Практична робота №3 Аналіз власного капіталу та зобов’язань банку

І. Аналіз власного капіталу банку

1. Динаміка, склад та структура капіталу банку

Стан капіталу банку характеризується його розміром, структурою та темпами приросту. Для цього складають таку таблицю:

№ з/п

Показник

На 31.12

попереднього року

На 31.12

звітного року

Відхилення (+, -)

тис. грн.

у % до усього власного капіталу

тис. грн.

у % до усього власного капіталу

тис. грн.

%

1

2

3

4

5

6

7

8

2. Оцінка власного капіталу

Капітал банку — це сукупність внесених власниками — учасниками капіталу — власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників.

Види оцінки власного капіталу:

1. Балансова оцінка власного капіталу — це балансова вартість капіталу, вирахувана методами бухгалтерського обліку.

2. Ринкова оцінка власного капіталу — розкриває цінність банку на фінансовому ринку. Вона вивчається аналітиками банку для внутрішніх потреб.

Статутний капітал визначають так:

3. Регулятивна оцінка власного капіталу — це вирахування капіталу за методикою НБУ.

Регулятивний капітал банку – це сума фактично сформованого резерву, який забезпечує покриття втрат від неповернених позичок і забезпечує захист інтересів вкладників, кредиторів і акціонерів та фінансову активність банку в цілому.

,

де ОК – основний капітал;

ДК – додатковий капітал;

В – відвернення від загальної суми капіталу.

Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше ніж за п'ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Розмір субординованого капіталу не має перевищувати 50% розміру основного капіталу.

3. Основні показники достатності капіталу

Достатність капіталу — це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій.

Для аналізу власного капіталу використовують систему економічних нормативів, встановлених НБУ:

1. Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу Н1.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку має становити 120 млн.грн.

2. Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) Н2 – відображає здатність банку в повному обсязі та своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних і кредитних операцій. 

Він визначається так:

де РК— регулятивний капітал банку;

К — коефіцієнт ризику відпо­відного актива;

А — активи;

П — позабалансові інструменти;

Р — резерви за активними операціями.

Чим вище значення Н2, тим більша частка ризику, що її приймають власники банку, і, навпаки, чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, який приймають на себе кредитори і вклад­ники банку. Н2 встановлюється для запобігання надмірно­го перекладання менеджерами банку кредитного ризику та інших ризиків на кредиторів і вкладників банку.

Н2 має бути не меншим за 10 %.

Якщо це перший рік роботи банку, то відповідно 15% , якщо другий — 12 % , якщо третій — 10 % .

3. Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) встановлюють з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і платників від непередбачених збитків фінансово-господарської діяльності.

НЗ розраховують так:

де   А — активи; Р — резерви.

Крім того, активи зменшуються на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

НЗ має бути не менше 9%.

ІІ. Аналіз зобов’язань банку

Зобов'язання — це вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому.

1. Динаміка, склад та структура зобов'язань банку

2. Аналіз строкових депозитів

Депозит (вклад) — це зобов’язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінним паперами за відповідну плату.

Цей показник характеризує кількість оборотів, що здійснюють депозитні вкладення за певний період, і розраховується за формулою:

1. Оборотність депозитних вкладень

.

2. Тривалість одного обороту депозитних вкладень у днях (або середній термін зберігання вкладених коштів). Для його розрахунку використовується формула:

.

Даний показник відбиває в динаміці стабільність вкладів, що дуже важливо для оцінювання вкладів як ресурсів короткострокового кредитування. Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база.

3. Рівень осідання депозитних вкладень:

.

Цей коефіцієнт повинен розраховуватися на кілька дат, щоб простежити загальну тенденцію (поведінку) вкладів.

4. Умовне вивільнення або умовне залучення коштів з обороту внаслідок зміни швидкості оборотності депозитів розраховується за формулою:

де

де t¹, t⁰ — тривалість одного депозитного обороту в днях відповідно у звітному та базисному періодах;

О⁰1дн. — одноденний оборот депозитів (дебетовий) по поверненню;

В — умовне вивільнення ресурсів;

З — умовне залучення ресурсів.

и паперами за відповідну плату.

3. Аналіз депозитів до запитання

Для аналізу депозитів до запитання використовуються такі показники:

1. Оборотність коштів на поточних рахунках клієнтів. Цей показник відбиває кількість оборотів, що здійснюють онкольні депозити за певний період і розраховується за формулою:

;

2. Тривалість одного обороту онкольних депозитів у днях (або середній термін утримання коштів на поточних рахунках). Для його розрахунку використовується формула:

;

Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база.

3. Рівень осідання коштів на поточних рахунках:

;

4. Коефіцієнт нестабільності депозитів:

, Д^max, Д^min – відповідно максимальний і мінімальний залишок депозитів до запитання за певний період;

Д – середня вартість депозитів до запитання за період.

4. Аналіз розвитку клієнтської бази

Для аналізу розвитку клієнтської бази використовуються такі коефіцієнти:

Коефіцієнт плинності клієнтів розраховується за такою формулою:

.

Коефіцієнт постійності клієнтів розраховується за формулою:

К_пост = 1 – К_пл.

Коефіцієнт залучення клієнтів розраховується за формулою:

.

Коефіцієнт розширення (закріплення) клієнтської бази розраховується за формулою:

.