1.3 Методика формування фінансового плану

При розробці фінансових планів  використовують математичні, статистичні й інші методи для прогнозування майбутньої ситуації.

У загальному плані в процесі фінансового планування застосовується балансовий метод, що полягає в тому, що балансуються не тільки підсумкові показники доходів та витрат, а й для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

Цей метод фінансового планування є загальним і всеохоплюючим для узгодження всіх розділів фінансового плану. За допомогою балансового методу узгоджуються витрати з джерелами їхнього покриття, взаємоузгоджуються всі розділи між собою, а також фінансові та виробничі показники. В результаті забезпечується тісний взаємозв’язок матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, попереджаються можливості виникнення диспропорцій між витратами та доходами підприємства.

Збалансованість фінансового планування набуває особливого значення в ринкових умовах, коли не тільки всі поточні витрати, а й витрати на розширення, технічне переобладнання виробництва, забезпечення соціальних потреб, стимулювання робітників підприємства повністю залежать від отриманих доходів.

Це означає, що без чіткого планового визначення реальних джерел фінансування та забезпечення, їх регулярного розширення та поповнення не можуть бути виконані бажані економічні, господарські та соціальні завдання підприємства, не може бути реалізована мета створення бізнесу та отримано високий кінцевий результат.

Нормативний спосіб фінансового планування полягає в тому, що на основі виставлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба підприємства у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Такими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів, норми матеріальних та трудових витрат, тощо. Використання прогресивних норм та нормативів при плануванні забезпечує науковий та стабільний характер фінансових планів підприємства, їх тісний взаємозв’язок з виробничими показниками.

При використанні розрахунково-аналітичного способу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх прогнозні зміни в плановому періоді.

Більшість фінансових завдань на сьогодні розраховуються коефіцієнтним способом, на основі досягнутих результатів у попередньому періоді. Таким способом розраховуються майбутні доходи, витрати, платежі до бюджету.

Спосіб оптимізації планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший.

При цьому можуть використовуватись різні критерії вибору:

- максимум прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу;

- мінімум фінансових витрат;

- економія поточних витрат;

- мінімум вкладеного капіталу за максимально ефективного результату;

- максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

За допомогою способу економіко-математичного моделювання проводиться точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища. Даний спосіб реалізується за допомогою математичних прийомів і допомагає знайти кількісне вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Таке моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів.

Безумовно, чим точніше прогноз, тим краще спрацює компанія, але ґрунтуватися тільки на результатах прогнозу було б нерозумно. По-перше, довгострокові прогнози відрізняються невисокою точністю. По -друге, ніякий прогноз не зможе врахувати чи передбачити нестандартний поворот подій. По-третє, прогноз, заснований на найбільш ймовірних подіях, своїм результатом припускає конкретний фінансовий план, що втрачає свою цінність вже після першої малоймовірної події, і компанія виявляється перед необхідністю розробляти новий фінансовий план.

Набагато ефективніше на стадії підготовки фінансового плану застосувати ситуаційний аналіз.

Суть моделі ситуаційного аналізу полягає в тому, що, змінюючи вихідні дані про планові обсяги продажів, ціни і інші показники, аналізуються кінцеві результати планування, оцінюються ризики і визначається оптимальний варіант дій.

Ситуаційний аналіз практично неможливо провести без допомоги тенічних приладів. Як правило, фінансовий план – це великого обсягу документ зі складними арифметичними і статистичними розрахунками усередині. Складання одного варіанта фінансового плану без комп’ютера є складним процесом, а ситуаційне моделювання припускає в деяких моментах складання десятків і більш родинних фінансових планів.

Розробка програмного забезпечення для таких моделей може здійснюватися висококваліфікованими і талановитими програмістами. В даний час для вирішення досить складних питань, що виникають у фінансовому плануванні, в основному використовуються стандартні програми, засновані на роботі користувача з електронними таблицями, наприклад, Excel.

Більшість компаній відносяться серйозно до фінансового планування і виділяють значні ресурси на ці цілі.

Матеріальний продукт усього процесу - фінансовий план, що описує фінансову стратегію компанії і прогнозує її результатів за допомогою прогнозних фінансових звітів: балансового, звіту про прибутки і збитки, про джерела і використання фондів. План формулює фінансові цілі й еталони для оцінки положення компанії. Звичайно він також дає обґрунтування обраної стратегії і пояснення того, як поставлені цілі повинні бути досягнуті.