Тема 5. Кримінологічна характеристика жертви злочину. Роль віктимної поведінки у механізмі злочинної поведінки.

1. Поняття віктимології та її наукової основи.

2. Поняття потерпілого. Класифікація потерпілих від злочину.

3. Конкретна життєва ситуація, її значення у віктимології.

4. Проблема суїциду на сучасному етапі.

Л і т е р а т у р а

1. В.Н.Кудрявцева. “Криминология”. – М., 1995.

2. Г.С.Семаков. “Криминология”. К., 1999.

3. А.Ф.Зелинский. “Криминология”. – Х., 2000.

4. О.М.Джужи. “Кримінологія”. – К.: “Атіка”, 2001.

1. Поняття віктимології та її наукової основи.

Віктимологія походить від латинського слова “віктима” – жертва і грецького – “логос” – вчення. Тобто повна назва – вчення про жертву, як фізичну особу. Кримінологічне поняття “жертва” набагато ширше, ніж кримінально-правове – “потерпілий”. Віктимологія – галузь кримінології, що вивчає в найрізноманітніших аспектах людей, які стали потерпілими від злочинних посягань, особу потерпілого, її соціально-психологічні і моральні якості та роль у механізмі злочинної поведінки.

Сутність віктимології полягає в тому, що вона вивчає значення і роль жертви у вчиненні злочину, пізнаючи таким чином віктимологенні ситуації. А такими вони є тоді, коли жертва об’єктивно робить певний внесок у виникнення і розвиток конфліктної ситуації.

Жертвою можна стати від багатьох обставин: укусу тварини, удару блискавки, утоплення, обставин, не пов’язаних з протиправними діями інших осіб. У кримінологічному аспекті жертва розглядається лише як результат злочинного посягання в плані поведінки при цьому самої жертви. Наприклад, хуліган намагається напасти на громадянина, але дістає відсіч і сам опиняється “жертвою”. Інколи потерпілі без будь-яких поганих намірів, немов би, провокують посягання на їх особу. Так, жінка, яка щойно познайомилась з чоловіком, погоджується йди до нього на квартиру, там вживає спиртні напої і опиняється зґвалтованою. Віктимологія в останньому вивчає особу жертви. Ключовими у віктимології є такі поняття:

Віктимність – підвищений ступінь схильності особи до того, щоб стати жертвою злочину в силу притаманних їй якостей чи виконуваних функцій.

Віктимізація – процес перетворення особи в реальну жертву, а також результат цього процесу.

Віктимна ситуація – життєва обстановка, що складається у зв’язку з якостями особи чи поведінкою жертви, коли виникає реальна можливість заподіяння їй шкоди.

Тобто можна дати ще одне визначення віктимології – це галузь (напрямок) кримінології, яка вивчає кількісну і якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями, з метою удосконалення форм і методів попередження злочинності.

Вікимологічна профілактика – це сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на попередження злочинності шляхом зниження у населення в цілому чи окремих громадян ризику стати жертвою злочинних посягань.

Загальна віктимологічна профілактика полягає у виявленні віктимогенних факторів і вжитті заходів до їх усунення чи нейтралізації.

Індивідуальна віктимологічна профілактика складається з виявлення осіб із підвищеною віктимністю і проведення з ними захисно-виховних заходів, спрямованих на зниження ризику стати жертвою злочину.

Рівень віктимності (коефіцієнт) по особах обчислюється із кількості потерпілих від злочинів за певний період часу на тій чи іншій території і загальної кількості населення з розрахунку на 1000, 10000, 100000 тис.осіб.

Структура віктимності – відображає питому вагу окремих видів жертв злочинів, яким заподіяно шкоду, в загальній кількості потерпілих за певний період часу на тій чи іншій території.

Сучасна віктимологія, як комплексне вчення про осіб, що перебувають у кризовому стані (жертви злочинів, стихійних лих, катастроф, економічного та політичного відчуження, біженці та інші), і мірах допомоги таким жертвам структурно може складатися з наступних розділів:

1) спільна “фундаментальна” теорія віктимології, що зображує феномен жертви соціально небезпечного прояву, його залежить від соціуму;

2) окремі віктимологічні теорії середнього рівня (кримінальна віктимологія, деліктна, травматична та інші);

3) прикладна віктимологія (емпіричний аналіз, розробка і впровадження спеціальних технік превентивної роботи з жертвами, технологій соціальної підтримки механізмів реституції та компенсації, страхових технологій та інше).

Можна виділити такі загальнотеоретичні проблеми вітчизняної віктимології:

1) розуміння взаємовідносин “шкідливе з’явлення” – “жертва”, “правопорушник - жертва” як нормального конфлікту між різними засобами співіснування в рамках об’єктивних закономірностей світоустрою; здійснення системно-структурного енергетичного аналізу таких конфліктів;

2) усвідомлення місця і ролі впливу глибинних соціальних процесів на колективну та особисту віктимізацію (зловживання з боку держави, корпоративні порушення прав споживачів, нелегальне підприємство, масові та особисті порушення прав людини, катування, незаконні експерименти, спрямовані проти людей, геноцид, апартеїд та інш.) і відповідно на злочинність у цілому;

3) теоретичний аналіз значення ціннісно-нормативної структури суспільства та окремих соціальних груп в процесах колективної, групової, між групової і особистої віктимізації (агресивні субкультури, сексуальна експлуатація, конфлікти соціальних норм, тотальна залежність соціальної активності від сукупності позицій, які завдало суспільство та інш.);

4) дослідження місця і ролі віктимології у процесі гуманізації системи соціального контролю, формування політики допомоги жертвам, орієнтованої на реальні потреби існуючих, а не гіпотетичних жертв;

5) усвідомлення значення міжнародно-правових інститутів і механізмів для обмеження та попередження віктимізації, організації раціональної віктимологічної політики на національному і міжнародному рівнях.

Реалізація зазначеного підходу з позицій кримінальної віктимології означає припинення об’єктивно існуючих спроб дистанціюватися від злочинця при вивченні його стосунків з жертвою. На жаль, у суспільну свідомість і зараз продовжує втручатися стереотипне сприйняття злочинності, як якогось монстра, що виходить за рамки соціуму. Ігнорування зв’язку злочинності з самим суспільством приводить до пошуків різниць між злочинцями і жертвами злочинів, тоді як злочинець так і його жертва – продукти схожих соціальних умов, і сам злочин є значною мірою результатом окремих соціальних діянь, ніж результатом “злісної волі” його виконавця.