1.2 Проблеми і місце адміністративної деліктології в системі соціальних та правових наук

Інтереси суспільства і держави на даному етапі розвитку України вимагають посилення боротьби із злочинністю. Застосування кримінальних репресій і адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень було традиційним у правозастосовній практиці правоохоронних органів. Реальна дійсність вимагає¹, щоб боротьба із злочинністю перемістилась у сферу попереджувальних заходів, метою яких є запобігання вчиненню більшої кількості правопорушень. Про адміністративну деліктність можна говорити як про складне, багатостороннє явище, що не піддається прямому регу-люванню. Проте, цим негативним процесом можна керувати таким чином, щоб деякі протиріччя не переросли в гострі конфлікти, які окремими індивідумами або групами осіб вирішуються деліктним шляхом.

У період розбудови державності та створення демо-кратичного суспільства, попередження повинно здійснюватись у межах всієї держави, а суб'єктами превенції повинні стати органи державної влади і управління, громадські організації, формування і громадяни. Розширення суспільної превенції адміністративної деліктності означає перш за все спрямування зусиль економіки, політики і культури на спеціалізацію особистості при усуненні негативних сторін і недоліків у громадському житті, що виступають як детермінанти вчинення деліктів.

Визначення місця адміністративної деліктології - нової галузі наукових знань³⁴ необхідно тому, що якщо причини кримінальних злочинів вже давно досліджуються кримінологією, то причини вчинення адміністративних деліктів, особливість порушника, механізм його протиправної поведінки та інші сторони адміністративної деліктності до цього часу ще не вивчено. Має значення встановлення самостійності і "спорідненості" адміністративної деліктології з іншими юридичними і суміжними дисциплінами. Така взаємодія випливає з внутрішньої необхідності самої деліктології, комплексності вивчення предмета її дослідження, мето-дологічної значущості для інших наук.³⁵ Комплексність вивчення адміністративної деліктології здійснюється на основі використання знань, елементів юридичних наук, філософії, економіки, психології, соціології, статистики й інших галузей знань.

%/При цьому необхідно визначити точки зіткнення адміні­стративної деліктології з іншими науками і межі вторгнення, використання знань безпосередньо самою деліктологією. Ці точки зіткнення і взаємовикористання знань пов'язані з розглядом проблем проблем, що розглядаються нижче.³⁶

Пропонується подати і розглянути проблеми адміністративної деліктології в таких блоках: І) політико-організаційний; 2) теоретично- методологічний; 3) планування і координації попереджувальної роботи.

Залежно від завдань, поставлених кожному блоку проблем, вони можуть бути:

а) структуризовані, що мають численні варіанти рішень проблем адміністративної деліктології на основі елементів, які добре вивчені і виражаються кількісно;

б) слабоструктуризовані проблеми адміністративної деліктології, що вирішуються постійно, а їх реалізація буде зачіпати різноманітні сторони деліктності;

в) неструктуризовані проблеми, які відрізняються чималою невизначеністю і неформалізованістю цілей і напрямків розвитку адміністративної деліктології.

1. Політико-організаційний блок проблем адміністративної деліктології передбачає вирішення завдань економічного і соціального розвитку суспільства з урахуванням існуючих негативних явищ, їх причин і умов. При цьому слід враховувати об'єктивні та суб'єктивні фактори,³⁷ що впливають на вирішення цього блоку проблем. Важливим є підвищення пильності правоохоронних органів, організацій і окремих осіб з допомогою всіх наявних форм та методів ідеологічного і політичного впливу на існуючий рівень адміні­стративної деліктності. Вимагає рішення проблема паралельного прогнозування економічного розвитку і можливих негативних адміністративно-деліктних тенденцій та вироблення на цій основі запобіжних заходів.

В адміністративному законодавстві України і пра-возастосовній практиці знаходить своє відображення і реалізацію політика. Політичні установки органів державної влади і управління на проведення адміністративної політики вказують на зацікавленість держави в цій. сфері діяльності. Адміністративна політика в умовах розбудови державності в Україні повинна передбачати проведення реформ, у тому числі й в області адміністративно-правового захисту суспільних відносин, реального впровадження в законодавчу і правозастосовну практику принципу економії примусових засобів. Демократизація адміністративної політики повинна бути домінуючим напрямком у боротьбі з адміністративними деліктами. Існуюче законодавче

закріплення запобіжних заходів³⁸ ще не стало визначальним у практиці. Правова захищеність громадян органами адміністративно) юрисдикції в більшості випадків передбачає одноособовий розгляд справ про адміністративні делікти і не створює необхідної захищеності.

Так, наприклад, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення близько 175 діянь передбачають адміністративну відповідальність для громадян, а 130 - для посадових осіб.

Гуманізація адміністративної політики ще не стала нормою в діючому законодавстві і на практиці. Так, діють норми, які встановлюють неоскаржуваний порядок відносно постанов судів і суддів у справах про адміністративні делікти.³⁹ Слід продовжити роботу щодо гуманізації адміністративно-правових санкцій, розширюючи можливості попередження, звільнення від адмі­ністративної відповідальності, а також виключення із існуючої системи стягнень арешту.⁴⁰

Важливою проблемою є погодженість адміністративної та кримінальної політики. Це очевидно не лише завдяки існуючим загальним суміжним явищам, але й співвідношенню між діючим адміністративним і кримінальним законодавством. Мова йде про особливі частини адміністративного і кримінального кодексів України, що містять у собі більш ніж 30 так званих суміжних складів правопорушень. Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність більш ніж за 15 складів злочинів з адміністративною преюдицією.

1. Теоретично-методологічний блок проблем адміністративної деліктології містить в собі вивчення суспільних конфліктів та їх проявів, детермінант деліктності, особистості порушника і механізму його протиправної поведінки. З цією метою необхідно залучити до вивчення детермінант деліктності та поведінки суб'єкта з відхиленням від соціальних норм різні галузі наукових знань, ⁴¹ здійснювати систематизацію отриманих даних про динаміку, стан і структуру адміністративної деліктності на рівні окремих регіонів і держави в цілому. Об'єднати інформаційні фонди правоохоронних органів про стан адміністративної деліктності, враховуючи результати громадської думки.⁴² Розробити засновану на загально-теоретичних положеннях спеціальну методику вивчення і попередження адміністративних деліктів.

2. Планування і координація в адміністративній деліктології повинне здійснюватись з метою проведення попереджувальної роботи

на основі існуючих планів комплексних заходів щодо боротьби з правопорушеннями в цілому на загальнодержавному і регіональному рівнях, за участю органів державної влади та управління, громадських ,організацій, формувань і окремих громадян.

За останні роки соціальне планування боротьби із злочинністю і попередження правопорушень знову привер-тають до себе увагу вчених-юристів і практиків. Опубліковано ряд досліджень практики соціального планування із зміцнення правопорядку і попередження злочинності.⁴³

У Державній програмі боротьби із злочинністю відзначається необхідність створення планів соціально-правових заходів, спрямованих на концентрацію наявних сил і засобів щодо запобігання правопорушень.⁴⁴ На сьогодні існує необхідність узагальнення результатів такої роботи і вироблення на цій основі загальних методологічних, методичних і організаційних питань з даної проблеми.

Оцінюючи в цілому стан соціального планування боротьби із злочинністю і попередження правопорушень, можна констатувати, що планування боротьби з адміністративними деліктами, їх попередження ще не стали невід'ємною частиною загаль- носоціального державного планування. Причин, за допомогою яких можна пояснити цю ситуацію, декілька.

1. Планування боротьби з адміністративними деліктами обмежується 6 більшості випадків місцевим регіональним рівнем, відсутністю ув'язування з загальносоціальними на рівні країни заходами. Локальні профілактичні заходи в більшості випадків впливають на попередження окремих адміністративних деліктів або їх груп. У цілому на адміністративну деліктність на загально­державному рівні вони позитивного впливу не мають.

2. Існуючі загальнодержавні соціальні плани боротьби із злочинністю, за рідким винятком, передбачають проведення попереджувальних заходів адміністративної деліктності.

Таким чином, проблема планування⁴⁵ боротьби з адміністра­тивною деліктністю та її попередження повинна знайти своє вирішення на загальнодержавному і регіональному рівнях, з урахуванням існуючого методологічного обгрунтування створення загальних і спеціалізованих планів. Безумовно, що при цьому необхідно враховувати питання економічного, політичного, соціального, культурного розвитку суспільства і держави в перехідний період. У спеціалізованих планах боротьби з адміністративною деліктністю та їїпрофілактики, які в більшості випадків формуються правоохоронними органами, необхідно передбачити систему спеціально-деліктологічних заходів з профілактики деліктності серед окремих типів антигромадської поведінки і видів адміністративних деліктів, у специфічних деліктних групах населення, в окремих сферах суспільного життя, галузях господарства з урахуванням існуючих форм власності і специфічних напрямках діяльності правоохоронних органів.

Формування спеціалізованих планів боротьби і профілактики адміністративної деліктності повинно спиратися на зміст загально- соціальних планів з конкретизацією їх змісту по горизонталі й вертикалі, з урахуванням адміністративного і територіального розподілу регіонів. Існуючі статистичні дані та результати емпіричних досліджень дають можливість запропонувати при формуванні спеціалізованих планів елемент адміністративно-деліктологічного районування, що дозволить на основі показників динаміки, стану і структури адміністративної деліктності ефективно на неї впливати.

Такі, в основному, погляди на планування боротьби з адміністративними деліктами і заходи щодо їх попередження. Ефективність і обгрунтованість у цій сфері діяльності органів державної влади і управління залежить від точних знань про дійсний стан адміністративної деліктності, процеси, зміни, що проходять усередині неї. Проблемний характер при цьому мають такі дослідження адміністративної деліктології: ,

\J з вивчення кількісних і якісних характеристиі^адміністративної деліктності (її динаміка, стан, структура, розподіл на регіональних рівнях, особливості в містах і сільській місцевості, в різних соціальних верствах і групах населення);

з вивчення впливу на адміністративну деліктність різних соціально-демографічних, економічних, ідеологічних, культурних та інших факторів і передбачення на цій основі змін, які можуть позитивно впливати на її попередження;

з вивчення конкретних адміністративних деліктів, особистості порушника, детермінант і обставин, які сприяють вчиненню делікту, розробки конкретних запобіжних заходів на регіональному і загальнодержавному рівнях.