5.1 Концепція комплексної програми боротьби органів внутрішніх справ з адміністративними

деліктами

Для програми боротьби з адміністративною деліктністю важливе значення має визначення змісту адміністративної політики Української держави в сучасних умовах. Щодо цієї проблеми існують різні позиції. У загальній і спеціальній літературі висловлюється думка про те, що адміністративна політика повинна включати усі заходи, безпосередньо або побічно спрямовані на боротьбу з деліктами. При цьому автори стверджують, що адміністративна політика реалізується під час застосування заходів загальносоціального характеру (економічних, ідеологічних, медичних) і спеціальних адміністративно-правових заходів. Тлумачення такої точки зору в плані нашого дослідження має означати, що у сферу адміністративної політики включена по' суті вся діяльність суспільства і держави, що має соціальну спрямованість. Думається, що такий підхід не є зовсім вірний. У даному випадку це може призвести до заміни соціальної політики політикою адміністративною. Адміністративна політика, пов'язана з юридично-правовою політикою,¹ є частиною соціальної політики держави, яка базуватиметься на таких умовах: вона має бути, по- перше, адекватною стану економіки, по-друге, сприяти виходу із кризи і, по-третє, забезпечувати задоволення мінімальних необхідних стандартів життєвого рівня населення.²

Прихильники іншої точки зору пропонують обмежене тлумачення сфери дії адміністративної політики, розуміючи під цим спеціальні заходи щодо соціального попередження адміністративної деліктності, які базуються на адміністративному законодавстві та інших нормативних актах. Слід зауважити, що такий підхід до визначення сфери дії адміністративної політики є більш обгрунтованим і значно краще пояснює її зміст. Зміст адміністративної політики, як правило, проявляється під час її реалізації. Сучасний етап боротьби з правопорушеннями вимагає вживання великомасштабних комплексних заходів з боку держави, спрямованих на попередження правопорушень, відновлення системи державних і громадських інститутів профілактики для усунення і локалізації антисоціальних явищ.³ З цією метою органами державної влади і управління здійснюється координація й сприяння діяльності правоохоронних органів з боротьби з правопорушеннями, розробляється стратегія і рекомендації щодо тактики та організації співробітництва з цих питань.⁴

Тому адміністративна політика включає в свою сферу не лише законодавство, що регулює боротьбу з правопорушеннями, але й суб'єктів реалізації її положень, структуру органів, наділених правом адміністративної юрисдикції, порядок і форму їх функціонування, участь громадськості в боротьбі з правопорушеннями. За допомогою^ адміністративної політики визначаються:

1. Наукова обгрунтованість і відповідність політики принципам формування демократичної держави.

2. Орієнтири співробітництва різноманітних сил суспільства для боротьби з адміністративними деліктами на комплексній основі.⁵

3. Республіканське адміністративне законодавство та підзаконні акти, що відносяться до сфери боротьби з деліктністю.

4. Характер і зміст спеціальних заходів соціального попередження адміністративної деліктності.

Пропонуючи -напрямки адміністративної політики на певну перспективу, ми маємо на увазі перехідний період утворення державності в Україні. Складна соціально-політична, економічна ситуація в державі не дає змоги встачвити реальний строк подолання Злочинності у суспільстві . Реальністю в недалекому майбутньому може бути лише скорочення правопорушень, подолання кримінально- Деліктного впливу на суспільство "п'ятої влади", яка на сьогодні становить реальну загрозу національній безпеці.⁶

Існуючі за радянських часів стереотипи боротьби з правопорушеннями повинні пройти ретельне "очищення" від Декларативних гасел, загальних заходів щодо "знищення злочинності" ' показу "останнього злочинця по телебаченню".

Адміністративна політика в сучасних умовах повинна сприймати і активно реалізувати існуючі в українському суспільстві позитивні тенденції демократизації, гуманізму, соціальної справедливості, підвищення ролі та цінності людської особистості, посилення охорони прав і законних інтересів громадян.' Такий підхід дозволяє сформулювати і запропонувати напрямки адміністративної політики, що матимуть позитивний потенціал в боротьбі з деліктами:

1. Соціально-політичний. Цей напрямок повинен включати в себе демократизацію всієї системи боротьби з порушниками суспільних відносин, що охороняються адміністративним законодавством і підпадають під юрисдикцію органів внутрішніх справ. Гуманізація адміністративного законодавства і всього процесу діяльності органів внутрішніх справ з метою захисту особистості, її інтересів та прав під час адміністративного провадження. Забезпечення соціальної справедливості для всіх громадян суспільства та їх рівність перед законом.

2. Правовий. На цьому напрямку адміністративної політики здійснюється зміцнення законності на основі глибокого вивчення причин її порушень і створення ефективного правового механізму щодо їх усунення. Забезпечення гласності в адміністративно- юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ (опублікування адміністративної статистики для населення). Використання профілактичних методів та засобів для впливу на порушників і осіб, які схильні до вчинення адміністративно-деліктних дій. Зосередження зусиль органів внутрішніх справ на забезпечення невідворотності адміністративної відповідальності осіб, які вчинили протиправні дії. Визначення адміністративного стягнення є одним із важливих засобів боротьби з деліктами.

3. Координація і взаємодія. Реалізація даного напрямку адміністративної політики повинна здійснюватися на відомчій основі з урахуванням особливостей діяльності спеціальних суб'єктів профілактики.⁸

4. Підготовка кадрів. Досягнення позитивних результатів адміністративної політики повною мірою залежить від підбору, підготовки і професіоналізму кадрів, що безпосередньо займаються боротьбою з деліктами та їх профілактикою. Покращання матеріально- технічного забезпечення органів внутрішніх справ відповідно до розвитку економіки держави. Формування нової моральної атмосфери в колективах органів внутрішніх справ та їх оновлення.⁹

Адміністративна політика певною мірою співвідноситься із загальною стратегією боротьби з правопорушеннями. Таке спів­відношення виявляє себе, коли мова йде про досягнення конкретних цілей способом вирішення певних задач. Під стратегією розуміють способи досягнення цілей суб'єктами адміністративно-правових відносин.¹⁰ Стратегія боротьби з правопорушеннями умовно поділяється на пряму і побічну. Наявність вказаних елементів стратегії дозволяє стверджувати, що адміністративна політика ставить перед стратегією завдання, а стратегія боротьби з деліктами забезпечує їх виконання з урахуванням безпосередніх і побічних елементів.

Отже, стратегія боротьби з адміністративними деліктами передбачає використання загальних спеціальних заходів щодо попередження деліктності! Загальні заходи щодо попередження адміністаривної деліктності реалізуються при здійсненні побічної стратегії, яка містить систему соціальних заходів, спрямованих на усунення негативного впливу об'єктивних і суб'єктивних факторів при вчиненні деліктів порушником.¹¹

Боротьба з правопорушеннями, в тому числі й адмі­ністративними, є важливою соціальною метою, яка повинна бути реалізована в період побудови демократичного суспільства, його соціального прогресу і покращання умов життя людей в умовах більшої свободи.¹² Про ефективність соціальних профілактичних заходів позитивно висловились під час опитування начальники і заступники начальників міських (районних) відділів внутрішніх справ МВС України (62.2%), начальники органів внутрішніх справ (міських - 46.1%, в сільській місцевості - 47.3%), дільничні інспектори міліції (в містах - 76.4%, в сільській місцевості - 58.2%). Тому сумнівною є точка зору А_Б.Сахарова, який пише, що поняття "соціальна профілактика" і заходи, пов'язані з нею, є малозмістовними, оскільки вони не визначають об'єкта свого впливу (що конкретно профілактується), а тому виникає необхідність у конкретизації форм, рівнів, функцій і заходів їцодо профілактики.'³

У науковій літературі існує досить багато штучно створених і явно зайвих видів профілактики, які певною мірою дублюють один Одного, викликаючи труднощі в їх розумінні та застосуванні. З метою уникнення цього пропонуємо користуватися терміном "соціальна профілактика адміністративної деліктності". Приватним (специфічним) Об'єктом соціальної профілактики адміністративної деліктності є, на наш погляд, система заходів, що містять в собі право, мораль та інші регулятори, за допомогою яких можна піднести рівень життя населення, зокрема, поліпшити житлові умови, рівень освіти, харчування, професійної підготовки, забезпечити зайнятість населення, створення умов для проведення вільного часу, покращання пенсійного забезпечення, розробку соціальних програм допомоги молоді та іншим соціальним групам населення.

Стратегія адміністративної політики використовує спеціальні заходи боротьби з деліктами. Вони є частиною соціальних заходів і можуть бути реалізовані при втручанні суб'єктів профілактики в конфліктні або деліктні ситуації з метою їх попередження. За їх допомогою зменшуються можливості для вчинення протиправних дій (усунення технічних і організаційних умов вчинення деліктів у вигляді охорони приміщень, покращання освітлення, патрулювання нарядами патрульно-постової служби міліції в громадських місцях, застосування охоронної сигналізації, маркування цінних предметів).

Спеціальними заходами є проведення профілактично-виховної та інформаційної роботи серед населення (інформація про заходи щодо попередження адміністративних деліктів, про роботу органів внутрішніх справ, правове виховання, використання для цього засобів інформації),'⁴ залучення громадськості до боротьби з деліктами (створення спільних громадських органів для проведення профілактичної роботи, виховання в чужих сім'ях дітей з неблагополучних родин, створенння громадських органів, формувань для вирішення різноманітних суперечок та конфліктів, надання допомоги жертвам адміністративних деліктів, державна компенсація, моральна і соціальна підтримка потерпілих).¹⁵

Результати опитування працівників органів внутрішніх справ свідчать про недооцінку ефективності спеціальних профілактичних заходів серед населення. Так, лише '12.4% керівного складу органів внутрішніх справ відзначили їх ефективність і необхідність подальшого застосування. Невід'ємним елементом спеціальних заходів профілактики адміністративної деліктності є неухильне дотримання законності, забезпечення і виконання громадянами загальноприйнятих правил поведінки, що регулюються адміністративним законодавством, а також урахування деліктної обстановки в конкретному регіоні для правильного і ефективного використання спеціальних знань і навичок осіб, які здійснюють спеціальний та індивідуальний профілактичний вилив.

У Державній програмі боротьби із злочинністю зазначається, що "гострота криміногенної обстановки вимагає вжиття

великомасштабних комплексних заходів з боку держави, що мали б забезпечити її стабілізацію у найближчі три роки".'⁶ існуючий досвід органів внутрішніх справ свідчить, що боротьба з негативними явищами є складною і потребує високого рівня організації. Побудова суверенної й демократичної Української держави вимагає пошуку нових підходів у боротьбі з правопорушеннями. Вони повинні формуватися на основі конституційних принципів, загальної декларації прав людини, досягнень національної та світової юридичної науки.

За основу для розробки пропозицій щодо посилення боротьби з негативними явищами необхідно брати не лише злочинність. Існування різного роду соціальних відхилень (паразитизм, наркоманія, пияцтво, алкоголізм, аморальна поведінка та інші)" призводять до вчинення багатьох правопорушень.

Найближче зі злочинністю стикаються адміністративні делікти. Більшість із них відрізняються від злочинів лише за ступенем суспільної небезпеки та шкоди, а певна частина деліктів визначається як злочин при повторному його вчиненні протягом конкретного строку після першого делікту. В останньому випадку діє правило адміністративної преюдиції. Адміністративний делікт досить часто є сходинкою до злочину. За результатами проведених досліджень, питома вага адміністративних деліктів, що переросли в кримінальні злочини, дорівнює 23.8%. Характерним є те, що для злочинів й адміністративних деліктів причини і умови їх вчинення досить часто стають загальними.

З часів зміни адміністративного законодавства України (1985) кількість вчинених деліктів збільшилась у декілька разів, випереджаючи навіть темпи приросту населення. Адміністративна деліктність набуває корисливої спрямованості й форми непокори законним розпорядженням або вимогам працівників міліції. Так, за перше півріччя 1994 року притягнуто до адміністративної відповідальності за дрібне розкрадання державного або громадського майна (ст.51 КПаП України) 15.6%, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції (ст.185 КПаП України) -17.0, дрібне хуліганство (ст.173 КПаП України) - 47.2%. порушників.¹⁸ Це лише кілька фрагментів, що характеризують Адміністративну деліктність та її структуру. Разом з тим вони дають ЙІАСтави вважати, що боротьба із злочинністю тісно пов'язана з усім комплексом соціальних відхилень, а заходи щодо боротьби із ними •вливають на всі види вчинених правопорушень. Цю боротьбу Здійснюють правоохоронні органи, що мають достатній досвід діяльності В цій сфері.

Розробка комплексної програми боротьби із злочинністю передбачає безумовне покращання функціонування всіх інститутів _ (ідеологічних, економічних, соціальних, політичних та інших) українського ^суспільства, їх координації та взаємодії. Важливим елементом у цьому напрямку діяльності є належне забезпечення організаційної сторони боротьби з адміністративними деліктами. На сьогодні склалося таке становище, коли основним засобом боротьби з правопорушеннями є кримінальне і адміністративне переслідування осіб, що вчинили правопорушення. Це свідчить про те, що попередження правопорушень багато років підряд залишається лише гаслом і добрими намірами з боку державних органів влади та управління. Лише в останній час передбачено здійснення загальних і спеціальних заходів щодо профілактики правопорушень із залученням якомога більшої кількості суб'єктів профілактики.¹⁹

Недоліком у боротьбі з адміністративними деліктами є відсутність перспективного підходу до цієї діяльності з боку правоохоронних органів. Загальні та спеціальні заходи щодо попередження правопорушень, які здійснюються органами внутрішніх справ, свідчать про відсутність стратегічного підходу до цієї проблеми. Поточна діяльність органів внутрішніх справ, зростання кількості вчинених правопорушень істотно впливають на результативність здійснюваних ними запобіжних заход ів.²⁰ Розробка і прийняття до виконання комплексної програми боротьби з правопорушеннями, матиме позитивний результат за умови, якщо ця діяльність буде плановою з урахуванням основних вимог стратегії перебудови боротьби з правопорушниками. Наукові досягнення в цьому напрямку і правова реформа, що здійснюється в нашій країні, дають підстави сподіватися на успіх у реалізації основних напрямків адміністративної політики на основі створення соціальних і локальних програм боротьби з правопорушеннями.²¹ Певний досвід зі створення комплексних програм боротьби з правопорушеннями є в Англії, Німеччині, США, Франції, Японії.²² Ці програми мають плани, рекомендації та засоби соціальної технології, які спрямовані на використання досягнень науково-технічного прогресу. Через соціальну технологію можна більш ефективно поєднати теоретичні досягнення і розробки з практикою діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі з адміністративними деліктами. За допомогою соціально-технічних засобів можна забезпечити комплексний науковий та практичний підхід, а також інтегрування результатів досліджень і практики в боротьбі з правопорушеннями.²³

Питання про розробку комплексної програми боротьби з адміністративними деліктами до цього часу реально не ставилося. Навіть після прийняття і введення в дію Кодексу України про адміністративні правопорушення (1985) слабкий розвиток теорії адміністративного права, кримінології та інших галузей права не давав можливостей для створення такої програми. Крім того, до вирішення такої проблеми не були готові й органи внутрішніх справ.²⁴ У сьогоднішніх скрутних умовах невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю вимагають систематичного здійснення скоординованих дій, які є неможливими без розробки комплексної програми боротьби з адміністративними деліктами. Умовами, що сприяють створенню такої програми, на наш погляд, є:

1. Достатній рівень розвитку кримінології, "адміністративного права та інших галузей права на базі національного українського законодавства.

2. Певні досягнення і накопичення знань про Причини і умови вчинення адміністративних деліктів; визначення в загальному вигляді характеру феномена "адміністративна деліктність"; існування досить точної характеристики особистості порушника; розробка в певному обсязі вчення про адміністративні правопорушення, покарання, кваліфікацію деліктів, виконання покарань.

3. Підвищення певною мірою рівня загальної і спеціальної підготовки працівників органів внутрішніх справ через систему навчальних закладів МВС України.

4. Впровадження в практичну діяльність досвіду застосування ЕОМ до феномена "адміністративна деліктність" та інших правових категорій.

Разом з тим розробка програми боротьби з адміністративними деліктами - складне, з багатьма невідомими завдання, яке потребує попереднього теоретичного осмислення з урахуванням досягнень практики. Вона передбачає створення теоретичної моделі, на основі якої можна визначити і уточнити характеристики та раціональні засоби взаємодії окремих блоків програми.²⁵

У науковій літературі відзначалось, що зміст програм становлять лише заходи, які необхідні для досягнення мети, поставленої суб'єктом профілактики. Ці заходи досить часто не пов'язані між собою, позбавлені необхідної цілеспрямованості, єдності намірів, а їх кінцеві результати і мета не мають чіткого формулювання. Такий перелік заходів не слід вважати програмним.²⁶

Теоретична модель програми боротьби з адміністративними деліктами повинна передбачати чітко сформульоване наукове уявлення про оптимальний і динамічний механізм програми з гарантіями його ефективної роботи на основі засобів і методів, які сприяли б реалізації заходів щодо попередження деліктів. Елементами програми повинні бути: цілі та завдання програми; стан, структура і динаміка адміністративної деліктності, її наслідки і співвідношення з іншими правопорушеннями; причини адміністративної деліктності;

прогнозування деліктності й деліктної поведінки громадян; загальні, організаційні, правові та спеціальні заходи соціального та спеціального попередження; роль науки в боротьбі з адміністративними деліктами; умови розробки і реалізації програми.

Слід відзначити, що теоретична модель програми відрізняється від самої програми тим, що вона містить аналіз теоретичних аспектів основних проблем боротьби з адміністративними деліктами на основі ситуації, що склалася. В ній відсутні конкретні строки виконання тих або інших заходів боротьби з адміністративними деліктами.

Основними методологічними характеристиками програми повинні бути: системність, комплексність, науковість, реальність виконання, соціальна значущість.

Мал.8 Елементи системи запобіжного впливу на адміні­стративну деліктність.

Системний підхід як методологічна передумова під час підготовки програми використовується для вивчення адміністративної деліктності в цілісній сукупності соціальних інститутів, основним призначенням яких є внесення позитивних змін у стан деліктності.²⁷ Адміністративна деліктність породжується певними причинами, що утворює підсистему "причини адміністративних деліктів - адміністративна деліктність". Запобіжний вплив на адміністративну деліктність здійснюється через підсистему елементами якої є: суб'єкти впливу (позитивний вплив); об'єкти впливу; результати позитивного впливу; досягнення кінцевої мети системи (див. мал.8).

Суб'єкти впливу

Досягнення кінцевої мети системи: стабілізація, зниження, ліквідація адміністративної деліктності.

Отже, системний підхід зобов'язує виявляти, розробляти і використовувати засоби та методи, якими володіє сучасне суспільство для боротьби з правопорушеннями.²⁸

Комплексний підхід містить різноманітні напрямки боротьби з адміністративною деліктністю: запобігання вчиненню деліктів, розкриття і розслідування деліктів, розгляд справ про адміністративні правопорушення. Одночасно кожний із напрямків передбачає власний комплексний підхід з поєднанням заходів загального і спеціального попередження, загальної та індивідуальної профілактики²⁹ в боротьбі з адміністративною деліктністю.

Науковість програми. Програма повинна базуватися на науковому аналізі стану справ, залежно від рівня формування програми (загальнодержавний, регіональний, локальний), і включати широке коло заходів щодо усунення її причин та умов.³⁰ Ми поділяємо думку В.І.Ремнєва про те, що профілактика проникає у сферу людських стосунків, впливає на особистість, регулює деякою мірою її поведінку і тому вимагає певної обережності в застосуванні наукових рекомендацій, напрямків і методів її реалізації.³¹ Засоби і методи, які пропонуються для боротьби з адміністративною деліктністю, повинні враховувати момент існування суспільства в нових демократичних умовах, гуманістичний підхід у формуванні мети і завдань програми.

Реальність виконання програми. Вона передбачає відповідність заходів боротьби з адмінстративними деліктами до потреб та можливостей діяльності органів внутрішніх справ. Гарантіями виконання програми можуть бути: реалістичність мети і завдань програми; конкретність і обгрунтованість рекомендованих засобів і методів боротьби з деліктністю; індивідуалізація відповідальності за виконання розділів і положень програми; наявність механізмів нагляду і контролю за дотриманням і виконанням заходів, передбачених програмою; виділення матеріально-технічних ресурсів, необхідних для розробки і Виконання програми.Соціальна значущість програми. Програма повинна бути розроблена на загальнодержавному рівні,.що обумовлено, на наш погляд, деякими причинами: відсутністю досвіду розробки Таких програм; більшість загальних і спеціальних заходів боротьби з адміністративними деліктами мають принципово значення і стосуються всіх регіонів України; керівництво програмою повинно бути централізованим; регіональні та локальні програми боротьби з адміністративними деліктами повинні містити лише конкретні загальні та спеціальні заходи з урахуванням специфіки і особливостей регіонів та населення, яке в них проживає.³²

Створення комплексної програми боротьби з адмі­ністративними деліктами передбачає досягнення певних цілей, на які орієнтована ця програма.³³ В програмі необхідно розрізняти основні й проміжні цілі. Основною ціллю, якої можна досягнути під кінець строку дії програми, слід вважати;

1. Скорочення адміністративної деліктності, а в перспективі, за наявності сприятливих умов, - повну ліквідацію протиправної поведінки громадян і посадових осіб.

2. Обмеження, а в майбутньому ліквідацію випадків порушень соціальних норм, що призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди громадянам і суспільству в цілому.³⁴

3. Подолання негативних сторін суспільного розвитку та усунення умов, що сприяють вчиненню правопорушень.

4. Боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом за рахунок подолання консервативних звичаїв, негативних форм поведінки в сім'ї, на виробництві та у громадському житті.

5. Розвиток і вдосконалення позитивних процесів, що протидіють антигромадській поведінці людей і сприяють дотриманню державної та трудової дисципліни, норм християнської моралі.

6. Підвищення рівня свідомості та організованості громадян, формування у них поваги до держави, її законів, активної життєвої позиції в боротьбі з адміністративними деліктами.

Проміжні цілі програми виходять з основних, вони спрямовані не лише на скорочення адміністративної деліктності, але й на її стабілізацію в умовах безперервного зростання злочинності. До них можна віднести оптимізацію діяльності органів внутрішніх справ, зменшення помилок в юрисдикційній діяльності, більш повне відшкодування збитків, заподіяних протиправними діями порушників. Проміжні цілі можуть бути сформульовані в програмі на основі аналізу адміністративної статистики і інших даних про злочинність, її причини, з урахуванням прогнозу деліктності та заходів щодо соціального та спеціального попередження.³⁵

Теорія управління від цілей програми відрізняє її завдання, тобто ті рішення, дії або заходи, які необхідно здійснити на певний момент реалізації програми. Думається, що в межах стратегії боротьби з адміністративними деліктами в програмі можна передбачити такі блоки завдань: 1) адміністративна деліктність та її причини; 2) вдосконалення засобів і методів діяльності органів внутрішніх справ; 3) забезпечення розробки і реалізації програми.

Перший блок повинен містити такі завданняі: об'єктивний і всебічний аналіз причин адміністративної деліктності; з'ясування стану зареєстрованої та латентної адміністративної деліктності та складання на цій основі об'єктивного прогнозу; розробка і вивчення методів попередження адміністративної деліктності.

Другий блок повинен складатися із завдань: координації і сприяння зусиль для підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі з адміністративними деліктами; пришвидшення проведення економічних та соціальних реформ для усунення факторів, які впливають на зростання адміністративної деліктності; посилення охорони прав і законних інтересів громадян при відшкодуванні збитків, заподіяння протиправними діями порушників; розробки та винесення на розгляд Верховної Ради України законопроектів, що передбачають приведення норм адміністративного законодавства у відповідність до нових вимог боротьби з адміністративними деліктами; зміцнення законності, здійснення контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та подальше їх реформування для успішної боротьби з правопорушеннями; широке використання досягнень науково-технічного прогресу для посилення боротьби з правопорушеннями.

Третій блок завдань включає: вирішення організаційних питань розробки програми попередження адміністративної деліктності; забезпечення реаліз'ації програми правовими, організаційно- технічними, фінансовими та іншими засобами; встановлення порядку коректування і підбивання підсумків за окремими розділами або в цілому всієї програми.

Ми запропонували найбільш актуальні на сьогодні і на перспективу, з нашої точки зору, завдання, вирішення яких можливе за умови розробки комплексної програми боротьби з адміні­стративними деліктами. Її зміст може бути доповнений конкретними завданнями боротьби з окремими видами адміністративних деліктів.

Приблизна структура комплексної програми боротьби з адміністративними деліктами.

Загальнодержавна комплексна програма боротьби з правопорушеннями

Цілі та завдання програми

Аналіз стану адміністративної деліктності й оцінка деліктологічної ситуації Прогноз деліктності

Причини і умови (фактори і обставини) деліктності

Заходи соціального попередження

Загальні

Організаційні

Спеціальні

Пропозиції щодо інших планів і програм Проти інших деліктів і соціальних відхилень Із забезпечення законності і дисципліни Організаційно-управлінські Організаційно-наукові Із вдосконалення законодавства Соціально-профілактичні З порушення і розгляду деліктів З притягнення до відповідальності З виконання адміністративних стягнень

Республіканська і місцеві програми та плани Регіональні програми Обласні програми Районні плани

Вплив на фактори і обставини деліктності Підпрограми (блоки програми) з боротьби: з корисливими деліктами з рецидивами деліктів з деліктами серед неповнолітніх з деліктами проти особистості з деліктами громадського порядку з іншими видами деліктів

Мал.9

Аналізуючи вище викладене, слід відзначити, що при визначенні місця програми боротьби з адміністративними деліктами необхідно брати до уваги її зв'язок із програмами і планами соціального та економічного розвитку держави, з окремими сферами діяльності людей, які охоплюють найбільш загальні процеси суспільного розвитку. Вплив цих процесів на адміністративну деліктність і заходи щодо боротьби з нею повинні постійно перебувати в полі зору суб'єктів, які ведуть боротьбу із правопорушеннями.