4. Способи сушіння сільськогосподарської та лікарсько-технічної сировини

Після попередньої обробки сировину сушать обов'язково в сухому, теплому і добре провітрюваному місці. У вологому приміщенні частини рослин сушити не можна. Навіть при короткочасному перебуванні в умовах підвищеної вологості руйнуються діючі речовини, сировина пліснявіє і стає непридатною для використання.

Сушіння лікарсько-технічної сировини проводиться відразу після збирання.

Сушіння — це метод консервування лікарської рослинної сировини на тривалий термін для забезпечення роботи фармацевтичної промисловості та мережі аптек. Термін придатності кожної сухої сировини зазначено у відповідному нормативному документі.

Сушіння ЛТС потрібно проводити швидко, якісно і правильно. Швидко — починати сушіння сировини через 1—2 год після заготівлі. Якісно — максимально зберегти БАР, діючі речовини та зовнішній вигляд сировини. Правильно — дотримувати відповідного температурного режиму.

Ферменти та вода, що містяться в рослинних клітинах, найчастіше спричинюють розщеплення БАР (виняток: сировина, яка містить ефірні олії, утворює біогенні стимулятори). Щоб швидко інактивувати ферменти, видалити вологу, сировину сушать за певної температури. Температурний режим сушіння встановлюють експериментально з урахуванням хімічного складу та виду сировини:

Частина рослин після збирання деякий час залишаються живими і в них продовжуються ферментативні біохімічні процеси. Починають розкладатися глікозиди, алколоїди, у рослин змінюється колір, смак, запах.

Використовують природний /сонячний або тіньовий/ і штучний /тепловий/ способи сушіння.

Сонячним теплом сушать тільки незабарвлені частини рослин, які не містять хлорофілу, барвних речовин та ефірні олії: кору, коріння /крім лепехи/, насіння. Тривалість висушування 3-4 дні.

Тіньовим способом під навісами або у закритих приміщеннях /горищах, сараях, амбарах, коморах/, висушують забарвлені частини рослин, які розкладають шаром 3-5 см, а для ефіроолійних - 7-10 см.

Для збільшення сушильної площі приміщення встановлюють стелажі. Щоб забезпечити якісне та швидке висушування, необхідно створювати добру вентиляцію.

По мірі висушування сировину обережно перевертають. На одному стелажі краще висушувати сировину одного виду. Якщо це неможливо, то між окремими видами сировини залишають проходи 1,0 -1,5 м, щоб не допустити змішування.

Штучно сушити рослини можна переважно у холодні пори року, використовуючи різні типи сушарок: переносні, стаціонарні, періодичної та безперервної дії.

Перевага цього способу сушіння у тому, що сировина швидко сохне, є можливість регулювання температури сушіння, забезпечується висока якість продукції.

Для отримання високоякісного продукту сушать сировину, яка містить:

• ефірні олії при 25-30°С;

• камеді і смоли при 30-70°С;

• алкалоїди при 40-60°С;

• глікозиди при 50-60°С.

У штучних сушарках з доброю вентиляцією сировина висихає за 1-2 доби.

При штучному сушіння деяких соковитих плодів спостерігається пригорання за рахунок карамелізації цукрів.

Шипшину, чорницю перед тепловим сушінням необхідно пров'ялити, а потім вже досушити.

Основні правила сушіння. Надземні органи не миють. Бруньки (берези, сосни) сушать швидко за помірної температури, розстилаючи тонким шаром та перемішуючи. У лусочках бруньок містяться смолисті речовини, ефірні олії, які при повільному сушінні можуть пліснявіти, змінювати колір і втрачати якість.

• Кора містить менше вологи, висихає швидше. Але в процесі сушіння темнішає, тому що дубильні речовини кори окиснюються і змінюють колір. При сушінні кори крушини треба стежити, щоб жолобок кори не потрапляв у інший жолобок, тому що внутрішня поверхня крушини чорніє.

• Листки розкладають тонким шаром або поодинці (підбіл). Черешки здебільшого видаляють.

• Квітки під час сушіння бажано не перемішувати, тому їх розкладають тонким шаром. При перемішуванні вони змінюють колір та подрібнюються.

• Трави розкладають тонким шаром, перемішувати їх треба обережно, адже на стеблах є листки і квітки, тому вимоги ті самі, що й до цих видів сировини.

• Сухі плоди і насіння (льон, фенхель, аніс) містять мало вологи, тому після заготівлі їх здебільшого тільки досушують.

• Соковиті плоди, наприклад малину, чорницю, смородину краще спочатку прив'ялити на сонці, а потім сушити в сушарнях.

• Підземні органи миють (крім кореня алтеї лікарської, кореня барбарису та солодки); спочатку їх сушать за невисокої температури, потім досушують за температури, яка відповідає вмісту діючих речовин. Такий спосіб забезпечує рівномірне висихання.

Закінчення сушіння лікарсько-технічної сировини визначають за ознаками:

• сировина стає легкою;

• коріння, кореневища, кора, стебла при згинанні ламаються з тріском;

• листя, квіти, трави, суцвіття легко розтираються на порошок;

• соковиті плоди, стиснені у руці, не злипаються у грудки і не мажуться.

Середній вихід сухої сировини по відношенню до сирої становить:

• для бруньок - 40-60 %;

• кори - 40-45 %;

• трави - 20-25 %;

• листя - 20-25 %;

• квітів та суцвіть – 20-25%,

• соковитих плодів - 15-28 %;

• підземних частин - 20-35 %

Оскільки рослини містять від 40 до 95 % води, а у сухій сировині вміст її становить від 10 до 18 %, вихід сухої сировини у окремих рослин різний.