Лабораторна робота № 4- 5 Визначення посівних якостей насіння. Розрахунок господарської придатності насіння і його вагової норми.

Мета роботи: Навчити студентів визначати посівні якості насіннєвого матеріалу та норму висіву насіння.

Матеріали та обладнання: Зразки насіння, ваги, таблиці, розбірні дошки, шпателі, пінцети, ростильні або чашки Петрі фільтрувальний папір або пісок, термостат, методичні посібники.

Теоретичні відомості про роботу

Посівні якості насіння – це такі показники, як чистота насіння, його схожість, енергія проростання, маса 1000 насінин, господарська придатність, вологість, зараженість хворобами і шкідниками.

Для дослідження якості насіння необхідно відібрати середній зразок і провести його дослідження. Середній зразок повинен характеризувати всі особливості насінної партії.

Партією насіння називають певну кількість однорідного насінного матеріалу однієї культури, сорту, репродукції, року врожаю та походження тощо. Розмір партії, залежно від величини насіння, коливається від 2 цнт до 250 цнт (зернові).

Середній зразок беруть з партії насіння відповідної величини, наприклад, для пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи, соняшнику, сої, квасолі, гороху, люпину – 250 цнт; проса, гречки, вики, буряків, льону – 100 цнт; конюшини, люцерни – 50 цнт; моркви, ріпаку, злакових трав – 10 цнт, яке після збирання повинно бути обов’язково очищене і підсушене.

Зразок беруть спеціальними щупами в різних місцях партії насіння.

Відібрані проби перемішують і хрестоподібними поділами доводять середній зразок до 1 кг – для зернових і зернобобових культур; 0,5 кг – льону, гречки, буряків, вики; 0,25 – конюшини, люцерни, який поміщають в мішечок з етикеткою, зав’язують і опечатують. Крім того, в скляну посудину з відібраного насіння береться друга проба для визначення його вологості та зараження шкідниками. Така посудина щільно закривається і заливається воском або парафіном. Відібрані таким чином два зразки з відповідними документами відправляються на контрольно-насіннєвий аналіз в лабораторію або станцію Державної насіннєвої інспекції.

Із відібраного середнього зразка хрестоподібними поділами або на спеціальному ділильнику відбирають дві проби для визначення чистоти насіння. Для кукурудзи, бобів, гороху, квасолі – 200 г; соняшника, люпину – 100 г; пшениці, жита, вівса, ячменю, гречки, вики – 50 г, проса, буряків – 20 г, конюшини, люцерни – 4 г.

Чистота насіння – вміст у посівному матеріалі основної культури, який виражають у процентах. Для її визначення відважене насіння розбирають на такі фракції:

1. повноцінне насіння основної культури;

2. відходи, до яких відносять:

а) пошкоджене насіння основної культури;

б) живе насіння інших культурних рослин;

в) живе насіння та плоди буряків;

г) мертве сміття.

Х = а х 100 / в, де

Х – чистота насіння, %;

а – маса повноцінного насіння основної культури, г;

в – загальна маса наважки із сміттям, г.

Схожість насіння – це кількість нормально пророслого насіння за певний строк при оптимальних умовах пророщування. Одночасно із схожістю визначають енергію проростання, яка характеризує швидкість і дружність появи проростків за відносно короткий строк. Наприклад, енергію проростання пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, гороху визначають на третій день, а їх схожість на 7 день пророщування; вівса відповідно – на 4 і 7 дні; гречки, квасолі – 4 і 8 дні; люпину, бобів, конюшини – 4 і 10 дні; буряків, моркви – 5 і 10 дні.

Схожість і енергію проростання насіння визначають у 4 пробах із чистої фракції насіння по 100 штук насінин (для середньо - та дрібнонасінних культур) або 50 штук (для великонасінних культур). Пророщують насіння, залежно від культури, у спеціальних ростильнях, які заповнюють на 2/3 промитим і прожареним піском, у чашках Петрі на фільтрувальному папері. Ростильні або чашки Петрі закривають і вміщують у термостат при певній температурі. Пшеницю, жито, ячмінь, овес, горох та інші культури пророщують при температурі 20°С; кукурудзу, гречку, соняшник, буряки - 25°С. схожість і енергію проростання визначають у відсотках від загальної кількості взятого на пророщування насіння, як середнє між чотирма пробами.

На основі показників чистоти і схожості визначають клас насінного матеріалу – перший, другий і третій. Сіяти насінням нижче третього класу не рекомендується.

Посівна або господарська придатність – це відсоток чистих і схожих насінин у дослідному зразку. Посівну придатність (ПП) насіння визначають за формулою:

П = Х х С / 100, де

ПП – посівна придатність, %;

Х – чистота насіння, %;

С – схожість насіння, %

Показник посівної придатності насіння викорис- товують при розрахунку норми висіву культури.

Маса 1000 насінин характеризує величину насіння і є важливим показником посівної якості насіння та викорис- товується для визначення вагової норми висіву та виражається у грамах.

Вологість насіння показує кількість вологи в ньому, яку виражають у відсотках по відношенню до його абсолютної сухої маси.

Зразок насіння з герметичної посудини, який надійшов у лабораторію, подрібнюють і визначають його вологість, висушуючи при температурі 130°С протягом 1 години. Для нормального зберігання насіння більшості культур вміст в ньому води не має перевищувати 14%.

Якщо насіння відповідає певним вимогам стандарту, то його називають кондиційним.

Показники якості насіння є основою для розрахунку норми висіву культури.

Нормою висіву називають кількість насіння, яке висівають на одиницю площі. Норма висіву є вагою і виражається в кг/га та кількісно – в млн. штук/га.

Вагову норму висіву культури розраховують на основі необхідної поштучної кількості насінин, яку необхідно висіяти на одиницю площі. Як правило, ця кількісна норма висіву береться із довідникової літератури. Наприклад, для зони Лісостепу та Передкарпаття України встановлені наступні норми висіву: озимої пшениці, тритікале і озимого ячменю 4,0-4,5; вівса 4,5-5,0 млн. штук зерен/га; гороху 1,2-1,4; люпину 0,7-0,9; сої 0,6-0,7; квасолі 0,35-0,4 млн. штук насінин/га; гречки при широкорядному висіві 2,2-2,4, а при звичайному – 3 3,5 млн. штук насінин/га; кукурудзи 0,55-0,7 млн. штук зерен/га.

Вагову норму висіву розраховують за формулою:

Н = а х в х 100 / ПП, де

Н – вагова норма висіву, кг/га;

а – кількісна норма висіву, що рекомендується, млн. штук насінин/га;

в – маса 1000 насінин, г;

ПП – посівна придатність, %