(Статистичні матеріали Міністерства статистики України за

1991-1995 Роки.)

Обмежимось лише визначенням того, що адміністративні стягнення - це покарання порушника за вчинений ним адміні­стративний делікт. Вони застосовуються з метою виховання винної особи в.дусі поваги до правопорядку, який створюється в країні.

Адміністративні стягнення як форма реагування з боку держави на адміністративні делікти мають ціль не лише покарати особу, що вчинила адміністративний делікт, але і попередити нове вчинення як самим порушником, так й іншими особами.

Недостатньо вивченою, на наш погляд, є проблема ефективності адміністративних стягнень! Вона проявляється в тому, що кожний соціально-психологічний тип порушників, кожний порушник по- своєму сприймає адміністративне стягнення, його вид, строк і розмір та порядок виконання. Для однієї категорії порушників достатньо лише самого факту застосування стягнення, для інших необхідно враховувати вид, розмір і порядок застосування адміністративного стягнення.

На основі даних статистики адміністративної практики органів внутрішніх справ МВС України, видно тенденцію зростання ефективності застосування стягнень в Україні за 1991-1995 роки.

Таблиця 2	Накладено адміністративних сгягаень органами внутрішніх справ МВС України (у тис. чол.)
Роки	Поперед­ження	Штраф	Конфіскація предмета	Оплатне вилученн предмета	Позбавлення спец, права
1991	693513	1698130	314	2	82397
1992	1987369	2980071	386	3	85930
1993	329315	3821482	420	3	93305
1994	298754	4263989	1224	50	71046
1995	678372	1086278	60556	261	95240

Своєчасним і динамічним відображенням у нормах адмі­ністративного права стало введення адміністративного штрафу у розмірі конкретні мінімальної заробітної платні.⁵³ Слід враховувати й інші можливості для скорочення сфери застосування адміністра­тивних стягнень. Як потенційний канал для їх скорочення можна розглядати, наприклад, передачу матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу (ст. 21 КАП України), а також можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності порушення (ст.22 КАП України). Так, за період з 1991 по 1995 рік по Україні від загальної кількості виявлених осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, було передано на розгляд товариського суду правопорушників: у 1991 році - 606131 чоловік (30.2%); в 1992 - 42815 (2.13%); в 1993 - 536388 (26.5%); в 1994 - 363467 (18.1%); в 1995 - 455852 чоловік (22.7%). На наш погляд, це приводить до економії адміністративної репресії, тому що в адміністративному законодавстві України існує достатній перелік основних і додаткових адміністративних стягнень (ст.24 КАП України), а передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу чи звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності порушення свідчить про зменшення карного змісту адміністративних стягнень в умовах демократичної розбудови держави.

Думається, що ставити під захист адміністративного закону необхідно лише важливі, цінні суспільні відносини, посягання на які здійснюються із постійним нанесенням їм моральної, матеріальної і фізичної шкоди. При цьому слід враховувати виникнення над­звичайних і особливих умов як в державі, так і в суспільстві, розвиток і досягнення в галузі науки і техніки та інше.

Адміністративна деліктологія та адміністративне законодавство на сьогодні деякою мірою відображають існуючі реальності, рівень розвитку виробничих сил і відносин в існуючій суспільно-політичній системі та в певний історичний період часу. Загальні положення, що лежать в основі адміністративного законодавства України, в цілому відображають позицію законодавця в області боротьби з адміністративними деліктами і знаходять своє закріплення в його Загальній частині.

Загальні положення і принципи адміністративного законо­давства відображають його демократичну суть, визначають, що таке адміністративний проступок і підстави притягнення до відпо­відальності, що таке стягнення і які принципи його накладання. Важливою для адміністративної деліктології є існуюча система стягненнь, їх конкретні види, а потім і конкретні адміністративні проступки та покарання за них.

Практика показує: те, що перераховано в адміністративному законодавстві, - це суспільно небезпечні та шкідливі протиправні дії людей,що найбільш часто зустрічаються у житті і відносяться до адміністративних деліктів. їх перелік є неначе згустком негативного суспільного досвіду. Ми вже відзначали, що не всі перераховані адміністративні делікти однаково поширені. При цьому може виникнути питання , чи можливі зміни в переліку адміністративних деліктів, а якщо можливі, то чому? Такі зміни необхідні, і вони відбуваються внаслідок аналізу суспільних потреб.

Велику допомогу в цьому повинна надавати адміністративна деліктологія, вивчаючи з наукової точки -зору поширеність деліктів, їх реальну небезпеку і шкідливість для існуючих суспільних відносин.

Розкриття соціально-првової суті адміністративної деліктології можливе лише на основі її системного дослідження. Адміністративна деліктологія як соціальне явище має велику кількість елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках між собою, створюючи певну, з точки зору філософії, цілісність⁵⁴. Ця цілісність є сукупністю конкретних, з притаманними тільки їм властивостями, взаємозв'язками елементів, які характеризують адміністративну деліктологію на основі елементарних актів попереднього рівня.⁵⁵ Адміністративна деліктологія як системоутворення допускає ділення на підсистеми і елементи, які залежно від своїх інтегральних утворювань також мають свої системні зв'язки і властивості.

Дослідженнями системи займались в далекому минулому грецькі філософи. В подальшому, 1735 року поняття системи було розвинуто К.Ліннеєм,⁵⁶ П.Гольбахом,⁵⁷ Л.Берталанфі⁵⁸ і вико­ристовувалось для аналізу суспільних явищ на рівні простої або складної організованої системи.⁵⁹ Адміністративна деліктність може вивчатись як система, так і несистема, тобто системно і несистемно.⁶⁰ Системне вивчення адміністративної деліктності відкриває можливості дослідження її властивостей, видів, структури на основі як існуючого цілого соціального явища, так і конкретного елемента - протиправної дії з урахуванням соціальних протиріч, впливу факторів, причин і умов вчинення делікту.

Адміністративна деліктність має свої види, кожний з яких володіє всіма властивостями деліктності і одночасно має деякі специфічні властивості, притаманні конкретному виду. Існує адміністративна деліктність первинна, яка включає в себе всю сукупність деліктів, що вчинені вперше, і повторна (рецидивна), що включає в себе сукупність деліктів, вчинених порушниками повторно протягом одного року, що вважається обставиною, яка обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення.⁶¹

У спеціальній літературі пропонується введення термінів, які, на думку деяких авторів, будуть підсилювати значення повторності вчинення адміністративних деліктів. В.Г.Соколовський вважає, що категорія повторності охоплює цілу групу таких видових явищ, як "неодноразовість", "систематичність", і "злісність",⁶² беручи за основу кількісні, якісні та часові показники цих явищ. Думається, що вказані категорії повинні враховуватись при вчиненні особою неодноразово тотожних адміністративних деліктів, за які вона ще не притягалась до відповідальності. Систематичність як кількісний критерій адміністративної деліктності залежить від врахування фактора часу, протягом якого вчинено протиправні дії, для того, щоб їх вважати системними. За матеріалами 895 адміністративних справ,що вивчались, 27% порушників вчинили адміністративний делікт повторно протягом року. Це свідчить не лише про лібералізацію покарання стосовно порушників, а й про нагальну необхідність повернення до кримінальної відповідальності за повторне дрібне хуліганство.⁶³

Кожний із вказаних видів адміністративної деліктності розпадається на два інших: деліктність чоловіків і жінок дорослого віку та серед неповнолітніх. Систематизація емпіричного матеріалу дозволяє порівнювати такі показники за віком серед осіб, які вчинили адміністративні делікти (див. табл.З).

Найбільш висока частка адміністративних деліктів чиниться серед робітників і службовців, які працюють в організаціях - 56.9% і в державних підприємствах - 36.2%, частка чоловіків в них відповідно становить - 84.3% і 95.9%, жінок - 9.8% і 2.7%. У цілому частка чоловіків і жінок, які вчинили адміністративні делікти і працюють у місцях, наведених у таблиці 3 становить: серед чоловіків - 95.2%, жінок - 4.8%. Подальший розгляд видів адміністративної деліктності буде здійснений під час аналізу її структури, стану, динаміки і коефіцієнтів (рівнів), тобто того, що становить її елементи.

Серед кримінологів існує усталена точка зору на структуру злочинності, її ознаки, показники (Г.А.Аванесов, А.Е.Жалінський, І.І.Карпець, В.М.Кудрявцев, Н.Ф.Кузнецова, С.А.Тарарухінтаінші). Не викликає суперечок і те, що в своїх роботах учені, як правило не розглядають недоліків елементів структури, а розуміють її як збу­довану, внутрішьно упоряджену⁶⁴ і здійснюють характеристику зло­чинності, в тому числі й адміністративної деліктності, у відповідності до цих ознаками, показниками.

Місі*; праці порушника	Керівники			Службовці			Робітники			Всього
	Чол.	Жін.	Чол.		Жін.	Чол.		Жін.
Державне підприєм - сгво	4 (1.2%)	-	13 (4.0%)		2 (0.6)	298 (91.9%)		7 2.1%)	324 (36.2%)
Державна установа	1 (0.5%)	-	153 (80.5%)		1 (0.5%)	31 (16.3%		(2.1%) (0.5%)	190 (21.2%)
Організація	3 (5.8%)	-	36 (70.5%)		2 (3.9%)	7 (13.7%)		3 (5.8%)	51 (56.9%)
Мале або спільне підпри­ємство	2 (1.0%)	-	5 (2.6%)		і	182 (94.7%)		3 (1.5%)	192 (21.4%)
Коопера­тиви	4 (4.1%)	-	2 (2.1%)		-	73 (76.0%)		17 (17.7	96 (10.7%)
Індивіду­альна трудова діяльність		-	-		-	38 (90.4%)		4 (9.6%)	42 (4.7%)
Всього:	14 і 1 •'» оі	-	209 (23.3%)		5 (0.5%)	629		38 (70.2	895 (4.2%)

адміністративної деліктності слід розуміти її якісну характеристику і елементи, що її складають, а також співвідношення між суспільно небезпечними і шкідливими адміністративними деліктами. Крім того, в зміст структури адміністративної деліктності входить і співвідношення таких її видів, як корисливі, насильницькі делікти, а також деліктність неповнолітніх, повторна деліктність, деліктність різних соціальних груп населення.

З урахуванням цього оцінка стану адміністративної деліктності буде неоднаковою. Статистичні дані адміністративної практики судів Міністерства юстиції України вказують на зростання вчинення корисливих і насильницьких адміністративних деліктів із заподіянням об'єкту посягання матеріальної, моральної та фізичної шкоди. Судами України за період з 1991 по 1995 рік розглянуто 17300 цивільних справ, які виникли з порушених адміністративно-правових відносин, що становить 0.06% від кількості осіб, щодо яких винесено постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Безумовно, що 13900 задоволених судами позовів, або 0.05%, - це незначна частка відшкодування матеріальних втрат потерпілим від адміністративного делікту (див. табл.4).

Таблиця 4	Цивільні справи, що		Задоволені судами позови,
	виникли з порушених		що виникли
	адміністративно-правових		з розглянутих судами
Роки	відносин		адміністрат. справ
	Кількість			Кількість
		у %		позовів	у %
	справ			(у тис.)
	(у тис.)
1991	3200	18.4		2800	20.2
1992	3500	20.4		2900	20.8
1993	2800	16.1		2300	16.5
1994	3700	21.5		2800	20.2
1995	4100	23.6		3100	22.3
Всього	17300		13900

Вибіркові дані із адміністративної статистики органів внутрішніх справ МВС України за справами, підвідомчими їх розгляду, за 1991- 1995 роки мають такі якісні показники: за незаконне придбання або зберігання наркотичних засобів у невеликих розмірах (ст.44 КАП України) за вказаний період було притягнуто 7835 чоловік (1.9%), за порушення правил про валютні операції (ст.162 КАП України) - 3454 (0.8%), за виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення (ст.176 КАП України) - (73.9%), за придбання самогону або інших міцних спиртних напоїв домашнього виготовлення (ст. 177 КАП України) - 86575 (21.8%), за порушення громадського порядку, яке виявилось у приставанні до іноземних громадян з метою придбання речей (ст.181² КАП України) - 5489 чоловік (3.9%).

Загальна кількість наведених вище адміністративних деліктів за роками характеризується такими даними: 1989 рік - 94977 чоловік (23.9%); 1990 - 68926 (17.3%); 1991 - 86586 (21.8%); 1992 р. - 69828 (17.5%); 1993 рік - 76477 чоловік (19.2%).

Структура всього дослідженого масиву адміністративних деліктів за місяцями років дає наочне уявлення про нерівномірний характер їх розподілу. Дані свідчать про те, що інтенсивність вчинення адміністративних деліктів у перші місяці років тримається приблизно на одному рівні (від 7.4% до 7.5%). З травня по серпень інтенсивність вчинення адміністративних деліктів збільшується (з 8% до 10.2%). В осіннє-зимовий період показник інтенсивності вчинення адміні­стративних деліктів з часом починає поступово зменшуватись (9.9%), доходячи в грудні до найменшої величини (6.1%).

За результатами досліджень, у весняно-літній період (з квітня по вересень) скоюється близько 51.4% усіх адміністративних деліктів, особливо тих, що посягають на громадський порядок. Місячна інтенсивність вчинення деліктів за часом проявляється ще більш контрастно. Приймаючи до уваги ті обставини, що за кількістю днів місяці мають відмінності, ми розрахували так звані показники місячної інтенсивності, тобто облік кількості вчинених адміністративних деліктів на один день кожного місяця. Так, наприклад, число щоденно вчинених адміністративних деліктів в серпні-вересні на 60.1% перебільшує показник грудня, на 39% - показники січня-квітня.

Розглянуті закономірності часового розподілу адміністративних деліктів роблять вплив на їх вчинення за видовою належністю. Так, у весняно-літній період на території України найбільш часто вчиняється дрібне хуліганство - 33.5%, поява в громадських місцях у нетверезому вигляді - 25%, розпивання спиртних напоїв у недозволених місцях - 18.3%, організація азартних ігор і ворожіння - 6.2%. Найбільша інтенсивність виготовлення і збереження міцних спиртних напоїв домашнього виготовлення спостерігається у другому півріччі - 40%, що вказує на певний взаємозв'язок між вчиненням адміністративних деліктів і закінченням збирання врожаю і пере­робкою сільськогосподарської сировини.

Встановлено, що найбільш висока інтенсивність вчинення адміністративних деліктів спостерігається в такі дні тижня : середа - 8%, четвер - 12.1, п'ятниця - 46.4, субота - 14.5, неділя - 7; в передсвяткові дні - 7.6 і святкові дні - 8.6%.

Розподіл вчинених адміністративних деліктів за інтервалами часу має деякі особливості: для нічного часу - зменшення показників старшої вікової групи порушників; для денного часу - збільшення показників старших і молодших вікових груп ; для вечірнього часу - збільшення показників молодшої вікової групи і зменшення кількості порушників старшої. Крім того, час вчинення адміністративних деліктів протягом доби слід умовно поділити на чотири інтервали: перший - від 0 годин до 6; другий - від 6 до 12 години; третій - від 12 до 18 ; четвертий - від 18 до 24 години. Досвід діяльності органів внутрішніх справ з боротьби із адміністративними деліктами, особливо в сфері охорони громадського порядку, показує, що найбільш напруженими є часові інтервали від 12 до 24 години, особливо друга половина цього інтервалу часу, коли чиниться 80.7% усіх адміністративно-карних деліктів. У вечірні години число вчинених адміністративних деліктів майже в 4.5 разу більше, ніж в ранкові або денні години.

Філософські аспекти змісту понять "стан", "динаміка" повною мірою співвідносяться з розглянутими нами елементами структури адміністративної деліктності. З допомогою категорій "стан" і "динаміка" можна зрозуміти зміни адміністративної деліктності залежно від її розвитку і форм існування. Розвиток та існування адміністративної деліктності як негативного соціального явища повинен мати з позицій діалектики необоротний характер, що має підтверджуватись досягненнями суспільства в області політики, економіки, соціальній та ідеологічній сферах. Необоротність змін стану і діалектична форма його заперечення виступають якісними показниками проблеми, яку ми вивчаємо, а негативні соціальні процеси та існуючі протиріччя в суспільстві впливають на її розвиток.⁶⁶

Аналіз статистичного стану і динаміки адміністративної деліктності дозволяє визначити її побудову (структуру) як систему функціонування її елементів за певний період часу.⁶⁷ Перетворення і перехід вказаних категорій, які характеризують адміністративну деліктність, залежить від стану зв'язку між ними. Основою такого генетичного зв'язку є перехід одного якісного стану в інший якісний стан і взаємовплив стану і динаміки, які змінюються від розвитку й існування адміністративної деліктності.

Систематизація вивченого емпіричного матеріалу дозволяє зіставити такі статистичні показники про стан адміністративної деліктності серед деліктів, підвідомчих розгляду органами внутрішніх справ (див. табл.5).

Таблиця 5 Число вчинених
адміністративних		РОКИ
деліктів, підвідомчих
розгляду органами
внутрішніх справ	1991	1992	1993	1994	1995
1. На 100 000 тис. населення
Волинська область	13.9	15.8	16.9	15.7	16.7
Івано-Франківська область	20.6	18.9	21.5	20.7	21.6
Львівська область	30'.8	29.5	30.7	30.5	30.6
Тернопільська область	20.5	19.0	21.4	20.6	21.5
II. Від загального числа
населення, яке має
адміністративно-деліктний вік
Волинська область	L5	1.6	1.7	1.6	1.7
Івано-Франківська область	1.6	1.5	1.6	1.6	1.6
Львівська область	1.3	1.2	1.3	1.3	1.3
Тернопільська область	1.5	1.4	1.5	1.6	1.5

Коефіцієнт вчинених адміністративних деліктів при розрахунках на 100 000 населення за результатами досліджень неоднозначний. Так, у Волинській області він становить 13.9%, Івано-Франківській - 20.6, Львівській - 30.8, Тернопільскій - 20.5%.

Збільшення коефіцієнта вчинених адміністративних деліктів в окремо взятому західному регіоні пояснюється тим, що в ньому проживає неоднакова кількість населення, яке має адміністративно- деліктний вік, і вчиняється неоднакова кількість деліктів, підвідомчих розгляду органами внутрішніх справ.

Аналіз кількості вчинених адміністративних деліктів за 1991- 1995 роки свідчить про їх інтенсивність і поширеність серед населення. Так, у Волинській області спостерігається більш низький рівень вчинення адміністративнвх деліктів (від 13.9% до 16.7%) порівняно з Івано-Франківською (від 20.6% до 21.6%), Львівською (від 30.8% до 30.6%), Тернопільською (від 20.5% до 21.5%) областями. Інтенсивність адміністративних деліктів і питома вага їх вчинення по відношенню до загального числа населення, яке має адміністративно-деліктний вік, у Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській областях коливається від 1.5% до 1.7%, дещо менша їх питома вага у Львівській області - 1.3%.

Аналіз стану і динаміки адміністративної деліктності не може бути повним без характеристики структури деліктів, аналізу якісних показників їх юридичного складу, відносної стійкості, мінливості та складності. Оцінка виявленої структури адміністративних деліктів залежить не лише від причин і умов, в яких вони скоюються, але й від арсеналу засобів, які застосовують учені й практичні працівники при їх аналізі.

При характеристиці адміністративної деліктності використані відносні показники зміни стану, структури і рівня деліктів у часі. Послідовність вивчення періодів визначалася за допомогою інтервального ряду динаміки. Таким є аналіз динаміки і темпів зростання (зниження) адміністративних деліктів, проведений нами в органах внутрішніх справ західного регіону України (див. табл.6).

Показники питомої ваги адміністративних деліктів мають тенденцію до збільшення. В Івано-Франківській області цей показник за період 1991-1995 років збільшився на 15.7%, у Львівській області - на 1.2%. Підтвердженням цих даних є подальше зростання кількості адміністративних деліктів. Деякий виняток становить Волинська область, де вчинення адміністративних деліктів за цей же період зменшилось на 11.4%. Зрушення темпів зростання (зниження) адміністративних деліктів у досліджуваних областях свідчить про неоднаковий підхід органів внутрішніх справ до боротьби з правопорушеннями, про вплив об'єктивних і суб'єктивних факторів на стан і динаміку адміністративної деліктності.

Існують різноманітні за своїм змістом і об'ємом системи групування факторів.⁶⁸ Отже, враховуючи об'єктивні та суб'єктивні фактори, ми будемо мати всі підстави для проведення ефективного і комплексного' аналізу стану і динаміки адміністративної деліктності. Такий підхід обумовлений ще й тим, що значна частина факторів, які мають у собі адміністративно-деліктні властивості, відноситься до так званих факультативних явищ (обставини, місце, час, спосіб, засоби), які "настільки точно характеризують суспільну небезпеку дій, що законодавець вважає їх обов'язковими елементами складу проступку".⁶⁹

Таблиця 6. Показники	Роки
	1991 за100%	1992	1993	1994	1995
1. Питома вага адміністративних деліктів, підвідомчих розгляду ОВС (в %)
Волинська область Івано-Франківська область Львівська область Тернопільська область		13.3 13.3 14.2 13.2	14.4 19.4 14.3 19.3	14.9 ' 14.9	11.4 15.7 14.6 15.6
II. Темпи зростання (зниження) адміністративних деліктів (в%)
Волинська область Івано-Франківська область Львівська область Тернопільська область		-6.3 + 1.9 + 0.6 + 1.8	1.2 + 6.3 + 0.2 + 5.8	-2.8 -4.6 + 0.7 -4.2	-0.4 + 0.9 -0.4 + 0.8

У даному випадку слід заперечити М.М.Кондрашкову, який говорить, що "закономірності у співвідношенні способів, знарядь, часу вчинення злочинів суттєво не змінюються зі зміною соціальних умов",⁷⁰ Завдяки результатам досліджень отримано аргументи, які Дозволили нам засумніватися у вірності викладеної думки. Перш за все відзначимо, що вчинення адміністративних деліктів, підвідомчих розгляду органами внутрішніх справ, завжди відбувається при певних обставинах. Обставини завжди містять дані про те, як органи внутрішніх справ організують і здійснюють заходи щодо попередження адміністративних деліктів, у яких виробничих, громадських і побутових умовах, на якій місцевості, у яких часових, кліматичних умовах чинився адміністративний делікт, що сприяло або перешкоджало його вчиненню, що обумовило спосіб і механізм порушення існуючого правопорядку.

Зведені в таблицю узагальнені емпіричні показники обстановки, що сприяла вчиненню адміністративних деліктів, мають таку характеристику (див. таб. 7).

Таблиця 7	Питома вага осіб,що вчинили
Вибіркові показники	адміністративні делікта під впливом
адміні страгивно- деліктної	адміністративно-деліктної обстановки (у
обстановки
	чоловіки	жінки
Безцільне проведення	81.7
часу	97.0	18.3 з
Організація азартної гри	13.9
Ворожіння на картах	16.4	86.1 #83.6
Виготовлення самогону
Негативний вплив	78.3
знайомих	96.1	21.7 3.9 14.6
Співволодіння у фірмах	85.4
Лихварство
Інфільтрація злочинців	97.1
у бізнес		2.9
Можливості для
розкрадання власності
(державної,	83.2
кооперативної,	86.6	16.8 13.4
приватної)
Побутова	88.7
невлаштованість		11.3
Сприятливі кліматичні	84.5
умови Неприятливі кліматичні		815.5
умови

Дані, наведені в таблиці, мають пізнавальну цінність для вивчення і оцінки впливу адміністративно-деліктної ситуації на вчинення деліктів. Найбільш часто на створення такої обстановки діє мікросередовище, що оточує особу, і негативний вплив знайомих. Серед чоловіків цей вплив становить 78.3%, жінок - 21.7%. Ще більшу дію на створення адміністративно-деліктної ситуації справляє безцільне проведення часу: серед чоловіків - 81.7%, жінок - 18.3%. Цьому сприяють кліматичні умови, інтенсивно впливаючи на вчинення адміністративних деліктів. Умови обстановки вчинення адміністративних деліктів можуть з часом змінюватися, деколи досить суттєво. А це значить, що здійснюється трансформація пристосування, виникнення нових способів для вчинення адміністративних деліктів.

Важливу роль в оцінці стану і динаміки адміністративної деліктності відіграє місце вчинення адміністративного делікту. Місце визначає об'єктивні ознаки, властивості намірів, деякі риси особистосуі порушника і потерпілого, їх поведінку.

Аналіз діючого законодавства України дозволив встановити, що місце вчинення адміністративного делікту визначено законодавством двома шляхами, а саме: шляхом закріплення місця вчинення делікту в нормах права і встановлення місця, де дозволяються ті або інші дії. Поширеність адміністративних деліктів у громадських місцях за результатами досліджень становить 81.7%. У містах вчиняється 68% адміністративних деліктів, у сільскій місцевості - 32%.

Адміністративні делікти, що вчиняються в громадських місцях, характеризуються громадською небезпекою і шкодою, що її завдають протиправні дії. Ці дії проявляються в брутальній лайці (6.3%), образливому приставанні до громадян, у тому числі й до іноземців (30.4%), порушенні тиші та спокою, вчиненні всіляких написів на тротуарах, стінах споруд (1.8%), організації азартних ігор і ворожіння (10.7%), вживанні спиртних напоїв в недозволених місцях (10.1%), появі в громадських місцях у п'яному вигляді (37.7%), принесенні та вживанні спиртних напоїв на виробництві, в підприємствах торгівлі та громадського харчування (3%).

Знаряддями при вчиненні протиправних дій є: арматура (3%), металеві ланцюги (3.2%), мотоцикли і велосипеди (6.7%), радіоприймачі та магнітофони (1.0%), крейда і фарби (1.1%), гральні карти, рулетка (38.9%), спиртні напої (46.1%).

В адміністративному законодавстві України існують спеціальні вказівки щодо часу вчинення адміністративного делікту, який виступає в окремих випадках як обтяжуючі обставини (ст.35 КАП України) і перетворює основний склад адміністративного делікту в складний. Значення часу необхідно враховувати при характеристиці конкретного адміністративного делікту в видовому і родовому його аналізі, для визначення величини інтервалу або конкретного відрізка часу його вчинення. Знаючи час вчинення адміністративного делікту, можна судити про частоту його вчинення в ту або іншу пору року, у ранкові, денні, вечірні й нічні години, в періоди, пов'язані з подіями, що відбуваються в окремому регіоні чи на території всєї країни.

Аналіз способів учинення адміністративних деліктів, встанов­лення їх закономірностей і зв'язків робить вплив на стан і динаміку деліктності. Універсальний характер вироблених юридичною наукою теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо оцінки способів вчинення деліктів повною мірою сприймається адміні­стративною деліктологією. Способи вчинення адміністративних деліктів, будучи комплексною системою дій з підготовки, вчинення і приховування шкідливих наслідків, містять у собі якісну сторону протиправної дії або бездії, яка характеризує певні властивості особистості порушника по відношенню до обставин, місця, часу його вчинення. Ці способи настільки численні й різноманітні, що часом виникають труднощі в конкретному їх дослідженні. В адміністративній статистиці дані про способи вчинення деліктів у більшості випадків відсутні. Спосіб вчинення адміністративного делікту пов'язаний з діями суб'єкта щодо підготовки, вчинення і приховування делікту. В деяких випадках ці дії можна розглядати як послідовні етапи одного способу, який розвертається в часі. Здійснюючи аналіз способів вчинення адміністративного делікту, завжди слід пам'ятати, що це гнучка і залежна від ситуації система, зміст якої становить дії порушника.

Проведення вибіркових досліджень з метою виявлення закономірностей способів вчинення адміністративних деліктів дозволяє виробити лише часткові рекомендації щодо кожного окремо взятого способу вчинення делікту.

Дослідження стану і динаміки адміністративної деліктності проводилося з урахуванням соціально-економічних, демографічних і географічних особливостей в окремих регіонах і в цілому по Україні, а також за ступенем розвитку виробництва і рівнем життя населення, з урахуванням існуючих загальних і специфічних ознак,⁷¹ а також положень соціології, кримінології та адміністративної статистики.

Співвідношення відібраної нами методологічної основи з конкретною сукупністю результатів досліджень, дозволило отримати досить точну емпіричну інтерпретацію стану і динаміки адміністративної деліктності на основі використаної сукупності конкретних вимірних ознак. Такий підхід став можливим лише завдяки використанню ви-біркового методу. Використовуючи обмежене число одиниць (вибіркову сукупність), ми здійснили спробу скласти досить точну характеристику стану і динаміки адміністративної деліктності. Вибірковий метод у даному випадку буде найбільш досконалим для несуцільного спостереження, на основі статистичної сукупності адміністративних деліктів можна вивчити лише деяку частину цієї сукупності, відібраної з дотриманням певних правил на основі достатньої репрезентативності й достовірності.⁷² Сумніви окремих авторів⁷³ у репрезантативності такої вибірки без знання всієї сукупності адміні­стративних деліктів є зайвими. Викладене підтверджується тим, що закономірності в розподілі даних, які характеризують адміністративну деліктність, можуть бути встановлені на значно меншому статис­тичному матеріалі, ніж дані реєстрації усіх адміністративних деліктів.

У проведенні досліджень стану і динаміки адміністративної деліктності ефективним є порівняльний метод. Суть даного методу полягає у використанні офіційних статистичних даних для виміру однієї з перемінних, у той же час як друга перемінна встановлюється самим дослідником.

Кількісний підхід в оцінці стану і динаміки адміністративних деліктів використовується давно. Він включає в себе не лише всю сукупність вчинених адміністративних деліктів, але й кількість порушників, які посягнули на існуючий правопорядок.

Встановлення кількісної сторони адміністративних деліктів дає можливість отримати більш детальну інформацію, виявити зако­номірності їх виникнення і здійснення. Так, за офіційними статис­тичними даними (1991-1995 p.p.), у досліджуваному західному регіоні України дрібне хуліганство становило 1.09% по відношенню до всього населення, що проживає на цій території. А темпи зростання населення за цей же період дорівнюють 1.6%.⁷⁴

Емпіричні дані свідчать, що серед осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за делікти, підвідомчі розгляду органами внутрішніх справ, частка чоловіків становить 95.7%, серед жінок - 4.3%. Безумовно, що участь жінок уданому випадку незначна.⁷⁵ Більш точне уявлення про розподіл порушників за статевими ознаками дає співвідношення рівнів адміністративної деліктності, зокрема, серед досліджуваних деліктів, вчинених чоловіками і жінками активного віку. (14-64 роки).Серед чоловіків цей рівень становить 2.03%, а серед жінок - 0.06%. Співвідношення питомої ваги досліджуваних адміністративних деліктів серед чоловіків буде більшим ніж у жінок. До того ж повторна участь чоловіків у вчиненні адміністративних деліктів значно вища, ніж у жінок. Невелика кількість жінок, які вчинили адміністративні делікти, підвідомчі розгляду органами внутрішніх справ, пояснюється на наш погляд, їх психофізичними особливостями, впливом соціальних і біологічних факторів, незначною агресивністю поведінки.

Вікові особливості осіб, що вчинили протиправні дії, досить часто були і є предметом дослідження в спеціальній літературі.⁷⁶ Вихідна інформація від проведених нами досліджень дозволила розглянути окремі вікові особливості осіб, які вчинили адміністративні делікти, використовуючи для цього можливості хронологічного ряду. Статево-вікова структура осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, має такі показники.

Таблиця 8

Чоловіки .			Вік		Жінки
Кількість	(У%)	Кількість			(У%)
14	1.6	16-17		-		-
68	7.9	18-20		-		-
258	30.2	21-24		8		18.6
98	11.5	25-29		10		23.2
384	45.0	• 30-39		17		39.5
18	2,1	40-49		5		11.6
9	1.0	50-59		3		6.9
3	0.35	60 і більше		-		9
832				43

Неважко встановити, що основна маса осіб, які вчинили адміністративні делікти, підвідомчі розгляду органами внутрішніх справ, має вік 18-49 років (96.9%) - серед чоловіків, 21-49 років (93%) - серед жінок. Наведені дані не дають підстав для здійснення категоричних висновків про ступінь деліктної активності тієї або іншої статево-вікової групи. Більш вірне уявлення про ступінь ураження деліктністю вказаної статево-вікової групи можуть дати рівні адміністративної деліктності взагалі або кожного конкретного делікту в співвідношенні між кількістю порушників і чисельністю населення регіону, який досліджується, або в цілому по Україні.

За даними проведених досліджень, питома вага осіб, які вчинили адміністративні делікти, що посягають на громадський порядок, віком від 18 до ЗО років становить 44% від загальної кількості усіх вікових груп порушників. Частка старших вікових груп (35-50 років) у вчиненні адміністративних деліктів у громадських місцях майже однакова. Але це не свідчить про однаковість вчинених протиправних дій в громадських місцях порушниками різних вікових груп. Широкий перелік місць, які законодавець відносить до громадських, дозволяє в деяких випадках приховувати особливості вчинення окремих адміністративних деліктів (у гуртожитках, готелях, квартирах, приватних будинках, дачах).

Аналізуючи вік порушників, ми звернули увагу на те, що в групі чоловіків 21-29 років порівняно з групою 14-20 років спостерігається збільшення осіб, що вчиняють адміністративні делікти. Очевидно, що на це впливають деякі негативні фактори соціального і психологічного змісту. В більш зрілому віці людина як особистість вже сформована і має чітко визначену соціальну орієнтацію в своїй поведінці. Порушники у більшості випадків цього не мають, і, крім того, в окремих осіб, завдяки існуючим несприятливим умовам, формуються негативні психологічні установки. Так, про відсутність сім'ї заявили 332 опитаних (37%), нещасливе одруження - 115 чоловік (12.8%), відсутність дітей - 18 (2.0%), розірвання шлюбу - 138 (15.4%), незадоволення роботою - 238 (26.5%), безробіття - 288 (32.2%), зловживання спиртними напоями 432 чоловіки (48.2%). Наведене впливає на перегляд ціннісних орієнтацій, що може призвести до зривів у поведінці та до вчинення адміністративно-карних протиправних дій. В більш зрілому і похилому віці (40-64 роки) у людини з'являються тенденції до розміреного, спокійного життя, у неї поступово відбуваються згасання фізіологічної, а разом з нею і деліктної активності.

Дослідження адміністративної деліктності вказує на існуючу залежність між рівнем освіти і протиправною поведінкою. Рівень освіти суттєво впливає на правосвідомість і здатність вибору суб'єктом своєї поведінки е суспільстві. Порівнювальні дані досліджуваного масиву порушників (у плані рівня освіти), в цілому підтверджують ці висновки.

Рівень освіти населення в Україні відносно високий. У 1993 році на 1000 чоловік у віці 15 років і старше припадало 840 осіб, які мали освіту."

Дані досліджень свідчать про те, що питома вага осіб, які вчинили адміністративні делікти у загальній кількості населення досить незначна. З опитаних нами порушників загальну середню освіту мали 537 чоловік (60%), середню-спеціальну - 326 (36.4%), вищу

1. 32 (3.6%). Неоднаковий рівень освіти і серед осіб, що вчинили адміністративні делікти у сфері охорони громадського порядку. Рівень загальної освіти тут коливається від 47.2% до 76.3%, середньої- спеціальної - від 1.8% до 7.2%, вищої - від 3.6% до 9%. Наведені показники дають підстави стверджувати, що в міру того, як зменшується рівень освіти - збільшується кількість правопорушників. Найбільш численну групу порушників становлять особи, що мають загальний рівень освіти. Вплив рівня освіти на вибір поведінки можна виявити, аналізуючи зв'язок між освітою і вживанням спиртних напоїв. Всі особи, що вчинили адміністративні делікти у стані сп'яніння, у більшості випадків мають невисокий рівень освіти (середня освіта - 65.4%, середня-спеціальна - 28%, вища - 6.6%).

Таким чином, статистичні та емпіричні дані щодо освіти вказують на те, що адміністративні делікти вчиняють суб'єкти недисципліновані, малокультурні, які мають і підтримують негативні звички, традиції, а також низьку моральність. їм притаманні озлоблення, гнів, помста та інші низькі почуття, що впливають на протиправні дії суб'єктів.

На стан боротьби з адміністративними деліктами впливають показники, що пов'язані з трудовою діяльністю і положенням, яке займає особа в суспільстві. З цих позицій, досліджуваний масив осіб, що вчинили адміністративні делікти, можна поділити на дві групи: на осіб, які до вчинення адміністративного делікту займались суспільно-корисною працею, і тих, хто нею не займався. Перша група склала 607 чоловік (67.8%), друга - 288 (32.2%).⁷⁸ В числі осіб, зайнятих суспільно-корисною працею (67.8%) за соціально-трудовою належністю виявлено: робітників - 464 чоловіки (51.8%), колгоспників

2. 89 (10%), службовців - 54 чоловіки (6%). Як бачимо, більшість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за делікти, підвідомчі розгляду органами внутрішніх справ, відносяться до категорії робітників. У спеціальній літературі цей показник окремі автори намагаються пояснити такими причинами. По-перше, ці цифри можуть бути обумовлені абсолютною більшістю робітників і колгоспників у складі працездатного населення.⁷⁹ По-друге, до теперішніх часів цей показник обумовлений нерозробленістю в діючому законодавстві структури робітничого класу в сучасному українському суспільстві. Наприклад, існують труднощі у визначенні належності до робітничого класу водіїв таксі, цирульників, манікюрш, офіціантів, поварів, фотографів та інших.

Безумовно, що з урахуванням цих міркувань показник деліктності робітників дещо зменшиться, але не настільки, щоб їх вважати деліктними у порівнянні з іншими соціальними групами. Так, за результатами досліджень серед порушників громадського порядку було 24.5% осіб, які ніде не працюють і вчинили 17.5% адміністративних деліктів, тобто кожний п'ятий делікт. Належної уваги заслуговують дані про осіб, які є фізично здоровими, працездатними, ніде не працюють і вчиняють адміністративні делікти. їх питома вага серед загального числа вивчених нами деліктів становить 17.5%. Особливо велика питома вага серед паразитуючих чоловіків - 80.5%.

Особи, які вчиняють адміністративні делікти, досить часто змінюють місце праці і професію. Питома вага чоловіків, які працювали за однією спеціальністю до одного року, становить 85%, жінок - 18.8%; до п'яти років - 5.4% чоловіків , 10.2% жінок; до десяти років - 3.1% чоловіків, 4.4% жінок . Питання трудової діяльності тісно пов'язані із змістовністю дозвілля населення, тому що при відсутності серйозних життєвих інтересів і соціально корисних занять у такої категорії населення вільний час досить часто заповнюється непомірним вживанням спиртних напоїв, що призводить до порушень порядку.⁸⁰

Емпіричні дані вказують на те, що більшість адміністративних деліктів вчинено в громадських місцях - 732 чоловік (81.7%), за місцем роботи - 145 (16.2%), в побутових умовах - 18 чоловік (2.0%). У вільний від праці час лише 4.4% опитаних нами порушників займаються самоосвітою, відвідують театри, концерти 6.2%, беруть участь у художній самодіяльності 3.0, займаються спортом 12.1, читають газети, журнали і книги - 38.1, дивляться телевізійні передачі 65.2%. Таке дозвілля 23.6% опитаних нами порушників. Більшість їх (76.4%) проводить вільний час пасивно і не бере активної участі в розбудові держави.Дослідженнями встановлено, що 69% адміністративних деліктів, підвідомчих розгляду органами внутрішніх справ, було вчинено в містах і робітничих селищах і 31% - в сільській місцевості. Це підтверджується і співвідношенням кількості міського і сільського населення України в 1994 році, яке становить відповідно 68% і 32%.⁸¹ Переважне вчинення адміністративних деліктів у містах можна пояснити тими умовами міського укладу життя, які певною мірою можуть впливати на їх скоєння. Це підвищена густота населення, житлова і транспортна проблеми, ізольованість сімей, значна відокремленість жителів, труднощі соціального контролю, безробіття та інше.

На вчинення адміністративних деліктів у сільській міс­цевості (32%) діють економічні фактори, сезонність проведення робіт, недоліки і упущення в охороні матеріальних цінностей, сировини і сільськогосподарської продукції, трудові "маятникові" поїздки частини населення в міста, що деякою мірою впливає на створення деліктної обстановки в сільській місцевості.

Слід відзначити, що на вибір поведінки особи певним чином впливає не лише місце проживання, але і час проживання на конкретній території, тобто мова йде про "юридичне населення", яке мешкає на даній територіі в конкретних населених пунктах, певним чином зареєстровано /наприклад, пропискою/, і воно не тотожне ні постійному, ні наявному населенню, тому що ці дві категорії виділяються на підставі характеру проживання людей, а не його адміністративного оформлення.⁸² Серед опитаних осіб, що вчинили адміністративні делікти в містах і постійно там проживали, було 84.6%, в сільській місцевості - 96.4%. За часом проживання порушників на вказаних територіях вони характеризуються такими показниками: до шести місяців - 4.9%, до одного року - 5.5, до трьох років - 7.2, більше трьох років - 53.4%.

Таким чином розглянуті показники впливають на існування адміністративної деліктності на території України, в окремих регіонах і населених пунктах.

Дослідження детермінант протиправної поведінки порушників і соціальних протиріч буде логічним продовженням теоретичної і практичної значущості адміністративної деліктології.

Розділ 2. ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОТИПРАВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПОРУШНИКІВ І СОЦІАЛЬНІ ПРОТИРІЧЧЯ