контроллинг - контроль бюджетів (оперативне керування грошовими потоками й тимчасово вільними коштами).