МОДУЛЬ 2. Тема: „Основні поняття ”

Розділ 2.1. Гендерні стереотипи та установки

Зміст розділу: Поняття гендерні стереотипи та установки, гендерні схеми, особливості функціонування гендерних стереотипів.

Ключові слова розділу: гендерні стереотипи та установки, гендерні схеми; узгодженість; схематичність та спрощеність; емоційно-оціночна навантаженість; стійкість та ригідність; неточність.

Цілі та завдання:

Успішне вивчення розділу дозволяє:

Мати уяву про гендерні стереотипи та установки, гендерні схеми.

Розуміти особливості функціонування гендерних стереотипів.

Знати основні характеристики функціонування гендерних стереотипів.

Володіти ключовими поняттями.

Методичні рекомендації до вивчення Розділу 2.1.

Під час вивченні Розділу 2.1. важливо зрозуміти як функціонують гендерні стереотипи та гендерні схеми.

Навчальний матеріал. Пункт 1.

Інструкції:

Прочитайте пункт 1, дайте письмову відповідь на запитання до розділу.

Гендерна педагогіка – це широке поле для вивчення установок, забобонів, дискримінації , виникнення соціальних ролей і норм. Важливим у вивченні гендеру є можливість педагогам бачити одночасно індивідуальне і культурне в особистості як діалектично взаємопов'язане одне з іншим. У процесі прилучення до культури індивідуум поступово засвоює культурні складові і тим самим формує свою особистість відповідно з ними. Об'єктом гендерної педагогіки є різні статі, що навчаються, а предметом – закономірності, принципи і технології навчання і виховання учнів різної статевої приналежності.

Суспільство базується на рівноправності чоловіків і жінок, тому система навчання і виховання не передбачає поділу за статевою ознакою, хоча в поведінкових характеристиках виховання по відношенню до хлопчиків і дівчаток існує відмінність.

Гендерні стереотипи та установки.

Початок формуванню теорії стереотипізації поклали американські вчені. У 1922 році вийшла книга Уолтера Ліпмана «Громадська думка», яка ввела в науковий обіг поняття «стереотип». «Стереотипи, - писав У. Ліппман, - це упереджені думки», які «рішуче керують усім процесом сприйняття. Вони маркують певні об'єкти як знайомі або незнайомі, так що майже знайомі здаються добре відомими, а незнайомі – глибоко чужими».

Будь-яке суспільство характеризується набором стереотипів – як «розпізнавальних» знаків, що полегшують та спрощують процес соціальної адаптації. Вони – «один з інструментів, які допомагають людині орієнтуватися в повсякденно виникаючих подіях».

Актуальність дослідження всіх соціальних стереотипів полягає у подібності поведінки людей, обумовленого стереотипами, що розділяються [Донцов А.І., Стефаненко Т.Г., 2002]. Гендерні стереотипи є одним з різновидів соціальних стереотипів. У них, так само як і в інших видах соціальних стереотипів (наприклад, етнічних, політичних, конфесійних, професійних), відображаються особливості сприйняття людьми представників власної та іншої гендерної групи.

У російській літературі визначення гендерних стереотипів було запропоновано О.А. Вороніною та Т.А. Кліменковою. Вони вважають, що гендерні стереотипи – це стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру, відповідні поняттям «чоловіче» та «жіноче». Гендерні стереотипи є найбільш яскравим і ефективним механізмом формування традиційної гендерної поведінки і соціальних ролей [Вороніна О.А., Кліменкова Т.А. 1992]. Подібне визначення гендерних стереотипів пропонується американським психологом Д. Мацумото: «Гендерні стереотипи – психологічні та поведінкові характеристики, традиційно приписувані чоловікам або жінкам» [Мацумото Д. 2002.] Український вчений В.П. Кравець дає наступне визначення: гендерний стереотип – спрощений, стійкий, емоційно забарвлений образ поведінки і рис характеру чоловіків і жінок.

Відмінність в цих визначеннях гендерних стереотипів пов'язане з тим, що в першому визначенні акцент зроблено на розумінні гендерних стереотипів як компонента культури, а у другому – як соціально-психологічної характеристики особистості.

Гендерні стереотипи як продукт культури являють собою існуючі у свідомості людей нормативні моделі щодо поведінки та психологічних характеристик чоловіків і жінок. Ці моделі спрощені і схематичні, вони допомагають людині систематизувати інформацію про чоловіків і жінок не як про індивідуальностей, а як про представників великих соціальних груп. Гендерні стереотипи – інструмент класифікації оточуючих людей на підставі їх статевої приналежності; крім того, вони виступають як орієнтири очікувань щодо поведінки чоловіків або жінок, з якими людина взаємодіє. Психологічні та поведінкові характеристики чоловіків і жінок, що наповнюють гендерні стереотипи, на суб'єктивному рівні стають нормативними еталонами, з якими суб'єкт співвідносить і характеристики своєї гендерної ідентичності, і особистісні особливості чоловіків і жінок, які його оточують.

Особливості функціонування гендерних стереотипів.

Подальший аналіз змістовних аспектів гендерних стереотипів пропонує вивчення тих їх характеристик, які визначають особливості їх функціонування. Дослідниками виділяються ряд таких характеристик, загальних для будь-яких соціальних стереотипів, але які по-своєму проявляються в гендерних стереотипах. Це:

• узгодженість;

• схематичність та спрощеність;

• емоційно-оціночна завантаженість;

• стійкість та ригідність;

• неточність.

Перша з розглянутих характеристик – узгодженість стереотипів – відображає високий ступінь єдності уявлень серед членів групи, що стереотипізується. А. Тешфел вважав узгодженість найважливішою характеристикою стереотипів. На його думку, соціальними стереотипами можна вважати лише уявлення, що розділяються досить великим числом індивідів в межах соціальних спільнот [Тajfel, 1981]. Багаторічний стійкий інтерес дослідників до вивчення стереотипів виступає підтвердженням того, що узгодженість є досить значимою характеристикою стереотипу, бо якби стереотипи не були узгоджені, не було б сенсу їх вивчати.

Оскільки ступінь збігу типових описів чоловіків і жінок, отриманих від представників різних культур, виявилася разюче високою, отримані результати можуть свідчити про крос-культурний консенсус, тобто про високий рівень культурної спільності в поглядах на характеристики, приписувані як чоловікам, так і жінкам.

Більш переконливим І.С. Клецина вважає пояснення, засноване на теорії самокатегорізаціі Дж. Тернера [див.; Сушков І.Р., 1994]. Відповідно до теорії самокатегорізаціі стереотипи є логічним завершенням категорізаційних процесів, а узгодженість стереотипів є результат процесу самостереотіпізаціі при значущості соціальної ідентичності. Іншими словами, якщо пошуки соціальної ідентичності для членів групи стають значущими, підвищується узгодженість їх уявлень про неї, оскільки: 1) посилюється сприйнята гомогенність групи; 2) активізуються очікування взаємної згоди її членів; 3) робляться активні спроби досягти консенсусу за допомогою взаємного впливу [Донцов А.І., Стефаненко Т.Г., 2002].

Слід зауважити, що для чоловіків і жінок як представників великих соціальних груп гендерна ідентичність є дуже значущою характеристикою особистості практично протягом усього життєвого циклу. Гендерна ідентичність – це одна з перших категорій, завдяки якій дитина починає осмислювати себе як представника конкретної соціальної групи. Значущість статевоспеціфічних характеристик особистості істотно підвищується в період пубертату, коли морфофункціональні зміни в організмі підлітків пробуджують в них інтерес до представників протилежної статі і викликають потребу в інтеграції складових гендерної ідентичності з іншими аспектами особистості. Гендерна ідентичність – одна з базових підструктур соціальної ідентичності особистості, і ця підструктура робить великий вплив на самооцінку, самоприйняття і самовідношення особистості в цілому, тому цими факторами і пояснюється високий ступінь узгодженості гендерних стереотипів.

Друга характеристика стереотипів – схематичність та спрощеність.

Класичний підхід до розгляду особливостей стереотипу як когнітивного феномену фокусується на їх спрощеній, схематичній природі. У його основі лежить індивідуалістична парадигма, що визнає індивіда єдиною психологічною реальністю. Особливо образна в цьому відношенні модель «когнітивного скнари», який спрощує і генералізує інформацію, щоб знизити її потік, вносячи тим самим спотворення в своє сприйняття світу (Сушков І.Р., 1994). Таке розуміння сутності стереотипу сприяло оцінці його як «нижчої» та «ірраціонального» когнітивного феномену. Однак в останні десятиліття, багато в чому завдяки роботам А.Тешфела і його послідовників, стереотипізація стала розглядатися як раціональна форма пізнання, покликана систематизувати та спрощувати інформацію, що отримується людиною із зовнішнього світу (Донцов А.І., Стефаненко Т.Г. 2002). У рамках психології соціального стереотипи розуміються як категорії, що вносять згоду і порядок у соціальне оточення особистості, а стереотипізування не спрощуючий, а адаптивний процес, що переводить взаємодію на більш високий рівень соціальної організації (Андрєєва Г.М., 1997; Сушков І.Р., 1994). Отже, схематичність і спрощеність соціальних стереотипів не розглядається як негативне явище за умови, що мова йде про явище міжгрупового сприйняття. Схематичне сприйняття буде спотворенням реальності, якщо актуальна взаємодія з індивідом або групою відбуватиметься на мезорівні соціальної організації.

Емоційно-оціночна завантаженість – третя відмінна характеристика гендерних стереотипів. Ця характеристика розкриває таку особливість до диференціації когнітивного та афективного аспектів стереотипу. Хоча при формуванні стереотипу ці аспекти пов’язані між собою. При актуалізації стереотипу вони можуть існувати в пам’яті двічі: в уявленнях, заснованих на описах (когнітивний аспект), та в уявленнях, заснованих на оцінках (афективний аспект) (Донцов А.І., Стефаненко Т.Г., 2002).

Емоційно-оціночна завантаженість як властивість гендерних стереотипів зазвичай проявляється в більш позитивній оцінці образу типового чоловіка у порівнянні з образом типової жінки, причому ця тенденція торкається оцінок, які даються й чоловіками й жінками.

Пояснюється цей факт існуванням відмінностей в соціальному статусі гендерних груп. Представники групи жінок як низько статусної групи оцінюються більш негативно. Гендерні стереотипи – це своєрідний механізм затвердження андроцентричної культури. Потенційна дискримінаційність гендерних стереотипів у відношенні до жінок проявляється в тому, що стереотип як набір жорстких допущень, щ овідносяться до всіх жінок, незалежно від ступеня вираженості їх індивідуально-психологічних особливостей, формує неадекватно занижені очікування у відношенні успіхів жінок у соціально-престижних сферах діяльності.

Сучасні психологи не можуть змиритися з тим, що статево-ролеві стереотипи, що склалися історично, відводять жінці підлеглу обслуговуючу роль, в той час як чоловіки сприймаються як панівна, більш агресивна соціальна група [Koн І.С, 1988]. Представляється також несправедливим те, що в наш час напориста поведінка як відображення чоловічого стилю поведінки цінується вище оскільки йому приписується такі характеристики, як об’єктивність, неупередженість, орієнтація на вирішення проблеми [Куніцина В.Н., Казарінова Н.В., Погольша В.М. 2001. С. 441].

В сучасному суспільстві розповсюдженими є цінності високого соціального статусу, материнського успіху та благополуччя без достатньої уваги до засобів та способів їх досягнення; особливо це стосується періодів соціальної нестабільності, політичних та економічних трансформацій, коли підвищується попит на нормативи традиційної маскулінності, що включає в себе напористість, агресивність, домінантність, презирство до слабкості, делікатності, емоційності, м’якості – риси особистості, які асоціюються з типово жіночим образом.

В повсякденному житті прояв емоційно-навантаженого компоненту гендерних стереотипів ми можемо часто спостерігати у зв’язку з демонстрацією поблажливо-заступницького відношення до жінок, яке декларують та демонструють багато чоловіків.

Широко розповсюджений гендерний стереотип про те, що чоловіки у порівнянні з жінками більш компетентні робітники. Даний стереотип підтримується системою розділення праці, що склалася між представниками двох статей.

Ще раз слід підкреслити, що за результатами досліджень гендерних стереотипів характеристики в образах чоловіків та жінок не тільки диференційовані, але й ієрархічно організовані, тобто чоловічі характеристики більш позитивні, бажанні, соціально прийнятні та заохочені.

Стійкість та ригідність – четверта характеристика гендерних стереотипів.

Гендерні стереотипи проявляють високу життєстійкість. Так, наприклад, в дослідженні М. Джекмен та М. Сентер було виявлено, що гендерні стереотипи набагато сильніші расових. Тільки 22% чоловіків думали, що обидві статі в рівному ступені емоційні. Із 78%, що залишилися, співвідношення тих, хто вважав жінок більш емоційними, і тих, хто вважав більш емоційними чоловіків, складало відповідно 15:1. Відповіді жінок виявилися ідентичними, з різницею в 1% [Майєрс Д., 1997].

Стійкість стереотипів корениться в культурно-історичне походження типових рис і особливостей, які атрибутуються членам соціальних спільнот. Гендерні стереотипи, як і інші соціальні стереотипи, – це глибоко укорінені уявлення, важко змінювані і часто неусвідомлювані. Вони є «прикладом неусвідомленої ідеології, інакше кажучи, набором переконань, які ми внутрішньо приймаємо, але в яких не віддаємо собі звіту, оскільки навіть не мислимо собі альтернативних концепцій навколишнього світу» [Аронсон Е. 1998]. Укоренившись в індивідуальній свідомості у формі домінуючих поглядів, гендерні стереотипи благополучно передаються з покоління в покоління.

Для обґрунтування стійкості соціальних стереотипів А.І. Донцов, Т.Г. Стефаненко [2002] звертаються до використання понятійного апарату теорії соціальних уявлень. У стереотипі, як і в соціальному уявленні, можна виділити ядро і периферичну частину, яка більш рухлива і мінлива в порівнянні із стійким ядром. Ядро стереотипу пов'язано з колективною пам'яттю групи , її історією та умовами життя, тобто, являє собою своєрідний пласт культури, що позначається як «громадські» переконання, які засвоюються в процесі соціалізації. У ситуації сприйняття представників іншої гендерної групи ця складова гендерного стереотипу активізується «автоматично» і образ наповнюється традиційними характеристиками, властивими типовим чоловікам чи жінкам. Але крім засвоєння якихось «громадських» стереотипних поглядів і суджень у кожної людини виробляються і свої персональні переконання, які можуть відрізнятися від традиційних уявлень. Саме вони, перебуваючи на периферії стереотипу, і можуть впливати на зміну всього соціального стереотипу. Таким чином, ядро стереотипу як продукт колективної категоризації є відображенням колективної пам'яті, а персональні переконання виступають як відображення індивідуальної пам'яті, які сприяють трансформаційним процесам, що змінюють змістовні характеристики стереотипу.

Отже, стійкість гендерних стереотипів не є непорушною. Процес зміни стереотипів обумовлений як об'єктивними , так і суб'єктивними факторами. У масовій свідомості гендерні стереотипи можуть змінюватися під впливом таких об'єктивних умов, як соціально-економічні чи політичні трансформації. Так, повсюдне залучення жінок у суспільне виробництво, характерне для останніх десятиліть, спричинило за собою зміни стереотипу, що обмежує сферу життєдіяльності жінки виключно інтересами сім'ї. Хоча сімейна роль для жінок як і раніше є пріоритетною, вона не є для них єдиною соціальною роллю. Що стосується суб'єктивних факторів, то вони пов'язані з індивідуально-психологічними особливостями та умовами соціалізації особистості. У будь-якому суспільстві, в будь-якій групі завжди є люди більш і менш піддані гендерним стереотипам. [3, 256-258].

П’ята характеристика гендерних стереотипів позначається як неточність.

Стереотипи можуть бути неточними, тому що суб'єкт, що стереотипізується, вважає, що якась риса належить усім членам групи, хоча насправді це не так. Навіть якщо якість дійсно характеризує групу, помилковою може виявитися тенденція оцінювати всіх і кожного з її членів як тих, що володіють цією якістю.

Цілком природно постає запитання про ступінь відповідності існуючих гендерних стереотипів особистісним якостям і особливостям поведінки реальних чоловіків і жінок.

Чи дійсно чоловіки та жінки такі різні, як це відображено в стереотипах? Чи дійсно психологічні характеристики чоловіків та жінок принципово відмінні та навіть діаметрально протилежні?

В сучасній психологічній літературі, як правило, обговорюються відмінності між чоловіками та жінками тільки за такими характеристиками, як просторові, математичні, вербальні здібності та агресивність. Що стосується відмінностей за іншими психологічними особливостями особистості, то вони не є загальновизнаними. Вербальні здібності краще розвинуті у представниць жіночої групи, а просторові та математичні - у представників чоловічої групи населення. Крім того, чоловіки відрізняються більш агресивними проявами в поведінці.

Багаторічні вивчення гендерних відмінностей в математичних здібностях свідчать про стійку тенденцію, що виражається у скороченні відмінностей у математичних успіхах чоловіків та жінок. Іншими словами, якщо три десятиріччя тому чоловіки демонстрували більш значущі у порівнянні з жінками результати в рішенні математичних задач, то в останні роки ці відмінності вже ледь помітні. (Ш. Берн) Набільш характерна ця тенденція для країн, де проблеми гендерної рівності входять у сферу державної політики. Створення однакових умов для розвитку здібностей дітей незалежно від їх статевої приналежності сприяє стиранню гендерних відмінностей у психологічних характеристиках.

Відмінності в агресивній поведінці знаходяться в ряді найбільш достовірних гендерних відмінностей.

Тим не менш з приводу агресивності як властивості особистості існує чимало суперечливих даних. В своєму відомому огляді літератури з гендерних відмінностей Елен Маккобі та Кетрін Джеклін зробили висновок, що агресія – це єдиний вид соціальної поведінки, для якої існують докази із статевих відмінностей [Maccoby E.E., Jaklin., 1974].

Тим не менш з приводу агресивності як властивості особистості існує чимало суперечливих даних. Метааналіз, проведений Джин Хайд (1984), показав, що гендерні відмінності в агресії у дошкільників в цілому більші, а у учнів коледжу – менші. Крім того, по мірі дорослішання проявляються риси, типові для форм жіночої агресії: фізичні форми агресії замінюються вербальними, а прямі – непрямими.

Проблема статевих відмінностей в агресивній поведінці полягає ще в тому, що поняття «агресія» не має більш чи менш чіткого однозначного визначення. Багато протиріч можуть бути зняті, якщо відрізняти стилі агресивної поведінки та говорити про інструментальну та емоційну агресію; кількісний критерій для опису статевих відмінностей агресивності навряд чи можна вважати адекватним.

Отже, гендерні відмінності не такі великі, як нам вселяють розповсюджені гендерні стереотипи. Тенденції перебільшувати відмінності між статями приховує від нас існуючу численну подібність у психологічному вигляді чоловіків і жінок. Результати емпіричних досліджень не дають нам підстав вважати, що чоловіки і жінки – дві протилежних статі, хоча гендерні стереотипи диференціюють та поляризують чоловіків і жінок на дві групи.

Але в той же час ми не можемо заперечувати, що в гендерних стереотипах є зерно істини. Важливим є питання про співвідношення обсягу дійсних і помилкових знань про гендерні стереотипи. У гендерних стереотипах так багато якостей, що полярно протиставляють чоловіків і жінок тому, що при формуванні цих стереотипів люди спираються не на наукові факти про психологію статевих відмінностей, а використовують спостереження за поведінкою чоловіків і жінок у повсякденному житті, виконуючих соціальні ролі, які вимагають прояву стереотипно чоловічих або стереотипно жіночих якостей. Наприклад, серед більшості оточуючих нас вчителів, вихователів дитячих садків, медсестер, секретарів – жінки , а серед бізнесменів, брокерів, комп'ютерних техніків переважають чоловіки. Гендерні стереотипи сприяють підтримці традиційного порядку статеворольової диференціації.

У своїх дослідженнях Клецина зазначає, що питання про співвідношення обсягу дійсних і помилкових знань в гендерних стереотипах поки не отримало обґрунтованої відповіді в науковій літературі. Це стосується не тільки гендерних стереотипів, а й інших видів соціальних стереотипів. «Незважаючи на численність досліджень і спроб теоретичних інтерпретацій, проблема істинності соціальних стереотипів, залишається, по суті, невирішеною». [Донцов А.І., Стефаненко Т.Г.]