3.4 Віктимність і моральність в адміністративній

деліктології

Віктимна поведінка полягає в тому, що особа в певній ситуації своїми діями наражає себе на небезпеку стати жертвою адміністративного делікту. Ці дії відрізняються від звичайної поведінки жертви адміністративно-правових відносин. Така незвичність поводження збільшує ймовірність вчинення адміністративних деліктів щодо осіб, що допускають віктимну поведінку. Вивчення віктимної поведінки потерпілого стане більш повним за умови дослідження її морального аспекту.

У більшості досліджень віктимна поведінка потерпілого оцінюється з морально-етичної сторони, враховуючи принципи моралі, що існують у демократичному суспільстві.

Мораль (латин.тогез - мораль) - одна із форм суспільної свідомості, соціальний інститут, що виконує функцію регулювання поведінки у всіх без винятку областях суспільного життя.¹²⁵

У філософській літературі мораль розглядається як явище, в якому відображено узагальнене відношення соціального суб'єкта (класу, групи, колективу) до різноманітних фактів і процесів суспільного життя.¹²⁶

Моральною основою віктимології може бути те, що суспільство і держава мають на сьогодні достатньо матеріальних, етичних і юридичних підстав активно боротися з посяганнями антигромадських елементів, але, крім того, кожний член нашого суспільства повинен проявляти достатню обачливість, вихованість емоцій з тим, щоб не створювати підстав для вчинення протиправних дій.¹²⁷

Враховуючи цю думку, можна говорити, що в моралі використовуються "важелі", які впливають на механізм віктимної поведінки. З одного боку, це позитивна залежність особистості від „суспільства, зацікавленість її в громадській підтримці та схваленні дій. З іншого боку - це негативний вплив на особистість дійсності, що її оточує, формування такої моральної свідомості, яка впливає на віктимну поведінку особи.

Моральна свідомість, моральні відносини і моральна діяльність є основними структурними елементами моралі.¹²⁸ Таке широке уявлення про мораль дає можливість визначити, що моральна свідомість віктимної особи пов'язана із суспільним буттям через систему потреб, інтересів, цінностей і моральних орієнтацій. Внаслідок такого складного зв'язку моральна свідомість відображає не лише існуюче буття, але й має можливість випереджати його. Для моралі особливо характерно те, що вона відображає запити суспільних відносин, які розвиваються у формі ідеалу, вимог належного в нормативній формі. У певної категорії осіб, що мають деліктну віктимність, моральна свідомість може відставати від існуючого рівня суспільного буття, і це проявляється в орієнтації особи на "застарілі" потреби та інтереси.Моральні відносини є видом духовних відносин, вони обумовлені моральною свідомістю, яка розвивається на базі реально існуючої '■моралі, традицій, зразків поведінки, в тому числі й віктимної. Це відбувається завдяки живій практиці деліктно-віктимної поведінки, Пф є базою для відповідної моральної свідомості. Існуюча соціальна детермінація моральної свідомості вказує на необхідність створення типології моральних відносин, які виникають між порушником і жертвою адміністративного делікту. В доделіктній і деліктній ситуаціях її учасники неоднаково реагують на взаємні дії, що приводять до створення різних за змістом відносин. Це - моральні ситуативні відносини, що характеризують поверхневу сторону делікту і ситуації, яка створюється навколо нього. За цими відносинами ховаються стійкі індивідуальні, групові стосунки, що виражають видову моральність, яка має негативний зміст і проявляється у віктимній поведінці особи.

Моральні відхилення дещо відрізняються від віктимної поведінки особи, їм притаманні різного роду незвичайності - диво і таке інше. Відхилення в поводженні людини - це її поведінка, що не відповідає нормам, прийнятим суспільством, членом якого вона є.¹²⁹ На практиці моральні відхилення визначаються шляхом встановлення норм поведінки особи. Складності, що виникають при цьому, мають фізіологічний і духовний характер. Мораль у даній ситуації може проявляти себе динамічно, гнучко, ураховуючи вимоги існуючих норм, правил, традицій. Відповідь на питання про природу виникнення моральних відхилень можна знайти в моральній свідомості та віктимній поведінці особи, що збігаються і суперечать існуючим правилам суспільного буття.

Характеризуючи зміст моральних відхилень, слід відзначити, що вони є перекрученням сутності людини і суспільних відносин і мотивуються позаморальними намірами.

Моральні відхилення в своїй основній масі виникають внаслідок послаблення регулятивної сили моралі та подальшого розпаду цілісної людської діяльності на однобічні акти віктимної поведінки. Це відбувається тоді, коли у віктимній поведінці особи починають домінувати позаморальні наміри і вона починає діяти, керуючись лише особистою користю, прагненням до задоволення своїх потреб або марнославством.

Кожний конкретний вид моральних відхилень виникає завдяки впливу певних причин і умов, що детермінують такі відхилення. Загальною причиною моральних відхилень можна вважати недостатній розвиток сукупної культури людства.

Психологи (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, Б.В.Зейгарник, А.Н.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та і.нші) переконливо довели, що людська свідомість, як в нормі, так і в патології, може бути вірно пояснена лише в тому випадку, коли вона розглядається у поєднанні з діяльністю людей.

Щоб зрозуміти особистість, пише А.Н.Леонт'єв, "...необхідно розглянути, як складаються життєві стосунки людини в тих чи інших суспільно-історичних умовах і якою є та особлива побутова діяльність, що її дані відносини породжують. Необхідно далі розглянути, як разом із зміною побудови діяльності людини змінюється і внутрішня побудова її свідомості".¹³⁰

Про зв'язок моральної свідомості з поведінкою людей говорив ще Арістотель. За його словами, хороша людина - це справедлива людина. Вона стає такою, лише виконуючи справедливу справу, а без цього немає ніяких підстав вважати її доброю.¹³¹

Декарт також вважав, що можна краще зрозуміти людину через її вчинки, а не через те, як вона говорить.¹³²

З цього можна зробити висновок, що моральність є властивістю не лише свідомості людини, але і безпосередньо її поведінки, в тому числі й віктимної, вона виявляється в її конкретних діях, вчинках. Можна говорити, що особливістю віктимної поведінки є свідома цілеспрямованість особи на вчинення тих чи інших дій. Взаємозв'язок моралі та деліктної поведінки особи несе в собі діяльність моральної свідомості як один із елементів моралі.

Важливим у розумінні моралі є принцип соціального детермінізму, завдяки якому можна визначити не лише моральні норми та фактори, що детермінують мораль, але й індивідуальну моральну поведінку особи, яка не завжди відповідає вимогам суспільства (класу, групи).

Моральні нррми, що поділяють суб'єкт зі "середини", визначають його вчинки, штовхають до того чи іншого способу дій.¹³³ Моральні норми можуть виступати як межа дозволеної поведінки, стандарту, моделі або вказівки як діяти особі в конкретній ситуації. Моральні норми можуть різнитись: а) за діапазоном вибору, який визначається соціальними потребами індивіда, групи, суспільства. Цей вибір може бути широким або вузьким, але він завжди передбачає лише одну дію, невиконання якої тягне за собою соціальне осудження; б) за характером і ступенем соціального тиску на особу з віктимною поведінкою моральні норми можуть подавати лише зразок або приклад, як необхідно діяти в окремих ситуаціях; в) за способом виразу моральної норми і форми, в якій вона доводиться до свідомості 9соби з віктимною поведінкою (від безпосереднього припису до з&борони протиправних дій або здійснення оцінки вчинених дій).

Моральна норма, що виникла й існує поза особистістю як вимога суспільства, в процесі її практичного застосування може стати звичкою, душевною якістю, позитивною рисою характеру особи, поведінка якої є віктимною. Подальше перетворення норми на внутрішній стан людини буде швидким, якщо особа володіє відповідною культурою, має широкий світогляд і різносторонні знання.

Емоційне засвоєння норм моралі залежить від індивідуально- психологічної сторони моральної свідомості віктимної особи і має різні рівні. Моральні норми на початковому, середньому і вищому рівнях пізнаються особою з віктимною* поведінкою за допомогою дидактики, через мистецтво, шляхом аналізу особою власного життєвого досвіду, результатів спостережень за поведінкою інших людей, при формуванні особистих переконань, спрямованих на дотримання моралі, яка існує в суспільстві.

Практика життя свідчить, що норми, які набувають форм суспільних приписів необхідної поведінки для віктимної особи, обумовлюють її моральні відносини відповідно до потреб та інтересів суспільства. Іншими словами, якщо ігнорувати моральну оцінку поведінки порушника, то у викривленому світлі постане перед нами моральне обличчя потерпілого. В окремих випадках він може стати головним винуватцем вчинених щодо нього протиправних дій.¹³⁴

Віктимна поведінка особи детермінована певними соціальними умовами, а також її інтересами і психологічними властивостями. Певною мірою вона залежить від історії суспільства, в якому ця особа існує. Крім того, на моральну свідомість особи впливають її індивідуальні, психологічні особливості. Дані опитування осіб, які вчинили адміністративні делікти, вказують на їх відношення до існуючих моральних норм залежно від темпераменту (див. табл. 23).

Таблиця 23. Психологічні особливості особи (темперамент)	Питома вага впливу моральних норм на віктимну поведінку особи (у %)
	Дотримувались	Не дотримувались
Меланхолік	84,8	15,2
Сангвінік	25,7	74,3
Флегматик	87,6	12,4
Холерик	17,4	82,6

Дотримання моральних норм спостерігається в осіб, які мають темперамент меланхоліка (84,8%) и флегматика (87,6%). Не дотримуватися моральних норм схильні особи з віктимною поведінкою, що мають темперамент сангвініка (74,3%) і холерика (82,6%). Вчинення адміністративних деліктів залежно від темпераменту порушників характеризується такими даними (див. табл. 24).

Таблиця 24.		Вплив тепераменту на віктимну
Види адміні­	Кількість	поведінку осіб (у %)
стративних деліктів	вчинених деліктів	Мелан­холік	Сангві нік	Флегма­тик	Холерик
Посягання
на:
громадський
порядок	485	16,0	29,2	6,3	48,2
управління	24	16.6	• 20.8	8.3	54.1
власність	40	12.5	35	7.5	45.0
торгівлю	126	8.7	20.6	4.7	65.8
транспорт	163	29.4	10.4	57	3.0
сільське
господарство	39	23	23	10.2	43.5
порушення
правил
охорони
природи	18,	16.6	33.3	11.1	38.8
Всього:	895	17.6	24.4	15.7	42.1

Генетичні особливості людини певною мірою впливають на її віктимну поведінку, відбиваються на дотриманні існуючих моральних норм суспільства. Так, вплив темпераменту на вчинення ^ адміністративних деліктів проявляється: у меланхоліків - 17,6, сангвініків - 24,4, флегматиків - 15,7 і холериків - 42,1%.

Генетичні фактори створюють основу, можливості для моральної поведінки, але не визначають її. Моральні та інтелектуальні якості особи є результатом тривалого розвитку суспільної природи людини. Тому цілеспрямованість віктимної поведінки особи вказує на те, які моральні цінності виступають внутрішнім регулятором цієї поведінки,¹³⁵ і чи стали вони для неї власними, проявляючись у конкретних вольових актах, в тому числі й протиправних.¹³⁶

Природа і зміст моральних цінностей у більшості випадків обумовлені матеріальними умовами життя віктимної особи або групи. Здатність моральної свідомості особи спрямовувати свої наміри і дії на досягнення тієї чи іншої моральної цінності можна характеризувати як ціннісну орієнтацію. Вона забезпечує єдність всієї структури моральної свідомості особи і залежить від її індивідуальних особливостей.¹³⁷ За її допомогою особа реалізує свою початкову моральну позицію, що проявляється не лише в окремих діях і мотивах, але також і у всій линії віктимної поведінки. На неї впливають цінності хибного змісту, підлі й навіть "антицінності", що притаманні особам, які мають злочинне минуле і стійку орієнтацию на віктимну поведінку.

Наведена точка зору вказує на специфічне (детермінантне) відношення осіб з віктимною поведінкою до своїх потреб. Потреби морального і матеріального змісту виступають як необхідність, вимога, відношення, тобто те, заради чого суб'єкт взаємодіє з об'єктом в адміністративно-деліктній ситуації.

Філософи і соціологи найчастіше розглядають потреби як єдність, взаємозв'язок об'єктивного і суб'єктивного, економісти - переважно як об'єктивне, а психологи - суб'єктивне, обумовлене об'єктивно. Пропонуються різні підстави щодо класифікації потреб: за походженням, рівнем,об'єктом,суб'єктом,характером розгортання, видами діяльності.¹³⁸

Правовий аналіз моральних потреб людини здійснється сьогодні ще недостатньо і неповно, враховуючи існуючі проблеми розбудови держави і формування дійсно демократичного суспільства. Це необхідно тому, що моральний розвиток особистості здебільшого стимулюється потребами людини з метою її самоствердження і самовизначення, з одного боку, і потребами суспільного визнання особистих достоїнств - з іншого.¹³⁹

Особливостями суб'єктивних моральних потреб, які впливають на віктимну поведінку особи, є: конкретний, змістовний характер потреб, пов'язаний, як правило, з предметом, правом, перевагою, якою намагається заволодіти особа для задоволення своїх потреб; більше або менше усвідомлення необхідності такої потреби, що супроводжується характерним емоційним станом; емоційно-вольовий стан особи, що спонукає її до задоволення потреб з відшукуванням для цього необхідних шляхів; послаблення, а в окремих випадках і повне зникнення чи повторне виникнення потреб в особи залежно від її суб'єктивного стану.

В цьому проявляються загальна моральна ненадійність особи з віктимною поведінкою, її низькі особисті моральні цінності, що не відповідають існуючим ідеалам людського суспільства.

Дослідження адміністративної деліктності вказують на недостатню громадянську свідомість, прояви байдужості, егоїзму і антисуспільної орієнтації осіб, які мають низьку свідомість і моральні цінності, що сприяють антисуспільній орієнтації особистості, протиправна поведінка якої в деліктній сітуації може бути неоднаковою (порушник може стати потерпілим і навпаки, потерпілий - порушником).

Мотивація такої поведінки, дій особи має моральний зміст і складається із системи взаємопов'язаних певним чином субпідрядних мотивів, що надають перевагу тим чи іншим цінностям, цілям у моральному виборі особи для свідомого визначення лінії ЇЇ поведінки.

Мотив є категорією моральною. Його вивчення необхідне для оцінки дій, поведінки особи і встановлення її моральності в конкретній адміністративно-деліктній ситуації. Морально-етичний аспект поведінки особи вказує на єдність об'єктивних і суб'єктивних властивостей, свідомість і дію, волю і наміри, цілі й засоби щодо їх здійснення, що не викликає протиріч між мотивами і дією, але дає їм неоднакову моральну-етичну оцінку. ¹⁰

Моральна мотивація віктимної поведінки особи залежить від її свідомості та факторів, що на неї впливають (структура моральної свідомості, ціннісні орієнтири, рівень загальної культури, здатність критично обдумувати адміністративно-деліктну ситуацію, вольові якості). Як мотивацію віктимної поведінки особи слід розглядати передбаченуя очікуваної моральної реакції від людей, що її оточують. Особливо це проявляється у формі видової або групової віктимності, коли здійснюється спілкування і контактування широкого кола осіб з однаковою мотивацією поведінки.

У моральній мотивації, незалежно від її видової-належності, завжди присутній громадський момент. Таке явище існує тому, що мотивація пов'язує воєдино норму (заборону) суспільної моральності та адміністративно-деліктну ситуацію,, що виникла, встановлює моральну цінність делікту, передає через його зміст світогляд особи

Моральна оцінка, самооцінка, надання переваги тим чи іншим нормам поведінки містяться, на наш погляд, у мотивації, яка певним чином визначає світогляд деліктної особи.

Особа несе моральну й правову відповідальність за деліктну поведінку, за її антигуманний і аморальний зміст. Крім того, вона відповідає за вибір тих меж відліку, за допомогою яких вона виправдовує свої протиправні дії. Виправданням своїх протиправних дій особа намагається визначити своє відношення до оточуючих її людей і деякою мірою морально усвідомити відповідальність перед собою, потерпілим, колективом і суспільством. Мотивація дозволяє прогнозувати моральний зміст діяльності, знайти оптимальне рішення в моральному виборі.

Моральні підвалини суспільного життя особи відсуваються в упорядкованій системі моральної регуляції, що охоплює об'єктивну і суб'єктивну площину буття особи. Її моральні цінності виступають як орієнтири поведінки в суспільстві. Ці "орієнтири" (заохочених або заборонених властивостей) допомагають особі діяти у повсякденних ситуаціях тим чи іншим чином.

Коли відбуваються одночасне зіткнення моральних цінностей з поведінкою особи, то виникає моральний конфлікт. У цьому випадку особа несе відповідальність за свій моральний вибір, за перевагу однієї моральної цінності над іншою. Моральний вибір на наш погляд, - це певний вид доцільної людської діяльності в тій або іншій життєвій ситуації. Суб'єктом морального вибору може бути особа з віктимною поведінкою або угруповання людей, що мають колективну віктимність.

Особа має об'єктивні можливості та суб'єктивну здатність вільно вибирати той чи інший варіант моральної поведінки. Моральний вибір деліктної поведінки особи пов'язаний з її моральною визначеністю, яка має детермінуючі властивості. Ці властивості обумовлюють прийняття особою рішення щодо поведінки у будь-якій ситуації. У свободі морального вибору виявляється здатність особи приймати рішення про свою віктимну поведінку у відповідності до суб'єктивної необхідності, яка набуває форми моральної необхідності. Моральна необхідність в даному випадку є детермінацією дій особи на основі і підставі попередньої і нинішньої моральної діяльності в тій чи іншій ситуації.

Своєрідною ситуацією морального вибору є моральний конфлікт. Його особливість полягає в тому, що моральна свідомість особи повинна здійснити вибір між наявними в неї моральними цінностями і потребами, інтересами, яких особа бажає отримати або досягнути, і фактично поведінкою, в томучислі_г і деліктною.Отже, можна вказати на кілька аспектів, що становлять, на наш погляд, теоретичний і практичний інтерес для подальшого дослідження віктимності та моральності в адміністративній деліктології:

а) початковим ланцюгом, який поєднує віктимність і моральність, є наявність різноманітних орієнтацій, потреб та інтересів серед індивідів та груп населення, що вимагає подальшого їх вивчення з урахуванням об'єктивних соціально-економічних умов, в яких вони існують;

б) зміна моральних орієнтацій в сучасних умовах набуває віктимного характеру, що спричиняє збільшення кількості моральних конфліктів і призводить до створення адміністративно-деліктних ситуацій, під час яких порушуються існуючі адміністративно-правові відносини, що охороняються законом;

в) віктимність і моральність - це об'єктивна реальність, і їх існування на даний час майже не контролюється, не викликає необхідної соціальної реакції, що призводить до негативних змін в структурі й динаміці адміністративних деліктів, збільшення їх питомої ваги серед населення;

г) відбуваються суттєві, в окремих випадках необоротні зміни і деформації в системі суспільних відносин, виникають соціальні протиріччя, що, в свою чергу, спричиняє відхилення у поведінці, погіршення моралі серед різноманітних верств населення і посилення його деліктності та віктимності.

Розділ 4. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ДЕЛІКТ І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ЮРИСДИКЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ, УПОВНОВАЖЕНИХ РОЗГЛЯДАТИ СПРАВИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ