Визначення бур'янів та складання схеми боротьби з ними

Мета роботи: ознайомити студентів з найбільш характерними представниками всіх груп бур'янів, навчитися розпізнавати окремі види бур'янів і скласти рекомендації щодо проведення боротьби з ними.

Матеріали та обладнання: гербарій бур'янів, атлас бур'янів, довідник пестицидів рекомендованих в Україні, підручники, листи-прейскуранти.

Теоретичні відомості

Бур’яни – це рослини дикої флори, які ростуть на сільськогосподарських угіддях і завдають значних збитків народному господарству.

Вони як і всі інші рослини належать до певних класів, порядків, родин, видів та підвидів. Крім того, для зручності проведення механічних, хімічних та інших методів боротьби з бур'янами, залежно від живлення і способу життя їх об'єднують у три групи: 1) буряни-паразити; 2) буряни-напівпаразити; 3) бур’яни-зелені рослини.

Бур’яни-паразити. До бур’янів-паразитів належать ті, що живляться за рахунок інших рослин. Вони паразитують на листках, стеблах, коренях зелених рослин, тому їх поділяють на стеблові і кореневі.

Найбільш поширені повитиця конюшинна і польова.

Бур’яни-напівпаразити мають зелене листя і здатні до фотосинтезу, але за відповідних умов ведуть паразитичний спосіб життя, присмоктуючись до коренів чи надземних органів інших рослин.

Серед стеблових напівпаразитів широко відома омела, що паразитує на деревах.

Бур’яни-зелені рослини. До цієї групи бур'янів належить багато видів. Всі вони мають зелене листя і самостійно поглинають елементи живлення з ґрунту. Ці бур'яни поділяються на дві великі групи: мало- і багаторічні. Розрізняються вони тим, що малорічні живуть 1 – 2 роки, утворюють насіння один раз протягом життя і відмирають (розмножуються лише насінням); багаторічні живуть багато років, утворюють насіння кілька разів, більшість з них розмножується насінням і вегетативними органами.

Малорічні бур'яни. Серед них виділяють такі біологічні групи: 1) ефемери; 2) ярі (ранні і пізні, або післяжнивні); 3) зимуючі; 4) озимі; 5) дворічні.

Ефемери. Представником групи є мокрець з родини гвоздикових. Представники цієї групи живуть в дуже стислі строки і дають за цей час декілька поколінь.

Ранні ярі бур'яни. Протягом вегетаційного періоду дають одне покоління. До цієї біологічної групи належать вівсюг, дурійка, гірчиця польова, редька дика, рижій звичайний.

Післяжнивні, або пізні ярі бур'яни. Розмножуються в другій половині літа по стерні зимових та після просапних культур. До цієї біологічної групи належить мишій, куряче просо, лобода біла, щериця звичайна, курай та інші.

Зимуючі бур'яни. До цієї біологічної групи належать рослини, прорість яких здатна перезимувати. Якщо сходи з'явилися восени, то рослина утворює розвинену прикореневу розетку листя. Зимуючі бур'яни залежно від часу з'явлення сходів засмічують посіви озимих і ярих культур. До цієї біологічної групи належать: кукіль, талабан польовий, волошки сині, вівсюх південний, ромашка непахуча.

Дворічні бур'яни. Повний цикл розвитку цієї біологічної групи відбувається протягом двох років. У перший рік рослина утворює невелику розетку листя і добре розвинену кореневу систему. На весні наступного року вона розвиває стебло, цвіте і утворює насіння.До цієї біологічної групи належить буркун жовтий, блекота, будяк та інші.

Багаторічні бур'яни. Ці бур'яни розмножуються насінням і вегетативними органами. Основні біологічні групи багаторічних бур'янів такі: кореневищні, коренепаросткові, цибулинні і бульбочкові, повзучі, стрижнокореневі. Коренепаросткові бур'яни. Найбільш злісні бо розмножуються швидко, а знищувати їх у посівах важко. У цих рослин з бруньок, закладених по всій кореневій системі, протягом вегетаційного періоду утворюються нові паростки першого, другого і подальшого порядків. До цієї біологічної групи належать: берізка польова, осот польовий, осот рожевий, гірчак рожевий.

Кореневищні бур'яни розмножуються вегетативними органами – кореневищами, які мають вузли і міжвузля. Відрізок кореневища з вузлом дає нові пагони. До цієї біологічної групи належить: пирій повзучий, хвощ польовий.

Стрижнекориневі бур'яни. До цієї біологічної групи належить: кульбаба лікарська, подорожник ланцетолистий.

Повзучі бур'яни. Представниками цієї біологічної групи є жовтець повзучий, перстач гусячий ( гусячі лапки ).

Хід роботи:

Завдання 1

За гербарієм і атласом бур'янів вивчити найбільш поширені бур'яни західних регіонів України та скласти коротку характеристику кожного буряна, зазначити в ній основні морфологічні особливості, райони переважного поширення, характер культур, які вони засмічують.

Завдання 2

Розробити систему заходів боротьби з цими бур'янами.

Із гербарію бур'янів, виданих викладачем студент повинен відшукати бур'яни в атласі або визначнику бур'янів та описати коротку агробіологічну характеристику, які культури засмічує цей бур'ян.

Із довідника пестицидів рекомендованих в Україні вибрати найбільш ефективніші гербіциди. Вказати їх норми і строки внесення проти визначених бур'янів та на посівах яких культур рекомендуються дані препарати.

Результати досліджень записати по формі, яка вказана в (таб.1 ) та ( табл.2).

Форма запису результатів.

Таблиця 1

№ п/п	Назва бур’яну (укр. і лат.)	Морфологічні особливості				Райо-ни поширення	Засмічувані культури
		Коре-нева сис-тема	Стебло	Лис-тки	Квіт-ки (суц-віття)
1
2
3
4

Таблиця 2

Назва культури	Найбільш поширені буряни (на посівах да-них куль-тур)	Заходи боротьби з бурянами
		Назва гербіциду	Норма вне- сення гер- біциду, (кг/га, л/га)	Строки та способи внесення

Висновок

Після виконання завдань лабораторної роботи потрібно самостійно сформулювати висновки.

Питання для самоконтролю

1. Що таке буряни-паразити, напівпаразити та буряни зелені рос-

рослини.

2. На які біологічні групи поділяються буряни- зелені рослини.

3. Які є заходи боротьби з бур'янами, та дати їх характеристику.

4. Класифікація гербіцидів та використання їх на посівах найголовніших польових культур.

Список рекомендованої літератури

1. Основи сільського господарства: навчальний посібник/ Б.М. Польський, М.І. Стеблянко, Р.Д. Чмир, В.С. Яв орський.- К.: Ви-ща школа. – 1999. – 296 с.

2.С.С.Рубін. Землеробство. К.: - Вища школа, 1980, с. 132 – 202.

3.П.Д.Клименко. Основи землеробства і тваринництва. К.: - Вища школа, 1991, с. 62 – 70.

4.М.П.Лісовий. Довідник із захисту рослин. К.: - Урожай, 1999, с. 31 – 56.