2.2 Детермінація протиправної поведінки порушників і протиріччя соціального розвитку

В історії суспільства вважається усталеним погляд на те, що суспільство є не лише сукупністю його членів, а що йому властиві впорядкованість та врегульованість суспільних відносин. Знайомлячись з історією, ми бачимо, що на різних щаблях свого розвитку народи, і в цілому суспільство, неоднаково вписувалися в загальноісторичний процес.

Щодо України, цей підхід ще потребує глибокого наукового дослідження, хоча перші серйозні розвідки у вивченні суспільних відносин були зроблені сторіччя тому. З'ясування специфіки і суті історії українського суспільства та відносин у ньому необхідно для визначення і діяльності людини в певних суспільних умовах. Соціалізм за своєю суттю мав перекручені суспільні відносини. Протиріччя його розвитку завжди відносились на рахунок "ворожого" впливу капіталізму і буржуазної ідеології. За радянського періоду не було мови про існування відносин, які пов'язані із злочинною діяльністю, злочинністю і причинами, що сприяють вчиненню злочинів.

У наші часи нове бачення розвитку суспільних відносин як важеля динамічної стабільності держави, суспільства, соціального прогресу, попри всі протиріччя, які зустрічаються повсякчас, повинно стати атрибутом цивілізованості нашого життя. Проблема соціальних протиріч в українському суспільстві знайшла своє відображення в працях М.Драгоманова, М.Грушевського, В.Липинського, С.Тома- шевського та інших учених, які не використовували "ленінського методу" їх аналізу, а застосовували світові надбання розвитку та існування суспільств на різних етапах світової історії.

Зберігаючи неупереджений підхід у розгляді цієї проблеми, слід визнати правоту слів В.Липинського, який писав, що ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не хочемо бути. Суспільство не можна будувати, його можна розвивати на основі національного грунту з усуненням протиріч в суспільних відносинах.

У параграфі восьмому Статуту Кирило-Мефодіївського братства (1846 р.) було записано: "Як все суспільство загалом, так і кожен член повинні свої дії узгоджувати з євангельськими правилами любови, лагідности і терпіння".²¹

Соціальні детермінанти протиріч у суспільстві не зникають самі по собі, боротьба з ними повинна вестись з урахуванням специфіки перехідного періоду в державі, з використанням існуючих форм, методів і засобів щодо їх усунення, на що потрібен певний відрізок часу. Аналізуючи розбудову незалежності в Україні, М.Горинь пише: "Не принесла вагомих результатів і широко розрекламована кампанія боротьби з корупцією і мафією. Уряд так і не усвідомив, що в сучасних економічних умовах боротьбу з цими лихами треба вести передовими економічними, а не лише каральними засобами".²²

Локалізація, нейтралізація чи усунення соціальних протиріч залежить від демократичної організації суспільного життя; що . змінить тенденцію зростання адміністративної деліктності. Виконання цього завдання залежить від вивчення загальносоціальних закономірностей і особливостей розвитку українського суспільства, визначення реальної можливості існування адміністративної деліктності в перехідний період, наявності умов негативного морального формування окремих осіб або груп, які створюють реальну можливість для існування деліктності, конкретних конфліктних ситуацій вчинення деліктів, що обумовлює наявність деліктності.

Мал.2

Адміністралогічні дослідження свідчать, що суттєвого просування суспільства в ліквідації умов несприятливого морального формування особистості порушника (в сім'ї, навчанні, у виробничих колективах, у найближчому побутовому оточенні) ще немає.Процес формування детермінації протиправної поведінки можна відобразити графічно.

Схема формування детермінант протиправної поведінки:

Кожна із зображених стадій формування детермінант протиправної поведінки буде предметом розгляду вказаної проблеми. З цією метою нами проведено анкетування 650 громадян, які висловили свої думки стосовно того, де шукати протиріччя, що призводять до вчинення адміністративних деліктів. 61.8% опитуваних громадян вказали на значний вплив злочинності при подальшому формуванні особистості порушника, що певною мірою підтверджується думками населення про фактори, які впливають на зростання злочинності.²³

Таблиця 9 Відповіді	Кількість опитаних громадян	У %
Протиріччя в економіці	8	2.7
Протиріччя в ідеології	28	4.3
Протиріччя в
соціально-побутовій
сфері	14	21
Недоліки в практиці
діяльності органів
державної влади і
управління	68	10.5
Недостатньо високий
рівень свідомості
громадян	120	18:5
Існування злочинності	402	61.8

Певне значення в існуванні соціальних протиріч мають ідеологічні фактори. їх цінність важлива в тому разі, коли вони використовуються для вирішення проблеми адмі­ністративної деліктності в цілому. Наведемо дані, які підтверджують на наш погляд цю думку 4див. табл. 10).

Таблиця 10 Відповіді	Кількість опитаних	У %
	громадян
Відсутність правової
пропаганди і проведення
профілактичних заходів серед
населення	125	19.2
Недостатній рівень свідомості
осіб, які працюють у сфері
економіки, реалізації та
збереження товарів	316	48.6
Втрата моральних цінностей, які
утримували особу від вчинення
проступку	628	96.6
Наявність деліктного
середовища (в мікро- і макро-
групах)	532	81.8
Важкі побутові умови в окремих
категорій населення	426	65.5

На існування соціальних протиріч впливають особливості економіки перехідного періоду розбудови України . КПРС в минулому постійно стверджувала, що зростання економічної могутності держави повинно супроводжуватись підвищенням ідейно-морального і культурного рівня людей. Інакше неможливо, тому що можна отримати рецидиви міщанської, дрібнобуржуазної психології. Звичайно, що такий підхід був дуже спрощеним. Рівень виробництва матеріальних благ в цілому звичайно визначає суспільний прогрес в усіх сферах соціального життя, але на злочинність, в тому числі й адміністративну деліктність, він впливає опосереднено, поряд з іншими об'єктивними економічними умовами, серед яких він не відіграє головної ролі.

Особливості економіки перехідного періоду повинні деякою мірою локалізувати адміністративну деліктність при дотриманні наступних вимог: надання переваги приватній власності на землю і засоби виробництва; встановлення тісних зв'язків з світовою економікою; стабілізація національної валюти; вагома, але обмежена роль держави в економіці; побудова нової правової системи для потреб економіки; забезпечення політичної стабільності та підтримка курсу реформ; забезпечення громадян такими соціальними потребами, як свобода в сфері економіки, свобода у розпорядженні правом на власність; гарантування економічної безпеки держави.

При цьому слід враховувати, що соціальні протиріччя в сфері соціально-економічних відносин будуть впливати на адміністративну деліктність за рахунок незрілості на першій фазі принципово нової демократичної формації, появи на цій основі індивідуалістичних .поглядів і мотивів, які можуть призводити до вчинення адміністративних деліктів. Таке пояснення соціальних протиріч у сфері соціально-економічних відносин має певне діалектичне протиріччя, яке проявляється у впливі на свідомість людей, з одного боку, формуючи колективну психологію, з другого боку - підтримуючи індивідуалістичні погляди і мотиви.

Емпіричні дані досліджень вчинення адміністративних деліктів в сфері економіки вказують на такі причини і умови (див.табл, 11).

Таблиця 11 Відповіді	Законослухняні громадяни			Правопорушники
	Кількість опитаних громадян	У %	Кількість опитаних порушників		У%
Незацікавленість
виробника у виробництві
товару	24	3.6	7		0.7
Дефіцит і висока ціна
товару, що виробляється	425	65.4	14		1.5
Обмежена кількість
сировини і високий попит
на неї в окремих галузях
виробництва	320	49.2	242		27.0
Низька якість обліку і
збереження матеріальних
цінностей	518	79.6	642		70.6

Як бачимо, опитані групи населення неоднозначно оцінюють вплив соціальних протиріч на вчинення адміністративних деліктів у сфері економіки. Про те, що ці протиріччя продовжують існувати, свідчать такі дані.

Таблиця 12	Вчинено адміністративних деліктів в сфері економіки
Роки <
	Кількість (у тис.чол.)	у (%)
1992	205.8	3.14
1993	185.1	2.35
1994	127.4	13.6
1995	134.5	11.4

Таблиця підготовлена на основі статистичних даних Міністерства статистики України за 1992-1995 роки.

Суб'єктивні протиріччя в соціальній сфері проявляються в недоліках, помилках і порушеннях, що допускаються на конкретних напрямках розбудови державності в сфері виробництва, розподілу, торгівлі, у фінансах, побуті, організації праці, вихованні, підприємницькій діяльності.

Соціальні протиріччя мають зв'язок з причинами адміні­стративної деліктності. Вони мають негативний характер і виникають як протиріччя взагалі у відносинах між окремими особами, особою і колективом, особою та суспільством. Такі протиріччя умовно можна назвати специфічними, їх неможливо усунути, а подолати іх можна лише на деякий час. Це викликано реальним життям, явищами і процесами, що івідбуваються в суспільстві. Негативні соціальні протиріччя, проявляючись на рівнях загального, особливого і одиничного, намагаються зберегтись, гальмуючи позитивні процеси, породжуючи причини і умови для вчинення адміністративних деліктів. Соціальні протиріччя завжди відображають віднбсини між людьми, зачіпають іх інтереси, впливають на потреби конкретних осіб, що призводить до вчинення протиправних дій. В цьому проявляється деліктне значення соціальних протиріч.

Утворення й існування вказаних протиріч відбувається за рахунок впливу на них певних факторів. Проблема детермінізму є широкою і багатоплановою, її вивчення вказує, на існування універсального закономірного зв'язку всіх речей і явищ світу.²⁴

Стосовно адміністративної деліктології ця проблема поєднує в собі питання про закономірні та незакономірні, причинні й непричинні зв'язки, про необхідність і випадковість, можливість і реальність, динамічність і статичність, суттєвість і стійкість причин, факторів, які впливають на існування адміністративної деліктності. В цілому, про фактори злочинності в правовій літературі думки існують з початку 60-х років нашого століття.²⁵

Учені згідні з тим, що суть проблеми факторів злочинності²⁵ визначено у назві і поєднувати її з існуючою теорією факторів не варто.

Фактор від латинського їакіог (той, що робить, виробляє) означає в нашому розумінні причину, рушійну силу певного процесу або одну із його умов.²⁷ Представники суспільних наук до факторів відносять різноманітні сторони суспільного життя. Наприклад, соціально-економічні, демографічні, науково-технічні та інші. Стосовно криминології та адміністративної деліктології виділяються фактори безробіття, міграції, вільного часу, освіти, культурного рівня населення, соціального контролю, урбанізації, народжуваності, змін статево-вікової структури населення.

Наведені у своїй сукупності фактори є своєрідним фоном суспільного розвитку, на якому вони проявляються як доделіктні і деліктні. Це необхідно тому, що адміністративна деліктність з питань, що стосуються антисоціальних властивостей і якостей особистості, причин і умов, неможлива без визначення природи вказаних факторів.

Адміністративна деліктність - особлива сфера суспільного буття, на неї впливають рушійні сили суспільства й існуючі при цьому причинні зв'язки. Поява й існування доделіктних і деліктних < факторів залежить від зв'язку рушійних сил з протиріччями суспільного розвитку. Ці протиріччя виникають на основі притаманних суспільству об'єктивних і суб'єктивних протиріч, їх повторюваності за рахунок причинних зв'язків. Фактори впливають на поведінку людей, починаючи від фізичного середовища і біологічного складу населення, через психологічні, економічні, політичні, правові, культурні, організаційні та інші елементи.

Класифікація факторів адміністратийної деліктності можлива

на багатьох підставах з урахуванням значної кількості елементів,

критеріїв, рівнів.

За природою існування доделіктні та деліктні фактори, на наш погляд, не народжують деліктність. Вони лише об'єктивно і суб'єктивно сприяють існуванню деліктності тому, що життя людини детермінується економічними і соціальними факторами.²⁸

Ряд учених дотримується думки про певний вплив психологічних факторів на вчинення правопорушень, але не сприймає їх як основні причини адміністративної деліктності на засадах біологізаторства.²⁹ Непереконливість біопсихологічного розуміння суб'єктивних причин адміністративної деліктності в демократичному суспільстві очевидна, а застосування адміністративно-правових засобів з урахуванням таких причин призвело б до порушення гуманістичних принципів адміністративної політики нашої держави.

Поділ на об'єктивні і суб'єктивні фактори, які породжують адміністративну деліктність, певною мірою є відносним і залежить від того, для чого він використовується. Те, що в одному випадку може виступати як суб'єктивний фактор, в іншому - може бути об'єктивним. Існуючі в правовій літературі точки зору стосовно об'єктивних і суб'єктивних факторів можна систематизувати таким чином.

Одні автори ототожнюють об'єктивні та суб'єктивні фактори адміністративної деліктності з матеріальною і духовною сторонами суспільного життя, суспільним буттям і суспільною свідомістю, матеріальними та ідеологічними відносинами, базисом і надбудовою.

Інші автори проводять різницю об'єктивними і суб'єктивними факторами адміністративної деліктності, враховуючи умови, в яких діють суб'єкти. Хоча в цьому випадку суб'єктивний фактор буде ширший від об'єктивного, тому що він, на наш погляд, включає як свідому, так і несвідому діяльність суб'єктів, спрямовану на вчинення адміністративного делікту. Суб'єктивні фактори включаються в причинний ланцюг як найближчі (безпосередні) причини поведінки людей, заперечення причинної ролі суб'єктивних факторів може призвести до фаталізму. Неможливо ототожнювати об'єктивні фактори із несвідомою діяльністю суб'єктів, а суб'єктивні фактори - із свідомою, тому що може статися певна суб'єктивізація свідомої діяльності й недооцінка її об'єктивної сторони.

Враховуючи тему нашого дослідження, слід визначити, що розподіл на об'єктивні й суб'єктивні фактори адміністративної деліктності не завжди збігається з розподілом їх на матеріально- економічні з одного боку, і на соціальні, політичні, організаційні - з другого.

В.І.Ремнєв, в виділяючи об'єктивні та суб'єктивні фактори (соціально-економічні, організаційні, правові, культурно-виховні).³⁰ здійснює їх деталізацію, не пояснюючи основ такої класифікації в різних площинах.

Об'єктивні та суб'єктивні фактори адміністративної деліктності - це протилежні і разом з тим взаємодіючі між собою фактори. Без протилежності вони перетворюються на відірвані один від одного фактори, що не можуть виконати свого призначення;

За структурою утворення доделіктні та деліктні фактори можуть бути побудовані з урахуванням зовнішньої та внутрішньої форм їх існування. Структура факторів може бути різною, залежно від характеру зв'язків між об'єктивними і суб'єктивними факторами. Ці зв'язки можуть бути суттєвими і несуттєвими, необхідними і випадковими.

На існування причин і умов адміністративної деліктності має певний вплив і фактор часу, він може бути тривалим або нетривалим. Визначення причин адміністративної деліктності залежить від створення єдиного систематизованого вчення про причини злочинності.³¹

З появою держави суспільство завжди займалось проблемами злочинності та причинами, які її породжують. Разом з тим до сьогодні існує неоднаковий підхід у визначенні значення і змісту термінів "обставини", "причини", "умови" і "фактори" стосовно злочинності в цілому та окремих її видів і конкретних правопорушень. Узагальнюючи точки зору кримінологів радянського періоду Г.А.Аванесова, І.І.Карпеця, В.М.Кудрявцева, Н.Ф.Кузнецової, М.І.Ковальова, А.Г.Аекаря, В.В.Панкратова, А.Б.Сахарова, М.О.Стручкова, М.Д.Шаргородського та інших стосовно причин злочинності, можна говорити, що положення з поняттями, термінами залишилось Незмінним, стабільним і створює умови для розробки систе­матизованого вчення про причини злочинності. Механічне використання і перенесення вказаної термінології з кримінології в адміністративну деліктологію, без урахування специфіки її предмета і методології вивчення, не дозволить створити єдиного універсального інструменту для вирішення теоретичних і практичних завдань боротьби із злочинністю.

У свій час Арістотель, даючи визначення причини, говорив про те, що вона породжує собою буття речі. Феофан Прокопович у своїх філософських творах визначає причину, як те, з якого або під впливом чого, чи з приводу чого виникає якась річ. Наслідок - це те, що виходить з названих причин, які можуть мати цільовий характер.³² Отець Іоан Кронштадський у своїх словах про страшний суд Божий ще в 1907 році, характеризуючи причини зла в Російській імперії, писав: "від підошви ноги до тімені голови немає в суспільстві здорового місця".³³

Митрополит В.Липківський у своєму привітанні з Різдвом Христовим говорив, що: "всі "первотини світу", цебто причини життя, що створюються людьми, грунтуються на підвалинах егоїзму, самолюбства... Самолюб обов'язково стає рабом своїх пристрастей і прагне для задоволення свого самолюбства всіх і все підбити під себе".³⁴

Узагальнюючи викладені точки зору, слід відзначити, що філософи розглядають "причину" як блок необхідних зв'язків явищ, з яких одне (причина) обумовлює і породжує інше явище (дію і результат). Починаючи з часів Гобса, філософи виділяють повну і специфічну причини, що допомагають визначити сукупність обставин, завдяки яким наступає слідство.

В науці, залежно від об'єкта її вивчення, під причинами розуміють такі види детермінант, які породжують, викликають появу нового явища (слідства).³⁵ Адміністративно-деліктні детермінанти мають своє закріплення в діючому адміністративному законодавстві України, на їх виявлення і усунення спрямована діяльність державних органів, громадських організацій, посадових осіб. Існуюча оцінка причин адміністративних проступків, на думку В.І.Ремнєва, до цього часу не стала основною, а лише "фоновою" по відношенню до злочинів.³⁶

Важливим видом детермінант після причин є умови адміністративної деліктності. У філософському розумінні категорія "умова" завжди пов'язана з категорією "можливість", а в кількісному прояві - з категорією "ймовірність". Умовами адміністративної деліктності можна назвати різноманітні за змістом фактори, які сприяють і створюють можливості виникнення і проявлення причини, що породжує слідство.

Звичайно, що причини і умови як категорії далеко не ідентичні. Між ними не виникає протиріч і розмежувань, тому що причина проявляється через умови. Логічний і об'єктивний взаємозв'язок між причинами та умовами в деяких випадках викликає або породжує такий стан цих явищ,, коли причина може стати умовою і, навпаки, умова стає причиною. Взаємозв'язок і взаємообумовленість між причинами і умовами адміністративної деліктності передбачає більш детальний розгляд ознак, які становлять єдину основу цих негативних явищ.³⁷

При наявності лише одних умов є неможливою поява про­типравного результату без причин. Взаємодія між причинами і умовами приводить до того/що одна конкретна умова чи їх сукупність можуть викликати виникнення (формування) причини або лише забезпечити результативність самого процесу причинення, залишаючись при цьому лише умовами.³⁸ В.В.Оксамитний приводить дані про те, що: "підвищення рівня безробіття в США на 1 процент тягне за ссібою зростання числа ув'язнених на 6-7 процентів".³⁹

Наука традиційно ділить умови виникнення причин: на супутні, що створюють загальні обставини для виникнення подій, явищ, і на необхідні, без яких не може наступити та чи інша подія, а також на достатні умови, за наявності яких виникає причина.

Об'єктивні умови, що сприяють вчиненню адміністративних деліктів, виступають як основа для виникнення антигромадської поведінки порушника. Живучість об'єктивних умов виникнення причин адміністративної деліктності в сучасних умовах пояснюється об'єктивними труднощами перехідного періоду в розбудові державності та створенні дійсно демократичного українського суспільства. Об'єктивні умови адміністративних деліктів можуть бути довго- і короткочасними, одні з них можуть мати загальнодержавне, інші - локальне значення. Так, умови, що сприяють вчиненню адміністративних деліктів у сфері охорони громадського порядку, виникають завдяки існуванню таємних і неприхованих недоліків в організації дислокації постів та маршрутів патрулювання; від слабої професійної підготовки і низької дисципліни осіб, які несуть службу з охорони громадського порядку; за рахунок недоліків у взаємодії органів міліції й громадських формувань з охорони громадського порядку; через недоліки будівництва в містах та інших населених пунктах; за рахунок упущень інформаційного, естетичного характеру в сфері виробництва, розподілу, в побуті, організації праці, вихованні, через соціально-психологічні і національних особливості населення.

Адміністративно-деліктне значення цих умов полягає не лише в тому, що вони в окремих випадках сприяють вчиненню конкретних адміністративних деліктів, але і в негативному впливові на суспільну та індивідуальну свідомість нестійких осіб. Так, заходи адмі­ністративного впливу за доведення неповнолітнього до стану сп'яніння частіше застосовуються до осіб віком від 40 до 50 років і більше, а за дрібне хуліганство - вдком від 18 до ЗО років (69.9%).

Ми вже відзначали, що пізнання адміністративної деліктності залежить від рівня розробки загального і конкретного філософського вчення про причинність.⁴⁰ Існуючі у філософській літературі напрямки для пояснення понять повної та специфічної причин пропонують розглядати їх у сукупності із загальними і конкретними умовами, без яких означене явище наступити не може.⁴¹ Повна причина включає в себе усю сукупність соціальних явищ, які знаходяться в причинно- обумовленому зв'язку з адміністративною деліктністю. Специфічна причина тісно пов'язана з конкретними негативними явищами, які можуть виступати умовами виникнення причин адміністративної деліктності. Розподіл її причин на загальні й конкретні певною Мірою відповідає змісту повної та специфічної причин, тому що між ними не існує чітко визначеної межі в генезисі того або іншого явища.⁴²

В.М.Кудрявцев пропонує розглядати причини правопорушень на трьох рівнях: 1) суспільство, де діють основні соціальні процеси і завдяки яким існує об'єктивна можливість антигромадської поведінки; 2) виробничі колективи і малі групи, де реалізуються об'єктивні закономірності та взаємовідносини між людьми; 3) індивідуальні, де діють психологічні причини тієї або іншої поведінки суб'єкта.⁴³

Соціальний характер загальних причин злочинності поділяють більшість учених,⁴⁴ зберігаючи при цьому давно існуючу точку зору стосовно неантагоністичних суперечностей, пережитків минулого в свідомості й поведінці деяких людей на основі впливу закону відставання свідомості від реального буття.⁴⁵ О.О.Піонтковський в свій час писав, що однією з причин вчинення правопорушень є суперечності між різноманітними матеріальними та культурними потребами і матеріальними засобами їх задоволення.⁴⁶ Ці причини можуть бути наслідком існування протилежностей між суспільними, особистими інтересами і пережитками минулого в буденній свідомості.⁴⁷

З цих численних тверджень можна зробити висновок, що неподолані до цього часу соціальні протиріччя минулого соціалістичного суспільства є поживним грунтом для підтримання і відтворення пережитків минулого в свідомості людей теперішнього перехідного періоду суспільства і породжують адміністративну деліктність.

Концепція загальних причин правопорушень особливих протиріч серед учених не має. Загальновизнаною е-і думка про те, що загальні й конкретні причини можуть бути лише однопорядковими, одноякісними, тому що вони співвідносяться і як загальне, і як окреме.⁴⁸ Не існує єдиної думки щодо конкретних і специфічних причин адміністративної деліктності. Об'єднання в одне ціле пережитків минулого в буденній свідомості людей⁴⁹ з антисуспільними поглядами, мотиви, звички, дефекти правосвідомості, матеріальні труднощі, вплив буржуазної ідеології, моралі, безпосередні контакти з правопорушниками - такий далеко не повний конгломерат конкретних причин правопорушень, які за радянського періоду становили основу їх класифікації.

При дослідженні конкретних причин адміністративної деліктності слід приймати до уваги те, що вони залежно від адміністративно-деліктної ситуації можуть бути об'єктивними і, навпаки, суб'єктивними. Індивідуальний підхід у розумінні причин дозволяє глибше дослідити не лише конкретні причини, але й особистість порушника, що чинить протиправні дії.

іУзагальнене розуміння причин і умов адміністративної деліктності складається з великої кількості конкретних причин, що мають свої характерні властивості (або ознаки). Конкретна причина, на думку Феофана Прокоповича може бути двоякою: несвідомий поштовх і свідомий задум. Несвідомий поштовх, за його словами: "кличе до дії без роздуму, а внаслідок якогось душевного збудження, як любов, гнів, пияцтво і все інше, чим очевидно душевну рівновагу було так зрушено". Свідомим задумом вважається прагнення докладним обміркуванням щось зробити з якоїсь нагоди, як наприклад, "... чи помсти ворога, чи страху".⁵⁰

Властивості причин адміністративної деліктності можуть бути суттєвими, тобто вони не лише характеризують причину, але і вказують на її еволюційну якість. Це говорить про те, що суттєва властивість причини не може бути постійною. Вона може розвиватися, змінюватися і ставати несуттєвою в тому чи іншому випадку. Разом з тим при певних обставинах несуттєві властивості причин стають суттєвими. Це залежить від прояву конкретних Причин і умов, які впливають На вчинення адміністративного делікту. Встановлення причин конкретного адміністративного делікту означає виявлення факторів, які в порівнянні з іншими створюють "головні пружини", що визначають поведінку суб'єкта, який вивчається,⁵¹ і забезпечують найбільш високу імовірність вчинення делікТу особою при конкретних обставинах.

Специфічність причин адміністративної деліктності прояв­ляється і в сукупності об'єктивних і суб'єктивних, загальних і конкретних ознак. У такій сукупності причини по-різному впливають на вчинення деліктів. Одні з них відіграють головну роль, інші сприяють вчиненню делікту. Так, джерелами, що сприяли виникненню причин адміністративних деліктів, були: принесення і вживання алкогольних напоїв у Підприємствах Торгівлі та громадського харчування - 2%, отримання заробітної платні (аванс) - 3.6, сімейні незгоди - 10.9, неприємності на роботі - 10.7, зустрічі з друзями і знайомими - 17.1, алкоголізм 87.2, Свята - 8.9 та інше.

За сферою існування причини і умови адміністративної деліктності необхідно поділити на зовнішні та внутрішні. Об'єктивному існуванню зовнішніх причин і умов адміністративної деліктності все- таки ще сприяє наявність впливу перекручених моральних поглядів, звичок, що проникають у наше суспільство, особливо сьогодні, з'а допомогою радіо, телебачення, кіно, художньої літератури, особистих контактів порушників з іноземними громадянами під час перебування їх за кордоном або на території України,

Існування внутрішніх причин і умов адміністративної деліктності проявляється в недостатньому рівні й занепаді матеріальної бази нашого суспільства, в існуванні відмінностей між містом і селом, між розумовою і фізичною працею, в збереженні малокваліфікованої праці, в недоліках і упущеннях ідеологічної та виховної роботи серед населення.

В кількісному і якісному відношеннях характер дії і озйаки причин адміністративної деліктності можна визначити лише на основі їх аналізу. З цією метою необхідно використовувати статистичні показники звітних даних органів внутрішніх справ, які прямо або побічно характеризують причини і умови адміністративної деліктності.

Об'єктивні причини адміністративних деліктів, відображаючи конкретні протиріччя суспільного буття в економічних і соціальних відносинах людей, мають постійний і тимчасовий характер. У той же час механізм впливу соціально-економічних процесів на свідомість і поведінку людини є досить складним і довгим. Для цього необхідно подолати негативні звички минулого, усунути ті соціальні та економічні явища, які в даний час виступають як об'єктивні причини адміністративних деліктів. До них слід віднести: недостатній рівень вироблених матеріальних благ, що призводить до протиріч між потребами членів суспільства; збереження малокваліфікованої праці, що не сприяє формуванню позитивної спрямованості особистості;

недостатність матеріальних, фінансових й інших ресурсів, за допомогою яких можна покращити рівень свідомості, морального стану і культури населення; наявність індивідуальної користолюбної психології серед населення; злочинність, корупцію і зловживання службовим становищем серед державних службовців органів державної влади і управління та громадських організацій; послаблення соціальних і сімейних зв'язків; дискримінацію населення за расовими і національними ознаками; еміграцію і "маятникову" міграцію економічно активного і працездатного населення в інші країни.⁵²

До суб'єктивних причин вчинення адміністративного делікту слід віднести ті елементи соціальної психології, які проявляються в перекручених потребах, низьких інтересах, цілях, мотивах і моральних цінностях, що ^уперечать ідеології демократичного суспільства.

Відносна самостійність свідомості суб'єкта,що спостерігаються, збільшується в міру його індивідуалізації і приводить до певного зростання значення суб'єктивних причин адміністративних деліктів. Ці причини вимагають, на наш погляд, все більшої уваги до проблеми відношення людини до соціальних цінностей як стрижня її поведінки, в тому числі й протиправної. До суб'єктивних причин адміністративних деліктів слід віднести: недотримання діючого адміністративного законодавства, яке передбачає відповідальність за порушення урегульованих ним суспільних відносин і завдання внаслідок цього матеріальної, моральної та фізичної шкоди; неможливість задовольнити потреби у матеріальному благополуччі, житлі, грошах; поширення пияцтва, наркоманії; самоусунення батьків від виховання дітей; низький рівень прибутків у сім'ї, наявність культу речей і подвійної моралі; низька ефективність профілактичної та правовиховної роботи серед населення; недотримання вимог адміністративного законодавства, яке визначає порядок розгляду адміністративних справ, винесення постанов про виконання стягнень; низький рівень культури розгляду адміністративних справ; недооцінка ролі участі громадськості У розгляді адміністративних справ; невиконання процесуальних вимог, які стосуються складання адміністративно-процесуальних документів; помилки в індивідуалізації адміністративних стягнень; недостатній нагляд прокуратури за виконанням і дотриманням норм адміні­стративного законодавства.

Аналізуючи суб'єктивні причини адміністративної деліктності, необхідно приймати до уваги те, що соціальні, особисті, психологічні й біологічні властивості порушника відіграють в його протиправній поведінці важливу роль, але не виступають як головні.⁵³

Отже, виникає необхідність у вивченні перекручених потреб, інтересів, мотивів і цілей, які залежать від волі та бажання конкретної особи - суб'єкта адміністративного делікту. Так, за результатами проведених досліджень, до числа перекручених потреб, що сприяють вчиненню адміністративних деліктів при охороні громадського порядку слід віднести пияцтво - 87.2%, жадібність і корисливість - 25.4, прагнення до власної вищості над оточуючими особу людьми і насилля над ними - 36.8, егоцентризм і фанатизм - 43.4, відвідування розважальних закладів (ресторанів, барів, казино, кафе) - 38.9, прагнення мати гроші на особисті витрати - 100.

Загальні причини адміністративної деліктності можна умовно розподілити на два блоки: найближчі та віддалені причини. Характеристика блоку найближчих причин адміністративної деліктності передбачає існування явищ, що нагромаджуються в груповій та індивідуальній свідомості, яка має буденний характер і проявляється в наявності антидемократичних поглядів, традицій, звичок, отриманих у спадщину від соціалізму. На основі емпіричних досліджень можна визначити, що до антисоціальних поглядів, традицій, звичок, найбільш пов'язаних з адміністративною деліктніспо, відносяться: дармоїдство, пияцтво, користолюбство, хуліганство, спекуляція, хабарництво, розкрадання майна всіх форм власності. Так, з 895 осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності з урахуванням блоку найближчих причин, вчинили адміністративні делікти: дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст.51 КАП України) - 7%; самовільне використання транспортних засобів, машин чи механізмів (ст.132 КАП України) - 2; порушення правил торгівлі спиртними напоями (ст. 156 КАП України) - 2.6; дрібну спекуляцію (ст. 157 КАП України) 10.7; торгівлю з рук у невстановлених місцях (ст. 160 КАП України) - 3.5; дрібне хуліганство (ст.173 КАП України) - 27.7; розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і появу в громадських місцях у п'яному вигляді (ст.178 КАП України) - 25.9; азартні ігри, ворожіння на картах у громадських місцях (ст.181 КАП України) - 5.1; заняття проституцією (ст.181¹ КАП України) - 0.8; інші адміністративні делікти - 14.3%.

Як бачимо, користолюбство призвело до вчинення адміністративних деліктів 50.9% порушників.

Наведемо статистичні дані про кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за видами деліктів в Україні (в тис. чоловік)

.Таблиця 13.

РОКИ