2.3 Латентність адміністративних деліктів

Боротьба з адміністративними деліктами є одним з актуальних і важливих завдань'правоохоронних органів. Виявлення, прийняття і реєстрація заяв та повідомлень про адміністративні правопорушення відноситься до основних обов'язків міліції.⁶¹ Відомчі нормативні акти МВС України передбачають посилення вимог до працівників органів міліції, які займаються боротьбою з адміністративними деліктами та

їх профілактикою. Ці вимоги проявляються в посиленні контролю за реєстрацією заяв, повідомлень про вчинені делікти, в об'єктивному і коректному розгляді матеріалів на доставлених і затриманих, в прийнятті рішень і заходів, передбачених адміністративним законодавством.

Результати діяльності органів внутрішніх справ вказують на існування адміністративної деліктності, яка наводиться у вигляді статистичної сукупності зареєстрованих даних про виявлені та вчинені делікти, а також фактично вчинені, але полишені як невідомі, незареєстровані делікти і порушники.

Актуальність вивчення даної проблеми полягає у тому, що, залишившись поза сферою впливу і заходів щодо її локалізації та припинення, прихована адміністративна деліктність розвивається як нерегульований і тому особливо небезпечний та шкідливий процес.⁶²

Традиційна організація боротьби з адміністративними деліктами побудована без урахування її латентної частини. Такий підхід дуже важко визнати вірним, тому що в умовах розбудови демократичної держави ставиться важлива ціль звільнення суспільства від недоліків і негативних явищ, формулюються завдання і намічаються заходи щодо боротьби з правопорушниками, а на практиці здійснюється боротьба лише з їх частиною, тобто тими, що Стали відомі та зареєстровані правоохоронними органами, а в подальшому щодо них прийнято рішення із застосуванням заходів адміністративного впливу. На тій же частині виявленого масиву адміністративних деліктів будуються деліктологічні прогнози і планується боротьба з порушниками.

Реальні успіхи борютьби в цьому напрямку залежать від можливостей виявлення латентних адміністративних деліктів, відображення їх структури, яка залежно від видів деліктів має неоднаковий коефіцієнт прихованості.⁶³

Особлива шкідливість для суспільства і держави прихованих адміністративних деліктів порівняно з тією шкодою, яку заподіяли вже виявлені делікти, полягає в наступному: економіка країни в сучасних умовах ще не звільнилася від впливу старої, повністю не знищеної адміністративно-командної системи, а ринкові відносини не набули необхідного формування і розвитку у суспільстві. Основними причинами такого становища є: розвал економіки, глибока криза всіх сфер життєдіяльності людей, тотальний дефіцит і невпинне зростання цін, спекуляція, нестача житла, продуктів харчування, промислових товарів та інше.

Прихована адміністративна деліктність, будучи невідомою і не прийнятою до уваги державою, завдає великих збитків. Створюються умови для диспропорцій і труднощів, джерела яких невідомі, і тому боротьба з ними не може бути ефективною.

Якщо при виявлених адміністративних деліктах заподіяні матеріальні збитки певною мірою відновлюються,^6-1 то при прихованих деліктах така можливість відсутня і не існує процесуальних шляхів для цього. Почуття безкарності, низька ефективність діяльності правоохоронних органів, посилення корисливих спрямувань у суспільстві, бажання збагатитися усіма засобами заохочує осіб, що вчинили адміністративні делікти і продовжують свою протиправну діяльність, а проти них не застосовуються ні обмежувальні, ні запобіжні заходи.⁶⁵ Прихована адміністративна деліктність, деякою мірою "відчувається" громадянами, що оточують порушників, і певним чином руйнує їх моральні цінності та законослухняну поведінку, що призводить до негативних протиправних дій і вчинення деліктів.

Наведені причини шкідливості прихованих адміністративних деліктів негативно впливають на особу порушника, на людей, що його оточують, і перетворюють приховану деліктність на явище, яке самовідтворюється у ще більших розмірах у соціальній практиці. Це відбувається за рахунок відсутності і неможливості застосування до прихованої адміністративної деліктності правових обмежень і профілактичних заходів. Отже, поряд з загальними причинами і умовами адміністративної деліктності існує сильний вплив ще недостатньо вивченої соціальної детермінанти-прихованості, яка негативно впливає на стан врахованої і прихованої деліктності.

Вивчення поширення прихованої адміністративної деліктності має велике значення для організації боротьби з цим негативним явищем. Думається, що обмеження цього негативного соціального явища повинно бути спрямоване в таких напрямках: а) проведення профілактичної роботи; б) своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності до законодавства;⁶⁶ в) реєстрація всіх вчинених адміністративних деліктів;⁶⁷ г) притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що вчинили делікти.

У Державній програмі боротьби із злочинністю, прийнятій Постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 року, передбачено розроблення і впровадження на різних рівнях раціональних заходів щодо обмеження злочинності. Цього вимагає гострота криміногенної обстановки у державі, на яку негативно впливає стан відомої та прихованої адміністративної деліктності. Вивчення і усунення факторів, які її породжують та обумовлюють, буде сприяти відшуканню, створенню і збагаченню форм та засобів своєчасного виявлення прихованих адміністративних деліктів.

У теоретичному плані вивчення прихованої (латентної) адміністративної деліктності необхідно для пізнання її регіонального стану, дійсних масштабів, структури, географії та негативного впливу на соціальні та економічні процеси в суспільстві.

Проблемі латентної злочинності почали приділяти увагу лише в останні десятиріччя. Недостатня увага до вивчення цього негативного явища пояснювалася існуванням об'єктивних і суб'єктивних причин, труднощами соціального та економічного розвитку країни, бюрократизмом політичної системи і відривом керівників всіх ланок державного управління від життя, серйозними порушеннями законності і правопорядку, лібералізмом до правопорушників у застійний період.

- Ще більшою мірою заслуговує на увагу та наукову розробку проблема латентності адміністративних деліктів, що залишилася поза сферою наукового аналізу. Дослідження закономірностей існування цього негативного явища повинно мати своєю метою з'ясування стану і тенденцій розвитку відомої та прихованої адміністративної деліктності, встановлення факторів і причин її виникнення та розробку заходів щодо попередження. Досягнення позитивних результатів у цьому напрямку стане можливим завдяки характеристиці таких аспектів латентності адміністративних деліктів: соціального, економічного, інформаційного, статистичного, адміністративно- правового, деліктологічного, віктимологічного і соціально- психологічного.

Зміст соціального аспекту латентності адміністративної деліктності включає вивчення реально завданої нею шкоди. Ця шкода може проявлятися в сукупності прямих, побічних збитків, втрат, завданих існуючим у суспільстві соціальним цінностям. Негативні наслідки латентності гальмують формування у населення високого рівня свідомості, чинять перепони вдосконаленню соціальних відносин у сферах життєдіяльності людей, негативно відбиваються на зміцненні законності, правопорядку і суспільної безпеки.

Економічний аспект латентності адміністративної деліктності передбачає в першу чергу вивчення всіх видів матеріальної шкоди, якої зазнають держава і її громадяни від вчинених деліктів. Існуючий в нинішніх умовах облік заподіяної 'шкоди від адміністративних деліктів здійснюється частково органами внутрішніх справ і судами. Звичайно, що такий облік не в повному об'ємі відображає дійсну частку фактичної шкоди, заподіяної порушниками державі та суспільству. Незнання фактичних розмірів економічних наслідків від дії виявлених, зареєстрованих і прихованих адміністративних деліктів зменшує їх кількість, завдяки чому держава і суспільство не мають достовірної інформації про шкоду, заподіяну деліктами.

Значимість віктимологічного аспекту латентності адміні­стративних деліктів полягає у вивченні мотивів, за якими жертви деліктів не інформують правоохоронні органи про вчинені щодо них посягання. Пізнання мотивів дозволить виявити причини і умови, що сйрияють прихованості адміністративних деліктів, і на підставі цього розробляти заходи щодо боротьби з ними правоохоронними органами.

Соціально-психологічний аспект латентності адміні­стративної деліктності полягає у вивченні негативних змін, які відбуваються у суспільстві та індивідуальній свідомості громадян. Безкарність частини порушників, що залишились невиявленими, породжує серед законослухняних громадян скептицизм, нігілістичне відношення до законів та існуючого порядку в цілому, зменшує їх впевненість про притягнення порушників до відповідальності.

Актуальність дослідження і використання інформаційного (управлінського) аспекту полягає у вивченні системи збору, обробки, реєстрації і видаванні інформації про адміністративні делікти, які готуються або вже вчинені порушниками. На це впливає рівень технічного оснащення і професійної підготовки спеціалістів, що займаються даною проблемою. Існуючі технічні можливості не дозволяють на належному рівні здійснювати збір, обробку, реєстрацію і видавання інформації про адміністративні делікти та порушників. Недостатня характеристика структури зареєстрованих адміністративних деліктів призводить до того, що одні їх виді! реєструються досить часто, другі - значно рідше, а треті взагалі не реєструються.

Статис тичний аспект проблеми латентності адміністративної деліктності охоплює вивчення всієї суми вчинених латентних деліктів (накопичених, опрацьованих і проаналізованих) для визначення їх стану, структури і динаміки. За допомогою статистики є можливість встановлення співвідношення між кількістю виявлених і зареєстрованих деліктів та латентних, що певною мірою дозволить підвищити достовірність та "істинність" даних адміністративної статистики. На сьогодні ці дані не можуть бути достовірними, тому що адміністративна статистика відображає лише ту її фактичну частину, відносно якої здійснювалась правозастосовна діяльність правоохоронних органів. Крім того, величина офіційно зареєстрованих адміністративних деліктів з часом змінюється у відповідності до коливань у рівні повідомлень про делікти залежно від можливостей правоохоронних органів.

Так виглядають дані про кількість виявлених органами внутрішніх справ осіб, що вчинили адміністративні делікти на території України.⁶⁸

Таблиця 15 Роки	Кількість виявлених ОВС осіб, що вчинили адміністративні делікти (у тис.чоловік)	Кількість осіб, відносно яких винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності (у тис.чоловік)
1991	4214621	3763650
1992	6515900	5135800
1993	5365278	485809
1994	5211512	5122326
1995	12532924	12480022

Думається, що за даними адміністративної статистики неможливо встановити, чи є зміни в статистиці деліктності уявними (збільшилась або зменшилась частка деліктів, що реєструються), чи відображають дійсні зміни у рівні деліктності.

Динаміка збільшення (зменшення) кількості виявлених органами внутрішніх справ осіб, що вчинили адміністративні делікти по відношенню до всього населення України за вказані роки має слідуючі показники.

" " кількість виявлених ОВС осіб, що вчинили

адміністративні делікти;

" -— —■ " кількість осіб, відносно яких винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Мал.4

Адміністративно-правовий аспект латентності передбачає облік лише тих протиправних дій, які підпадають під ознаки адмі­ністративного делікту і містять у собі юридичний склад конкретних деліктів, передбачених Особливою частиною Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Адміністративно-правові норми, що бездіють або рідко застосовуються до протиправних дій, які досить розповсюджені, породжують велике коло негативних наслідків. Наведемо для прикладу лише декілька адміністративно-правових норм, що рідко застосовуються, і в той же час, якщо правоохоронні або інші державні органи посилюють боротьбу з порушеннями у сфері власності та охорони природи, то статистичні дані стають зовсім іншими.

Таблиця 16 Роки	Кількість порушень права державної власності на надра (ст.47 КАП України)	Кількість порушень правил охорони водних ресурсів (ст.59 КАП України)
1991	2	1
1992	2	2
1993	' -	44
1994	-	-
1995	211	7054