3.2 Адміністративно-деліктна ситуація та її роль у формуванні мотивації протиправної поведінки

Протиправна поведінка не виникає із нічого і не зникає сама по собі, що є важливим для пояснення суті цього явища з урахуванням діалектики і реального буття. У більшості таких випадків ми вважаємо, що адміністративний делікт і деліктність проявляються в протиріччях людини з оточуючим її світом і тими вимогами, які обумовлюють позитивну поведінку особи в суспільстві. Така теза обґрунтовується тим, що основною формою діяльності особи від самого початку її існування є спілкування і взаємодія з оточуючим середовищем і людьми. Взаємодія особи із середовищем, яке оточує, вказує на складність цих відносин, на вплив різноманітних факторів, що обумовлюють виникнення конкретної життєвої ситуації, в тому числі й адміністративно-деліктної.

Дослідження проблеми взаємодії особи з середовищем, яке її оточує є важливим для адміністративної деліктології з декількох причин. По-перше, нас цікавить сутність і зміст психологічного і суспільного механізмів такої взаємодії і можливість управління ними. По-друге, існує необхідність не лише в описуванні генезису і структури індивідуальної деліктної поведінки, але й у вивченні причинних зв'язків, що виникають у результаті їх взаємодії в конкретній життєвій ситуації. По-третє, вивчення поведінки особи в доделіктній і деліктній ситуаціях є важливим для здійснення прогнозування її подальшої протиправної поведінки.

Тому, формуючи концепцію адміністративно-деліктної ситуації, ми вважаємо, що вона є одним із елементів детермінуючого комплексу деліктності. Складові елементи моделі адміністративно-деліктної ситуації перебувають під впливом цілого ряду законів, які вказують: поведінка особи залежить не лише від її свідомості, але й від впливу тих соціально- історичних умов, в яких вона існує: соціальні перетворення є зміною, рухом, до якого пристосовується людина, по-своєму впливаючи на ці зміни, суть яких може проявлятися в простих і складних вимогах до соціально бажаної поведінки суб'єкта. Розвиток і поведінка особистості обумовлені розвитком і поведінкою людей, з якими вона спілкується. Людина поводить себе адекватно то того соціального досвіду, який має: поведінка особи може бути ірраціональною і типовою для деліктної поведінки, що залежить від зв'язків особи з іншими суб'єктами, котрі мають негативний досвід соціальної поведінки.

Використання вказаних законів діалектики певною мірою допомагає встановити наявність протиріч між соціальними умовами і рисами особи, тому що її деліктна поведінка є проявом різнорідності, яка створюється шляхом заперечення конкретного* що вимагається в певній ситуації з відповідною поведінкою.

Основною методологічною передумовою, яка стала підставою для дослідження деліктної ситуації, є її складність, мінливость і багатоваріантність як за формою, так і за змістом.⁵⁷ Методологічне і теоретичне визначення терміна "адмінієтративно-деліктна ситуація", на наш погляд, достатньо відображає діалектику об'єктивного і суб'єктивного в проявах та^аналізі генезису, динаміки адміні­стративного делікту і деліктності в цілому.

Слово "ситуація"походить від латинського зіШз (становище, розташування) і означає сукупність, поєднання обставин і умов, які створюють певну обстановку або становище.⁵⁸ Поняття "ситуація" часто вживається в повсякденному спілкуванні, в природничих і суспільних науках. І це зрозуміло, тому що аналіз конкретної ситуації є початковим пунктом для прийняття того чи іншого рішення. Більшість дослідникмв схильні вважати, що терміни "ситуація" і "обставини" є спорідненими. З цим слід погодитись, але поняття ситуації значно ширше від поняття обставин і воно охоплює сполучення, сукупностей різних обставин і умов, що створюють певну обстановку для того або іншого виду діяльності. До того ж ця обстановка може сприяти або чинити перепони виконанню конкретних дій.

Зміст конкретної (життєвої, протиправної, криміногенної) ситуації пояснюється вченими по-різному, залежно від предмета дослідження. Загальним є твердження, що ситуація складається із "сукупності обставин життя перед вчиненням протиправних дій".⁵⁹

На думку В.ДРівмана, зміст кримінальної ситуації становить безпосередній злочин.⁶⁰ О.М.Бандурка вважає необхідним елементом конкретної ситуації протиправність.⁶¹ Вказані точки зору стосовно поняття ситуації не мають між собою протиріч щодо сукупності обставин і умов, які передують вчиненню протиправних дій.При цьому слід звернути увагу на вирішальну роль антигромадських поглядів, моральних орієнтацій і потреб, що об'єктивно і суб'єктивно впливають на протиправну поведінку особи. Об'єктивний і суб'єктивний вплив факторів на обставини і умови вчинення протиправної ситуації не ускладнює розкриття змісту ситуації, а навпаки, дозволить більш грунтовно здійснити аналіз протиріч, конфліктів, які виникають у результаті впливу зовнішніх

обставин на вчинення адміністративного делікту і продовжують вести боротьбу на суб'єктивному рівні, що приводить до створення цільної, з позиції правових заборон, свідомості або проявляється у вигляді протиправної поведінки.

Об'єктивний зміст адміністративно-деліктної ситуації виз­начається подіями, які вже відбулися у реальній дійсності, а її суб'єктивне значення залежить від поглядів, досвіду, схильностей, характеру, моралі, потреб та інших якостей, що характеризують індивідуальність особи. Об'єктивний зміст і суб'єктивне значення дій суб'єкта не завжди можуть збігатися, тому що особа діє під час деліктної ситуації згідно зі своїм уявленням про неї, керуючись при цьому відповідними мотивами і цілями віктимної поведінки.

Наведені точки зору є основою для визначення адміністративно- деліктної ситуації як конкретної, стійкої щодо об'єктивних і суб'єктивних обставин та факторів, які при безпосередній взаємодії з особистістю чинять вплив на виникнення, ступінь розгалуженості, динаміку й інші особливості адміністративного делікту.

Конкретність є властивістю будь-якої ситуації, вона проявляється в тому, що існує в певних просторово-часових межах. Це пояснюється тим, що конкретна ситуація може охоплювати великі території і зберігатися протягом певного часу або, навпаки, обмежуватись невеликими розмірами території й існувати недовго, наприклад, під час автотранспортної пригоди. Такі особливості ситуації залежать від характеру діяльності учасників ситуації, від їх можливостей, спрямованості' +а намірів.

119

Конкретні ситуації, в яких перебуває особа перед вчиненням адміністративного делікту (конфліктна ситуація, ситуація ризику, страху та інші), значною мірою визначаються її соціальною значимістю, належністю до певної соціальної групи, способу життя. Це дає ймовірну можливість передбачити деякі події в житті людини і запропонувати той або інший варіант поведінки. Разом з тим кожний адміністративний делікт обумовлений конкретною ситуацією,⁶² індивідуальною, але типовою за своїм змістом, видовою за належністю до певної групи деліктів і систематичною за своєю повторюваністю. Значна частина адміністративно-деліктних ситуацій виникає під впливом різноманітних соціальних факторів, конкретних суспільних відносин і зв'язків, які впливають на формування особистості та її Поведінку. Вплив соціального середовища має постійний Актуалізований характер, тому що особа Генетично взаємодіє із Середовищем до і під час вчинення адміністративного делікту. Разом

ан-

з тим ситуації можуть виникати за рахунок дії сил природи, що, в свою чергу, зачіпає соціальні умови життя людини.⁶³

Формування адміністративно-деліктної ситуації залежить від впливу факторів, обумовлених різноманітними характерними особливостями конкретного соціально-економічного і політичного ладу, існуючими, у ньому методами вирішення соціальних проблем. На нашу думку, вона співвідноситься зі ступенем протиріч і рівнем соціалізації особи, її віктимної поведінки й станом правосвідомості та правової культури в суспільстві.

Більш широку систематизацю факторів здійснено І.П.Голосні- ченком, який, характеризуючи корисливу поведінку особи під час вчинення адміністративного делікту, відзначає вплив на неї ідеологічних, політичних, соціально-психологічних і організаційних факторів.⁶⁴

На думку Ю.Блувштейна, К.Лапинскаса і Ю.Екатери- нославського, існує різниця між впливом на поведінку людини об'єктивних (зовнішніх) факторів у кібернетиці,⁶⁵ соціології та кримінології.

Слід погодитись з тим, що віктимна поведінка особи є результатом взаємодії зовнішніх факторів і внутрішніх якостей та властивостей особи, в свою чергу детермінованих впливом соціального середовища на особу в минулому.

У нинішніх складних умовах розвитку суспільства та розбудови держави загальним фактором, що впливає на створення бази деліктної ситуації, є недоліки в залученні індивіда до сучасного життя, протиріччя в соціально-економічних відносинах і соціально- деструктивна позиція особистості. Деструктивна позиція особи є найбільш простим видом її поведінки і має психічний та суспільний зміст. На неї впливають: фактори, які стимулюють процес відступу особи від соціалізації (явище деморалізації або розумова недорозвиненість); фактори деструктивної мотивації, коли особа ставить перед собою цілі, досягнення яких можливе лише шляхом вчинення адміністративного делікту, а поведінка порушника і потерпілого визначається емоціями або мотиваціями раптового, неконтрольованого типу (заздрість, злість, ревнощі, приниженість), задоволення яких пов'язано з агресивною поведінкою;⁶⁶ фактори деструктивної нездатності, - коли організм людини біологічно або фізіологічно непридатний до контакту із сучасністю - технікою, транспортом, коли особа не в змозі вибрати відповідну поведінку або має уповільнену реакцію чи схильна до несподіваних дій.

Адміністративно-деліктна ситуація виникає завдяки взаємодії між суб'єктом, який чинить протиправні дії, та особою, що стає жертвою (потерпілим) у результаті цих дій. Внаслідок чого можуть бути ситуації: потенційні, виникаючі (постійні) та відкриті (закриті).⁶⁷ Виникають ситуації співробітництва, прості і складні, тривалі та короткочасні, типові і нетипові, одно, дво- і багатофакторні; початкові, проміжні, заключні та інші.⁶⁸

Елементами вказаних ситуацій є: різні відхилення від визначеної цілі, заради якої виникає (створюється) ситуація; можливість досягнення бажаного позитивного або негативного результату; відсутність впевненості в досягненні поставленої цілі; можливість несприятливих наслідків (матеріальна або моральна шкода, хвороба або смерть) при здійсненні тих чи інших дій в умовах невизначеності для суб'єкта - учасника ситуації; матеріальне становище, моральність і віктимність порушника та потерпілого; очікування, невдачі, небезпека.

Існуючі схеми,⁶⁹ моделі,⁷⁰ класифікації⁷¹ ситуацій вказують на їх роздробленість і визначеність за роллю та механізмом вчинення протиправних дій.

Управління деліктною ситуацією залежить від того, наскільки порушник і потерпілий розуміють і оцінюють фактори та обставини, що призвели до її виникнення, а також можуть визначити для себе міру відповідальності за протиправні дії. Від цього залежить застосування раціонально-інтуїтивного підходу до управління деліктною ситуацією і використання існуючих методів для здійснення аналізу причин ситуації відповідно до стадії, в якій вона перебуває (потенційна ситуація, виникаюча або відкрита).

Серед існуючих загальних принципів спілкування із суб'єктами та впливу на їх протиправну поведінку слід відзначити: подолання негативних емоцій, які виникають при спілкуванні між учасниками ^ДМІністративно-деліктної ситуації; використання спілкування для того, ВФб зрозуміти протиправну поведінку суб'єкта; вибір можливих підходів до кожного із учасників адміністративно-деліктної ситуації з метою її подолання або нейтралізації; вибір стилю поведінки із суб'єктами різних типів.

Досить ефективним у подоланні або нейтралізації адміні- ^Раггмвно-деліктної ситуації є використання раціонально-інтуїтивного **^ет°АУ- Від самого початку цей метод включає в роботу свідомість Учасників деліктної ситуації, їх інтуїцію з метоіо здійснення вибору ^ж"~ припинення ситуації. Крім того, використовуючи цей метод

кожний із учасників ситуації має змогу зробити оцінку обставин, цілей, інтересів, за яких виникає ситуація.

В особи, незважаючи на потенційний, виникаючий або відкритий характер адміністративно-деліктної ситуації, завжди є можливість здійснення альтернативної поведінки. Про це свідчать результати емпіричних досліджень, що наведені у таблиці 18.

Таблиця 18. Можливість альтернативної поведінки суб'єкта	У %
відмова від вчинення протиправних дій;	86,2
бажання вислухати особу, яка може потерпіти
відпротиправних дій;	5,8
зіставлення своєї протиправної поведінки щодо
об'єкта посягання (фізична особа, власність, права і
свободи громадян та інше).	8,0

Так, серед опитаних осіб 86,2% тих, що вчинили делікти і вважають, що вони мали змогу відмовитись від протиправних дій. При цьому вони посилались на те, що їх гнів уже пройшов, негативні емоції зникли, і опитувані особи деякою мірою виявили самовладання і змогли контролювати свою поведінку.

Разом з тим бажання вислухати особу, що може потерпіти від протиправних дій, становить лише 5,8%. Це свідчить про те, що емоційна напруга, вороже ставлення до особи, бажання мати у своєму розпорядженні або використанні предмети, речі, які належать колективним чи індивідуальним суб'єктам, має чимале значення у формуванні їх протиправної поведінки.

Суб'єкти незначною мірою можуть порівнювати свою протиправну поведінку щодо об'єкта посягання. Це можна пояснити за рахунок їх бажання задовольнити свої приховані потреби і бажання, а також побоювань втратити щось значне для себе.

Важливою, на наш погляд, у теоретичному і практичному напрямках, є класифікація адміністративно-деліктної ситуації з урахуванням поведінки суб'єкта делікту і потерпілого. Взявши за основу їх поведінку, можна використовувати існуючі віктимологічні характеристики, спрогнозувати розвиток ситуації в часі та характер взаємодії потерпілого і порушника (Д.В.Рівман).

На думку Ю.М.Антоняна, визначення виду конкретної ситуації залежить від того, яка група факторів впливає на ситуацію і визначає її зміст. У даному випадку слід визначити лише два види ситуації', доделіктну і деліктну.⁷² Доделіктна ситуація за своїм змістом не сприяє вчиненню адміністративного делікту або створює для нього перепони, після чого ситуацію можна вважати проблемною з урахуванням наведених перепон. Реалізація проблемної ситуації полягає у здатності суб'єкта відшукувати можливості подолання перешкоди для досягнення визначеної мети певними засобами.

А.М.Матюшкін таку можливість вбачає у взаємодії даних зовнішнього середовища з установкою суб'єкта і співвідношенні попереднього досвіду з елементами, що йому суперечать.⁷³ На проблемну ситуацію впливають ненавмисні або необережні дії суб'єкта, наявність екстремальних чи незвичних умов виконання дій із зменшенням часу й інших витрат для досягнення необхідного результату. Наприклад, збільшується швидкість дій, які призводять до вчинення адміністративного делікту і зменшується кількість часу для зрозуміння цих дій. Запізнення з прийняттям рішення в ситуації, коли є лише невеликий відрізок часу, призводить до виникнення проблемної, а в окремих випадках і деліктної ситуації. Наприклад, порушення правил дорожнього руху.

До доделіктних слід віднести нейтральні ситуації, які не створюють перепон і не сприяють вчиненню адміністративного делікту. Збільшення питомої ваги нейтральних ситуацій стане можливим в умовах демократії, яка забезпечує зростання добробуту населення, піднесенні культурного рівня і свідомості громадян.

Деліктна ситуація - це якісно нове явище, в якому відбуваються складні діалектичні зв'язки, що спрямовують або стримують поведінку особи в межах, визначених адміністративним законодавством.

Складність діалектичних зв'язків вказує на те, що деліктна ситуація наповнюється новою соціально динамічною якістю лише в тих випадках, коли ці зв'язки проявляють себе в протиправній повединці під впливом однієї або кількох обставин. Динамічні діалектичні зв'язки і обставини, які призводять до виникнення деліктної ситуації і виявляються через загальні соціальні явища, знаходять своє відображення в адміністративній деліктності, в сприятливих обставинйх і факторах механізму деліктної поведінки, а також допомагають в окремих випадках вчиненню протиправних дій самою жертвою делікту.

Формування деліктної ситуації, на думку Д.В.Рівмана відбувається за етапами, протягом яких виникають обставини і діють фактори, що впливають на особистість і наміри правопорушника,⁷⁴ створюючи таким чином деліктну ситуацію. Ці етапи у своєму розвитку і перебігу можуть бути тривалими і короткочасними, залежно від того, як вони пов'язані з особистістю суб'єкта і його діяльністю, яка, в свою чергу, може бути простою або змішаною, залежно від дій особи чи групи та обставин, що впливають на деліктну ситуацію.

Тривалість розвитку і перебігу деліктної ситуації залежить від цілеспрямованих дій суб'єкта, за допомогою яких він створює умови і використовує обставини, що сприяють здійсненню його деліктних намірів. Простий або змішаний характер дій суб'єкта свідчить про поєднання в окремих випадках обставин, факторів чи посилення впливу деяких із них на поведінку суб'єкта. Так, систематичне пияцтво особи може бути наслідком її аморальної поведінки. Змішаний характер деліктних дій інколи проявляється у нещасливому випадку, під час стихійного лиха або в екстремальних умовах, що свідчить про певний вплив обставин на деліктну ситуацію.

Отже, деліктна ситуація - це сукупність обставин і факторів, які сприяють формуванню деліктних намірів, віктимної поведінки для досягнення протиправного результату.

Розглянуті види ситуацій вказують на взаємодію суб'єкта з ситуацією що склалася перед вчиненням адміністративного делікту, і на елементи, які її наповнюють. На адміністративно-деліктну ситуацію впливають: джерела виникнення й існування ситуації; характер відносин і взаємодії між правопорушником і потерпілим; предмет деліктного посягання, який в даному випадку розуміється як матеріальний предмет, на який безпосередньо будуть спрямовані протиправні дії суб'єкта; характер і результати протиправних дій. Джерела виникнення адміністративно-делікгної ситуації можуть мати зовнішній і внутрішній характер. Зовнішній (об'єктивний) характер ситуації може впливати на протиправну поведінку суб'єкта без зміни його сутності або може бути посилений за рахунок установки суб'єкта. Ознаками об'єктивності протиправної ситуації є те, що суб'єкт не створює її раніше, згідно з передбаченими намірами, але вона тією чи іншою мірою пов'язана з його особою і діяльністю.

Внутрішній (суб'єктивний) характер адміністративно-деліктної ситуації проявляється у тому, що суб'єкт свідомо орієнтує себе на вчинення протиправних дій і певним чиним мотивує свою віктимну поведінку, враховуючи при цьому сприятливі обставини і умови для вчинення делікту. Крім того, джерелами можуть бути: обмеженість, недостатність матеріальних, фінансових й інших ресурсів; відносність процесу пізнання людиною реальної дійсності, що її оточує (елемент невизначеності); неможливість однозначного пізнання об'єкта при існуючих методах і рівнях його наукового пізнання; відносна обмеженість свідомої діяльності людини та існуючі відмінності в соціально- психологічних установках, ідеалах і стереотипах поведінки, а також особисті, групові, міжгрупові і соціальні джерела виникнення ситуації.

За характером відносин і взаємодії між правопорушником і потерпілим адміністративно-деліктні ситуації можуть проявляти себе як ситуації зіткнення і співробітництва.⁷⁵ Опитування суб'єктів, які вчинили адміністративні делікти, і потерпілих від них вказують на те, що характер відносин і взаємодії між ними у вказаних ситуаціях може бути послідовними і непослідовним.

Таблиця 19	Правопорушники (%)		Потерпілі (%)
Дії	Ситуация	Ситуація	Ситуация	Ситуація
	співробітн.	зіткнення	співробітн.	зіткнення
послідовні	12,6	87,4	19,2	80,8
непослідовні	9,2	90,8	7,9	92,1

Серед порушників, що діють в ситуації співробітництва, послідовний характер відносин і взаємодії становить 12,6%, серед потерпілих дещо більше -19,2, непослідовні дії порушників становлять 9.2, потерпілих дещо менше - 7,9%.

Інший вигляд має характер відносин і взаємодії в ситуації зіткнення. Послідовні дії порушників становлять 87,4%, потерпілих - 80.8, а непослідовні дії порушників - 90,8, потерпілих - 92,1%.

Предмети деліктного посягання мають матеріальний зміст, і їх умовно можга систематизувати таким чином: матеріальні цінності, що зберігаються без охорони або під охороною органів міліції чи із застосуванням охоронної сигналізації; матеріальні цінності, які є державною, колективною, кооперативною або приватною власністю. Об'єктом деліктного

посягання може бути фізична особа (її здоров'я, права і свободи та інше).

Характер протиправних дій порушника і потерпілого проявляється в умисній (ст.10 КАП України) і необережній (ст.И КАП України) формах. Поведінка потерпілого в даному випадку може створювати ситуацію поштовхового, замкненого, некритичного або нейтрального характеру, а його відношення до наслідків від цих дій може бути негативним або позитивним. Таким самим у даному випадку буде і відношення порушника до результатів своїх дій.

Проведені нами дослідження певною мірою розкривають характер протиправних дій порушника і потерпілого та їх відношення до результату, що наступає від цих дій. Протиправний характер умисних дій (бездіяльності) порушників в адміністративно-деліктній ситуації становить 85,4%, потерпілих - 76,8%, вони передбачають шкідливі наслідки, бажають або свідомо допускають їх. Необережні дії порушників становлять 14,6%, потерпілих - 23,2%. Виконавці необережних дій передбачають можливі наслідки від адміністративно- деліктної ситуації, яка виникла, але разом з тим розраховують на їх відвернення, не передбачаючи шкідливих наслідків від своїх дій, хоча повинні були і могли їх передбачити. Необережна поведінка потерпілого є не причиною виникнення адміністративно-деліктної ситуації, а умовою, яка в сукупності з обставинами і антигромадськими рисами особистості, її установкою призводить до вчинення делікту. Так, передумовою до заняття проституцією може бути статева розпущеність і аморальність поведінки особи (див. табл. 19).

Активні дії порушників в адміністративно-деліктній ситуації становлять 72,4%, а потерпілих - 38,9%. Вони так само, як і пасивні дії (бездіяльність) завдають моральної, фізичної і матеріальної шкоди учасникам ситуації та середовищу, що їх оточує.

Розуміння розвитку і динаміки адміністративно-деліктної ситуації її учасниками залежить від їх поведінки. Так, поштовховий характер ситуації створюють як порушники (51,0%), так і потерпілі (41,0%). Підставою для цього можуть бути брутальність, образи, жорстокість, нахабство, приниження, провокації, підбурювання, погрози, схильність до вживання спиртних напоїв та інші дії. Зовсім незначна динаміка замкненої ситуації серед порушників - 1,3% і потерпілих - 3,5%. Це пояснюється тим, що поведінка учасників ситуації спрямована на заподіяння шкоди безпосередньо самою особою без втручання інших осіб. Потерпілий в даному випадку усвідомлює, якої він завдає собі шкоди та її наслідки, наприклад, - порушення правил військового обліку або умисне псування обліково- військових документів, чи втрата їх через необережність та інше.

Відкрита ситуація виникає в умовах самовпевненості її учасників, коли вони передбачають і розуміють можливість втягнення їх в адміністративно-деліктну ситуацію, але самовпевнено розраховують уникнути цього. Так, потерпілий може переоцінювати свій фізичний стан, навички і вміння при вчиненні опору порушнику. Серед порушників відкрита ситуація становить 14,4%, а потерпілих - 13,0%.

Таблиця 20. Ситуація	Порушники	Потерпілі
	(у %)	(у %)
а/залежно від форми дії:
умисна	85,4	76,8
необережна	14,6	23,2
активна	72,4	38,9
пасивна	27,6	61,1
б/залежно від поведінки учасників	•
ситуації і розуміння ними її
динаміки:
иоштовхового характеру	51,0	41,0
замкнена	1,3	3,5
відкрита	14,4	13,0
некритична	33,3	22,8
нейтральна	-	19,7
в/ залежно від відношення учасників
ситуації до наслідків своїх дій:
позитивна	97,5	83,5
негативна	2,5	16,5

Некритичне відношення порушників до адміністративно- деліктної ситуації становить 33,3%, потерпілих - 22,8%; воно може виявлятися у формі необережності або самовпевненості.

За даними опитування, ситуації, в яких поведінка потерпілого вважається нейтральною, становить 19,7%. Нейтральна поведінка потерпілого може поєднувати в собі властивості поведінки, що виникають у відкритих або замкнених ситуаціях.

Щодо відношення учасників адміністративно-деліктної ситуації до наслідків своїх дій, серед порушників позитивне становить 97,5%, негативне - 27,5%, серед потерпілих позитивне - 83,5, негативне - 16,5%). Опитування порушників свідчить, що після вчинення адміністративного делікту відчували себе винними 57,6%, не відчували каяття за свої дії - 3,5, вважали, що діяли безконтрольно, не враховуючи ситуації - 15,5, не знали, що їх дії заборонені законом, - 23,2%.

Запропонована нами типологія характеристики дій учасників адміністративно-деліктної ситуації створена з метою визначення ступеня деліктності порушника і віктимності поведінки потерпілого.

Адміністративно-деліктна ситуація тісно пов'язана з мотивацією поведінки її учасників. У тих випадках, коли необхідно встановити дійсні причини виникнення деліктні ситуації, завжди виникає питання про багатоплановість і багатоаспектність проблеми мотивів.

Мотив як ознака конкретної діяльності людини, в тому числі й протиправної, виконує спонукальну роль. Від нього в цілому залежить змістовність характеру людської діяльності, пояснення особою своєї поведінки, обставин виникнення, здійснення і закінчення тих чи інших дій.

Проблема мотиву і мотивації поведінки особи, незважаючи на її опрацьованість та дослідженість багатьма галузями науки, до цього часу є надзвичайно складною і разом з тим перспективною. В нинішніх умовах найбільш грунтовно розроблено психологічний аспект цієї проблеми. В останні роки з'явилося багато праць, присвячених мотивації поведінки. Це роботи Г.А.Аванесова, Ю.М.Антоняна, В.Т.Асеєва, С.І.Гридіна, В.І.Ковальова, В.М.Кудрявцева, А.Н.Леонтьєва, В.Г.Лихолоба, С.Т.Москвичова, К.Обуховського, В.Ф.Сержантова та інших.⁷⁶

Разом з тим психологам ще далеко до одностайності в розумінні того, що слід вважати мотивом. Існують розбіжності щодо визначення ролі потреб у людській поведінці, класифікації мотивів, у характеристиці мотиваційної структури особистості. Недостатньо досліджено протиправну поведінку учасників деліктної ситуації, в тому числі й адміністративної.

Проблема мотиву в адміністративно-деліктній ситуації, на наш погляд, безпосередньо пов'язана із розробкою і застосуванням цілого ряду інститутів адміністративного права - визначенням підстав адміністративної видповідальності та ЇЇ індивідуалізації, встановленням суб'єктазної сторони делікту і усвідомленості, характеристикою обставин, які виключають суспільну небезпеку і шкідливість дій, розмежуванням стадій умисних протиправних дій, індивідуалізацією адміністративної відповідальності співучасників та інших. Інакше кажучи, немає такого інституту в адміністративному праві, де б не відчувався вплив проблеми мотивації, яку ми розглядаємо.

Особливо слід відзначити теоретичну і практичну значущість деліктологічного аспекту проблеми мотивації і зв'язку її з особистістю. Успіхи в цьому напрямку не дають можливість дещо інакше розглянути значення мотиву в адміністративно-деліктній ситуації, в характеристиці особистості порушника і визначенні її структури, при кваліфікації деліктів, призначенні адміністративних стягнень та ін.

Ми вже відзначали, що антигромадська поведінка особи існує в реальній дійсності та проявляє себе не в одному, а в сукупності взаємопов'язаних між собою мотивів, що допомагає характеризувати особистість порушника. Взаємний зв'язок і взаємна обумовленість мотивації антигромадської поведінки і особистості порушника створюють ситуацію, в якій виникають такі обставини: особа не завжди діє під впливом усвідомлених нею мотивів і, крім того, в окремих адміністративно-деліктних ситуаціях мають місце невмотивовані дії, поступки. Особливо це виявляється при вчиненні окремих адміністративних -деліктів.

Таким чином, нагальна потреба дослідження мотивів поведінки і характеру вчинення протиправних дій в конкретній адміністративно- деліктній ситуації обумовлена логікою розвитку адміністративної деліктології.

Виникнення, розвиток і формування мотивів здійснюється на основі внутрішніх спонукань особи, які визначаються її потребами, інтересами, почуттями, емоціями, що свідчать про активність особистості та рушійні сили, які лежать в основі її дій.

Мотиваційна сфера особистості на сьогодні має надзвичайно складну ієрархічну побудову, що містить мотиви різного змісту, характеру та неоднакового ступеня усвідомленості. Це пояснюється тим, що індивід, залежно від своїх суб'єктивних, "внутрішніх" особливостей, неоднаково сприймає ситуацію, що склалася, і свою поведінку в межах цієї ситуації. Індивід, залежно від змісту діяльності, в тому числі й протиправної, постійно вводить нові мотиви та відкидає непридатні, що свідчить про конкуренцію і конфлікти між ними, що особливо характерно для осіб, які мають намір вперше вчинити адміністративний делікт. Виникаючи нерідко як ситуаційні явища, мотиви досить часто перетворюються -на стійкі індивідуальні особливості. Наприклад, при вчиненні порушень громадського порядку та корисливих адміністративних деліктів.

Досліджуючи мотиваційний аспект протиправної поведінки особи в конкретний ситуації, необхідно враховувати її моральну позицію і цільову спрямованість дій залежно від джерел мотивації.⁷⁷ Мотивація деліктної поведінки особи має неоднакове тлумачення і залежить від об'єкта та суспільних відносин, що досліджуються. Разом з тим більшість вчених дотримуються думки, що мотивація протиправної поведінки є одним із важливим її елементів, безпосередньою причиною деліктної діяльності, першим ланцюгом у загальній схемі механізму деліктної поведінки.

Наведемо кілька точок зору, які відображають загальні риси і особливості мотиваційної поведінки суб'єкта в конкретній деліктній ситуації. Пояснюючи суть мотивації, В.І.Ковальов робить висновок, що вона включає до себе сукупність мотивів поведінки і діяльності з відображенням та виявленням потреб.⁷⁸

На думку Ю.М.Антоняна і В.В.Гульдана, в мотивації вчинку виявляються потреби, установки, вплив середовища, наявний досвід особи та вплив психічних порушень, якщо вони є.⁷⁹

В.Г.Лихолоб, звертає увагу на те, що мотивація, у першу чергу, є процесом спонукання особи до скоєння тих чи інших вчинків.⁸⁰

Мотивація антигромадської поведінки, на думку С.І.Гридіна, є основною характеристикою особистості правопорушника.⁸¹

Не заперечуючи викладених поглядів на мотивацію протиправної поведінки в деліктній ситуації, слід звернути увагу на те, що мотивація майже в кожному випадку має двоїстий характер. Таке положення викликає у суб'єкта необхідність визначити - чинити або не чинити протиправні дії, обирати ту чи іншу сторону мотиваційної поведінки. В даній ситуації не існує фатальної залежності мотивів від діяльності суб'єкта, але, як ми відзначали раніше, існує мотиваційна суперечність вчинку, яка полягай в тому, що мотивація може одночасно бути як усвідомленою, так і неусвідомленою.⁸²

Деякі аддоіністративно-деліктні ситуації, з урахуванням поведінки суб'єкта, можуть бути мотиваційно байдужими і вмотивованими.⁸³ Адміністративно-деліктна ситуація, в якій перебуває суб'єкт, може бути мотиваційно байдужою лише в тому випадку, коли дії суб'єкта не впливають на її стан і не приводять до зміни елементів, з яких складається ситуація. Деліктна ситуація може бути вмотивованою, якщо один або кілька її елементів впливають на вчинення адміністративного делікту. Ці елементи деліктної ситуації повинні мати певне значення для суб'єкта, який є її учасником.

Ступінь впливу адміністративно-деліктної ситуації на мотивацію протиправної поведінки залежить від цілої групи елементів, які мають зовнішню і внутрішню форму, що динамічно змінюється від початку створювання деліктної ситуації до її припинення.

Основними елементами адміністративно-деліктної ситуації, які впливають на мотивацію поведінки суб'єкта, є: предмет і об'єкт деліктного посягання; характер деліктної ситуації та відносин між її учасниками (порушником і потерпілим); зміст майбутньої деліктної діяльності та засоби її здійснення; спрямованість і усвідомленість мотивів деліктної діяльності; можливості досягнення порушником цілей в конкретній деліктній ситуації; особливості характеру і темпераменту учасників деліктної ситуації, рівень їх культури, інтересів, потреб, індивідуального досвіду.

Не вдаваючись до детальної характеристики елементів адміністративно-деліктної ситуації, що впливають на мотивацію поведінки, звернемо увагу лише на те, якою мірою і в якій формі деліктна ситуація може впливати на формування і функціонування мотивів деліктної поведінки. Така теза є важливою тому, що деліктна ситуація може сприяти прийняттю рішення щодо вчинення адміністративного делікту. Разом з тим ситуація може містити в собі непереборну перешкоду в досягненні деліктної мети, але саме мотиви протиправної поведінки можуть зберегтися і проявити себе в іншій деліктній ситуації. Деякою мірою це стосується і доделіктної ситуації, яка активізує мотивацію деліктної поведінки, викликаючи до життя мотиви, що є в суб'єкта, та створює зовнішні й внутрішні умови для їх реалізації. Необхідність знання цих умов дозволить вияснити, що більше позначається на деліктній поведінці особи - внутрішні спонукання чи зовнішня ситуація.

Дослідження деліктної поведінки осіб як результату взаємодії загальної спрямованості особистості й елементів адміністративно- деліктної ситуації дозволяє визначити такі типи мотивації деліктної поведінки: 1) послаблення позитивної спрямованості особистості сильною адміністративно-деліктною ситуацією; 2) утримання нестійкої позитивної спрямованості особистості більш активною адміністративно-деліктною ситуацією; 3) переваження стійкої Деліктної спрямованості особистості; 4) взаємодія негативної спрямованості особистості та адміністративно-деліктної ситуації.

Думається, що запропонована класифікація може сприяти максимально повній і всебічній оцінці ступеня моральної деформації осіб, які вчиняють адміністративні делікти, а також здійсненню коректувального і запобіжного впливу на осіб у відповідності до реальної необхідності.

Цінність даних про мотивацію деліктної поведінки полягає не лише в тому, що вони допомагають розкрити внутрішню детермінацію суб'єкта на індивідуальному рівні. Крім цього, є можливість на якісно новому рівні здійснити соціальні узагальнення мотивації деліктної поведінки. Відбувається це перш за все тому, що мотивація деліктної поведінки формується у особи не раптово (хоч це ми також не заперечуємо), а в більшості випадків протягом всього життя особи, під впливом тих соціальних умов, в яких особа перебуває. У даному випадку можна стверджувати, що мотивація поведінки особи відображає умови реально існуючої дійсністі і дає можливість зрозуміти та пізнати мотиви протиправної поведінки в конкретній адміністративно-деліктній ситуації.

Аналіз точок зору щодо цієї проблеми, які наводяться у спеціальній літературі, дозволяє дати визначення мотивації поведінки особи в адміністративно-деліктній ситуації як психологічного процесу взаємодії загальної спрямованості особистості з елементами деліктної ситуації, що визначає виникнення мотивів суспільно небезпечної та шкідливої дії.

Отже, дослідження адміністративно-деліктної ситуації та її ролі у формуванні мотивації протиправної поведінки дає можливість конкретизувати обставини, що лежать в основі створення деліктної ситуації і вчинення адміністративного делікту. Мотивація поводження розкриває механізм антигромадської поведінки суб'єкта і визначає найближчі джерела, що породжують деліктні наміри і протиправні дії. Завдяки цьому можна зрозуміти процес створювання адміністративно-деліктної ситуації та виявити певні соціальні риси та психологічні особливості, які призводять особу до вчинення деліКту.