10) Роль вірусів в біосфері.

Віруси як внутрішньоклітинні паразити рослин нездатні самовідтворюватись без існування багатокомпонентної синтетичної біологічної системи (клітини), тому використовують клітинні субстанції (амінокислоти, нуклеотиди, ліпіди, ферменти тощо), але доволі обмежено. Вірусний патогенез у клітинах відбувається строго специфічно і на відміну від багатьох інших фітопатогенів досить рідко призводить до загибелі рослини. Це зумовлено тим, що вірус «не зацікавлений» у перетворенні рослинного організму на комплекс біологічних субстанцій, йому необхідна функціональна багатоклітинна система (організм), яку він підпорядковує на свій лад і яка стає «фабрикою віріонів». Взагалі, слід говорить про те, що фітовіруси як фітопатогени з погляду вивчення їх людиною, призводять перш за все до погіршення якості продукції рослинництва і водночас до зниження 51 врожайності. Іноді такі негативні впливи на рослину відображаються і на інших показниках, таких, як кількість та якість насіння, стійкість до хвороб і шкідників рослини на наступний вегетаційний сезон для багаторічних рослин тощо.

10.1 Чинники, що пов'язані з рослиною-господарем.

1. Вік. Сприятливість до зараження. Як правило, молоде листя сприятливіше до зараження, ніж старе. Разом з тим дуже молоде листя може виявитися менш сприйнятливим, ніж розвиненіше. Таким чином, на рослині з листям різного віку можна спостерігати градієнт сприятливості, проте для різних вірусів цей градієнт може бути різним. Системне розповсюдження вірусу. При інокуляції наймолодшого листя добре розвинених рослин листя нижніх ярусів може залишатися здоровим. Чим старше рослина, тим сильніше виражена ця тенденція до локалізації інфекції. При зараженні рослини картоплі Х-вірусом як природним чином в полі, так і шляхом інокуляції деякі бульби можуть залишатися незараженими. Бімстер [48] виявив, що частка бульб і вічок, заражених У- вірусом картоплі, залежить від того, на якій стадії розвитку рослини була проведена інокуляція. Пригнічення росту рослини може виявлятися і інакше. Наприклад, рослини картоплі, інфіковані Х- або У-вірусом або сумішшю цих двох вірусів, протягом перших декількох тижнів ростуть швидше, ніж здорові рослини, якщо судити про ріст по подовженню стебла, а на пізніших стадіях швидше ростуть здорові рослини.

2. Генотип. Генетична природа рослини-господаря часто чинить вплив на результат зараження рослини певним вірусом. Типи реакції рослини на зараження: а) імунна - рослини не заражаються ні за яких умов; б) стійкість до зараження; в) надчутливість - в місці інокуляції розвивається некроз, причому в інші частини листа вірус не розповсюджується; г) толерантність - вірус розмножується і розповсюджується по тканинах рослини, але симптоми захворювання виражені слабо. Крім того, важливе значення для розповсюдження вірусу в польових умовах може мати спадкова стійкість рослини-господаря до комахи-переносника.

10.2 Чинники, що впливають на сприйнятливість рослин до зараження.

1. Освітленість. На сприйнятливість рослин до зараження вірусом впливає зміна освітленості двох типів, а саме:

1) короткочасні зміни інтенсивності світла (відхилення від нормальних умов на період не більше 1 або 2 днів) і

2) зміни освітленості впродовж тривалих періодів, рослини, що впливають на ріст. Боуден і Роберте виявили, що в літній період зниження інтенсивності світла або повне затемнення протягом 24 год підвищує сприйнятливість деяких рослин до вірусів. Затемнення або витримка рослин в повній темноті за день до інокуляції використовується часто як практичний прийом, що 52 дозволяє підвищити сприйнятливість рослин-господарів до вірусів, що погано передаються механічними способами. Різними експериментами встановлено, що світло може діяти на сприйнятливість рослин до зараження в двох прямо протилежних напрямах.